Рішення № 94526207, 18.01.2021, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/537/20

провадження № 2/197/139/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року Широківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Леонідової О.В., за участі секретаря судового засідання Тирси О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Широке Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в червні 2020 року звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона перебувала в трудових відносинах з Широківською середньою школою №1 на посаді вчителя української мови та літератури, підлягала підвищеному голосовому навантаженню на голосові зв`язки. У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці позивачем отримано хронічне професійне захворювання, що підтверджується актом від 29.04.1999. 08.10.2001 позивач пройшла огляд лікарсько- трудовою експертною комісією (надалі - ЛТЕК), де їй було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 25% по фонастенії, з 08 жовтня 2001 року безстроково. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням позивач позбавлена можливості повною мірою реалізовувати свої звички та бажання, у позивача спостерігається порушення функції мови, вона постійно відчуває осиплість голосу, першіння, відчуття печіння в горлі. Вказане захворювання потребує постійного медикаментозного лікування та лікування в профілакторії. Тривалий процес лікування, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. Просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 118075 грн. Позивач в судове засідання не з`явилась, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача, позовні вимоги підтримує (а.с. 42).

Відповідач , повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не представника не направили (а.с. 70). В відзиві на позов відповідач проти позову заперечує, оскільки з 2001 по 2020 рік позивачу відшкодовано одноразову допомогу та щомісячні страхові випоати, з 2001 року негативної динаміки погіршення стану здоров`я позивача не спостерігається. Позивачем подано позов в 2020 році, а законодавством припинено обов`язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду потерпілим незалежно від дати настання страхового випадку, актом Н-1 винним визнано підприємство.Тому відповідно до законодавства Фонд не є належним відповідачем у справі, право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого з моменту визначення факту спричинення моральної шкоди, порядок передбачений Постановою КМУ № 83 від 22.02.1992, довідка МСЕК і акт розслідування не є доказами заподіяння моральної шкоди (а.с. 48-67).

Ухвалою судді від 17.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. 19.10.2020 та 23.10.2020 до суду надійшов відзив відповідача. При цьому підстави для залучення Криворізької дирекції Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до участі у справі відсутні, оскільки Криворізька дирекція не є юридичною особою (а.с. 72,73)

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах зі школами Широківського району, зокрема , і з Широківською середньою школою №1 на посаді вчителя української мови та літератури з 24.08.1972 по 29.04.1999, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.16 - 28).

Згідно з актом форми П-4 «Розслідування професійного захворювання (отруєння) від 29.04.1999 ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання, діагноз: «фонастенія, рецидивна течія, стійка, помірно виражена дисфонія». Відповідно до п.15 акту від 29.04.1999 причинами професійного захворювання Позивача є постійне, впродовж 26 років 9 місяців, перевищення голосового навантаження на голосові зв`язки (а.с.12-13).

08.10.2001 позивач пройшла огляд лікарсько-трудової експертної комісії (ЛТЄК), де було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 25% по фонастенії, з 08 жовтня 2001 року безстроково, встановлено потребу в оздоровленні у профілакторії. (а.с.10-11).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року№ 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року, який набрав чинності з 01 квітня 2001 року.

Норми вказаного Закону від 23 вересня 1999 року в редакції, чинній з моменту прийняття цього Закону і до внесення змін Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V, передбачали, що: відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей є завданням страхування від нещасного випадку (абзац 4 статті 1); у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт «е» пункту 1 частини першої статті 21); за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду (частина третя статті 28); моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат (частина третя статті 34).

З огляду на положення статей 21, 28, 30, 34, 35 Закону від 23 вересня 1999 року право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(зізмінами та доповненнями) надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин,коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Тобто, спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 08.10.2001.

Частинами першою, третьою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, чинній на час встановлення висновком від 07.11.2001 стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду. Відповідно до статті 13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до абзацу 4 статті 1, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» завданнями страхування від нещасного випадку є, зокрема відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

У разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку.

Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік»та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено дію абзацу 4 статті1, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті28та частини третьої статті34 Закону № 1105-XIV, якими обов`язок відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд.

Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності 20 березня 2007 року, виключено частину третю статті 34 Закону № 1105-XIV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

Конституційний Суд України у рішенні від 08 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України(є конституційними) з огляду на те, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП Україниїм надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» викладено у новій редакції Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в тому числі змінено його назву на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» набрав чинності 01 січня 2015 року.

Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Проте, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тобто з 01 квітня 2001 року до 01 січня 2006 року.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження№ 14-597цс18).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона на теперішній час, втратила професійну працездатність у загальному розмірі 25 % безстроково.

Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, порушено та порушуються життєві зв`язки позивача, постійно виникають складнощі у зв`язку з порушенням функції мови, вона постійно відчуває осиплість голосу, першіння, відчуття печіння в горлі,негативні зміни у її житті є незворотніми. Все це викликає переживання, стрес, депресію, відновлення його стану здоров`я неможливе.

Виходячи з цих обставин, суд, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок отриманого ушкодження здоров`я відсоток втрати нею професійної працездатності безстроково, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди складає 90000 грн.

Аналізуючи зібрані докази у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 90000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 900, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 279, 280-281, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області (місце знаходження: пр. Дмитра Яворницього,93, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49020, ЄДРПОУ 41323962 ) про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 900000 (дев`яносто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області користь держави судовий збір в розмірі 900 (дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду (до дня початку фунціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через Широківський районний суд Дніпропетровської області) протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 27.01.2021.

Суддя О.В. Леонідова