Рішення № 94553710, 28.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року Справа № 160/13652/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/13652/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі від 28.08.2020 № 152076 про відмову в призначенні пенсії протиправним та скасувати його;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового трудового стажу ОСОБА_1 період роботи та навчання з 02.09.1991 по 25.11.1991, з 24.01.1994 по 28.07.1994 - навчання у ПТУ № 40 за професією «Електрослюсар підземний», з 02.12.1991 по 11.10.1993 - служба в Збройних Силах України, з 07.04.1998 по 30.06.2000 - завідувач підземним гаражем з повним робочим днем в шахті;

- допустити негайне виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Листом від 28.08.2020 № 152076 відповідачем відмовлено у призначенні пільгової пенсії, у зв`язку з наявністю у позивача лише 22 років 10 місяців та 2 дні пільгового стажу, замість необхідних 25 років. До пільгового стажу позивача не було враховано період навчання за фахом у професійно-технічному закладі №40, період проходження військової служби та період роботи на посаді завідувача підземним гаражем з повним робочим днем в шахті, що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі № 160/13652/20, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

16 листопада 2020 року (вх. № 75327/20) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що займана позивачем посада завідувача підземним гаражем з повним робочим днем у шахті не може бути включена у пільговий стаж, оскільки відсутня у Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162. Окрім того, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 24.02.2020 № 91 вказана професія не атестована. Період навчання з 02.09.1991 по 25.01.1991 не може бути зарахований до пільгового стажу, оскільки після закінчення навчання позивач не продовжив працювати відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», а проходив військову службу. А період проходження військової служби не може бути врахований у пільговий стаж позивача, оскільки після звільнення з лав Збройних Сил України, останній працював за професією гірника підземного, а не за фахом навчання, а саме: електрослюсарем підземним.

Період з 03.01.1994 по 01.08.1994 згідно розрахунку стажу (форма РС-право) навчання в СПТУ № 40 за професією електрослюсар підземний зараховано позивачу до пільгового стажу, як навчання за фахом.

Враховуючи те, що згідно наданих документів, загальний стаж роботи позивача складає 27 років 6 місяців 24 дні, а пільговий стаж - 22 роки 10 місяців 2 дні при необхідному - 25 років, у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

17 листопада 2020 року (вх. № 76089/20) позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій викладено свої заперечення та доводи, аналогічні змісту позовної заяви. Позивач просив суд не враховувати заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

05 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у м. Першотравенську із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

28.08.2020 відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача та винесено рішення № 152076, за яким позивачу повідомлено, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки з наданих документів на дату звернення підтверджено загальний стажу 27 років 6 місяців 24 дні, а пільговий стаж складає 22 роки 10 місяців 2 дні, при необхідних 25 роках.

Отже, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 9 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з ч.3 ст.4 Закону №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст.5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами статті 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) зокрема, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Частиною 1 статті 7 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Згідно з ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідно до ч.5 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , довідки №378 від 14.09.2020, виданої Державним професійно-технічним навчальним закладом «Першотравенський гірничий ліцей», наявних в матеріалах справи, позивач у період з 02.09.1991 по 25.11.1991 та, після служби в армії, з 24.01.1994 по 28.07.1994 навчався в ПТУ № 40 м. Першотравенська за професією «Електрослюсар підземний», по закінченню навчання присвоєно п`ятий розряд електрослюсаря підземного та видано диплом серії НОМЕР_2 .

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки від 02.06.2020 № 645, виданої військовим комісаром Першотравенського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, наявних в матеріалах справи, в період з 02.12.1991 по 13.10.1993 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах України.

У відповідності до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Як встановлено судом, у позивача наявні усі законні підстави, визначені вищенаведеним законодавством, для зарахування до пільгового стажу періоду навчання, який відповідно до наявної у матеріалах справи трудової книжки серії НОМЕР_1 , починається з 02.09.1991 та закінчується 25.11.1991, оскільки в подальшому ОСОБА_1 проходив строкову військову службу, після проходження якої, з 25.10.1993 був прийнятий на шахту «Ювілейна» гірничоробочим другого розряду з повним робочим днем в шахті та продовжив навчання у ПТУ № 40 з 24.01.1994 по 28.07.1994.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо неврахування у пільговий стаж позивача періоду навчання та необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 період навчання в ПТУ №40 м. Першотравенська за професією «Електрослюсар підземний» з 02.09.1991 по 25.11.1991 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Стосовно вимоги позивача в частині зарахування до пільгового стажу періоду навчання у ПТУ № 40 з 24.01.1994 по 28.07.1994, то згідно відзиву на позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, період навчання в СПТУ № 40 за професією електрослюсар підземний з 03.01.1994 по 01.08.1994 зараховано ОСОБА_1 до пільгового стажу, як навчання за фахом (7 місяців), згідно розрахунку стажу (форма РС - право).

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду військової служби ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, зокрема, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З огляду на те, що до призову на строкову військову службу з 02.12.1991 ОСОБА_1 навчався за фахом в ПТУ № 40 м. Першотравенська за професією «Електрослюсар підземний» з 02.09.1991 по 25.11.1991 та враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування до пільгового стажу позивача цього періоду навчання за фахом, суд вважає дії відповідача щодо неврахування у пільговий стаж позивача періоду військової служби неправомірними та необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 період проходження військової служби позивача з 02.12.1991 по 13.10.1993 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Також суд критично оцінює висновки відповідача про те, що позивач після звільнення з Лав Збройних Сил України з 25.10.1993 по 02.01.1994 працював не за фахом навчання, а за професією гірник підземний, оскільки після звільнення з військової служби, ОСОБА_1 зміг продовжити навчання за професією «Електрослюсар підземний» з 24.01.1994 по 28.07.1994, і лише після закінчення навчання, отримання диплому та присвоєння п`ятого розряду електрослюсаря підземного, отримав право продовжити роботу за набутою професією та фахом.

Щодо вимоги позивача в частині зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 07.04.1998 по 30.06.2000 на посаді завідувача підземним гаражем з повним робочим днем в шахті, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , наказом по шахті «Ювілейна» від 17.04.1998 № 514 ОСОБА_1 з 07.04.1998 було переведено з посади електрослюсаря 5 розряду з повним робочим днем в шахті на посаду завідувача підземним гаражем з повним робочим днем в шахті. Вказану посаду позивач обіймав по 30.06.2000 та, відповідно до наказу від 26.06.2000 № 46к, був звільнений за власним бажанням.

Отже, відповідно до записів трудової книжки, посада завідувача підземним гаражем, яку обіймав позивач з 07.04.1998 по 30.06.2000, передбачала умову повного робочого дня в шахті, так само, як і попередня посада електрослюсаря 5 розряду, період роботи на якій було включено до пільгового стажу ОСОБА_1 .

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.02.2020 № 91, на яку посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, посада (професія) завідувача підземним гаражем підприємством не атестована.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

При цьому вказаний вище Порядок не наділяє жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць, особу яка працює на посаді, робоче місце по якій підлягає атестації.

Суд вважає, що як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 25.10.2019 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.

Таким чином, оскільки запис у трудовій книжці позивача, як основного документу, що підтверджує стаж роботи, визначає роботу на посаді з умовою повного робочого дня в шахті, що є одним з основних критеріїв призначення пільгової пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону №1058-ІV, та враховуючи, що займана позивачем посада завідувача підземного гаража, хоча і відсутня у Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, але класифікатор 1010100а цієї постанови передбачає її застосування на всіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, зокрема, і в шахтах, суд вважає, що період роботи ОСОБА_1 з 07.04.1998 по 30.06.2000 на посаді завідувача підземним гаражем з повним робочим днем в шахті слід зарахувати до пільгового стажу позивача.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2020 №152076 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно з ч.3 ст.114 Закону №1058-IV з підстав відсутності у позивача необхідного пільгового стажу, без врахування періодів з 02.09.1991 по 25.11.1991 - навчання у ПТУ № 40 за фахом, з 02.12.1991 по 11.10.1993 - служби в Збройних Силах України, з 07.04.1998 по 30.06.2000 - роботи на посаді завідувача підземним гаражем з повним робочим днем в шахті, є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позов в цій частині слід задовольнити.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи та навчання з 02.09.1991 по 25.11.1991, з 24.01.1994 по 28.07.1994 - навчання у ПТУ № 40 за професією «Електрослюсар підземний», з 02.12.1991 по 11.10.1993 - служби в Збройних Силах України, з 07.04.1998 по 30.06.2000 - завідувача підземним гаражем з повним робочим днем в шахті, суд зазначає таке.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи те, що судовим рішенням не здійснюється присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, правова підстава для застосування негайного виконання рішення суду, визначена п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутня.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 840,80 грн., на його користь з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підлягає стягненню 630,60 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241, 242 - 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, і.к. 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2020 № 152076 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (і.к. 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 630 ( шістсот тридцять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 28.12 2020.

Суддя О.В. Царікова