Рішення № 94508671, 28.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/5174/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

за участі секретаря Вершняк Л.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Тимошенка О.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування пункту наказу, визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 07.10.2020 № 1428 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських Новгород-Сіверського ВП ГУНП в Чернігівській області";

- визнати протиправним та скасувати наказ № 316 о/с від 06.11.2020 в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142078), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Новгород-Сіверського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 (0142078) з 06.11.2020 на службі в поліції у спеціальному званні "лейтенант поліції" та на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Новгород-Сіверського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у ході проведення службового розслідування поза увагою комісії залишилися ряд обставин, що мають суттєве значення та неврахування яких впливає на повноту службового розслідування. Таким чином, на його думку, службове розслідування, за наслідками якого був складений висновок та видано накази, проведено формально, не об`єктивно, без повного та всебічного з`ясування всіх фактичних обставин, що впливають на прийняття законного рішення та, як наслідок, на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, незаконно, необґрунтовано, безпідставно і передчасно.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження під головуванням судді Лобана Д.В. у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду на 03 грудня 2020 року о 10:00 год.

Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому висловив незгоду із заявленими позовними вимогами, просив суд відмовити у задоволенні вимог, оскільки поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. У ситуації, яка була предметом службового розслідування, жодної правової підстави для проникнення до будинку за адресою: АДРЕСА_1 та проведення його огляду у позивача не було. Зазначає, що дисциплінарна комісія не повинна наводити обставини, фактори та критерії, за якими особи, які притягуються до дисциплінарної відповідальності мали достатню можливість оцінити ситуацію. Вона встановлює чи були в діях поліцейського ознаки дисциплінарного проступку. Проведеним службовим розслідуванням в діях позивача встановлено грубе порушення службової дисципліни, недотримання вимог Закону України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції, в частині: вчинення 04.09.2020 дій, що підривають довіру населення до органів та підрозділів Національної поліції України під час конфлікту, який виник за адресою: АДРЕСА_1 , виконання незаконного наказу керівництва Новгород-Сіверського ВП ГУНП в Чернігівській області, а також незаконного проведення огляду домогосподарства та будинку за вищевказаною адресою.

Вказані дії позивача дискредитують поліцію та підривають її авторитет в очах громадськості. Імперативних обмежень щодо встановлення того чи іншого виду дисциплінарної відповідальності законодавцем не встановлено, тому визначення виду дисциплінарного стягнення належить безпосередньо до дискреційних повноважень органу, який вільний у виборі останнього. Також відповідач зазначив, що у зв`язку з перебуванням позивача на лікарняному, наказом ГУНП в Чернігівській області від 27.01.2021 № 24 о/с внесено зміни до наказу ГУНП в Чернігівській області від 06.11.2020 № 316 о/с в частині дати звільнення, а саме цим наказом позивача звільнено з 12.11.2020.

Ухвалою суду від 03.12.2020, винесеною без видалення суду до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 05.01.2021 до 14:00 год.

Ухвалою суду від 05.01.2021, винесеною без видалення суду до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд даної справи по суті на 27.01.2021 на 14:00 год., в судове засідання викликано свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Ухвалою суду від 27.01.2020, винесеною без видалення суду до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 28.01.2021 до 15:30 год.

У судовому засіданні позивач збільшені позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві на позов, з наданням додаткових пояснень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію».

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (ч. 1 ст. 17 Закон України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно пунктів 1-3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Статтею 30 Конституції України передбачено, що кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

В частинах 1, 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

15.03.2018 Законом України №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), в ч. 1, ч. 3 ст. 1 якого визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових; актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Водночас, згідно ч. 4 та ч. 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов`язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику.

Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

З метою урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), з вимогами яких, згідно з пунктом 4 розділу І, особу ознайомлюють під час прийняття на службу до поліції.

Відповідно до п. 1, 2 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

В пунктах 3, 4 розділу IV Правил передбачено, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).

Приписами ч. 1 та ч. 3 ст.13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно частин 1 - 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (п. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Згідно ч.ч. 1-8 ст. 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування, зокрема, зазначаються: підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Аналіз положень Дисциплінарного статуту дають підстави для висновку, що службове розслідування проводиться з метою виявлення причин та умов, що стали підставою для проведення службового розслідування, ступеня вини особи.

Питання про наявність підстав для накладення на особу рядового і начальницького складу дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення особи рядового і начальницького складу до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

У даному випадку, вирішення питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях.

Передумовою звільнення особи рядового і начальницького складу за порушення Присяги працівника поліції, Правил етичної поведінки поліцейських та за скоєння проступку, який порочить його як працівника поліції, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, порядок проведення якого регулюється Дисциплінарним статутом, у ході якого належними та допустимими доказами має підтвердитись факт скоєння особою вчинку, направленого проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до дискредитації державного органу, та унеможливлює подальше виконання особою своїх обов`язків.

Так, наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 7 жовтня 2020 року № 1428 (а.с. 51-52), за підписом полковника поліції Нідзельського В. О., на позивача, оперуповноваженого СКП Новгород-Сіверського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - Новгород-Сіверський ВП) лейтенанта поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було накладено найсуворіше дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Виданню такого наказу передувало проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни поліцейськими Новгород-Сіверського ВП таскладення за його результатами висновку від 2 жовтня 2020 року (а.с. 53-60).

Так, висновком службового розслідування від 2 жовтня 2020 року нібито встановлено факт грубого порушення з боку позивача дисципліни, а саме: недотримання вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліції», ч. 3 ст. 1, ч. 4 та ч. 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 9 листопада 2016 року № 1179, Присяги працівника поліції та вчинення дій, які мають склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ст.ст. 365, 371 Кримінального кодексу України. Причиною порушення вказується особиста недисциплінованість та систематичне безвідповідальне ставлення до вимог наказів Національної поліції України та ГУНП в Чернігівській області, а також нехтування Правилами етичної поведінки та складеною Присягою поліцейського. Також у цьому висновку зазначено, що обставин, які пом`якшують дисциплінарний поступок не встановлено, а при визначенні дисциплінарного стягнення підлягають врахуванню факти, що мають ознаки кримінальних правопорушень, які досліджуються в рамках кримінальних проваджень № 42020270000000079, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України, та № 42020271170000122, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 Кримінального кодексу України.

У п. 4 оскаржуваного наказу від 7 жовтня 2020 року вказано, що позивачем виконано незаконний наказ керівника Новгород-Сіверського ВП, а саме: безпідставно затримано громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , незаконно проведено огляд домогосподарства та будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що повністю дублює резолютивну частину висновку від 2 жовтня 2020 року.

Натомість, суд звертає уваг на те, що у ході проведення службового розслідування поза увагою комісії залишилися ряд обставин, що мають суттєве значення, неврахування яких впливає на повноту службового розслідування. Встановлення таких обставин та їх врахування в результати службового розслідування може настільки вплинути на висновки, що прогнозовано передбачатиме прийняття протилежного рішення. Крім того, врахування заявлених обставин безумовно призведе до зміни суворості дисциплінарного стягнення у бік його пом`якшення.

Так, судом встановлені наступні обставини.

4 вересня 2020 року близько 3 години 6 хвилин майор поліції ОСОБА_6 надав вказівку черговому Новгород-Сіверського ВП зібрати особовий склад Новгород-Сіверського ВП за сигналом «Тривога».

Черговий, виконуючи розпорядження свого керівника, в свою чергу, мобілізував особовий склад Новгород-Сіверського ВП, до якого увійшли: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та позивач - ОСОБА_1 .

За вказівками керівництва Новгород-Сіверського ВП та повідомленою черговим інформацією позивач із зазначеними особами прибули до домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , де вже перебували начальник Новгород-Сіверського ВП підполковник поліції ОСОБА_5 та його заступник майор поліції ОСОБА_6 з явними слідами боротьби і тілесних ушкоджень.

Відповідачем інкримінується позивачу проведення незаконного огляду домогосподарства за вказаною адресою. Натомість, судом встановлено, що позивач хоч і заходив до будинку згаданого домоволодіння, але дозвіл на такий доступ отримав безпосередньо у ОСОБА_3 , як володільця будинку, який перебуває у фактичних сімейних відносинах з ОСОБА_9 . При цьому на місці вже перебували співробітники Новгород-Сіверського ВП, які є старшими за званнями та вищими за посадами, зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , котрі керували діями решти співробітників. Оскільки на зазначену адресу був відповідний виклик, то позивач і прибув за ним з метою перешкоджання та попередження вчинення будь-яких правопорушень, а також з`ясування обставин та причин виклику, опитування можливих свідків події, оцінки обстановки. У домоволодінні за вищезазначеною адресою позивач перебував досить короткий проміжок часу, що обраховується хвилинами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 72, ст. 93 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями свідків. Сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Так, судом допитано в якості свідка ОСОБА_1 , який повідомив, що громадянка ОСОБА_3 , яка перебуває у цивільному шлюбі з гр. ОСОБА_9 надала дозвіл на проведення огляду їх будинку. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

При цьому, сама ОСОБА_3 , хоча і викликалась за ініціативою суду для допиту в якості свідка, однак не з`явилась.

Письмові пояснення ОСОБА_3 з цього питання не є допустимим та достатніми доказами у розумінні статей 74, 76 КАС України. До того ж, допитаний в якості свідка член дисциплінарної комісії ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що такі пояснення взагалі не відбирав у гр. ОСОБА_3 .

Із наявної у той момент обстановки та поведінки присутніх позивач не міг вбачати жодних ознак протиправності або незаконності наказів і розпоряджень, поведінки підполковника поліції ОСОБА_5 та його заступника майора поліції ОСОБА_6 , оскільки вважав, що останніми явно була попередньо отримана згода власників (володільців) домогосподарства на перебування і вільне пересування його територією.

У зазначеному будинку між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , з одного боку, а ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , з іншого боку, виник конфлікт, в результаті якого співробітниками поліції були застосовані заходи фізичного впливу та кайданки. При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач прибув на місце події пізніше і ним не застосовувались ні заходи фізичного впливу, ні кайданки. Він лише з дозволу ОСОБА_3 та за наказом керівництва зайшов на територію вказаного домогосподарства.

Серед суттєвих обставин, які не були враховані комісією в ході проведення службового розслідування, суд звертає увагу на те, що позивачу не могло бути відомо про протиправність наказів своїх безпосередніх керівників аж до складання певних висновків співробітниками, котрі мають старші звання та вищі посади, після з`ясування всіх обставин події того дня та доставлення громадян ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в приміщення Новгород-Сіверського ВП, та отримання від них пояснень.

В свою чергу, згідно п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліції» до основних обов`язків поліцейського відноситься професійне виконання наказів керівництва.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що вищезазначені керівники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували в стані алкогольного сп`яніння, оскільки позивач не міг знати це достеменно без проведення відповідної експертизи, а з його пояснень, їх стан сп`яніння не був очевидним.

Твердження відповідача стосовно встановлення позивачем у момент подій фактів порушень відносно громадян ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які не були ні задокументовані ним, ні попереджені, ні припинені є безпідставними з огляду на те, що позивачу було повідомлено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що громадяни ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинили щодо них кримінальне правопорушення, яке полягало у нанесенні тілесних ушкоджень співробітникам поліції та викрадення їх особистих речей і службових посвідчень. До того ж, їх слова візуально підтверджувалися слідами боротьби на одязі та ознаками тілесних ушкоджень на обличчях поліцейських.

Також суд критично ставиться до того, що комісія у висновку службового розслідування зазначила про допущені позивачем систематичні порушення, тоді як фактично була описана лише одна подія та не зазначено жодних інших випадків порушення позивачем службової дисципліни та діючих щодо позивача дисциплінарних стягнень.

