Рішення № 94534326, 04.12.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3096/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі :

головуючого - судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом у якому зазначає, що 22.04.2014 року вона вперше звернулася до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії та їй було нараховано пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», однак ця пенсія до виплати їй не призначалася і вона її не отримувала. До 10.03.2016 року вона працювала у ГУ статистики у Закарпатській області на посаді головного спеціаліста - економіста. Оскільки пенсійна виплата може бути однією, 03.09.2014 року за № 188 вона подала до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області заяву про призначення пенсії за віком згідно ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Така пенсія призначена їй згідно розпорядження № 814470 від 11.09.2014 року і вона отримує таку. При аналізі норм Закону, які визначають розмір пенсії за Законом України «Про державну службу» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вона з`ясувала, що у випадку отримання пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» її розмір був би значно більшим, що є значним для неї, оскільки пенсія є її єдиним джерелом існування. У зв`язку з цим 27.02.2017 року вона подала до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області заяву про переведення на пенсію державного службовця та подала довідку ГУ статистики у Закарпатській області від 21.02.2017 року за вих№ 11-05/615 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Однак, 10.03.2017 року Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області видало їй вкладку № 16 до протоколу № 19 про відмову у перерахунку пенсії, яку вона отримала власноручно, про що розписалася у особовій справі. Вказані дії щодо відмови у переведенні на пенсію державного службовця позивач вважає незаконними, посилаючись на те, що вона не просила перерахувати їй пенсію визначену Законом України «Про державну службу», оскільки вона отримує пенсію призначену та нараховану за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вона звернулася до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця на підставі постанови КМ України № 622 від 14.09.2016 року, відповідно до якої вона має право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки у неї наявний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, встановлений ст.. 26 Закону України «Про загальнообов`язклве державне пенсійне страхування», до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» їй пенсія не призначалася і вона не отримувала таку. А тому просить визнати дії Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови у переведенні на пенсію державного службовця та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити їй з 27.02.2017 року пенсію державного службовця з урахуванням при її розрахунку Довідки про складові заробітної плати, виданої 21.02.2017 року Головним управління статистики у Закарпатській області.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, у якій просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

У матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача - Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на позов, відповідно до яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що перерахунок пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» законодавством на сьогодні не передбачено, оскільки згідно п. 5 Прикінцкевих положень Закону України «Про винесення змін до деяких законодачих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02.03.2015 року передбачено, що з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державгу службу». У зв`язку з чим з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених Законом України «Про державну службу» не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Оскільки позивачка перебувє на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на перерахунок пенсії згідно Закону України «Про державну службу» не передбачено.

Також, у цьому ж запереченні відповідач просила залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що позовні вимоги стосуються періоду та подій, які мали місце ще у вересні 2014 року, позивач звернулася до суду за захистом свого оспорюваного права 29.03.2017 року.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Згідно з статтею 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, (далі - Закон №1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частинами першою та другою статті 10 Закону №1058 визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Зі змісту наведеного слідує, що особа, яка одночасно має право на декілька видів пенсії, може обрати один вид пенсії шляхом подання відповідної заяви. Таке переведення здійснюється на підставі документів з дня подання заяви відповідно до чинних на момент такого переведення положень законодавства.

З 01 травня 2016 року принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців, зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визнано, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що жінки мають право на одержання пенсії державних службовців за наявності, зокрема, не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а також досягнення такими особами певного віку та наявності страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

При цьому, зазначений вік визначається статтею 26 Закону № 1058-IV.

Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 попереднього Закону "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 попереднього Закону "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Судом встановлено, що 22.08.2014 року позивач звернулася до ПФ із заявою про призначення пенсії.

Згідно протоколу № 3293 від 02.09.2014 року Ужгородським МУ ПФУ позивачу нараховано пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

03.09.2014 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» та їй згідно розпорядження Ужгородського МУ ПФ призначено пенсію за віком, виплату пенсії по шифру 130 (пенсія державного службовця) припинено.

27.02.2017 року ОСОБА_1 звернулася до ПФ України із заявою про переведення на пенсію державного службовця до якої долучила Довідку ГУ статистики у Закарпатській області від 21.02.2017 року за вих. № 11-05/615 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Однак, згідно вкладки № 16 до протоколу № 19 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії.

Судом встановлено, що стаж державної служби ОСОБА_1 становить 32 роки, вона досягла віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV та має відповідний страховий стаж.

Отже, оскільки позивачка має стаж роботи на посадах державної служби більше 20 років, досягла віку, що надає право на призначення пенсії державного службовця, то, відповідно до п. 12 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закону № 889-VIII, вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Беручи до уваги, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» 27.02.2017, тому саме з цієї дати необхідно здійснити призначення пенсії.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачці у перерахунку пенсії, при зверненні позивача позивача про переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», діяв всупереч закону, тому суд вважає, що позивачка, в даному випадку, має усі законні права на переведення з пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Судом встановлено, що позивачкою до пенсійного органу було надано всі необхідні документи щодо переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», у зв`язку із чим, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 з 27.02.2017 року пенсію державного службовця з урахуванням при її розрахунку Довідки про складові заробітної плати, виданої 21.02.2017 року Головним управління статистики у Закарпатській області.

При цьому клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв"язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду є безпідставним, оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами з моменту відмови відповідача у перерахунку пенсії на заяву позивачки про переведення її на пенсію державного службовця.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 19, 46,92 Конституції України, Законами України «Про державну службу», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати дії Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови у переведенні на пенсію державного службовця та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 з 27.02.2017 року пенсію державного службовця з урахуванням при її розрахунку Довідки про складові заробітної плати, виданої 21.02.2017 року Головним управління статистики у Закарпатській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А.Придачук