Рішення № 94516600, 29.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2021Справа № 910/17523/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Державного підприємства «Бібрське лісове господарство»

до 1. Закарпатської митниці ДФС

2. Державної казначейської служби України

про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 290 930,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Бібрське лісове господарство» (надалі - ДП «Бібрське лісове господарство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закарпатської митниці ДФС та Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 290 930,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незаконною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС, що встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016, залишеним буз змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 та Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017 у справі №813/2237/16, позивачу завдано матеріальну шкоду, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з Державного бюджету України шкоди у розмірі 290 930,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

08.12.2020 через канцелярію суду від Закарпатської митниці ДФС надійшов відзив на позов, в якому відповідач запресує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на відсутність належних та допустимих доказів наявності та розміру шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача 1 і сплатою перевізнику плати за надані послуги.

15.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 була вручена Державній казначейській службі України 27.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105473630512, проте відповідач 2 своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, правову позицію стосовно спору у даній справі до суду не подав.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

12.01.2016 між ДП «Бібрське лісове господарство», як продавцем, та компанією «Bukoza Export - Import, a.s.», як покупцем, укладено контракт №1/2016, на виконання умов якого позивачем у вагони №91503227, 91503839, 91502765 завантажено та направлено компанії «Bukoza Export - Import, a.s.» товар.

Вказані вагони замитнені згідно ВМД №209160000/2016/006459, №2091600000/2016/006552 та №209160000/2016/006730, проте вагони не пройшли митного контролю та затримані Закарпатською митницею ДФС на станції Ужгород.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №813/2237/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017, визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів, зокрема №91503227, 91503839, 91502765, та зобов`язано Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України.

За твердженням позивача, оскільки товар безпідставно був затриманий з 10.05.2016 по 13.05.2016, то ДП «Бібрське лісове господарство» завдано шкоди в розмірі 414 635,50 грн., факт чого встановлено наступними судовими рішеннями:

- рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.2018 у справі №910/17824/17 за позовом ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Укрзалізниця» до ТОВ «Метрудтранс», треті особи: ДП «Тернопільське лісове господарство», ДП «Бібрське лісове господарство», ДП «Самбірське лісове господарство», ДП «Славське лісове господарство», про стягнення нарахованих платежів за користування вагонами, маневрову роботу, роботу по навантаженню, зважуванню, зберіганню вантажу у зв`язку із затримкою вагонів Закарпатською митницею ДФС. На підставі даного рішення ТОВ «Метрудтранс» сплачено на користь ПАТ «Українська залізниця» суму боргу в повному обсязі;

- рішенням Господарського суду Львівської області від 02.05.2019 у справі №914/184/19, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2019, за позовом ТОВ «Метрудтранс» до ДП «Бібрське лісове господарство» позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з ДП «Бібрське лісове господарство» на користь ТОВ «Метрудтранс» 414 635,50 грн. понесених додаткових витрат у зв`язку із затримкою вагонів №91503227, 91503839, 91502765 Закарпатською митницею ДФС.

Платіжними дорученнями №5362 від 23.10.2019, №5194 від 19.09.2019, №347 від 30.01.2020, №212 від 30.01.2020, №149 від 27.12.2019, №32 від 25.11.2019, №6001 від 30.01.2020 та №5561 від 25.11.2019 ДП «Бібрське лісове господарство» повністю сплачено стягнуту за рішенням Господарського суду Львівської області від 02.05.2019 у справі №914/184/19 суму понесених додаткових витрат.

Спір у справі виник у зв`язку із спричиненням позивачу шкоди у розмірі 290 930,80 грн., завданої протиправною бездіяльнісю відповідача 1 щодо затримки залізничних вагонів.

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У розумінні положень статті 1173 Цивільного кодексу України (яка визначена підставою позову) відшкодування шкоди відбувається незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №813/2237/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017, було встановлено, що Закарпатською митницею ДФС не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів ДП «Бібрське лісове господарство» через державний кордон України у встановлений строк.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Таким чином, обставини, встановлені у адміністративній справі №813/2237/16, мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Отже, вказаною постановою встановлено факт неправомірних дій Закарпатської митниці ДФС, які полягають у не здійснені визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів ДП «Бібрське лісове господарство», зокрема, №91503227, 91503839, 91502765, через державний кордон України.

Судом встановлено, що організація перевезень, в тому числі у вагонах №91503227, 91503839 та 91502765, була здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс» (надалі - ТОВ «Метрудтранс») на підставі укладеного з ДП «Бібрське лісове господарство» договору про надання послуг з організації перевезень вантажів №МРТ-66 від 01.09.2015.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.2018 у справі №910/17824/17 з ТОВ «Метрудтранс» стягнуто на користь ПАТ «Українська залізниця» 1 451 946,40 грн. нарахованих платежів за користування вагонами, маневреву роботу, роботу по навантаженню, зважуванню, зберіганню вантажу у зв`язку затримкою вагонів Закарпатською митницею ДФС.

