Ухвала суду № 94534276, 28.01.2021, Київський районний суд м. Одеси

________________________

Справа № 947/30310/20

Провадження № 2/947/654/21

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

28.01.2021 року

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря –Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , третя особа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про припинення (зняття) арешту та скасування заборони,

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив припинити (зняти) обтяження (арешт) та скасувати заборону в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єкта нерухомого майна, а саме: квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (запис про обтяження № 14844560, вид обтяження: арешт нерухомого майна), накладеного на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 30.05.2016 року по справі 521/9329/16-к).

В обґрунтування свого позову посилається на те, що ТОВ «Вердикт Капітал» набув права Банку та став Новим кредитором ОСОБА_1 та Новим іпотекодержателем предмету іпотеки відповідно до укладеного договору іпотеки між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк». Запис про обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано за ВАТ «ВіЕйБі Банк», а оскільки в подальшому відбулася зміна іпотекодержателя, то іпотекодержателем стало ТОВ «Вердикт Капітал» про що було внесено відповідні зміни до державного реєстру речових прав.

Позивач вказує, що зобов`язання за кредитним договором Позичальником не виконуються, у у зв`язку з чим уповноважені особи ТОВ «Вердикт Капітал» вирішили задовольнити свої вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна, але не змогли з огляду на те, що 06.06.2016 року, державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Ярмошевичем Денисом Вікторовичем було внесено запис про обтяження № 14844560 (вид обтяження: арешт нерухомого майна) на підставі ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 30.05.2016 року по справі 521/9329/16-к.

Позивач стверджує, що ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 30.05.2016 року по справі 521/9329/16-к безпосередньо впливає на права ТОВ «Вердикт Капітал», зокрема на можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 23.10.2020 року провадження у справі було відерито та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження у справі.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу в заочному провадженні без представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , та представник третьої особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради у судове засідання не з`явились, про час та місце його проведення сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від них до суду не надійшло.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що провадження у справі слід закрити, так як спір не підлягає розгляду в порядкуцивільного судочинства, виходячи з наступного.

Перш за все, слід зазначити, що представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглядати справу у його відсутність, з жодними клопотаннями про витребування доказів тощо до суду не звертався, у зв`язку з чим справа розглядається за наявними у ній документами, так як суд позбавлений права самостійно збирати докази у справі.

В судовому засіданні встановлено, що 15 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 377/07ф за умовами якого, Позичальнику було надано кредит в сумі 105 000 дол. США з оплатою 13 % процентів річних, строком до 14 жовтня 2027 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 15 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В., реєстраційний номер 159.

Згідно із п. 2.1. даного Договору, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 в будинку під номером НОМЕР_1 загальною площею 64,6 кв.м., в тому числі житловою 35,0 кв.м.

28 листопада 2019 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал", було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором № 212009 від 28.11.2019 року, предметом якого є відступлення прав вимоги за кредитними договорами, зазначеимми у Додатку № 1 до Договору № 212009, Банк (первісний іпотекодержатель) відступив та передав, а Новий іпотекодержатель прийняв та набув всіх прав належних Банку за договорами іпотеки, які забезпечують виконання зобов`язань за Кредитними договорами та перелічені у Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавця, спадкоємців іпотекодавця або інших осіб, до яких перейшли обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором.

Згідно Додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, ПАТ «ВіЕйБі Банк» відступив ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги за крединим договором № 377/07ф від 15.10.2007 року до ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал" набув права Банку та став Новим кредитором ОСОБА_1 та Новим іпотекодержателем предмету іпотки відповідно до укладеного договору іпотеки між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк».

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний арешт накладений на вищевказану квартиру, а саме, номер запису про обтяження: 14844560, арешт відповідно до ухвали Малиновського районного суду м. Одеси, справа 521/9329/16-к.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.05.2016 року по справі 521/9329/16-к, в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 42016162020000026 було накладено арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка за наявною інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстрована за підозрюваним ОСОБА_1 . Заборонено користуватися та розпоряджатися зазначеним майном.

Однак суду невідомо, та позивач не надав жодних доказів стану кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 42016162020000026.

Вирішуючи питання по суті, суд бере до уваги, що Велика Палата Верховного Суду відступила від власного висновку, викладеного у постанові від 15 травня 2019 р. у справі № 372/2904/17-ц у частині того, що питання про скасування арешту майна, накладеного за КПК України 2012 p., після закриття слідчим кримінального провадження слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.

Щодо юрисдикції суду, Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Якщо арешт накладений за КПК України 2012 року на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі N 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі N 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі N 640/17552/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі N 202/1452/18, від 11 вересня 2019 року у справі N 504/1306/15-ц).

Частиною першою статті 1 КПК України 2012 року встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року).

Отже, у випадках, визначених вказаною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Згідно із частиною третьою статті 174 КПК України 2012 року прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України 2012 року).

Втім, частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження. Натомість у цій справі кримінальне провадження закрив постановою слідчий, який згідно з приписами КПК України 2012 року, на відміну від прокурора, не наділений повноваженнями скасовувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.

Згідно із частиною третьою статті 26 КПК України 2012 року слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК України 2012 року є судовий контроль, який реалізує слідчий суддя, за додержанням законів органами досудового розслідування та прокурором. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов`язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини як на стадії досудового розслідування кримінального провадження, так і після його закінчення.

На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України 2012 року), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу). Крім того, у КПК України 2012 року немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень, при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.

Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.

Отже, установивши, що арешт на транспортний засіб накладено в кримінальному провадженні за правилами КПК України 2012 року, суд прийшов висновку про те, що питання про зняття такого арешту треба розглядати за правилами кримінального судочинства.

Аналізуючи вищевказані положення, суд приходить до висновку про те, що провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , третя особа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про припинення арешту підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України та вважає за доцільне роз`яснити позивачеві право звернутись до суду в порядку кримінального провадження.

Виходячи з вищевкладенного та керуючись п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , третя особа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про припинення арешту - закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно, однак, може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.