Рішення № 94518373, 16.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року Справа № 160/12955/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України;

- визнати протиправним та скасувати відмову в призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , викладену в пункті 23 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №110 від 30 липня 2020 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позовні вимоги обґрунтовані тим що викладені в оскаржуваному рішенні мотиви відмови не узгоджуються з приписами законодавства України, оскільки позивачу первинно та безстроково встановлено інвалідність ІІІ групи 26.11.2019 року, у зв`язку з захворюванням отриманого під час виконання обов`язків військової служби, а постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №449 не втратила чинності, але йому безпідставно було відмовлено в виплаті одноразової грошової допомоги. Крім того, зазначає, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, що є 26.11.2019 року. З підстав викладеного просить позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/12955/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/12955/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

07 грудня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свою позицію тим, що позивач звільнений з військової служби майже 30 років тому, а інвалідність встановлена у 2019 році, тобто пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, тому з урахуванням приписів законодавства він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, на що, зокрема, вказує Верховний Суд в постанові від 26.06.2018 по справі №750/5074/17 та ін.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , рядовий, проходив строкову військову службу, з якої звільнено березні 1989 року, в тому числі на території республіки Афганістан, де велись бойові дії, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 27.03.1987 року.

26.11.2019 року позивачу встановлено ІII групу інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою серії 12 АББ №615249 до акта огляду МСЕК, наявної у матеріалах справи.

Маючи намір отримати спірну допомогу, позивач звернувся до військомату, у якому перебуває на обліку із відповідною заявою про направлення документів до Міністерства оборони України з метою її призначення.

Втім, згідно з витягом п. 23 з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 110 від 30 липня 2020 року, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності понад 3-місячний термін після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач оскаржив його до суду, правомірність прийняття якого і є предметом розгляду у вказаному спорі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Стаття 46 Конституції України закріплює право громадяни на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тут і далі в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На момент встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи діяв Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців» №2011-ХІІ передбачено, що дія цього Закону поширюється і на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

До моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016р. право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.

Однак, з 01.01.2017р., після набрання чинності Закону №1774-VIII, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає (пункт 6 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ).

Вказаним Законом №1774-VIII від 06.12.2016р. також внесені зміни до пунктів 4 та 5 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ, відповідно до яких зазначені положення починаючи з 01.01.2017р. на військовослужбовців строкової служби не поширюються.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верхового Суду від 23.06.2020 року у справі № 825/1545/18.

Як вже встановлено судом і не заперечується учасниками справи, позивач проходив строкову військову службу, а інвалідність ІІІ групи йому встановлено вже після набуття чинності Законом №1774-VIII та під час дії внесених законодавчих змін, а тому передбачені законом підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відсутні.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що позивачу встановлена ІІІ група інвалідності понад три місяці після звільнення зі служби, відповідно, оскаржене рішення відповідача про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням позивачу інвалідності понад 3-місячний термін є обґрунтованим, оскільки останнього звільнено з військової служби у 1989 році, а інвалідність встановлена в 2019 році.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко