Рішення № 94545190, 22.01.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.01.2021

Справа № 334/2867/19

Провадження № 2/334/286/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Панасюри Н.С..,

представника позивача Невесенко І.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Управління Служби безпеки України в Запорізькій області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які також діють в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: Запорізька міська рада та районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням, виселення зі службового житла без надання іншого житла та зняття з реєстрації за місцем проживання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Управління Служби безпеки України в Запорізькій області звернулося до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які також діють в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: Запорізька міська рада та районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням, виселення зі службового житла без надання іншого житла та зняття з реєстрації за місцем проживання.В позові зазначили, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 2 липня 2011 року №885 «Деякі питання передачі квартир, придбаних Державам іпотечною установою» та відповідно до протоколу засідання житлово-побутової комісії Управління СБ України в Запорізькій області від 2010 року №1, колишньому співробітнику Управління СБ Запорізькій області підполковнику Прозоровута його родині (дружина- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) розподілено службову трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 162,55 кв.м, житлова площа 125,2 кв.м). Відповідне рішення УСБУ в Запорізькій області про надання ОСОБА_1 та членам його родини службової житлової трикімнатної квартири за вказаною вище адресою затверджене розпорядженням Голови Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради від 15 січня 2010 року №8-р.

Зазначена вище трикімнатна квартира включена до числа службової житлової площі Управління СБ України в Запорізькій області на підставі розпорядження Голови Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради від 14 січня 2010 року №22р.

26 червня 2012 року, рішенням Запорізької міської ради №20, надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 162,55 кв.м, житловою площею 125,2 кв. м, від Управління СБ України в Запорізькій області.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 листопада 2012 року №448/6, оформлено право комунальної власності за територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на квартиру АДРЕСА_3 .

29 квітня 2014 року, відповідно до наказу СБ України від 29 квітня 2014 року №846-ос, ОСОБА_1 переведений для подальшого проходження військової служби до Центрального Управління СБ України (м. Київ).

Відповідно до вимог Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБ України від 06 листопада 2007 року №792 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 листопада 2007 року за №1308/14575), ОСОБА_1 запрошувався для прибуття на чергове засідання Житлово-побутової комісії Управління (лист від 02 березня 2018 року, реєстр. №59/24/952) для розгляду питання щодо подальшого перебування ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирному обліку Управління СБ України в Запорізькій області, проте на засідання він не з`явився.

26 березня 2018 року, під час чергового засідання ЖПК Управління (протокол №1 від 26 березня 2018 року), прийнято рішення про зняття з квартирного обліку УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_1 , його дружини - ОСОБА_2 , сина - ОСОБА_3 та доньки - ОСОБА_4

06 квітня 2018 року УСБУ в Запорізькій області на адресу ОСОБА_1 надіслано листа №59/24/1598нт з інформуванням про зняття його та членів його сім`ї з квартирного обліку УСБУ в Запорізькій області.

В подальшому, комісія у складі співробітників Управління, співробітника Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області та представника ОСББ «Ренесанс», здійснювала виїзди до квартири АДРЕСА_2 з метою обстеження житлових умов ОСОБА_1 та підтвердження або спростування факту відсутності ОСОБА_1 та членів його родини за вказаною адресою.

Так, під час виїздів 29 березня 2018 року, 28 квітня 2018 року, 31 травня 2018 року, 08 червня 2018 року, 26 червня 2018 року, 09 серпня 2018 року, 18 жовтня 2018 року та 05 лютого 2019 року, комісією, шляхом спілкування з сусідами, встановлено, що родина ОСОБА_1 виїхала з квартири АДРЕСА_2 , приблизно наприкінці 2017 року. На сьогодні, за словами сусідів, у квартирі ніхто не проживає.

Відповідно до довідки від 02 квітня 2018 року №156 Запорізької загальноосвітньої школи І-ІИ ступенів №69, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відраховані 18 січня 2018 року з 4 та 8 класу, відповідно.

Згідно з довідкою від 05 лютого 2019 року №1/02 ТОВ «Житлобудсервіс - 2010», станом на 5 лютого 2019 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 8667,58 грн. за надані послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .

За наявною інформацією, 26 грудня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перетнули державний кордон через пункт пропуску Нові Яриловичі. На сьогодні, відомостей щодо повернення вказаних громадян на територію України не отримано.

Таким чином, ОСОБА_1 та члени його родини, не використовуючи службове житло за призначенням, створили перешкоди у здійсненні Управлінням СБ України в Запорізькій області права користування та розпорядження своїм майном, оскільки Відповідачі своїми діями обмежують Управління СБ України в Запорізькій області у вільному розпорядженні та використанні службовим житловим приміщенням, через ці дії вони не можуть виконувати в повному обсязі соціальні гарантії, які передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відносно забезпечення даним службовим житлом інших військовослужбовців.

Крім того, відповідно до довідки від 15.10.2019 року №11/6/9462к щодо проходження військової служби у СБ України ОСОБА_1 , останній звільнений з військової служби 08 вересня 2018 року, на підставі наказу Голови СБ України від 07 вересня 2018 року №1171-ос, за підпунктом «б» пункту 61, підпунктом «е» пункту 63 та пункту 88-1 (через службову невідповідність) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБ України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262/2007.

Пунктом 3.15 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБ України від 06 листопада 2007 року №792, співробітники та члени їх сімей знімаються з обліку у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту.

Позивач просить суд визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування службовою трикімнатною квартирою АДРЕСА_2 . Виселити із службової квартири АДРЕСА_2 , без надання іншого жилого приміщенняОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрати за судовий збір у розмірі 3 842, 00 коп.

Справа призначена до розгляду в загальному позовному провадженні. Сторони повідомлені про дату розгляду справи та наданий час для подання відзиву та заперечень.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на задоволенні позову, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час і місце слухання справи була повідомлені вчасно за місцем реєстрації рекомендованою кореспонденцією, у визначений строк не надала суду відзив на позовну заяву.

Представник районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування в судове засідання не з`явився, надали заяву про розгляд справи без їх участі, також надали повідомлення, що 15.07.2020 за результатом комісійного виїзду за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено, що протягом тривалого часу (за свідченням сусідки з кв.11 - більше року) відповідачі по справі, у тому числі неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зазначеному житлі не мешкають. Акт обстеження умов проживання винесено на розгляд комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району 30.07.2020, протокол № 14/5. Враховуючи, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на даний час фактично не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , той факт, що доступ до квартири отримати неможливо, родина ОСОБА_8 у приміщення не мешкає, відповідно, діти не можуть створювати перешкоди у користуванні квартирою, а також той факт що взагалі невідомо місце та умови проживання дітей на даний час, надати висновок про доцільність виселення/не виселення дітей не уявляється можливим.

Представник Запорізька міська рада в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи був повідомлений вчасно.

Суд вважає можливим, за згодою представника позивача, провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи, відповідно до ст.280 ЦПК України, за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Голови Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради від 14 січня 2010 року №22р. «Про службову житлову площу Управління СБУ в Запорізькій області» включена до числа службової житлової площі Управління Служби безпеки України в Запорізькій області трикімнатна квартира АДРЕСА_2 житловою площею 125,2 кв.м., загальною площею 162,55 кв.м. (а.с. 23)

Рішенням Управління Служби безпеки України в Запорізькій області №11/40 н/т «Про надання службової житлової площі від 14.01.2010 року було надано ОСОБА_1 та членам його родини службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 житловою площею 125,2 кв.м., загальною площею 162,55 кв.м, на склад родини з 5 осіб. Попереджено ОСОБА_1 , що у випадку звільнення з військової служби в СБУ, він та члени його родини зобов`язані у місячний термін звільнити займану квартиру. (а.с. 22)

На підставі розпорядженням Голови Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради від 15 січня 2010 року №8-р ОСОБА_1 було видано ордер на службове житлове приміщення №6 серія С на сім`ю з 5 чоловік трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 162,55 кв.м, житлова площа 125,2 кв.м. (а.с. 18-21)

26.06.2012 року, рішенням Запорізької міської ради №20, надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 162,55 кв.м, житловою площею 125,2 кв.м, яка є об`єктом права державної власності від Управління СБУ в Запорізькій області. (а.с. 26, 27)

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 листопада 2012 року №448/6, оформлено право комунальної власності за територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на квартиру АДРЕСА_3 . (а.с. 28, 29, 47)

29 квітня 2014 року, відповідно до наказу СБ України від 29 квітня 2014 року №846-ос, ОСОБА_1 переведений для подальшого проходження військової служби до Центрального Управління СБ України (м. Київ). (а.с.134)

Пунктом 19 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою КМУ від 03 серпня 2006 року №1081, визначено, що військовослужбовець та члени його сім`ї зобов`язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення в разі переміщення по службі, пов`язаного з переїздом до іншого населеного пункту, звільнення з військової служби, одержання або придбання житла для постійного проживання, якщо інше не передбачене законодавством.

