Рішення № 94556724, 01.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8944/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» до управління Укртрансбезпеки в Одеській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ДОРЛІДЕР» про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 14 вересня 2020 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» до управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №209833 від 10.08.2020 р., винесену управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області;

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №209796 від 10.08.2020 р., винесену управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області;

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №209795 від 10.08.2020 р., винесену управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області;

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №209793 від 10.08.2020 р., винесену управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області;

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №209794 від 10.08.2020 р., винесену управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області.

21 вересня 2020 року ухвалою позов товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» залишено без руху. Встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

До суду 22 вересня 2020 року від позивача за вх. №38479/20 надійшов лист про усунення недоліків та два примірники позовної заяви, в яких зазначено відповідачем управління Укртрансбезпеки в Одеській області.

Ухвалою від 25 вересня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» (вх.№38479/20). Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано в управління Укртрансбезпеки в Одеській області належним чином засвідчені копії доказів, на підставі яких були прийняті оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу та вказано зазначені документи надати у 15-денний строк з моменту отримання копії ухвали суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області 10 серпня 2020 року винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу з ТОВ «СПМК-17» за порушення, що передбачене ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вважає винесені постанови незаконними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що його не було повідомлено належним чином про розгляд справи; позивач не є перевізником, оскільки транспортні засоби передані у користування іншій особі на підставі договору оренди транспортних засобів, а відтак до нього не застосовуються адміністративно-господарські штрафи; у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється, але представники відповідача цього не зробили; неможливо встановити наявність порушення та факт перевищення вагових параметрів, оскільки відповідачем не надано жодного документа на підставі якого було визначено вагу транспортних засобів та навантаження на осі; відповідачем не надано свідоцтва про перевірку ваг чи свідоцтва про їх державну метрологічну атестацію, відповідно достовірність вимірювань підлягають сумніву; відсутня методика виконання вимірювань транспортних засобів з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

23 листопада 2020 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ДОРЛІДЕР» та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Вдруге витребувано в управління Укртрансбезпеки в Одеській області належним чином засвідчені копії доказів, на підставі яких були прийняті оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу та вказано зазначені документи надати у 15-денний строк з моменту отримання копії ухвали суду.

15 грудня 2020 року за вх. №ЕП/24488/20 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ДОРЛІДЕР» надійшли пояснення, у яких товариство зазначає, що воно орендує у позивача транспортні засоби та використовує їх для перевезення вантажів на підставі укладеного договору оренди транспортних засобів від 01.06.2020 року №1/6-О та які використовувались саме ним у своїй діяльності в період проведення перевірок відповідачем. Повідомляє, що не отримувало від відповідачів будь-яких документів про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

28 грудня 2020 року до суду за вх. №ЕП/25692/20 надійшов відзив управління Укртрансбезпеки в Одеській області, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що на розгляд справи про притягнення до відповідальності позивач був запрошений належним чином; відповідач обгрунтовано визнав саме товариство з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» перевізником з огляду на відсутність договорів оренди транспортних засобів, що надані до суду та на підставі даних, зазначених у товарно-транспортних накладних. Зазначає, що позивачем сфальсифікований наданий до суду договір оренди транспортних засобів. Підкреслює, що відповідачем було виконано всі вимоги, передбачені законодавством, з огляду на що позовні вимоги є безпідставними.

Ухвалою суду від 05 січня 2021 року клопотання представника відповідача задоволено шляхом поновлення управлінню Укртрансбезпеки в Одеській області строку для надання відзиву. Закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №420/8944/20 до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами та з відзивом на позов відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступне.

Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області 24 червня 2020 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом:

- транспортного засобу ВАРЗ, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить ТОВ «СПМК-17» про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.06.2020 року № 237882 (а.с.12);

- транспортного засобу ВАРЗ, державний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , що належить ТОВ «СПМК-17» про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.06.2020 року № 237816 (а.с.13);

- транспортного засобу Мерседес Бенс/ВАРЗ, державний номер НОМЕР_5 / НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , що належить ТОВ «СПМК-17» про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.06.2020 року № 237880 (а.с.14);

- транспортного засобу ВАРЗ, державний номер НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 , що належить ТОВ «СПМК-17» про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.06.2020 року № 237818 (а.с.15);

- транспортного засобу Mersedes-Benz Actros1841LS/EVERLASTEVL-P-30-03, державний номер НОМЕР_10 / НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 , що належить ТОВ «СПМК-17» про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.06.2020 року № 237869 (а.с.16), - (далі - акти проведення перевірки від 24.06.2020 року).

