Рішення № 94551861, 02.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2021Справа № 910/18151/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу №910/18151/19

за позовом SMARTWORK SOLUTIONS GmbH

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМТ Груп"

про стягнення 254 586,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

SMARTWORK SOLUTIONS GmbH звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМТ Груп» про стягнення 254 586,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором суборенди нерухомого майна № 304/01022018 від 01.02.2018 в частині повернення суми гарантійного платежу в розмірі 7492,30 євро, що еквівалентно 247245,90 грн, у зв`язку з припиненням договірних відносин між сторонами. Також, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні втрати в розмірі 2962,63 грн та 3% річних - 4377,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідачів подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

23.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли заява про обґрунтування розміру витрат про надання правничої допомоги та заява про долучення доказів про сплату цих витрат.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10-Г, оф.14.

Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 27.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на день винесення рішення від відповідача не надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

01 лютого 2018 року між SMARTWORK SOLUTIONS GmbH (далі - позивач, Суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМТ ГРУП" (далі - відповідач, Суборендодавець) було укладено Договір суборенди нерухомого майна № 304/01022018 (далі - Договір) , відповідно до підпункту 2.1 Суборендавець передав, а Суборендар передав у тимчасове (строкове) платне користування приміщення - загальною площею 226,36 м2, що знаходиться на третьому поверсі нежитлового офісного будинку № 45-47-49 літера А, який розташований по вулиці Воздвиженській в місті Київ, а Суборендар прийняв приміщення та зобов`язувався сплачувати суборендну плату та інші платежі в розмірах, порядку та у строках, встановлені цим Договором.

Згідно пункту 4.8. Договору, для забезпечення виконання всіх взятих на себе за цим договором зобов`язань з дати підписання Суборендар зобов`язаний був сплатити Суборендодавцю, в якості гарантійного платежу в іноземній валюті - EUR 5 122,48 (п`ять тисяч сто двадцять два євро 48 центів).

Пунктом 4.9. Договору визначено, що гарантійний платіж виконує виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань та підлягає поверненню суборендарю в кінці терміну дії договору, або за угодою сторін зараховується в рахунок оплати Суборендної плати за два останніх місяця строку Договору чи спрямовується в рахунок оплати лізингових (орендних) платежів. Дане має бути обумовлено додатковою угодою до договору на дату зміни напрямку використання гарантійного платежу. Крім того, Договором визначено, що з суми гарантійного платежу Суборендодавець має зарахувати, утримувати суми грошових вимог до Суборендарем Суборендної плати та інших платежів відповідно до умов цього Договору; несплачених штрафів і пені; сум, необхідних для усунення пошкоджень Приміщення або комунікацій Системи забезпечення, заподіяних з вини Суборендаря та інших дійсних вимог.

01 березня 2019 року на підставі Додаткової угоди 7 внесено зміни до Договору суборенди нерухомого майна № 304/01022018 від 01.02.2018, збільшено площу суборендованого приміщення, у зв`язку з чим Суборендаря зобов`язано оплатити Суборендодавцю в якості гарантійного платежу - договірний спосіб забезпечення всіх зобов`язань, - розмір якого за даним договором становить 7 492,30 євро (сім тисяч чотириста дев`яносто два євро, 30 євроцентів).

Позивач виконав свої зобов`язання за договором, в тому числі, що стосується сплати гарантійного платежу, про що свідчать копії виписок з рахунку про здійснення закордонних переказів на суму 2379,82 євро до рахунку-фактури № 24 від 08.02.2019 року та на суму 5 137,48 євро до рахунку-фактури № 68 від 06.02.2018 року, які наявні в матеріалах справи.

Зобов`язання, визначені договором, що стосуються оплати за користування нежитловим приміщенням та інших платежів виконані зі сторони Позивача - Суборендаря повністю належним чином, що підтверджуються актами наданих послуг, підписаними сторонами та платіжними дорученнями про сплату відповідних платежів - орендної плати за весь час користування орендним приміщенням, копії яких наявні в матеріалах справи.

28 лютого 2020 року сторони Договору суборенди нерухомого майна №304/01022018 прийняли рішення про припинення користуванням приміщенням. Суборендар передав (повернув), а Суборендодавець прийняв із строкового платного користування - піднайм (суборенди) Приміщення - загальною площею 226,36 м2, що знаходиться на третьому поверсі нежитлового офісного будинку № 45-47-49 літера А, який розташований по вулиці Воздвиженській в місті Київ, що підтверджується підписаним сторонами та скріплений печатками Актом прийому-передачі (повернення) Приміщення до Договору суборенди нерухомого майна № 304/01022018 від 01.02.2018.

Крім того, пунктом 4 даного Акту прийому-передачі Приміщення (повернення з суборенди) визначено, що Суборендодавець підтверджує, що Суборендар виконав усі зобов`язання, у тому числі й грошові, передбачені даним договором суборенди нерухомого майна № 304/01022018 від 01.02.2018.

Відповідно до п 4.9. Договору, в кінці терміну дії договору підлягають поверненню суборендарю гарантійні платежі (внески), оскільки вони виконують виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов`язання.

Отже, з моменту підписання Акту прийому-передачі (повернення) Приміщення (повернення з суборенди) до Договору суборенди нерухомого майна № 304/01022018 від 01.02.2018 у відповідача виник обов`язок щодо повернення позивачу гарантійного платежу в розмірі 7 492,30 євро.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 09.09.2020 про повернення гарантійного платежу, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що після припинення договору суборенди нерухомого майна, Суборендодавець не виконав свої зобов`язання в частині повернення гарантійного платежу у сумі - 7 492,30 євро.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своє правовою природою даний Договір є договором суборенди (піднайму).

Згідно ч. 3. ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, позивач сплатив відповідачу гарантійний платіж в сумі 7 492,30 євро, що підтверджується випискою з рахунку позивача про здійснення закордонних переказів на суму 2379,82 євро до рахунку-фактури № 24 від 08.02.2019 року та на суму 5 137,48 євро до рахунку-фактури № 68 від 06.02.2018 року, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, на виконання умов Договору позивачем було сплачено відповідачу гарантійний платіж.

Згідно п. 3.1. договору, строк Суборенди Приміщення за цим Договором починає обчислюватись з дати/події, вказаної в п.3.2 Договору, та триває до 10 березня 2019 року.

У п. 3.2. Договору зазначено, що Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв Приміщення в суборенду в день підписання Акту прийому-передачі, але не пізніше ніж 05 лютого 2018 року.

Відповідно до п. 3.4. Договору, у випадку, якщо Сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору Суборенди на новий строк, цей Договір Суборенди припиняється зі спливом строку Суборенди.

З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2020 року сторони Договору суборенди нерухомого майна № 304/01022018 прийняли рішення про припинення користуванням приміщенням. Суборендар передав (повернув), а Суборендодавець прийняв із строкового платного користування - піднайм (суборенди) Приміщення - загальною площею 226,36 м2, що знаходиться на третьому поверсі нежитлового офісного будинку № 45-47-49 літера А, який розташований по вулиці Воздвиженській в місті Київ, що підтверджується підписаним сторонами та скріплений печатками Актом прийому-передачі (повернення) Приміщення до Договору суборенди нерухомого майна № 304/01022018 від 01.02.2018 року.

В силу положень п. 3.4. Договору з огляду на припинення суборенди за згодою сторін, Договір № 304/01022018 також є припиненим в момент припинення суборенди нерухомого майна , а саме з 28 лютого 2020 року.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як відзначалось судом, Договором встановлено, що в кінці терміну дії договору підлягають поверненню суборендарю гарантійні платежі (внески), оскільки вони виконують виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що зобов`язавання визначені договором, що стосуються оплати за користування нежитловим приміщенням та інших платежів виконані зі сторони позивача повністю належним чином, що підтверджуються актами наданих послуг, підписаними сторонами та платіжними дорученнями про сплату відповідних платежів - орендної плати за весь час користування орендним приміщенням, копії яких наявні в матеріалах справи.

Викладене також підтверджується пунктом 4 Акту прийому-передачі Приміщення (повернення з суборенди), яким визначено, що Суборендодавець підтверджує, що Суборендар виконав усі зобов`язання, у тому числі й грошові, передбачені даним договором суборенди нерухомого майна № 304/01022018 від 01.02.2018.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, строк повернення гарантійного платежу відповідачем позивачу є таким, що настав.

Однак, доказів повернення такого гарантійного платежу в сумі 7 492,30 євро позивачу відповідачем матеріали справи не містять.

Отже, гарантійний платіж, після припинення Договору підлягає поверненню позивачу в розмірі 7 492,30 євро, що еквівалентно 247 245,90 грн за офіційним курсом ПАТ КБ "Приватбанк", внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Суд зазначає, що 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для виконання, до дня ухвалення рішення, помноженої на 3, поділеної на 100 і поділеної на 366 (днів у 2020 році).

При цьому, під час розрахунку 3 % річних має застосовуватися прострочена сума, визначена в договорі, а не її еквівалент у національній валюті. Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 373/2054/16-ц.

Таким чином, розмір 3% річних на суму заборгованості 7 492,30 євро становить 132,65 євро.

Оскільки розрахунки 3% річних є арифметично вірними, заявлені вимоги відповідають обставинам справи, суд задовольняє вимоги про стягнення 3% річних у сумі 132,65 євро, що еквівалентно 4 377,47 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат суд дійшов висновку про наступне.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 524 зазначеного Кодексу зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України визначає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Так, пунктом 4.3. Договору визначено, що розмір суборендної плати за користування приміщенням складає 2.561,24 Євро, що на момент укладення договору складає 88.362,92 гривні, з урахуванням ПДВ, згідно офіційного по курсу купівлі євро до гривні у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 2 962,63 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 67 900,00 грн.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу позивачем надано суду копію Договору про надання правової допомоги №1/14/8/20 від 27.08.2020, Акт приймання-передачі правової допомоги від 30.11.2020, інвойс №1 від 30.11.2020, виписка по рахунку про перерахування 1 760 євро, що еквівалентно 60 158,74 грн по курсу НБУ 34,1811 грн за 1 EUR станом на дату операції 22.12.2020.

Відповідно Акту від 30.11.2020 перелік наданих послуг включає:

1) аналіз та вивчення документів по справі, визначення правової позиції - 2 год.;

2) написання претензії та пред`явлення її ТОВ «СМТ ГРУП» - 4 год. 30 хв.;

3) консультації клієнта - 1 год;

4) написання позовної заяви до суду щодо ТОВ «СМТ ГРУП» - 8 год.;

5) підготування позову для подачі в суд -1 год. 30 хв.;

6) відбір документів для здійснення перекладу та переклад матеріалів справи - 2 год.;

7) написання процесуальних документів до першого розгляду справи - заяви -3 год.

Разом з тим, суд зазначає, що надані договір та акт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в визначеному ними розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Проаналізувавши наданий представником позивача Акт від 30.11.2020, суд дійшов висновку, що послуги, які надані згідно п.5 останнього за своїм змістом і суттю фактично дублюють послуги, надані згідно п. 4.

Також, в Акті від 30.11.2020 зазначено про відбір документів для здійснення перекладу та переклад матеріалів справи - 2 год., та написання процесуальних документів до першого розгляду справи - заяви -3 год.

Разом з тим, матеріали позовної заяви не містять жодних процесуальних документів до першого розгляду справи, крім позовної заяви, а додатки до позовної заяви, такі як договір та додатки до нього, складені на двох мовах - англійській та українській, та відповідно не потребували перекладу, а тому суду не доведено, що такі послуги надивились.

Таж, проаналізувавши зміст претензії від 09.09.2020 обсягом три сторінки, суд вважає, що зазначена в Акті кількість годин на її складення є значно завищеною та неспівмірною із обсягом виконаної роботи.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи та розумну необхідність витрат для даної справи у суді, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, на переконання суду, співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 960 євро, що еквівалентно 32813,86 грн по курсу НБУ 34,1811 грн за 1 EUR станом на дату оплати послуг адвоката - 22.12.2020, за:

1) аналіз та вивчення документів по справі, визначення правової позиції - 2 год.;

2) написання претензії та пред`явлення її ТОВ «СМТ ГРУП» - 1 год.;

3) косультацію клієнта - 1 год.;

4) написання позовної заяви до суду щодо ТОВ «СМТ ГРУП» - 8 год.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну парвничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМТ Груп" (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10-Г, оф. 14; ідентифікаційний код 39430257) на користь SMARTWORK SOLUTIONS GmbH (Ландсебергер Штрассе, 408, Мюнхен, Німеччіна, 81241; реєстраційний номер підприємства HRB 295558) 7 492,30 євро гарантійного платежу, що еквівалентно 247 245 грн. 90 коп.; 132,65 євро - 3 % річних, що еквівалентно 4 377 грн. 27 коп., 960,00 євро, що еквівалентно 32 813 грн. 86 коп., витрат на професійну правничу допомогу та 3 774 грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.02.2021.

Суддя А.І. Привалов