Рішення № 94538684, 29.01.2021, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/734/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2021 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представника ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Криничанської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Служба у справах дітей Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Криничанської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Служба у справах дітей Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області та просить визначити разом із нею місце проживання дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов мотивує тим, що є матір`ю дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На момент подання цієї позовної заяви сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, але разом не проживають з 25 травня 2020 року.

Після припинення з відповідачем шлюбних відносин, 28 травня 2020 року ОСОБА_2 переїхала на постійне місце проживання разом із дітьми за адресою: АДРЕСА_1 .

30 травня 2020 року відповідач на думку позивачки силою забрав дітей без погодження із нею та перевіз дітей за адресою місця проживання його сестри, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 зазначає, що відповідач за місцем реєстрації та колишнього проживання сім`ї, а саме за адресою: АДРЕСА_3 не проживає, дітьми не займається, не готує їжу, не пере речі та не спілкується. Діти не мають умов для проживання. Повернути дітей відповідач відмовляється. Позивачка боїться приїхати до дітей, оскільки відповідач їй погрожує.

Позивачка вказує, що за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, тепер працює, любить дітей. У свою чергу відповідач часто вживає алкогольні напої, а тому діти можуть бути без нагляду. Тепер відповідач є обвинуваченим у кримінальному провадженні, а також раніше притягувався до адміністративної відповідальності, часто влаштовує сварки, веде себе некоректно до неї та дітей, а тому дітям буде краще проживати із нею.

ОСОБА_2 стверджує, що повністю може створити необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, задовольнити їх гармонійний розвиток в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Проживання дітей із позивачкою відповідає їх інтересам.

Відповідач ОСОБА_3 надіслав до суду відзив. Позов не визнає та просить відмовити у ньому. Зазначає, що свідок ОСОБА_6 із ним перебуває у неприязних відносинах, а тому її показання не можуть сприйматися об`єктивно. Докази додані позивачкою до позову не свідчать про наявність підстав для задоволення позову. Дітям тепер виповнилися 10 та 12 років, а тому вони можуть висловити свою думку з приводу визначення їх місця проживання з одним із батьків. Діти народилися та виросли в м. Долинській Кіровоградської області. У цьому місті ходили до дитячого садка та ходять тепер до школи, у них є друзі, а соціальні зв`язки у місці проживання матері відсутні.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 позов підтримали, просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився та про причину неявки не повідомив.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду листа про розгляд справи за його відсутності.

Свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 суду пояснила, що ОСОБА_3 відібрав у позивачки дітей. Позивачка виявляє бажання зустрітися із дітьми, однак відповідач у цьому відмовляє. Роботи ОСОБА_3 не має, а має боргові зобов`язання. Раніше у сім`ї виникали сварки, а потім все було добре. Відповідач вчинив дорожньо-транспортну пригоду, але висновків не робить. На її думку діти мають проживати з матір`ю. ОСОБА_3 не сплачує шкоду завдану дорожньо-транспортною пригодою на користь її чоловіка.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову в позові з таких підстав.

За змістом ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 4 червня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у відділі реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області було зареєстровано шлюб, актовий запис № 29 (а. с. 12).

Сторони мають дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 13, 14).

Тепер сторони разом не проживають, починаючи з 25 травня 2020 року. ОСОБА_2 на момент здійснення провадження у справі проживає за адресою: АДРЕСА_4 у квартирі яку винаймає, а відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_5 разом із дітьми, у квартирі своєї рідної сестри, тобто тітки дітей, що сторонами визнається.

Тепер між сторонами склалися неприязні відносини, що ними визнається, а також було продемонстровано під час судового провадження.

Згідно з чч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції ООН «Про захист прав і основних свобод людини» передбачено, що кожна людина, що законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно з законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі ст. ст. 150, 153, 155 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Під час провадження судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають постійне місце проживання та необхідні матеріально-побутові умови для виховання та розвитку дітей (а. с. 114, 115, 171).

Позивачка з 27 червня 2020 року працевлаштувалась, а відповідач є фізичною особою - підприємцем (а. с. 18, 51, 92). Ці обставини сторони також не заперечують.

Обоє за місцем проживання характеризуються позитивно (а. с. 17, 53).

ОСОБА_3 , згідно зі свідоцтвом про право власності на комплекс будівель від 23 грудня 2008 року № 1297, що видане на підставі рішення виконавчого комітету Долинської міської ради Долинського району Кіровоградської області № 334 від 17 грудня 2008 року, є співвласником комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 55, 56). У цьому домоволодінні зареєстровано місце проживання дітей та сторін (а. с. 57).

Сторони не перебувають на обліках в лікарів наркологів та психіатрів, що підтверджується медичними довідками (а. с. 77, 109, 110).

Зазначена інформація також спростовує доводи позивачки про те, що відповідач зловживає алкогольними напоями. Докази цього матеріали справи не містять.

Аналізуючи вищезазначені обставини щодо умов проживання сторін та їх спроможності утримувати дітей, можливо вважати, що жодна із сторін у цьому не має якихось істотних переваг.

Позивачкою на підтвердження даних, що характеризують особу відповідача надано постанову Долинського районного суду Кіровоградської області від 19 травня 2014 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, інформацію з реєстру боржників від 16 жовтня 2020 року, ухвалу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 12 лютого 2019 року про призначення до судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а. с. 97, 104-106, 143, 144).

Оскільки адміністративне стягнення на відповідача було накладено 19 травня 2014 року то він у силу ст. 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення є таким, який не був підданий адміністративному стягненню. Перебування відповідача в реєстрі боржників у зв`язку із невиконаними зобов`язаннями, ніяким чином не свідчить про його неможливість утримувати дітей. Діти разом із відповідачем проживають з народження та є доглянутими, що додатково також це спростовує. Наявність у ОСОБА_3 статусу обвинуваченого в кримінальному правопорушенні, що характеризується необережною формою вини, згідно з положеннями ст. 62 Конституції України не свідчить про його винуватість у цьому правопорушенні, а саме правопорушення в якому обвинувачується не дає підстав вважати про можливість завдання шкоди дітям. На користь того, що ці обставини ніяким чином не свідчать про неможливість відповідача здійснювати належним чином виховання своїх дітей, а також про його негативну сторону у зв`язку із цим, є та обставина, що ці події мали місце до виникнення цього спору та в період коли сторони проживали разом й у той час позивачка не була такою категоричною з приводу цього.

Наявність у відповідача податкового боргу також не є безумовною обставиною, що свідчить про його неможливість утримувати дітей. Потрібно врахувати, що у цьому році у країні внаслідок пандемії запроваджувалися карантинні заходи, спрямовані у тому числі на зупинення здійснення підприємницької діяльності, внаслідок чого могли виникнути проблеми у виконанні зобов`язань. Зазначене є загальновідомим фактом.

Інші доводи ОСОБА_2 відображені у змісті позову та спрямовані дати негативну характеристику відповідачу, будь-якими доказами не підтверджені, а тому є голослівними.

Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_6 , оскільки як зазначала свідок її чоловік є потерпілим у кримінальному провадженні з приводу дорожньо-транспортної пригоди в якій є фігурантом відповідач, а тому існують сумніви в об`єктивності її показання щодо цієї справи, зважаючи на те, що метою показань цього свідка є характеристика відповідача.

Слід зазначити, що матеріали цієї справи не містять будь-яких фактичних даних, які доводять негативну поведінку будь-кого зі сторін щодо своїх дітей.

Суд повторює, що між сторонами до спору склалися неприязні відносини, а після, у тому числі у зв`язку із проживанням дітей з відповідачем, а тому їх доводи щодо спору мають необ`єктивний характер, на що також вказує їх поведінка під час судового провадження.

Висновком Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 01-29/85/1 від 18 вересня 2020 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 біля матері ОСОБА_2 (а. с. 127-131).

Аналізуючи зміст цього висновку органу опіки та піклування, можливо вважати, що в ньому відсутні будь-які обґрунтовані мотиви, які є істотними та свідчать на користь матері про можливість проживання дітей разом із нею. Висновок відображає виключно встановлені обставини на підставі зібраних документів без обґрунтованого висновку, а тому підлягає критичні оцінці.

Суд у цьому рішенні зазначав, що діти сторін з їх народження та до цього часу проживають у м. Долинській Кіровоградської області.

Тепер діти навчаються у 7-Б та 5-В класі Комунального закладу «Долинська загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів № 4 Долинської районної ради» (а. с. 112, 113).

Згідно з довідкою Комунального закладу «Долинська загальноосвітня шкода І-ІІІ ступенів № 4 Долинської районної ради» від 27 серпня 2020 року № 186, за період навчання не було жодного звернення від батьків та класних керівників щодо психологічного стану дітей (а. с. 111).

При вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Місце проживання матері дітей розташоване в іншій області. Діти там постійно не проживали та не навчалися.

У свою чергу батько разом із дітьми проживають за місцем народження дітей, їх постійного проживання, навчання, соціального розвитку. До цього місця діти звикли та тут проходить їх звичний спосіб життя, перебувають їх друзі. Ці обставини слід віднести на користь батька.

Про те, що діти не бажають проживати за місцем проживання матері також констатовано у висновку органу опіки та піклування № 01-29/85/1 від 18 вересня 2020 року.

Сукупність вищезазначених установлених у цій справі фактичних обставин на переконання суду не надають якихось істотних переваг одному з батьків у визначенні місця проживання дітей саме із ним.

Тлумачення ч. 2 ст. 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить, зокрема, вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (ст. 161 СК України).

Вирішальним у зв`язку із цим має бути думка дітей та їх бажання проживати з одним із батьків в конкретному місці.

У судовому засіданні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомили суд, що вони знають про судовий процес з приводу визначення їх місця проживання з одним із батьків. Мету їх присутності в судовому засіданні також розуміють. Діти зазначили, що їх ніхто не схиляв до висновку щодо визначення місця їх проживання з одним із батьків. Будь-яких погроз та обіцянок, спрямованих на їх думку щодо цього спору також не було. Діти поза будь-яким сумнівом бажають проживати разом з батьком у м. Долинській Кіровоградської області.

Суд повторює, що у всіх рішеннях, які стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Думка дітей з приводу місця їх проживання з одним із батьків за обставин цієї справи має ключове значення та, оскільки діти бажають проживати з батьком, відповідно позов матері про визначення їх місця проживання із нею слід визнати необґрунтованим та у ньому відмовити.

Відповідач не надав будь-яких доказів понесення ним судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 29 ЦК України, ст. ст. 7, 141, 142,150, 153, 155, 157, 161, 171 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Криничанської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Служба у справах дітей Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визначення місця проживання дітей.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області (вул. Соборності України, 28, м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28500, ідентифікаційний код: 24152080).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (вул. Центральна, 10, смт. Кринички, Кам`янський район, Дніпропетровська область, 52300, ідентифікаційний код: 35055603).

Повний текст рішення складений 1 лютого 2021 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський