Рішення № 94507024, 27.01.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/7700/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради Полтавської області у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого на підставі пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як вдові ліквідатора першої категорії зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни першої А групи, померлого через захворювання, які пов`язані з виконанням обов`язку військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради Полтавської області видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого на підставі пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як вдові ліквідатора першої категорії зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни першої А групи, померлого через захворювання, які пов`язані з виконанням обов`язку військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

22.12.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - відповідач, Управління соціального захисту населення Автозаводського району) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, будучи вдовою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, померлого через захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, звернулась до відповідача зі заявою про встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". За результатами розгляду її заяви відповідач повідомив про відсутність підстав для встановлення їй відповідного статусу. Позивач вважала вказану відмову відповідача необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Вказувала, що її чоловік був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням, також мав інвалідність 1 групи, яка була пов`язана з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відтак, захворювання, яке спричинило смерть її чоловіка, пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби з ліквідації аварії на ЧАЕС, тому на нього поширюється статус інваліда війни згідно зі пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". А отже, викладене свідчить про те, що дія вказаного закону поширюється і на позивача, як на члена сім`ї (дружину) військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, а саме з виконанням ним обов`язків військової служби з ліквідації аварії на ЧАЕС.

19.01.2021 до суду від Управління соціального захисту населення Автозаводського району надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та статус особи з інвалідністю внаслідок війни не отримував, за життя отримав першу групу інвалідності - захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. При цьому, пояснив, що у разі звернення чоловіка позивача, за життя, до відповідача зі документами, долученими позивачем до позовної заяви, останній мав би право на отримання статусу ветерана війни відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", однак за життя чоловік позивача з відповідною заявою про отримання статусу ветерана війни не звертався. Крім того, для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", повинен бути встановлений причинний зв`язок смерті ветерана війни зі захворюванням, одержаним під час перебування на фронті або в період проходження військової служби (в тому числі й на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів. Оскільки захворювання, що призвело до смерті чоловіка позивача, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відсутні правові підстави для встановлення позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Окремо зазначив, що соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть яких пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, здійснюється відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 30.04.1998, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області.

ОСОБА_2 у період з 05.06.1986 по 14.07.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою Центрально-міського районного військового комісаріату Міністерства оборони України №4/112 від 10.04.2002.

Відповідно до витягу зі протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1243 від 25.06.2012, захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ З ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС.

За життя ОСОБА_2 встановлено групу інвалідності 1 "А", у зв`язку зі захворюванням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Наявність такого захворювання підтверджено копією довідки серії МСЕ №0058691 від 04.07.2012.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1536 від 01.08.2012, ЗАХВОРЮВАННЯ І ПРИЧИНА СМЕРТІ, колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ З ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС.

25.08.2020 позивач звернулась до відповідача зі заявою, у якій просила видати посвідчення члена сім`ї загиблого, як дружині військовослужбовця, смерть якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Листом від 31.08.2020 №04-5971 відповідач повідомив позивача про те, що для вирішення питання надання статусу члена сім`ї померлого (загиблого) ветерана війни необхідно надати до управління посвідчення "Особа з інвалідністю внаслідок війни", що підтвердить належність чоловіка позивача до ветеранів війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; одночасно зазначив, що соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

07.09.2020 позивач направила на адресу відповідача скаргу, у якій зазначила, з-поміж іншого, про те, що її померлий чоловік за життя не встиг отримати посвідчення "Особа з інвалідністю внаслідок війни", оскільки зв`язок захворювань встановлено - 25.06.2012, група інвалідності - 04.07.2012, а смерть настала - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; крім того, зазначила, що у відповіді від 31.08.2020 №04-5971 відповідач не надав оцінку наявності чи відсутності обов`язкових умов, за яких позивачу повинно бути видане посвідчення члена сім`ї загиблого та за яких умов померлого чоловіка позивача можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни; відповідач взагалі не надав оцінку пакету документів, долученого позивачем до заяви від 25.08.2020 і не прийняв жодного рішення.

Листом від 11.09.2020 №04-6331 відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку з надходженням скарги позивача, відповідач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації для надання консультації щодо правомірності наданого позивачу роз`яснення у листі від 31.08.2020 №04-5971; після отримання відповіді питання надання позивачу статусу члена сім`ї померлого (загиблого) ветерана війни, буде розглянуто повторно.

Листом від 22.09.2020 №Р-1204/05.2 Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації повідомив позивача, зокрема, про те, що з метою отримання додаткових роз`яснень щодо можливості встановлення позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно зі пунктом 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було направлено запит до Міністерства у справах ветеранів України.

Листом від 06.11.2020 №9648/02/09.1-20 Міністерство у справах ветеранів України повідомило Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, з-поміж іншого, про те, що відсутні правові підстави для встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно зі пунктом 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки причина смерті її чоловіка не пов`язана з захворюванням, одержаним під час перебування на фронті або в період проходження військової служби (в тому числі й на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

Листом від 16.12.2020 №04-8791 відповідач повідомив позивача, що відповідно до листа Міністерства у справах ветеранів України від 06.11.2020 №9648/02/09.1-20, статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно зі пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, партизана, підпільника, учасника бойових дій, на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", внаслідок: внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Враховуючи викладене та на підставі наданих документів відсутні підстави для встановлення позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до пунктів 1, 2, 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно зі пунктом 1 статті 10 Закону №3551-XII, чинність цього Закону поширюється, зокрема, сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Згідно зі пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №20-РП/04, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Висновки щодо правозастосування

Згідно з довідкою Центрально-міського районного військового комісаріату Міністерства оборони України №4/112 від 10.04.2002, ОСОБА_2 у період з 05.06.1986 по 14.07.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1243 від 25.06.2012, захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Також, згідно зі копією довідки серії НОМЕР_3 від 04.07.2012, ОСОБА_2 встановлено групу інвалідності 1 "А", причина інвалідності: захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1536 від 01.08.2012, захворювання і причина смерті, колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Таким чином матеріалами справи підтверджується належність ОСОБА_2 до категорії осіб з інвалідністю внаслідок війни - як категорія осіб, що має інвалідність внаслідок виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (пункт 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XІІ).

А як особа з інвалідністю внаслідок війни, за визначенням статті 4 Закону №3551-XІІ, ОСОБА_2 підпадав під категорію ветеранів війни (ними є учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни).

ОСОБА_2 , померлий чоловік позивача, помер від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо непідтвердження причинного зв`язку смерті чоловіка позивача зі захворюванням, яке одержане в період проходження військової служби, оскільки вказаний факт повністю доводиться вищезазначеними документами.

Пунктом 2 статті 10 Закону №3551-ХІІ визначено, що чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів, підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , та не одружена вдруге, а тому належить до членів сім`ї військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, у зв`язку з чим за приписами пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХІІ підпадає під дію останнього.

При цьому всупереч позиції відповідача, жоден нормативно-правовий акт не пов"язує право особи на статус члена сім"ї ветерана війни (особи з інвалідністю внаслідок війни) з наявністю формально присвоєного й визнаного державою шляхом видачі відповідного посвідчення статусу самій особі ветерана війни, що помер.

Закон №3551-ХІІ визначає статус члена сім"ї померлого ветерана війни (інваліда війни) шляхом вказівки на формальні ознаки і не вказує на обов"язкове отримання відповідного статусу самим ветераном.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302), особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII (стаття 10 Закону №3551-XII) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Абзацом 2 пункту 7 Положення №302 передбачено, зокрема, що "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 20.12.2002, був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та який відповідно до положень пунктів 1, 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ належав до осіб з інвалідністю внаслідок війни, суд дійшов висновку, що позивач відповідно до вимог статті 10 Закону №3551-XII має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач протиправно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно зі частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (проспект Свободи, 66, м. Кременчук, Полтавська область, 39623, код ЄДРПОУ 26218015) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (проспект Свободи, 66, м. Кременчук, Полтавська область, 39623, код ЄДРПОУ 26218015) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати "Посвідчення члена сім`ї загиблого" ветерана війни відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (проспект Свободи, 66, м. Кременчук, Полтавська область, 39623, код ЄДРПОУ 26218015) витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Шевяков