Під час перевірки виявлено порушення перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. У графі актів проведення перевірки від 24.06.2020 року «Пояснення водія про причини порушень» зазначено: «З актом ознайомлений, від надання пояснень та підпису відмовився».

24 червня 2020 року управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області складено акт № 0004018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого габаритні параметри автомобіля Мерседес Бенс/ВАРЗ, державний номер НОМЕР_5 / НОМЕР_6 , а саме ширина фактична становить 3,0м при допустимій 2,6м. Акт підписаний водієм транспортного засобу.

24 червня 2020 року управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області складено акт № 034062 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого повна фактична маса автомобіля Мерседес Бенс/ВАРЗ, державний номер НОМЕР_5 / НОМЕР_6 складає 42,540т при допустимій 40,0т. При цьому, фактичне осьове навантаження складає 6,380т, 14,880т, 10,500т, 10,840 т при нормативно допустимому 11т, 16т, 16т, 16т відповідно. Акт підписаний водієм транспортного засобу.

24 червня 2020 року управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області складено акт № 034227 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого повна фактична маса автомобіля ВАРЗ, державний номер НОМЕР_3 складає 30,48т при допустимій 40,0т. При цьому, фактичне осьове навантаження складає 11,38т, 19,1т при нормативно допустимому 16т, 16т відповідно. У графі «підпис водія транспортного засобу» стоїть відмітка, що водій відмовився від підпису.

30 червня 2020 року управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області складено акт № 034265 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого повна фактична маса автомобіля Mersedes-Benz Actros1841LS/EVERLASTEVL-P-30-03, державний номер НОМЕР_10 / НОМЕР_11 складає 30,22т при допустимій 40,0т. При цьому, фактичне осьове навантаження складає 5,94т, 10,4т, 23,88т при нормативно допустимому 11т, 11т, 22т відповідно. У графі «підпис водія транспортного засобу» стоїть відмітка, що водій відмовився від підпису.

24 червня 2020 року управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області складено акт № 034222 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого повна фактична маса автомобіля ВАРЗ, державний номер НОМЕР_8 складає 36,14т при допустимій 40,0т. При цьому, фактичне осьове навантаження складає 14,4т, 22,0т при нормативно допустимому 16т, 16т відповідно. У графі «підпис водія транспортного засобу» стоїть відмітка, що водій відмовився від підпису.

24 червня 2020 року управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області складено акт № 034063 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого повна фактична маса автомобіля ВАРЗ, державний номер НОМЕР_1 складає 30,540т при допустимій 40,0т. При цьому, фактичне осьове навантаження складає 11,320т, 19,680т при нормативно допустимому 16т, 16т відповідно. У графі «підпис водія транспортного засобу» стоїть відмітка, що водій відмовився від підпису.

На підставі Актів проведення перевірки від 24.06.2020 року управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено:

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №209833 від 10.08.2020 року у розмірі 34000 грн (а.с.7) з ТОВ «СПМК-17» з огляду на допущення порушення законодавства відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.16 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №209796 від 10.08.2020 року у розмірі 34000 грн (а.с.8) з ТОВ «СПМК-17» з огляду на допущення порушення законодавства відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.16 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №209795 від 10.08.2020 року у розмірі 8500 грн (а.с.9) з ТОВ «СПМК-17» з огляду на допущення порушення законодавства відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.14 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №209793 від 10.08.2020 року у розмірі 17000 грн (а.с.10) з ТОВ «СПМК-17» з огляду на допущення порушення законодавства відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.15 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №209794 від 10.08.2020 року у розмірі 17000 грн (а.с.11) з ТОВ «СПМК-17» з огляду на допущення порушення законодавства відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.15 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи наведені постанови протиправними позивач звернувся до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух», відповідно до частини 2 статті 29 якого, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:

- наявність визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п.20-22 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).

За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п. 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно з п.21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м., за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Позивач, заперечуючи правильність визначення відповідачем автомобільного перевізника під час здійснення перевезення вантажу, посилається на договір оренди транспортних засобів від 01.06.2020 року №1/6-О, укладений з товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ДОРЛІДЕР» та акт приймання-передачі транспортних засобів від 01.06.2020 року (а.с.21-22).

З аналізу змісту цього договору слідує, що ТОВ «СПМК-17» передає в оренду до 01.09.2020 року ТОВ ««БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ДОРЛІДЕР» транспортні засоби, стосовно яких була здійснена перевірка відповідачем.