Із змісту рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2018 у справі №910/17824/17 вбачається, що присуджена до стягнення сума включає в себе плату і за затримку вагонів №91503227, 91503839 та 91502765.

В свою чергу, рішенням Господарського суду Львівської області від 02.05.2019 у справі №914/184/19, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2019, з ДП «Бібрське лісове господарство» на користь ТОВ «Метрудтранс» стягнуто 414 635,50 грн. понесених додаткових витрат у зв`язку із затримкою Закарпатською митницею ДФС вагонів №91503227, 91503839 та 91502765.

При цьому, присуджена до стягання сума у розмірі 414 635,50 грн. була повністю сплачена ДП «Бібрське лісове господарство», що підтверджується платіжними дорученнями №5362 від 23.10.2019, №5194 від 19.09.2019, №347 від 30.01.2020, №212 від 30.01.2020, №149 від 27.12.2019, №32 від 25.11.2019, №6001 від 30.01.2020 та №5561 від 25.11.2019.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Нормою ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №813/2237/16 встановлено преюдиційний факт протиправної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів (№91503227, 91503839 та 91502765), а наявність шкоди у розмірі 414 635,50 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: рішеннями Господарського суду м. Києва від 22.05.2018 у справі №910/17824/17 і Господарського суду Львівської області від 02.05.2019 у справі №914/184/19 та копіями платіжних доручень і між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та завданою шкодою існує прямий причинний зв`язок, оскільки у випадку правомірної поведінки відповідача 1 (вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів ДП «Бібрське лісове господарство» через державний кордон України у встановлений строк) позивач не поніс би вказаних збитків.

Відповідно до частини 1 статті 199 Митного кодексу України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п`ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Суд погоджується з розрахунком матеріальної шкоди, завданої позивачу на суму 290 930,80 грн., вважає його вірним та обґрунтованим.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Державного бюджету України на користь ДП «Бібрське лісове господарство» матеріальної шкоди у розмірі 290 930,80 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ДП «Бібрське лісове господарство» надано копії договору про надання професійної правничої допомоги №29/07/20 від 29.07.2020, платіжне доручення №7889 від 21.10.2020 на суму 10 000,00 грн. та №7989 від 04.11.2020 на суму 20 000,00 грн.

Судом встановлено, що 29.07.2020 між Адвокатським об`єднанням «Парпан і партнери» (адвокатське об`єднання) та ДП «Бібрське лісове господарство» (клієнт) було укладено договір про надання професійної правничої допомоги №29/07/20, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання із написання та підготовки документів правового характеру, необхідних для належного супроводу справи за позовом Державного підприємства «Бібрське лісове господарство» до Закарпатської митниці ДФС, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок протиправної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС, здійснення представництва інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва.

Пунктами 4.1, 4.2 вказаного договору передбачено, що за надання правової допомоги, передбаченої цим договором, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар в розмірі 30 000,00 грн., оплата якого здійснюється у формі передоплати у розмірі 30 000,00 грн. після підписання договору впродовж 3 календарних днів.

На виконання умов вказаного договору, ДП «Бібрське лісове господарство» сплачено Адвокатському об`єднанню «Парпан і партнери» гонорар у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №7889 від 21.10.2020 на суму 10 000,00 грн. та №7989 від 04.11.2020 на суму 20 000,00 грн.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатським об`єднанням професійної правничої допомоги ДП «Бібрське лісове господарство» в межах даної справи на суму 30 000,00 грн.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подано, в той же час, у відзиві на позов заявлено про неспівмірність витрат на правничу допомогу.

Частиною 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

На переконання суду, відповідачем не наведено обґрунтованих обставин та не надано суду жодного доказу в підтвердження неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, що свідчить про відсутність підстав для відмови в покладенні таких на відповідача.

Витрати на професійну правничу допомогу відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Закарпатську митницю ДФС.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Бібрське лісове господарство» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Бібрське лісове господарство» (81220, Львівська обл., Перемишлянський р-н, м. Бібрка, вул. Василя Стуса, будинок 44; ідентифікаційний код 00992488) збитки у розмірі 290 930 (двісті дев`яносто тисяч дев`ятсот тридцять) грн. 80 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Закарпатської митниці ДФС (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20; ідентифікаційний код 39515893) на користь Державного підприємства «Бібрське лісове господарство» (81220, Львівська обл., Перемишлянський р-н, м. Бібрка, вул. Василя Стуса, будинок 44; ідентифікаційний код 00992488) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий