Рішення № 94552467, 12.01.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 січня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/237/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Гримак Л.П.

розглянув матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Михайліва Степана Богдановича, АДРЕСА_1

до відповідача Приватного підприємства "Промінвестбуд-Т", 47708, Тернопільська область, с. Довжанка, вул. Містечко, 41

про стягнення 553 043,16 грн. за Договором купівлі-продажу продукції №3/2018 від 03.01.2018р., з яких: 541 693,62 грн. - борг, 7 557,68 грн. - 3% річних, 3 791,86 грн. - інфляційні збитки.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Фізичної особи-підприємця Михайліва Степана Богдановича звернувся з позовом до Приватного підприємства "Промінвестбуд-Т" про стягнення 553 043,16 грн. за Договором купівлі-продажу продукції №3/2018 від 03.01.2018р., з яких: 541 693,62 грн. - борг, 7 557,68 грн. - 3% річних, 3 791,86 грн. - інфляційні збитки.

Ухвалою суду від 15.04.2020р. позовну заяву №б/н від 01.04.2020р (вх. №280 від 10.04.2020р.) залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 27.04.2020р. продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 18.05.2020р., на підставі Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції від 30 березня 2020 року, відповідно до змісту якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), продовжено процесуальні строки на строк дії такого карантину.

Ухвалою суду від 08.05.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05 червня 2020 року. Позивач належним чином повідомлений про дату і час судового, а ухвала від 08.05.2020р., направлена на адресу відповідача, повернулася 18.05.2020р. на адресу суду по причині "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення - фірма відсутня".

Ухвалою суду від 05.06.2020р., за клопотанням відповідача, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), на підставі п. 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 04.08.2020р. Позивач повідомлений про дату та час судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Ухвала, направлена відповідачу, повернулася на адресу суду по причині "фірма відсутня".

Ухвалою суду від 04.08.2020р., за клопотанням сторін, відкладено підготовче засідання на 03.09.2020р. Дана ухвала, направлена на юридичні адреси сторін, повернулася на адресу суду від позивача по причині "інші причини" та від відповідача "адресат відсутній за вказаною адресою".

У судовому засіданні 03.09.2020р., за клопотанням відповідача, у зв`язку з карантинними заходами запровадженими на підприємстві для подолання пандемії та знаходженням представника відповідача у відпустці, постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 29.09.2020р., яку занесено у протокол судового засідання. Позивач належним чином повідомлений про дату та час судового засідання. Ухвала, направлена на юридичну адресу відповідача, повернулася на адресу суду по причині "фірма відсутня".

У судовому засіданні 29.09.2020р., для надання можливості представнику відповідача подати відзив на позов, оголошено перерву до 27.10.2020р., яку занесено у протокол судового засідання, з повідомленням представників сторін під розписку.

Ухвалою суду від 27.10.2020р. відкладено підготовче засідання на 20.11.2020р. Дана ухвала, направлена на юридичні адреси сторін, повернулася на адресу суду від позивача по причині "за закінченням терміну зберігання" та від відповідача "фірма відсутня в с. Довжанка".

У судовому засіданні 20.11.2020р. оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.12.2020р., яку занесено у протокол судового засідання, з повідомленням представника позивача та відповідача під розписку.

У судовому засіданні 18.12.2020р. розпочато розгляд справи по суті та постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засідання на 12.01.2021р., яку занесено у протокол судового засідання. Позивач належним чином повідомлений про дату і час судового, а ухвала від 18.12.2020р., направлена на адресу відповідача, повернулася 06.01.2021р. на адресу суду по причині " фірма відсутня в с. Довжанка".

Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018р. у справі №910/177797/17.

Вищезазначені ухвали суду в процесі розгляду справи направлені за адресою місцезнаходження ПП "Промінвестбуд-Т", 47708, Тернопільська область, с. Довжанка, вул. Містечко, 41, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому відповідач вважається належним чином повідомлений про судовий розгляд.

Позивач в обґрунтування позовних посилається на належне виконання позивачем умов договору №3/2018 купівлі-продажу продукції від 03.01.2018р., що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 645 634,54грн., які підписані представниками сторін без заперечень, відповідачем проведено часткове виконання грошових зобов`язань по договору у сумі 103 940,92грн., у зв`язку з чим просить стягнути суму боргу у розмірі 541 693,62грн. , 7 557,68 грн. - 3% річних та 3 791,86 грн. - інфляційні збитки.

Відповідач відзиву на позов не подав, його повноважний представник в процесі розгляду справи пояснив, що не має можливості подати такий, оскільки на підприємстві запровадженні карантинні заходи у зв`язку з дією карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), без надання доказів запровадження таких.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, встановив:

- між фізичною особою підприємцем Михайлів Степаном Богдановичем (далі - Продавець) та Приватним підприємством «Промінвестбуд-Т» (далі - Покупець), укладено 03.01.2018р. Договір №3/2018 купівлі-продажу продукції, з врахуванням Додаткової угоди №0.01 від 02.01.2018р. (далі - Договір), згідно якого сторони взяли на себе зобов`язання:

- Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю товар, найменування, кількість та ціна якого зазначені у накладних, які є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість шляхом попередньої 100% оплати вартості покупки на протязі 10 банківських днів (п. п. 1.1, 2.1, 4.2 Договору);

- у випадку порушення своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства (п. 10.1 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019р. (п.1 Додаткової угоди до Договору);

- Якщо жодна із Сторін за 10 календарних днів до настання зазначеного у п.11.1 Договору терміну (або раніше) письмово не повідомить другу Сторону про своє бажання припинити його дію у вказаний термін, цей Договір вважається продовженим (пролонгованим) на кожний наступний календарний рік на визначених у Договорі умовах чи з внесенням до нього погоджених обома Сторонами змін (або доповнень) ( 11.7 Договору).

Позивач, на виконання умов Договору №3/2018 купівлі-продажу продукції від 03.01.2018р., поставив Товар (будівельні матеріали) на загальну суму 645 634,54грн., що підтверджується видатковими накладними №158 від 02.08.2019р. на суму 126 619,00грн., №191 від 03.09.2019р. на суму 44 640,06грн., №194 від 04.09.2019р. на суму 22 562,76грн., №227 від 03.10.2019р. на суму 121 000,42грн. та №228 від 04.10.2019р. на суму 330 812,30грн., які підписані представниками сторін без заперечень, та підписи яких скріплені печатками.

Відповідач отриманий товар оплатив частково в загальній сумі 103 940,92грн., що підтверджується платіжним дорученням №153 від 18.09.2019р.

Для досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію №б/н від 12.02.2020р.75/1 від 16.04.2018р., з вимогою перерахувати кошти, яка залишена відповідачем без розгляду та оплати, що стало підставою для звернення позивача до суду у спосіб встановлений ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

Суд, на підставі ст.ст. 86, 237 ГПК України, давши оцінку поданим доказам та наведеним учасниками справи доводам в обґрунтування заявлених вимог, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення. При цьому, суд виходив із наступного:

- укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, порядок укладення, виконання яких регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Господарського кодексу України (далі - ГК).

- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

- частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013р., якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов`язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання і не відносяться до санкцій.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (п. 3.2 чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", а також листа Верховного Суду України від 03.04.19997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо повне погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на день прийняття рішення судом сума боргу за поставлений товар згідно Договору №3/2018 купівлі-продажу продукції від 03.01.2018р. становить 541 693,62грн., відповідач доказів погашення боргу суду не надав, а тому позов у цій частині підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність заявлені позивачем 7 557,68 грн. - 3% річних та 3 791 86 грн. - інфляційних збитків , встановив правомірність їх нарахування, а тому такі підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Судовий збір у розмірі 8 295,65грн, згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Cтягнути з Приватного підприємства "Промінвестбуд-Т" ( 47708, Тернопільська область, с. Довжанка, вул. Містечко, 41, ідентифікаційний код - 40526793) на користь Фізичної особи-підприємця Михайліва Степана Богдановича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 541 693 ( п`ятсот сорок одну тисячу шістсот дев`яносто три) грн. 62 коп. боргу, 7 557 ( сім тисяч п`ятсот п`ятдесят сім)грн. 68 коп - 3% річних, 3 791( три тисячі сімсот дев`яносто одну) грн. 86 коп. інфляційних збитків та 8 295 (вісім тисяч двісті дев`яносто п`ять ) грн. 65 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Тернопільський місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 29 січня 2021 року.

Суддя М.С. Стадник