Рішення № 94551728, 01.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2021Справа № 910/14402/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м. Києва вул. Багговутівська, 30 м. Київ,04107

до Акціонерного товариства "ВТБ Банк" бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, б. 8/26, м. Київ, 01004

про стягнення 12 795,48 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "ВТБ Банк" про стягнення 12 795,48 грн. боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 2-7/13 оренди та утримання місця в комунікаційному колекторі від 01.08.2013 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 13.10.2020 на виконання вимог ухвали суду від 28.09.2020 від позивача надійшло клопотання № 08-3/5/2 від 12.10.2020 про долучення до матеріалів справи документів на усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яке суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Також 13.10.2020 від позивача надійшло клопотання № 08-3/5/1 від 12.10.2020 про виправлення описок в позовній заяві, в якому останній зазначає про технічні помилки в тексті позовної заяви, а саме помилкове зазначення на сторінці 4 невірних номерів актів: "№ 0500000049" замість "№ 050000079" та "№ 0500000117" замість "№ 050000171". Клопотання судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14402/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь-якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/14402/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 10.11.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, б. 8/26, м. Київ, 01004, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105473840061 була отримана останнім 13.11.2020.

Приймаючи до уваги дату отримання ухвали суду від 10.11.2020 (13.11.2020) та з урахуванням строків, встановлених частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 10.11.2020, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Акціонерне товариство "ВТБ Банк" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 01 серпня 2013 року між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м. Києва (позивач у справі, орендодавець за договором) та Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (відповідач у справі, орендар за договором) укладено Договір оренди та утримання місця в комунальному колективі № 2-7/13 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування місце в комунікаційному колекторі по вул. Мельникова для розміщення кабельної лінії. Також, згідно п. 1.2 Договору орендодавець надає, а орендар приймає послуги по утриманню місця в колекторі для розміщення кабелю, тобто комунальні послуги (вартість електроенергії та водовідведення, робота служби енергетика, робота та обслуговування пожежної сигналізації, прибирання, дератизація, та ін.) (пункт 1.2 Договору).

Розділами 2 - 10 Договору сторони узгодили об`єкт оренди, права та обов`язки сторін, сума договору та порядок розрахунків, відповідальність сторін тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як визначено пунктом 5.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє протягом 1-го (одного) календарного року. Якщо жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення цього договору за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку його дії, то Договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік.

Вказаний Договір підписаний представниками орендодавця та орендаря та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в статті 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2.1 Договору об`єктом оренди є місце в підземному комунікаційному колекторі, за адресою: вул. Мельникова.

Згідно з пунктом 2.3 Договору об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва".

Водночас, оскільки орендоване майно є комунальною власністю то відносини сторін даного Договору оренди регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 статті 1, регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або майна, що перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

За висновками суду, при укладенні Договору оренди сторони узгодили істотні умови договору, в тому числі щодо об`єкту оренди, його вартості, розміру орендної плати та відшкодування комунальних витрат, порядок передачі та повернення майна, відповідальність сторін та строк дії договору тощо, що підтверджується також матеріалами справи.

Згідно статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

За умовами пункту 3.2. Договору орендар зобов`язаний роботи по прокладанню кабелю виконувати власними силами або підрядними організаціями, згідно проектної документації, розробленої та затвердженої в установленому чинними нормативними актами порядку та при наявності дозволу на прохід працівників в колектор, отриманого в установленому порядку.

Після прокладання кабелю орендар зобов`язаний надати орендодавцю акт приймання-передачі виконаних послуг. Обов`язок по складанню акту покладається на орендаря і передати кабельну мережу технічним службам Шляхово-Експлуатаційного Управління (пункт 3.2 .3 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору між сторонами 13.08.2013 складено акт про виконання робіт по прокладанню кабелю в комунікаційному колекторі по вулиці Мельникова, 32, загальною довжиною 1004 п.м, копія якого наявна в матеріалах справи.

Факт отримання майна в оренду, а саме місця в комунікаційному колекторі по вул. Мельникова, та подальше користування сторонами не заперечувались.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено обов`язок орендаря вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Згідно частин 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Вказаним приписам законодавства кореспондує визначений умовами пункту 3.2.1. Договору обов`язок орендаря своєчасно сплачувати встановлену в цьому договорі вартість послуг, за оренду місця в комунальному колекторі, пропорційних корисному об`єму, що використовується під розміщення кабелю та частку витрат орендодавця на утримання місця під розміщення кабельної лінії.

Так, відповідно до пункту 3.1 Договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі "Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування, прокладання телекомунікаційних мереж…", затвердженої Рішенням Київської міської ради від 22.01.2009 №6/1064 (п. 4.2.) та яка на дату підписання Договору становить: 2,37 грн. за 1 п.м, що в цілому складає 2 379,48 грн. разом з ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (пункт 4.2. Договору).

Згідно з пунктом 4.3 Договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання Договору. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання акту приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцю.

Окрім цього пунктом 4.4. Договору передбачено, що орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю комунальні платежі, а саме витрати на утримання місця в колекторі для розміщення 1004 м.п. кабелю, місячний розмір яких на дату підписання становить 891,55 грн. разом з ПДВ.

У відповідності до пункту 4.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним на рахунок орендодавця.

Відповідно до пункту 4.7 Договору факт надання послуг по оренді та утриманню місця в колекторі для розміщення кабелю підтверджується Актами виконання робіт наданих орендодавцем, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до пункту 4.8 Договору орендар зобов`язаний розглянути та підписати акти виконаних робіт в термін не більше 3-х днів. За умови неповернення орендарем підписаних актів прийняття наданих послуг, чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо надання послуг, наданих орендодавцем у звітному місяці, вважається, що послуги у такому місяці надані орендодавцем в повному обсязі і прийняті орендарем без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м. Києва, у відповідності до наявних в матеріалах справи опису вкладення у цінний лист від 18.08.2020 та поштової накладної № 0315071686095, на адресу відповідача разом з досудовою претензією № 08-2/16 від 14.08.2020 були направлені в односторонньому порядку складені та підписані з боку позивача акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з оренди місця в комунікаційному колекторі № ОУ-000181 за березень 2019 року на суму 5 535,86 грн., № 0400000171 за квітень 2019 року на суму 5 585,68 грн., акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з утримання кабелю в колекторі № ОУ-000180 за березень 2019 року на суму 891,55 грн., № 0400000080 за квітень 2019 року на суму 891,55 грн.., а також виставлені рахунки-фактури на оплату.

В свою чергу факт надсилання на адресу відповідача актів здачі - приймання робіт (надання послуг) з утримання кабелю в колекторі № 0500000171 за травень 2019 року на суму 891,55 грн. та з оренди місця в комунікаційному колекторі № 0500000079 за травень 2019 року на суму 5 641,54 грн. підтверджується наданим позивачем описом вкладення від 12.10.2020 та накладною № 0315072327528 від 12.10.2020.

При цьому судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів надсилання позивачем на адресу відповідача актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, тобто у строки, встановлені п.4.7 Договору.

Проте зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів здійснення відповідачем оплати платіжним дорученням № 267 від 28.05.2019 на суму 891,55 грн. та платіжним дорученням № 268 від 28.05.2019 на суму 5641,54 грн. з посиланням на реквізити Договору та номери відповідних актів, судом розцінюються вказані акти здачі - приймання робіт (надання послуг) № 0500000171 за травень 2019 року на суму 891,55 грн. та № 0500000079 за травень 2019 року як такі, що були належним чином надіслані відповідачеві.

В свою чергу обов`язок орендаря зі своєчасного підписання наданих орендодавцем Актів приймання - здачі наданих послуг для засвідчення факту їх належного надання визначено умовами пункту 4.8 Договору.

Будь-яких пояснень щодо наявності причин не підписання та неповернення стороною зазначених актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) відповідачем станом на час розгляду справи суду не надано.

Наразі судом встановлено за матеріалами справи та відповідачем не заперечувалась відсутність жодних доказів відмови останнього від підписання наданих позивачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та будь - яких зауважень щодо наданих послуг, що свідчить про фактичне прийняття вказаних послуг за Договором в обсягах та за ціною, визначеними в останніх, а саме в загальній сумі 19437,73 грн.

Тобто, враховуючи вищевикладене та з огляду на умови пункту 4.8 Договору, суд вважає акти здачі-приймання послуг з оренди та утримання місця в колекторі для розміщення кабелю за березень - травень 2020 року, що підписані в односторонньому порядку орендодавцем - Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м. Києва такими, що погоджені відповідачем, та є доказом належного виконання позивачем своїх зобов`язань у спірний період, отже приходить до висновку про можливість вважати вказані в цих актах послуги такими, що позивачем надані в повному обсязі та відповідно до умов Договору.

Доказів опротестування наданих позивачем актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) та рахунків - фактур відповідачем суду не надано, тому суд доходить висновку, що вказані акти та рахунки є такими, що підлягають оплаті.

Факт понесення та обсяг витрат позивача з утримання орендованого майна відповідачем не заперечувався.

При цьому як вбачається з матеріалів справи та зазначалось судом вище, відповідач у визначені Договором строки орендні платежі та оплату комунальних послуг належним чином не здійснив, сплативши позивачу тільки грошові кошти в сумі 6642,25 грн., у зв`язку з чим станом на дату звернення позивача до суду за відповідачем - Акціонерним товариством "ВТБ Банк" обліковується прострочена заборгованість по орендній платі та сплаті комунальних платежів в сумі 12795,48 грн.

Зобов`язанням, згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялась на адресу відповідача (орендаря за Договором) досудова претензія № 08-2/16 від 14.08.2020 щодо сплати орендних платежів та витрат на утримання місця в колекторі для розміщення кабелю, що підтверджується копіями опису кладення у цінний лист № 0315071686095 та поштовою накладною від 18.08.2020.

Проте, вказана птерензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення в повному обсязі орендних платежів та платежів на утримання місця в колекторі для розміщення кабелю у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед позивачем (орендодавцем) за наведеним Договором у розмірі 12 795,48 грн., яку останній просив суд стягнути в поданій позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 2-7/13 оренди та утримання місця в комунікаційному колекторі від 01.08.2013 та/або окремих положень суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначав розмір заборгованості з оплати орендних платежів та платежів на утримання місця в комунікаційному колекторі за Договором на підставі наданих позивачем доказів.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати орендних платежів та платежів на утримання місця в колекторі для розміщення кабелю відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 795,48 грн. орендної плати та плати за утримання місця в колекторі для розміщення кабелю за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 5 ст. 29, ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26; код ЄДРПОУ 14359319) на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м. Києва (04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 30; код ЄДРПОУ 31868786) 12 795 (дванадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн. 48 коп. основного боргу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 01 лютого 2021 року.

Суддя А.М. Селівон