Разом з тим, сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо використання транспортного засобу. Докази того, що такий договір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позивач не надав. З цього приводу варто зауважити, що пунктом 4.1. наданого до суду копії договору обумовлено, що за оренду транспортного засобу орендар сплачує орендну плату згідно рахунків, наданих орендодавцем. Однак позивач не надав документів, які б підтверджували виконання умов договору (наданих рахунків, доказів орендної плати тощо). При цьому відповідно до положень частини другої статті 79 КАС України докази надаються позивачем разом із поданням позовної заяви.

До того ж, слід зауважити, що тимчасовий реєстраційний талон називають у числі документів, необхідних платнику податків для підтвердження в податковому обліку «податкових» витрат з оренди. Так, для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, у разі здійснення господарської операції з оренди автотранспорту платнику податків слід оформити тимчасовий реєстраційний талон, що підтверджує право використання орендованого транспортного засобу.

Проте, позивач не надав доказів отримання ним орендної плати за користування транспортними засобами, понад те, надані договори оренди не містять фіксованого орендного платежу, а також терміну в який такий платіж повинен бути сплачений.

У розумінні вимог статті 1 Закону № 2344 автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до абз.4 п.16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі Порядок №1388) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

За правилами п.6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року № 379 (далі Інструкція № 379), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Відповідно до ст. 800 Цивільного кодексу України, наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Наведені норми законодавства дають підстави вважати, що у разі передачі право користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Такі висновки суду апеляційної інстанції побудовані на постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №804/8740/16, де у п.30, зокрема, вказано:

«попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом № 2344-ІІІ. Тому, з огляду на наведене, правове регулювання та в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність спірних постанов в цій частині».

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому з огляду на наведене правове регулювання та в аспекті спірних правовідносин суд вважає, що надана позивачем суду копія договору оренди транспортних засобів, яка до того ж не надавалася під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансінспекції, не є достовірним та допустимим доказом того, що позивач не був автомобільним перевізником під час перевезення вантажу 24 червня 2020 року. Під час рейдової перевірки водії не надали документів, які б підтверджували законність перебування у володінні та користуванні інших осіб транспортних засобів, належних товариству з обмеженою відповідальністю «СПМК-17»: ні договору оренди транспортного засобу, ні тимчасового реєстраційного талону.

Посилання позивача на специфіку вантажу і що за рахунок саме його пересипання мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення суд оцінює критично.

Так, що пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Крім того, згідно чинного законодавства жодним вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху (пункти 2.3а, 2.36; 12.1; 12.5) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Поряд з цим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неналежного проведення габаритно-вагового контролю, зокрема, за відсутності спеціально визначеної методики, адже відсутність такої методики не позбавляє спеціально уповноважені органи проводити такий контроль, а посилання апелянта на висновки викладені в постановах Верховного Суду у справі № 816/2329/13-а від 12.04.2018 року, у справі № 826/442/13-а від 16.01.2018 року та у справі № 821/597/17 від 12.06.2018 року суд не приймає до уваги, оскільки предмет спору у цих справах не є ідентичним, а матеріально-правові вимоги позивача до відповідача не є тотожними.

Суд зазначає, що, дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Проте, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу. Крім того, позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п.19 Порядку № 879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

У свою чергу, суд зазначає, що відсутність такої методики не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, та обов`язку по внесенню плати за це.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 819/1381/16.

Позивач у позові посилається на той факт, що якщо б позивачем дійсно було перевищено вагові параметри, то йому було б запропоновано привести габаритно-вагові параметри у відповідність з установленими нормативами та пройти повторний габаритно-ваговий контроль, і лише після цього транспортний засіб продовжив би свій рух, проте таких дій з боку працівників відповідача не вчинено, що свідчить про відсутність порушень чинного законодавства України.

З приводу вищевказаних посилань позивача, суд зазначає, що відповідно до пункту 22 Порядку 879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбаченого статтею 132-1 (порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами) цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов`язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та його місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Суд зауважує, що з огляду на зазначене вище, у відповідача відсутні повноваження щодо заборони руху великовагового транспортного засобу.

Крім того, така бездіяльність відповідача не оскаржується позивачем, зазначені обставини не знаходяться в причинному зв`язку з результатами габаритно-вагового контролю та встановленим перевищенням вагових параметрів.

Щодо доводів позивача, що управління Укртрансбезпеки не надало свідоцтва про перевірку ваг чи свідоцтва про їх державну атестацію, чим унеможливило перевірку відповідності стану вимірювального та зважувального обладнання суд зазначає, що ункти 12, 13 Порядку №879 не встановлюють обов`язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль. Також законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку плати за проїзд характеристик вимірювального зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю. При цьому, водій, під час проведення зважування транспортного засобу, не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Також, за змістом п.п.4,5 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Тобто, з приписів Порядку № 879 та Порядку № 1007/1207 слідує, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.

Позивачем у позовній заяві зазначено про відсутність жодного документа на підставі якого було визначено вагу транспортних засобів та навантаження на осі та суд двічі витребував у відповідача належним чином засвідчені копії доказів, на підставі яких були прийняті оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, проте, матеріали справи не містять доказів результатів здійснення габаритно-вагового контролю, та, відповідно, й факт перевищення позивачем вагових параметрів.

Крім того й у Актах проведення перевірки від 24.06.2020 року відсутні посилання на результати габаритно-вагового контролю, а саме на довідку про здійснення габаритно-вагового контролю.

Отже, відповідач не надав до суду достатніх та беззаперечних доказів та не навів доводів, що підтверджують наявність з боку позивача порушень, на підставі яких управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області прийняті оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Однак, наведені відповідачем аргументи та надані докази не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Крім того, відповідно до пунктів 25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Таким чином, Порядок № 1567 визначає, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання, яка про час і місце розгляду такої справи повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 813/5802/15, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже вказано судом, відповідач стверджує, що запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 27.07.2020 року №55181/32/24-20 було надіслано на адресу позивача, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень №2656.

З наданої до суду копії списку згрупованих поштових відправлень №2656 судом встановлено, що 29.07.2020 року на адресу позивача було направлено поштове відправлення з штриховим кодовим ідентифікатором « 6501408407940».

В той же час, з вказаного списку не вбачається, який саме документ було надіслано на адресу позивача.

Отже, зазначена копія списку згрупованих поштових відправлень №2656 не є належними та допустимими доказами про здійснення належного повідомлення позивача.

Суд встановив та не заперечується сторонами, що справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач розглянув без уповноваженої особи суб`єкта господарювання ТОВ «СПМК-17», в тому числі без присутності такої особи.

Водночас, відповідач не надав, а суд не здобув належних та допустимих доказів завчасного повідомлення позивача про час та місце розгляду такої справи, а тому доводи наведені позивачем в позові щодо неповідомлення його про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт є не спростовані відповідачем.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі та на надані позивачем докази у справі, суд дійшов висновку, що за не належного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, позивач був позбавлений права надати пояснення щодо встановленого порушення, що в свою чергу дало б змогу відповідачу встановити усі необхідні обставини для прийняття обґрунтованого рішення.

З огляду на зазначене, відповідач в порушення пункту 26 Порядку № 1567, не надав змогу позивачу надати пояснення щодо встановленого порушення, що призвело до порушення принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, зокрема:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 813/5802/15, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд вважає за необхідно зауважити, що право бути вислуханим під час розгляду його справи, дійсно віднесено до одного основних складових (принципів) адміністративної процедури.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.2 КАС України особа має право на участь у процесі прийняття рішення, яке стосується її інтересів.

Право бути почутим, складова частина принципу верховенства права. Суб`єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.

Разом з тим, сам по собі цей принцип не є формальним. Порушення права особи бути вислуханою, має наслідком протиправність ухваленого суб`єктом владних повноважень рішення, у тому разі, якщо особа мала повідомити інформацію чи надати пояснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 10618,30 грн. згідно квитанції №ПН1575 від 23.03.2020 року.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне стягнути з управління Укртрансбезпеки в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» судового збору у розмірі 10618,30 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.08.2020 року №209833, №209796, №209795, №209793 та №209794.

Стягнути з управління Укртрансбезпеки в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань управління Укртрансбезпеки в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» судовий збір у розмірі 10618,30 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» (21-й км Старокиївського шосе, буд.30А, Комінтернівський район, Одеська область, 65025, код ЄДРПОУ 01353551).

Відповідач - управління Укртрансбезпеки в Одеській області (вул. Успенська, буд.4, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39816845).

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ДОРЛІДЕР» (21-й км Старокиївського шосе, буд.30А, Комінтернівський район, Одеська область, 65025, код ЄДРПОУ 37468590).

Суддя Вовченко O.A.