Рішення № 94518741, 01.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 лютого 2021 року Справа №160/13250/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача - адвоката Бойка Павла Юрійовича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК-СКЕЛЯ» до Відповідача-1: Державної податкової служби України, Відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК-СКЕЛЯ» до Відповідача-1: Державної податкової служби України, Відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК-СКЕЛЯ» до Відповідача-1: Державної податкової служби України, Відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.07.2020 року №1704507/39530932.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25.06.2020 №5, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ДБК-СКЕЛЯ», датою її фактичного отримання, а саме - 30.06.2020 року.

Також, у вказаному рішенні вирішено питання щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ТОВ «ДБК-СКЕЛЯ» судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1051,00 грн. та щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ТОВ «ДБК-СКЕЛЯ» судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1051,00 грн.

Копія рішення суду отримана представником позивача - адвокатом Бойко П.Ю. 15.01.2012 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.

20.01.2021 року від представника позивача - адвоката Бойка Павла Юрійовича надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, яка мотивована тим, що у рішенні від 22.12.2020 року судом не вирішено питання щодо понесених ТОВ «ДБК-СКЕЛЯ» судових витрат, а саме, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Розглянувши заяву представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення у встановлених випадках, в тому числі якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України). Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що розгляд справи здійснювався у спрощеному позовному провадженні (у письмовому провадженні), тому судовий розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснюється у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Перевіривши матеріали справи та аналізуючи доводи представника позивача у заяві про ухвалення додаткового судового рішення, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини першої та другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 року у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі №814/698/16, та позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16.

Судом встановлено, що при зверненні до суду із позовом 16.10.2020 року, позивачем у позовній заяві лише було зазначено про попередній розрахунок судових витрат, який складав 12102,00 грн., в тому числі - 10000,00 грн. - професійна правнича допомога, 2102,00 грн. - судовий збір. Також, до матеріалів справи було подано копію Договору про надання правничої допомоги б/н від 04.05.2020 року.

Так, згідно з умовами Договору від 04.05.2020 року, Клієнт (ТОВ «ДБК - Скеля») доручає, а адвокат Бойко П.Ю. бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1).

Відповідно до п. 3.1 Договору, Клієнт зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати обумовлений угодою гонорар адвоката (основний та додатковий) та фактичні витрати, пов`язані з виконанням адвокатом угоди.

За надання правничої допомоги, відповідно до цього Договору, Клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі погодженому додатками до Договору (п. 4.3 Договору).

З наданих до суду разом із заявою від 20.01.2020 року про ухвалення додаткового рішення:

1). Додатку від 15.01.2021 року до Договору б/н від 04.05.2020 про надання послуг з правничої допомоги «Звіт про надання послуг з правничої допомоги № 1», вбачається, що адвокатом надано правничу допомогу, а саме:

- правовий аналіз пакета первинних та інших документів в розрізі взаємовідносин Клієнта із Державною податковою службою України, Головним управлінням державної податкової служби в Дніпропетровській області (комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) щодо скасування рішення № 1704507/39530932 від 07.07.2020 року та зобов`язання зареєструвати податкову накладну на предмет їх достатності для ефективного захисту прав Клієнта й опрацювати зазначений пакет документів, розроблення правової стратегії, аналіз рішень Верховного Суду в подібних правовідносинах: обсяг часу 2 год., ціна однієї год. правничої допомоги- 1000,00 грн., а всього - 2000,00 грн.;

- написання та направлення позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (виготовлення копій документів, що додаються до позовної заяви у відповідності до кількості учасників справи, комплектування позовної заяви для її направлення відповідачам по справі: обсяг часу 5 год., ціна однієї год. правничої допомоги- 1000,00 грн., а всього - 5000,00 грн.;

- складання відповіді на відзив відповідача по справі № 160/13250/20: обсяг часу 2 год., ціна однієї год. правничої допомоги- 1000,00 грн., а всього - 2000,00 грн.;

- отримання Витягу з ЄДРЮФПтГО для подання позовної заяви: обсяг часу 0,5 год., ціна однієї год. правничої допомоги- 1000,00 грн., а всього - 500,00 грн.;

- складання заяви про долучення додатків до матеріалів справи: обсяг часу 0,5 год., ціна однієї год. правничої допомоги- 1000,00 грн., а всього - 500,00 грн., загальний підсумок - 10000,00 грн.

2) Акта приймання - передачі наданих послуг від 15.01.2021 року до Договору б/н від 04.05.2020 вбачається, що Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято юридичні послуги за Договором відповідно до найменування послуг, зазначених у Додатку від 15.01.2021 року до Договору б/н від 04.05.2020 про надання послуг з правничої допомоги на суму 10000,00 грн.