Також комісія у висновку від 2 жовтня 2020 року в порушення вимог пп. 2, 5 ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України невірно зазначила, що обставин, які пом`якшують дисциплінарний поступок позивача не встановлено. Так, відносно позивача підлягають застосуванню такі пом`якшуючі обставини, як попередня бездоганна поведінка (оскільки іншого не встановлено) та вчинення проступку через службову залежність.

До того ж, в порушення вимог ч. 5 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення відповідачем не була врахована й інша, не зазначена у частині четвертій цієї статті, обставина, що пом`якшує відповідальність поліцейського, - позивач фактично пропрацював лише 2 місяці, оскільки до цього здобував освіту у Національній академії внутрішніх справ, що підтверджується дипломом від 4 липня 2020 року серії В20 № 241642 (а.с. 20). При цьому, в матеріалах справи наявні позитивні характеристики щодо позивача (а.с. 131-32), які, як повідомив допитаний у судовому засіданні свідок, член дисциплінарної комісії ОСОБА_19 , взагалі не вивчались під час службового розслідування. Однак цей же свідок повідомив суду, що висновки службового розслідування приймалися під тиском громадськості.

Так, 04.09.2020 близько 10:30 год. дана подія набрала суспільний резонанс та біля будівлі Новгород-Сіверського ВП ГУНП Чернігівської області зібралась група пікетувальників з числа місцевих жителів, в кількості близько 40 чоловік, які вимагали об`єктивного розгляду скарг на неправомірні дії поліцейських.

При цьому, представник відповідача не зміг пояснити які дії саме позивача підривали авторитет або створювали недовіру до поліції, а член дисциплінарної комісії ОСОБА_19 з цього приводу зазначив, що пікетувальників обурила сама подія за участі поліцейських, а не конкретно дії позивача.

При цьому, суд звертає ще раз увагу на те, що позивач взагалі не був свідком нанесення будь-яких тілесних ушкоджень, що не заперечується відповідачем.

Суд також звертає увагу на доводи позивача про те, що відібрані в ході службового розслідування письмові пояснення у ОСОБА_22 та ОСОБА_23 не засвідченні їх підписами (а.с. 66, 70).

Суд ще раз звертає увагу на те, що позивач був змушений на виклик чергового «Тривога» з`явитися за його вказівкою на вказану адресу, де вже перебували начальник Новгород-Сіверського ВП ОСОБА_5 та його заступник ОСОБА_6 , оскільки це передбачено розділом ІХ Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.04.2020 № 357, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2020 за №443/34726, яким встановлено Порядок дій нарядів патрульної поліції, груп реагування патрульної поліції та інших нарядів поліції, залучених до реагування на заяви і повідомлення про правопорушення або події.

Також, хоча статтею 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Але у ній же зазначено, що у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов`язаних із:

1) рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій;

2) безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення;

3) припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні.

Проникнення поліцейського до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодного доказу, що вищезазначені дії позивача якимось чином обмежували права користуватися власним майном.

Позивачу, на думку суду, не могло бути відомо про протиправність наказів своїх безпосередніх керівників аж до з`ясування всіх обставин події того дня від громадян ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в приміщенні Новгород-Сіверського відділу поліції із отриманих від них пояснень. Комісія у висновку службового розслідування не навела обставин, факторів та критеріїв, за якими позивач об`єктивно у ситуації, що сталася повинен був і мав достатню можливість оцінити ситуацію по іншому та вживати інших заходів. До того ж, і на час проведення службового розслідування щодо позивача, не існувало жодного юридичного документу на підтвердження протиправності виконаного позивачем наказу.

Неврахування всіх вищезазначених обставин комісією призвело до суттєвої неповноти проведеного нею службового розслідування та передчасності складання висновку від 2 жовтня 2020 року. При цьому комісія порушила права позивача на захист, на спростування висунутих обвинувачень, залучення свідків, надання доказів і пояснень в ході службового розслідування, що закріплені у ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 2 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 7 листопада 2018 року № 893.

Ще однією обставиною інкримінованого позивачу проступку у висновку від 2 жовтня 2020 року зазначено, що при визначенні дисциплінарного стягнення підлягають врахуванню факти, які досліджуються в рамках кримінальних проваджень №№ 42020270000000079 та 42020271170000122, а також наведено оцінку діянь позивача з точку зору Закону України про кримінальну відповідальність. Разом із тим, до вказаних кримінальних проваджень позивач не має жодного відношення, а використання в службовому розслідуванні матеріалів і відомостей з наведених кримінальних проваджень суперечить ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України, тобто, свідчить про недопустимість їх як доказів, зібраних з порушенням закону.

Отже, в порушення вимог ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України вищезазначене службове розслідування проведено без повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, без встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та без можливості для позивача усунення причин вчинення дисциплінарних проступків, що призвело до порушення конституційних прав на службу в органах державної влади та на працю, передбачених положеннями ст.ст. 38, 43 Конституції України та, в свою чергу, до порушення відповідачем вимог ст. 19 Конституції України.

З огляду на вказане, суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є неправомірним і непропорційним.

Суд також зазначає, що оскільки висновок службового розслідування та прийнятий на його підставі наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби, таке рішення, незалежно від форми його оформлення, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінлянді»" (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В зв`язку з цим орган владних повноважень мав належним чином мотивувати, чому прийняв саме таке рішення, і ні як не інше.

Звільнення із служби в поліції, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Так, дійсно визначення виду стягнення належить до дискреційних повноважень, однак таке рішення повинно бути певним чином обґрунтовано.

У пункті 52 Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською Комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26.03.2011) вказано таке: хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Вказане твердження знайшло своє відображення також у рішенні Конституційного суду України від 11.10.2018 №7-р/2018.

А отже, обґрунтувати таке рішення дискрецією повноважень ГУНП неможливо, оскільки законодавець чітко встановлює обставини, що мають безальтернативно бути враховані при притягненні до дисциплінарної відповідальності.

Згідно приписів ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід`ємним правом позивача, захист якого гарантований ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Неправомірна бездіяльність щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу порушує право позивача на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати належні йому кошти із бюджету при відсутності з його боку порушення закону.

У свою чергу, розмір середнього заробітку працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Так, згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Чернігівській області від 28.01.2021 № 354/124/21/01-2021, середньомісячне грошове забезпечення позивача становить 13453,99 грн. Середньоденне грошове забезпечення складає 441,12 грн. Кількість календарних днів у період вимушеного прогулу позивача складає 77 днів. Відповідно, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.11.2020 по 28.01.2021 становить 33966,24 грн.

Крім того, судом враховано той факт, що наказом ГУНП в Чернігівській області від 27.01.2021 № 24 о/с внесено зміни до наказу ГУНП в Чернігівській області від 06.11.2020 № 316 о/с в частині дати звільнення, а саме цим наказом позивача звільнено з 12.11.2020.

У свою чергу, п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Враховуючи наведене позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування пункту наказу, визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді належить задовольнити повністю.

Керуючись ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 4 наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 07.10.2020 № 1428 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських Новгород-Сіверського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області".

Визнати протиправним та скасувати наказ № 316 о/с від 06.11.2020 в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142078), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Новгород-Сіверського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 (0142078) з 13.11.2020 на службі в поліції у спеціальному званні "лейтенант поліції" та на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Новгород-Сіверського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.11.2020 по 28.01.2021 у розмірі 33966,24 грн (тридцять три тисячі дев`ятсот шістдесят шість гривень 24 коп.).

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) з 13.11.2020 на службі в поліції у спеціальному званні "лейтенант поліції" та на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Новгород-Сіверського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 13.11.2020, та в частині стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, в межах суми стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Національної поліції у Чернігівській області (проспект Перемоги, 74 м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 40108651).

Повний текст рішення виготовлено 28 січня 2021 року.

Суддя Д.В. Лобан