Рішення № 94548089, 02.02.2021, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/6214/20

Провадження № 2/552/406/21

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

02.02.2021 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Кондра Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 552/6124/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, третя особа – Головне управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 29.12.2020 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що постановою інспектора ГрПП Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області від 19.07.2019 серії ДПО № 336616 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23.08.2019 у справі № 552/4134/19 зазначену постанову скасовано, провадження в справі закрито.

Позивач вказував, що внаслідок незаконних дій посадових осіб Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області та накладення на нього адміністративного стягнення, йому була завдана моральна шкода, розмір якої оцінює в 25038 грн.

В своїй позовній заяві просив и стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь на відшкодування моральної шкоди 25038 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 30.12.2020 відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області відзив на позовну заяву не подавався.

19.01.2021 до суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, в яких третя особа зазначила, що Головне управління не несе цивільно-правову відповідальність за неправомірні дії посадових та службових осіб органів державної влади. Головне управління є юридичною особою публічного права, несе відповідальність виключно за своїми зобов`язаннями. Також вважає, що позивачем не доведено спричинення йому моральних страждань за не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та тими стражданнями, на наявність яких посилається. На думку зазначеної особи у позивача відсутні законні підстави для стягнення моральної шкоди у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Державна казначейська служба України 22.01.2021 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язків наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Вважає, що надані докази і фактичні обставини справи не дають обґрунтованих підстав вважати, що позивачу та його родині було завдано моральної шкоди. В задоволенні позовних вимог позивач просив відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що інспектором СРНН №1 Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області Трохименко Сергієм Володимировичем 19.07.2019 прийнято постанову ДПО18 №336616 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КупАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 51 грн. Відповідно до зазначеної постанови від 19.07.2019 ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Шкода Октавія» перевозив пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки, чим порушив п.п.2.3 (в) ПДР України.

Також встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23.08.2019 в справі № 552/4134/19, яке вступило в законну силу, позов ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову від 19.07.2019 серія ДПО №336616 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та закрито справу.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України кошти на відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що моральна шкода завдана внаслідок незаконних дій посадових осіб Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області та накладення на нього адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту щодо даних спірних правовідносин визначені Цивільним Кодексом України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно п.9 ч.2 ст.16 ЦК України відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи. Відшкодування моральної шкоди також передбачене Конституцією та багатьма нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та непов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).

Згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Зокрема, з`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди (статті 1173,1174 ЦК України).

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, статті 1173 та 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України.

Наведені норми процесуального права позивачем не дотримано, доказів, які б підтверджували наявність складових для відшкодування моральної шкоди, суду не надано.

Зокрема, як встановлено судом, між позивачем ОСОБА_1 та Головним Управлінням Національної поліції України в Чернігівській області цивільно-правові відносини не виникали.

Натомість, як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 скористався своїм правом на оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності в порядку адміністративного судочинства.

Факт наявності рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.08.2019 в справі № 552/4134/19, яким скасовано постанову серії ДПО № 336616 та закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, сам по собі не є підставою для відшкодування моральної шкоди, настання якої не доведено, як і не доведений причинно-наслідковий зв`язок.

Позивач ОСОБА_1 , використовуючи на власний розсуд надані йому процесуальні права, жодні докази на обґрунтування тверджень про спричинення йому моральних страждань, не надав.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 312/262/18 та встановив, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.03.2020 у справі №686/13212/19, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

При вирішенні справи суд виходить з того, що порушене право позивача відновлено шляхом скасування рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності в порядку, визначеному КАС України, та не тягне наслідків цивільно-правового характеру і не може бути доказом моральної шкоди у даній справі. Наведена правова позиція узгоджується із практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 18.12.2019 у справі №554/7971/18, від 21.12.2019 у справі № 285/3475/18, від 22.01.2020 у справі №454/1403/17, від 19.03.2020 у справі № 686/13212/19.

Окрім того, подана до суду ОСОБА_1 позовна заява містить множинність посилань на практику ЄСПЛ.

Практика ЄСПЛ є обов`язковою до застосування, проте визначені критерії, за яких практику ЄСПЛ, а також положення Конвенції слід застосовувати для вирішення існуючої правової проблеми. Так, при визначенні доцільності/необхідності застосування практики ЄСПЛ слід враховувати достатність урегульованості певних спірних відносин на законодавчому рівні відповідним Законом України.

Позиція позивача обґрунтовується посиланням на значну кількість рішень ЄСПЛ, наводяться посилання на рішення цього Суду, але такі рішення не в повній мірі мають стосунок до предмету розгляду даної справи судом, посилання на них позивача є некоректним.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів на підтвердження протиправності діяння відповідачів у справі, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд даної справи судом необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач – Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, місцезнаходження 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 74, код ЄДРПОУ 40108651.

Відповідач – Державна казначейська служба України, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Третя особа – Головне управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, місцезнаходження 14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 27, код ЄДРПОУ 37972475.

Повне судове рішення складено 02.02.2021.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко