Рішення № 94535907, 20.01.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 20.01.2021

Справа № 334/4268/20

Провадження № 2/334/639/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участю секретаря Єременко А. В.,

представника відповідача Тивовенка Д. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву б/н від 30.09.2011 року, підтвердивши свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг. Цією заявою відповідача підтверджується, що він був повністю проінформаний про умови кредитування, які були йому надані в письмовій формі. При укладанні договору сторони керувалися положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України щодо договору приєднання.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідач при укладанні договору надав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п.1.1.52 Договору – короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною картою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту, відповідно до п. 2.1.1.12.3 договору. На підставі п. 2.1.1.5.5 договору відповідач зобов`язувався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором. Згідно п. 2.1.12.7.2 договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідкує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, визначеному Тарифами, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.12.6.2 договору клієнт сплачує банку сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених у Тарифах, що діють на дату нарахування.

Відповідач порушив умови договору, у зв`язку з чим станом на 17.05.2020 року заборгованість становить 102 520,56 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 73 455, 17 грн, заборгованість за нарахованими відсотками – 29 065, 39 грн.

11.09.2020 року представником ОСОБА_2 відповідача ОСОБА_1 надано відзив на позовну заяву. Представник відповідача стверджує, що кредитний договір між сторонами не укладався та у відповідача не було наміру отримувати кредит. Відповідач дійсно підписувала заяву - анкету від 30.09.2011 року, проте в анкеті вказано, що бажає отримати картку «сберкнижка (депозит)», розділи анкети, які є обов`язковими для отримання кредиту є не заповненими. З Умовами та правилами надання банківських послуг відповідач не ознайомлювалася та не погоджувалася з умовами, які в них зазначені. Крім того, позивач незаконно проводив автоматичні списання власних коштів відповідача з карти для виплат ( НОМЕР_1 ), яка використовувалася відповідачем як пенсійна, для погашення простроченої заборгованості, а також здійснювалися щомісячні транзакції «покупка» у сумі від 1214,29 грн до 1243,39 грн, які відповідач не робила, щодо яких відповідач зверталася до банку, проте відповіді не отримала. Згідно виписки по рахунку відповідач поповнила карту на суму 134 695, 66 грн, у період з 07.11.2011 року по 12.08.2016 року відповідач витратив 50 154, 89 грн ( зняття коштів та покупки в магазині Сільпо), тому відсутні підстави вважати, що відповідач користувалася кредитним коштами позивача. Також, відповідач звертає увагу, що жодних документів крім анкети – заяви від 30.09.2011 року вона не отримувала та не підписувала.

Також відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності у порядку ч. 3 ст. 266 ЦК України. Оскільки Умови та правила надання банківських послуг не були підписані відповідачем, то вони не можуть вважатися частиною спірного кредитного договору, тому відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки з моменту укладання спірного кредитного договору до фактичного звернення до суду пройшло 9 років.

02.10.2020 року позивач надав відповідь на відзив, в якому просив позов задовольнити у повному обсязі. Вказує, що кредитний договір між сторонами був укладений на підставі ст. 634 ЦК України, позичальник шляхом підписання заяви – анкети приєднується до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому зміст кредитного договору зафіксовано у заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. З анкети – заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловила бажання оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що «Я згоден з тим, що ця заява, разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг». З долучених до позову Тарифів вбачається, що на момент оформлення кредиту банком було встановлено поточну процентну ставку у розмірі 27,6 процентів на рік, вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу. Вказана інформація є загальнодоступною та розміщена у відділенням банку та на офіційному сайті Банку. Виписка по рахунку відповідача є підтвердженням активного користування відповідачем кредитним рахунком Згідно з п. 1.1.3.1.6 клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту в межах сум, які підлягають сплаті банку по цьому договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку в випадку настання строків платежів по іншим договорам, банк проводить списання коштів в грошовій одиниці України та іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта в сумі, що еквівалентна сумі заборгованості по договору. 08.12.2013 року відповідачем за допомогою кредитної карти було підключено сервіс «Оплата частинами», відповідно до якого оплата товару або послуги здійснюється шляхом списання щомісячних платежів з картки клієнта. Оскільки під час списання чергового щомісячного платежу по оплаті частинами відповідачем було використано всю суму кредитного ліміту, списання коштів здійснено за рахунок овердрафту, що і спричинило перевищення тіла кредиту над розміром встановленого кредитного ліміту. Крім того, с виписки по рахункам вбачається, що відповідач 16.03.2016 року скористався послугою «Миттєва розстрочка», після чого були оформлені переноси заборгованості з карти універсальної за допомогою вказаного сервісу. Після використання вказаної послуги у відповідача виник обов`язок в рамках сервісу «Миттєва розстрочка» щодо здійснення регулярних платежів для погашення перенесеної заборгованості. Оскільки вказана послуга не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карт підписання окремого кредитного договору не вимагається. Також випискою по рахунку підтверджується, що відповідач тривалий час здійснював погашення заборгованості, у тому числі після підключення послуги «Миттєва розстрочка». Щодо строку позовної давності, позивач звертає увагу, що кредит укладений у формі поновлюваної кредитної лінії, який надається банком в межах встановленого кредитного ліміту, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Оскільки відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, строк пере випускукартки до останнього дня 05/2021 року, то позивач звернувся до суду до закінчення строку позовної давності.

Позивач в судове засідання не з`явився, разом з позовною заявою подав письмове клопотання, в якому просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги просить задовольнити з підстав, зазначених у позові, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до ПАТ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 30.09.2011 року, згідно якої відповідач погодився, що вказана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складають між банком та відповідачем договір про надання банківських послуг. Частина анкети «додаткова інформація (обов`язкова для отримання кредиту/кредитної картки)» не заповнена, у розділі «ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанка бажаю оформити на своє ім`я» проставлена відмітка навпроти «сберкнижка (депозит)».

14.06.2018 року відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з ПАТ КБ «Приватбанк» на АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується копією статуту позивача.

Згідно з наданим банком розрахунком, у ОСОБА_1 станом на 17.05.2020 року виникла заборгованість за кредитним договором б/н від 30.09.2011 року 102 520,56 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 73 455, 17 грн, заборгованість за простроченим відсотками – 29 065,39 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем надано анкету-заяву про приєднання до Умов та привал надання банківських послуг від 30.09.2011 року з якої взагалі не вбачається, що між сторонами укладався кредитний договір, а також умови на яких від укладався (розмір кредитного ліміту, процентна ставка тощо). У позовній заяві не зазначено розмір процентної ставки за кредитним договором, розмір кредитного ліміту, а також інші істотні умови кредитного договору. Крім того, відповідач категорично заперечує укладання такого договору, та вказує, що нею було укладено договір про надання банківських послуг та оформлено картку для виплат, як пенсійну.

Відповідно до довідки позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 судом встановлено, що старт карткового рахунку відбувся 13.12.2013 року з встановленням кредитного ліміту в розмірі 15 000 грн, яки був змінений банком: 13.12.2013 року – 25 000,00 грн, 31.01.2017 року – 29 400,00 грн, 30.12.2019 року 0,00 грн. Зазначені обставини не відповідають обставинами викладеним у позовній заяві, оскільки позивач стверджує, що кредитний договір було укладено 30.09.2011 року. Крім того, згідно довідки позивача на ім`я ОСОБА_1 були оформлені картки НОМЕР_2 , дата відкриття 16.01.2007 року, НОМЕР_3 , дата відкриття 18.12.2012 року, НОМЕР_4 , дата відкриття 13.12.2013 року, НОМЕР_5 , дата відкриття 04.07.2017 року.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач скористалася послугами «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка», які не підтверджуються жодними доказами, щодо підключення вказаних послуг, ознайомлення відповідач з умовами їх надання, крім виписки по рахунку, яка підтверджує лише факт списання коштів з рахунку відповідача на погашення коштів за вказаними послугами. Представник відповідача стверджує, що жодних товарів у розстрочку відповідач не купляла та вказані послуги не підключала. Щодо списання коштів з рахунку вона неодноразово зверталася до позивача, проте належної відповіді не отримала, тому наразі не є клієнтом позивача.

Матеріали справи також не містять підтверджень, що саме наданий позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг.

Суд також звертає увагу, що до матеріалів позовної заяви долучено копію витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold, тому не можливо встановити, який саме тариф собі обрав і на який погодився відповідач, та якою карткою користувався.

Позивач хоча і долучає довідку з інформацією про надані кредитні картки відповідачу, однак в ній відсутні дані про те, якими саме ці кратки були і відповідно яким тарифом останній користувався.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття відповідачем запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», розміщені на сайті, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони укладали кредитний договір, обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов було ознайомлено відповідача, який при цьому погодилася з ними, підписуючи Заяву.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про укладення кредитного договору, конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті - заяві домовленості сторін про встановлення кредитного ліміту, встановлення процентів за користування кредитом, сплату заборгованості за відсотками за користування кредитом, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великою Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (справа № 342/180/17).

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати, згідно ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати. пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Судом встановлено, що 28.05.2020 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Данила Тивовенка «Пріоритет» укладено договір №28/08 про надання професійної правничої допомоги.

Згідно акту №1 адвокатом були надані наступні послуги:

1. Консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку – 3 години, вартість 3000 грн;

2.Складання заяви про ознайомлення з матеріалами справи - 1 година, вартість 500,00 грн;

3.Ознаймлення з матеріалами справи – 3 години, вартість 3000 грн,

4.Складання відзиву на позовну заяву – 5 годин, вартість 5000 грн,

5.Складання заяви про застосування строків позовної давності – 1 година вартість 1000,00 грн,

6.Підготовка до подачі до канцелярії суду, у тому числі роздрукування документів, добірка та сканування письмових доказів, завіряння копій документів – 2 години, вартість 1000,00 грн;

7.Представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 16.09.2020 року – 2500 ,00 грн.

Загальна ціна наданих послуг становить 16 000 грн.

Згідно акту №2 адвокатом були надані послуги:

1.Складання заперечень на відповідь на відзив – 5 годин, вартість 5000,00 грн,

2.Підготовка до подачі до канцелярії суду, у тому числі роздрукування документів, добірка та сканування письмових доказів, завіряння копій документів – 2 години, вартість 1000,00 грн;

3.Представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 19.10.2020 року та 26.11.2020 року – 4000,00 грн.

Загальна ціна наданих послуг становить 10 000,00 грн.

Згідно акту №3 адвокатом були надані послуги:

1.Представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 20.01.2021 року – 2000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на правничу допомогу у вигляді представництва інтересів клієнта в судових засіданнях, надання консультацій та складання процесуальних документів, як відзив та заперечення , заслуговують на увагу, оскільки були здійснені адвокатом в інтересах клієнта та були необхідними та обґрунтованим для надання правничої допомоги відповідачу, тому суд вважає можливим задовольнити стягнення з позивача судових витрат в розмірі 21 000, 00 грн.

Керуючись 4, 12, 13, 76- 81, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, 527, 530, 549, 626, 633, 634, 638, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча ) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Проголошення повного тексту рішення 25.01.2021 року о 09 год. 30 хв.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач:Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Філіпова І. М.