Рішення № 94534752, 26.11.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/2704/20

Провадження №2/521/1948/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя - Плавич І.В.,

секретар судового засідання - Дукіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа - ОСОБА_2 ,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа - ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову та пояснюючи підстави звернення до суду представник сторони позивача вказує, що 04 липня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк», - з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, був укладений договір кредиту №2008/698-ф03.7/65, відповідно до умов якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 100000,00 доларів США строком до 03 липня 2028 року зі сплатою 13,00% річних та комісій, з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а останній, в свою чергу, - зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 04 липня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» - з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., зареєстрований в реєстрі за №1174, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передає в іпотеку трикімнатну квартиру будівельний АДРЕСА_1 .

10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Рішенням №5/2019 єдиного акціонера АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року було затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені в передавальному акті, виникає в АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної в передавальному акті - з 15 жовтня 2019 року.

Представник АТ «Альфа-Банк» посилався, що у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором у позичальника ОСОБА_2 утворилась загальна заборгованість у розмірі 4358107,90 гривень, з яких: сума заборгованості за кредитом - 2121858,71 гривень; сума заборгованості за відсотками - 1615937,00 гривень; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 121788,18 гривень; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 498524,01 гривень.

Водночас з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно банку стало відомо, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 .

Зважаючи на викладене АТ «Альфа-Банк» звернулось з даним позовом до суду, заявляючи вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 на погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №2008/698-ф03.7/65 від 04 липня 2008 року в розмірі 4358107,90 перед АТ «Альфа-Банк».

Відповідач ОСОБА_1 не скористалась наданим процесуальним правом, відзив (заперечення) на позовну заяву не надходив.

Третя особа - ОСОБА_2 - скористалась наданим процесуальним правом, від представника особи надійшли письмові пояснення на позовну заяву. Третя особа позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» не визнала, зокрема посилаючись при цьому, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 01 серпня 2019 року у справі №521/1179/19 було визнано недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 04 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк».

Представник АТ «Альфа-Банк» у відкрите судове засідання не з`явився, від особи надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за відсутності сторони в порядку частини 3 статті 211 ЦПК України.

Відповідачі ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явилась, повідомлялась судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.

Третя особа - ОСОБА_2 - у відкрите судове засідання не з`явився, від представника особи надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за відсутності сторони в порядку частини 3 статті 211 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на викладене, врахувавши позицію сторони позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку.

Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час розгляду справи суд установив, що 04 липня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк», - з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, був укладений договір кредиту №2008/698-ф03.7/65, відповідно до умов якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 100000,00 доларів США строком до 03 липня 2028 року зі сплатою 13,00% річних та комісій, з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а останній, в свою чергу, - зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 04 липня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» - з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., зареєстрований в реєстрі за №1174, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передає в іпотеку трикімнатну квартиру будівельний АДРЕСА_1 .

На момент укладення договору майнові права на об`єкт будівництва належали ОСОБА_2 на підставі договору №5/55 про часткову участь у будівництві житла від 17 червня 2005 року, укладеного між ПП «Моноліт» - з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони.

Правонаступником АКБСР «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк». 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Рішенням №5/2019 єдиного акціонера АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року було затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені в передавальному акті, виникає в АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної в передавальному акті - з 15 жовтня 2019 року.

Проте, як свідчив представник позивача, в порушення умов кредитного договору, боржник ОСОБА_2 умови договору не виконує, кредит не повертає, проценти не сплачує, унаслідок чого в особи утворилась заборгованість.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частинами 1,2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень частини 2 статті 1054 ЦК України суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Але при цьому згідно з рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 01 серпня 2019 року у справі №521/1179/19 за позовом ОСОБА_2 до АТ «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А., за участі третьої особи - Другого Приморського ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області про вигнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та визнання недійсним договору іпотеки, визнано недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 04 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В.

Як свідчать матеріали справи вказане рішення набрало законної сили 02 вересня 2019 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 - з однієї сторони, та ОСОБА_1 - з іншої сторони, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_3 .

Право власності набувача належним чином зареєстроване, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №189269991 від 19 листопада 2019 року.

За змістом частин 1, 2 статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Як регламентують частини 1, 2 статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи-іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. У разі схвалення судом відповідно до законодавства про банкрутство плану санації чи реструктуризації боргів боржника за основним зобов`язанням, якщо він відмінний від іпотекодавця, іпотекодержатель, який голосував проти схвалення плану санації юридичної особи чи плану реструктуризації боргів боржника-фізичної особи, набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду. Якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об`єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Однак як чітко регламентують частин 1, 2, 3 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Зважаючи на визнання відповідного іпотечного договору недійсним у судовому порядку, на теперішній час відсутні правові підстави для звернення стягнення на відповідне майно.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (стаття 13 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

За загальним правилом кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 3 статті 12, частини 1, 6 статті 81 ЦПК України).

У параграфі 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява №4909/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява №18390/91, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» («Suominen v. Finland», заява №37801/97, п. 36). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п. 30).

Отже перевіривши факти і обставини, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, установивши характер правовідносин, що виникли між сторонами, і надавши їм належну правову оцінку, - суд дійшов висновку про відмову в позові.

Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280, 281, 282, пунктами 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові Акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа - ОСОБА_2 - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Малиновського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа: ОСОБА_2 - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І.В. Плавич