Будь - яких інших доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, до суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Між тим, суд зазначає, що позивачем не доведено обгрунтованість розміру витрат на правничу допомогу адвоката, а також реальність наданих послуг та зазначає наступне.

Так, матеріалами справи підтверджено, що Договір про надання правничої допомоги від 04.05.2020 року б/н не містить відомостей про те, що правова допомога надається саме по справі № 160/13250/20, провадження по якій було відкрито тільки 23.10.2020 року.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем до суду не було надано додатків до Договору про надання правничої допомоги щодо розміру гонорару адвоката, як це передбачено п. 4.3 Договору, а саме, щодо вартості однієї години правничої допомоги та необхідного обсягу часу для надання кожного виду послуг, обумовлених Договором б/н від 04.05.2020 року, що унеможливлює суду визначитись із розумністю їхнього розміру по конкретній справі.

Крім того, викликає сумнів щодо реальності наданих послуг і Звіт про надані послуги та Акт приймання - передачі наданих послуг, складені 15.01.2021 року, у той час, коли рішення по справі було винесено 22.12.2020 року.

Не знаходить свого підтвердження і факт надання адвокатом такого виду послуг, як «складання відповіді на відзив відповідача по справі № 160/13250/20» на суму 2000,00 грн., оскільки до матеріалів справи такий документ позивачем не подавався.

Також, суд зазначає, що справа розглядалась в порядку письмового провадження, участь в ній адвоката зводилась лише з підготовкою та наданням до суду процесуальних документів та доказів по справі, у зв`язку із чим, та обставина, що Договір б/н від 04.05.20202 року був укладений ще до того моменту, як виникли спірні відносини (рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.07.2020 року №1704507/39530932), а Звіт про надані послуги та Акт приймання - передачі наданих послуг були складені 15.01.2021 року вже після винесення рішення по справі (22.12.2020), надає суду право поставити під сумнів взагалі дійсність їх надання.

Відсутні і докази сплати підприємством Адвокату гонорару та інших витрат, у той час, коли п. 4.7 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату адвокату передбачених договором сум, Клієнт сплачує пеню у розмірі 1% від несплаченої суми за кожний прострочений день.

Отже, судом встановлено, що відсутні належні докази, які б підтверджували факт понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

Крім того, як було зазначено раніше, частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази, на підтвердження розміру понесених судових витрат, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.3 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на приписи ч.3 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення за умови попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.

Відтак, наведені вище норми передбачають можливість подання доказів понесених судових витрат після ухвалення судового рішення лише у разі, якщо під час судового розгляду до закінчення судових дебатів особа зробила про це відповідну заяву; неможливість подання доказів до вирішення справи по суті обумовлена поважними причинами. При цьому наслідки неподання у встановлений строк заяви або неподання відповідних доказів передбачені абзацом третім частини сьомої статті 139 КАС України.

У свою чергу, суд звертає увагу, що розгляд даної справи відповідно до ухвали суду від 23.10.2020 року здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Суд зазначає, що відсутність судових дебатів при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не позбавляє права учасника справи подати в межах строку її розгляду відповідні докази понесених витрат на правничу допомогу чи зробити відповідну заяву про подання таких доказів.

При цьому суд враховує, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.11.2020 у справі №640/13697/19.

Крім того, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі №755/9215/15-ц також вказала на те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (в даному випадку частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі №817/1889/17.

Проте, під час розгляду справи по суті до ухвалення судового рішення доказів про понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду не було подано, як і не подано ні позивачем, ні його представником відповідної заяви про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у зв`язку із неможливістю надати їх з поважних причин до закінчення розгляду справи по суті.

Також, суд звертає увагу на те, що заяву про ухвалення додаткового рішення разом з доказами про понесення витрат на правничу допомогу, представником позивача подано лише 20.01.2021 року, тобто вже після ухвалення Дніпропетровським окружним адміністративним судом рішення від 22.12.2020 року, між тим, складені вони були вже після винесення рішення по справі (Звіт про надані послуги та Акт приймання - передачі наданих послуг, складені 15.01.2021 року). Поважність причин неподання до закінчення розгляду справи належних доказів щодо понесених витрат на правничу допомогу, позивачем до суду не надано.

Таким чином, зважаючи на ту обставину, що під час розгляду справи стороною позивача не було подано доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, під час розгляду справи не подано заяву про надання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у зв`язку із неможливістю їх надання з поважних причин, тому суд дійшов висновку, що заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення слід залишити без розгляду у відповідності до положень частини сьомої статті 139 КАС України,

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.132, 134, 139, 143, 241, 243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача - адвоката Бойка Павла Юрійовича про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/13250/20 - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний позов в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева