Рішення № 94559056, 01.02.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року справа № 580/4812/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом фермерського господарства “ФЕРТРІ-2005” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов фермерського господарства “ФЕРТРІ-2005” (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення від 27.02.2020 №3119 про відповідність позивача критеріям ризиковості на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податків;

зобов`язати відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він не відповідає жодним критеріям ризиковості, його господарська діяльність відбувається на підставі вимог законодавства, а спірне рішення не містить жодних мотивованих підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків.

Ухвалою суду від 02.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.

13.11.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позивача визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості у зв`язку із виявленням відповідності позивача критеріям ризиковості платника податків, зокрема, відсутність земельних ділянок в декларації платника єдиного податку 4 групи та заниження нормативно-грошової оцінки. Крім того зазначає, що рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку не породжує для платника жодних правових наслідків та є лише передумовою зупинення реєстрації податкової накладної. З цього приводу посилається на практику Верховного Суду у справах №480/4006/18, №240/3665/19, №540/2077/18. Тому позовні вимоги вважає необґрунтованими.

Ухвалою від 24.12.2020 суд продовжив на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строк розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

27.02.2020 відповідач прийняв рішення №3119, яким позивача визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме: відсутність земельних ділянок в декларації платника єдиного податку 4 групи на 2019 рік та заниження нормативно-грошової оцінки. Невідповідність даних Державного реєстру речових прав задекларованим земельним ділянкам в декларації з плати за землю на 2019 рік.

Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПК України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Так, згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з положеннями пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

01.02.2020 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі – Порядок №1165), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядком №1165 визначається процедура винесення комісією ДПС рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 6 Порядку), Критерії ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1 до Порядку), Критерії ризиковості здійснення операцій (додаток 3 до Порядку).

Відповідно до пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Суд встановив, що контролюючим органом позивача віднесено до переліку ризикових платників податків на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку відповідно до Порядку, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1165 від 11.12.2019, а саме: відсутність земельних ділянок в декларації платника єдиного податку 4 групи на 2019 рік та заниження нормативно-грошової оцінки. Невідповідність даних Державного реєстру речових прав задекларованим земельним ділянкам в декларації з плати за землю на 2019 рік.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить мотивації підстав та причин віднесення підприємства до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку за ознакою – «Відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Виявлено невідповідність визначених платником податків видів діяльності наявним у платника податку основним засобам», та не містить доказів наявності цих обставин з посиланнями на відповідні документи.

Так, відповідно до п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (Додаток 1 до Порядку №1165) у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 05 січня 2021 року у справі №640/11321/20 у подібних правовідносинах відповідно до яких при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій з огляду на правове регулювання характер цих відносин мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Так, у затвердженій формі рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку передбачено необхідність зазначення контролюючим органом однієї із двох підстав для прийняття такого рішення, а саме: - у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності, або - з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від ..р. № -.

У формі рішення вказано про необхідність зазначення пункту критерію ризиковості платника податку, а у разі відповідності суб`єкта пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку необхідно також зазначити, яка саме інформація була підставою для висновків про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Суд врахував, що спірне рішення прийняте за наслідками засідання комісії ГУ ДПС у Черкаській області, оформленого протоколом від 27.02.2020 №10, на підставі листа Уманського управління №334/23-00-52-02-006 щодо СГ, які мають ознаки ризиковості операцій та відповідають критеріям ризиковості.

Дослідивши зміст вказаного листа суд встановив, що обставинами ризиковості зазначено, що позивачем у січні 2020 року подано податкову декларацію з плати за землю за 2019 рік, якою задекларовано земельні ділянки, площею 111,54 га. При цьому занижено нормативно-грошову оцінку та не відображено площу у декларації з єдиного податку за 2019 рік. Також вказано про наявність орендованої земельної ділянки, площею 4,4888га, та відсутність найманих працівників.

Водночас, в оскаржуваному рішенні відповідачем, в рядку «Податкова інформація» всупереч вимогам Порядку №1165 не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції.

Суд зауважує, що встановлення податковим органом недостовірності інформації у поданих платником податків деклараціях є підставою для проведення податкової перевірки такого платника відповідно до Глави 8 ПК України, а не віднесення платника податків до ризикових.

Отже, оспорюване рішення не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку.

Зазначений лист жодним чином не вказує на наявність ознак ризиковості здійснення операцій, що зумовило включення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про не доведення відповідачем правомірності оскаржуваного рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Також, слід зазначити, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Суд наголошує, що оскільки приписами Порядку №1165 передбачено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку, у разі віднесення платника податків хоча б одному критерію ризиковості платника податку, то на переконання суду, віднесення платника податків хоча б до одного критерію ризиковості платника податку створює перешкоди у здійсненні платником податків його господарської діяльності.

Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.11.2019 у справі №480/4006/18, суд вважає безпідставними, оскільки остання сформульована при застосуванні норм Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, який втратив чинність 01.02.2020.

На даний час спірні правовідносини врегульовано Порядком №1165, який істотно відрізняється від Порядку №117 в частині встановлення відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Зокрема, істотні відмінності полягають саме у тому, що за Порядком № 1165 контролюючий орган приймає рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості, яке може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку, про що безпосередньо зазначається у самому рішенні.

Відтак, висновок Верховного Суду про те, що дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов`язків, в даному випадку не може бути врахований судом під час розгляду даної справи, оскільки правове регулювання спірних правовідносин змінилося.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №340/474/20.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, спірне рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постанови по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 (скарга № 10465/83) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг цих повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування, рішення органу має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій) суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (у т. ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Абз.21 п.6 Порядку №1165 визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Зважаючи, що спірне рішення прийнято неправомірно, суд констатує наявність підстав для зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.

Підсумовуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому на користь позивача підлягають стягненню підтверджені належними доказами судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов фермерського господарства “ФЕРТРІ-2005” задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 27.02.2020 №3119 про відповідність фермерського господарства “ФЕРТРІ-2005” критеріям ризиковості платника податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 235, код ЄДРПОУ 43142920) виключити фермерське господарство “ФЕРТРІ-2005” (19136, Черкаська обл., Монастирищенський р-н, с. Халаїдове, вул. Коцюбинського, буд.3, код ЄДРПОУ 33394913) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 235, код ЄДРПОУ 43142920) на користь фермерське господарство “ФЕРТРІ-2005” (19136, Черкаська обл., Монастирищенський р-н, с. Халаїдове, вул. Коцюбинського, буд.3, код ЄДРПОУ 33394913) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя О.А. Рідзель