Відповідно до вимог Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБ України від 06 листопада 2007 року №792 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 листопада 2007 року за №1308/14575), ОСОБА_1 запрошувався для прибуття на чергове засідання Житлово-побутової комісії Управління (лист від 02 березня 2018 року, реєстр. №59/24/952) для розгляду питання щодо подальшого перебування ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирному обліку Управління СБ України в Запорізькій області, проте на засідання він не з`явився. (а.с. 33)

Відповідно до довідки форми 20 ПАТ «Укрпошта», зазначений вище лист від 02 березня 2018 року на адресу ОСОБА_1 повернуто до Управління. Підстава - закінчення встановленого строку зберігання.

26 березня 2018 року, під час чергового засідання ЖПК Управління (протокол №1 від 26 березня 2018 року), прийнято рішення про зняття з квартирного обліку УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_1 , його дружини - ОСОБА_2 , сина - ОСОБА_3 та доньки - ОСОБА_4 (а.с. 34, 35)

06.04.2018 року УСБУ в Запорізькій області на адресу ОСОБА_1 надіслано листа №59/24/1598нт з інформуванням про зняття його та членів його сім`ї з квартирного обліку УСБУ в Запорізькій області. (а.с. 36)

Проте, згідно з довідкою форми 20 ПАТ «Укрпошта», зазначений вище лист від 06 квітня 2018 року на адресу ОСОБА_1 повернуто до Управління. Підстава - закінчення встановленого строку зберігання.

В подальшому, комісія у складі співробітників Управління, співробітника Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області та представника ОСББ «Ренесанс», здійснювала виїзди до квартири АДРЕСА_2 з метою обстеження житлових умов ОСОБА_1 та підтвердження або спростування факту відсутності ОСОБА_1 та членів його родини за вказаною адресою.

Так, під час виїздів 29.03.2018 року, 28.04.2018 року, 31.05.2018 року, 08.06.2018 року, 26.06.2018 року, 09.08.2018 року, 18.10.2018 року та 05.02.2019 року, комісією, шляхом спілкування з сусідами, встановлено, що родина ОСОБА_1 виїхала з квартири АДРЕСА_2 , приблизно наприкінці 2017 року. На сьогодні, за словами сусідів, у квартирі ніхто не проживає. (а.с. 38-45)

Відповідно до довідки від 02.04.2018 року №156 Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №69, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відраховані 18 січня 2018 року з 4 та 8 класу, відповідно. (а.с. 31-32)

Згідно з довідкою від 05 лютого 2019 року №1/02 ТОВ «Житлобудсервіс - 2010», станом на 05.02.2019 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 8667,58 грн. за надані послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 37)

За наявною інформацією, 26.12.2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перетнули державний кордон через пункт пропуску Нові Яриловичі автомобілем Мерседес д.н. НОМЕР_1 . На даний час, відомостей щодо повернення вказаних громадян на територію України не отримано. (а.с. 46)

Таким чином, ОСОБА_1 та члени його родини, не використовуючи службове житло за призначенням, створили перешкоди у здійсненні Управлінням СБ України в Запорізькій області права користування та розпорядження своїм майном, оскільки Відповідачі своїми діями обмежують Управління СБ України в Запорізькій області у вільному розпорядженні та використанні службовим житловим приміщенням, через ці дії вони не можуть виконувати в повному обсязі соціальні гарантії, які передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відносно забезпечення даним службовим житлом інших військовослужбовців.

Крім того, відповідно до довідки від 15.10.2019 року №11/6/9462к щодо проходження військової служби у СБ України ОСОБА_1 , останній звільнений з військової служби 08 вересня 2018 року, на підставі наказу Голови СБ України від 07 вересня 2018 року №1171-ос, за підпунктом «б» пункту 61, підпунктом «е» пункту 63 та пункту 88-1 (через службову невідповідність) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБ України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262/2007.

Пунктом 3.15 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБ України від 06 листопада 2007 року №792, співробітники та члени їх сімей знімаються з обліку у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту.

Стаття 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.

Положеннями ст.118 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які в зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної міської, районної в м. місті Ради народних депутатів.

Згідно з ч.1 ст. 122 Житлового кодексу Української РСР, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Відповідно до ст. 123 Житлового кодексу Української РСР порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України, зокрема, постановою від 03 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - Порядок), яка визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями (пункт 7 Порядку).

Відповідно до пункту 12 Порядку службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям за місцем проходження ними військової служби.

Службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в даному або іншому населеному пункті). Члени сім`ї військовослужбовця дають письмову згоду на проживання в службовому житловому приміщенні. Військовослужбовець та повнолітні члени його сім`ї беруть письмове зобов`язання щодо звільнення службового житлового приміщення в передбачених законодавством випадках (пункт 14 Порядку).

У разі переміщення військовослужбовців по службі, пов`язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню, якщо інше не передбачено законодавством (пункт 19 Порядку).

Військовослужбовець та члени його сім`ї зобов`язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення у разі одержання або придбання житла для постійного проживання (пункт 20 Порядку).

При звільненні з військової служби військовослужбовець підлягає виселенню із службового житлового приміщення з усіма членами сім`ї, якщо інше не передбачено законодавством (пункт 21 Порядку).

До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статями 103 - 106 цього Кодексу.

Підстави втрати права на користування житловим приміщенням регулюються ст.ст. 71, 72 ЖК України в разі користування житловим приміщенням в будинках державного і громадського фонду та ст. 405 ЦК України в разі користування майном (житлом) власника членами його сім`ї.

Згідно зі статтею 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Пунктом 28 Постанови Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення» встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї службове жиле приміщення зберігається за ними у випадках і в строки, вказані в статті 71 ЖК Української РСР.

Як роз`яснено у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у житловому приміщенні без поважних причин.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до житлового приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18).

Судом встановлено, що відповідачі тривалий час (з грудня 2017 року) не проживають у спірній квартирі, що підтверджено відповідними актами обстеження виїзної комісії, та довідкою, що 26.12.2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перетнули державний кордон та виїхали за межі України та до цього часу до України не повернулися, також ОСОБА_1 , звільнений з військової служби 08.09.2018 року, на підставі наказу Голови СБ України від 07.09.2018 року №1171-ос, за підпунктом «б» пункту 61, підпунктом «е» пункту 63 та пункту 88-1 (через службову невідповідність) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБ України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262/2007.

Таким чином, ОСОБА_1 та члени його родини, не використовуючи службове житло за призначенням, створили перешкоди у здійсненні Управлінням СБ України в Запорізькій області права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідачі втратили право користування спірною службовою квартирою.

Статті 124-125 ЖК Української РСР передбачають приписи, згідно з якими припинення трудових правовідносин з роботодавцем, за виключенням окремих чітко визначених випадків, є підставою для виселення особи зі службового житла без надання іншого житлового приміщення. Тобто, формулювання вказаних приписів є достатньо чіткими та передбачуваними для особи, якій таке житло надане у користування.

Стаття 125 ЖК Української РСР визначає перелік осіб, які не можуть бути виселені із службового житла у випадках, передбачених статтею 124 цього Кодексу, без надання іншого жилого приміщення, а саме: осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв`язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім`ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов`язків військової служби; сім`ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов`язків; осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; осіб, що звільнені з посади, у зв`язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення; осіб, звільнених у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників; пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім`ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Аналогічним чином врегульовано спірні правовідносини пунктами 5.17, 5.18 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Служби безпеки України від 6 листопада 2007 року № 792, які, передбачають, що виселення зі службових житлових приміщень здійснюється у порядку та на підставах, визначених законодавством України.

Так, зі службових житлових приміщень без надання іншого житлового приміщення не може бути виселено, зокрема, осіб, які мають вислугу або стаж роботи в СБ України не менш як десять років; осіб, що звільнені з посади, у зв`язку з якою їм було надано житлове приміщення, але не припинили військової служби в СБ України; осіб, звільнених у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Представник позивача просив одночасно з визнанням осіб такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням і виселити відповідачів зі службового житла, без надання іншого житла, однак в позові відсутнє будь-яке обґрунтування позовних вимог щодо виселення. Крім того, суд звертає увагу, що представник позивача не надав суду доказів, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які відповідно до ст..125 ЖК Української РСР, не можуть бути виселені із службового житла без надання іншого жилого приміщення, а тому вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Управління Служби безпеки України в Запорізькій області підлягають частковому задоволенню.

У відповідності з положеннями ч.1 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3842 гривні.

Керуючись Конституцією України, ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Управління Служби безпеки України в Запорізькій області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які також діють в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: Запорізька міська рада та районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 ,ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування службовою трикімнатною квартирою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_2 ,ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 ,в рівних частинах, на користь Управління Служби безпеки України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20001556) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного рішення – 01.02.2021 року.

Суддя: Баруліна Т. Є.