Ухвала суду № 94506740, 29.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11264/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ст. 262 ч. 5 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А0456), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Державна казначейська служба України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А0456), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України про виключення позивача зі списків особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та зняття зі всіх видів забезпечення з 24 вересня 2020 року, оформлене абзацом 2 пункту 4 наказу командира військової частини А0456 від 24.09.2020 року №184 (по стройовій частині);

- визнати протиправним та скасувати рішення Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, яким він вважає виплаченою позивачу грошову допомогу при звільненні з військової служби у відставку в розмірі 50% місячного грошового забезпечення пропорційно прослуженого часу в Збройних Силах України за 45 календарних років у розмірі 195 378 гривень 75 копійок, оформлене абзацом 3 пункту 4 наказу командира військової частини А0456 від 24.09.2020 року №184 (по стройовій частині);

- визнати протиправним та скасувати рішення Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, яким він вважає виплаченим позивачу грошове забезпечення за період з 30 січня 2002 року по 25 липня 2014 року у розмірі 635 823 гривні 35 копійок, оформлене абзацом 4 пункту 4 наказу командира військової частини А0456 від 24.09.2020 року №184 (по стройовій частині);

- визнати протиправним та скасувати рішення Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України про виплату позивачу середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2016 року по 29 червня 2020 року у розмірі 604371 гривню 60 копійок;

- визнати протиправним та скасувати рішення Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України про виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 14 листопада 2016 року по 24 вересня 2020 року у розмірі 38354 гривні 14 копійок, оформлене абзацом 13 пункту 4 наказу командира військової частини А0456 від 24.09.2020 року №184 (по стройовій частині);

- зобов`язати Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України поновити позивача з 14 листопада 2016 року у списках особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення порядком, визначеним діючим законодавством України;

- зобов`язати Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України провести повний розрахунок позивача по грошовому та матеріальному забезпеченню, як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку;

- зобов`язати Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України нарахувати і виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2016 року по 29 червня 2020 року включно, визначене ч. 2 ст. 8, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» и пунктом 9 розділу XXXI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року. До розрахунку цього грошового забезпечення включити щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплаті, винагороди, які мають постійний характер, премія), які позивач утримував станом на 14.11.2016 року за займаною штатною посадою «начальника відділу замовлень морської зброї радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України» з посадовим окладом 1400,00 гри., мав допуск до державної таємниці за формою 2 і отримував надбавку за роботу з секретними документами (10%), з урахуванням зміни його вислуги років і норм грошового забезпечення;

- зобов`язати Командування Військово-морських Сил Збройних Сил України вчинити всі необхідні дії з метою нарахування і виплати позивачу грошових коштів, які вказані у рішеннях Командувача Військово-морських Сил Збройних Сил України, оформлених абзацами 3,4 пункту 4 наказу командира військової частини А0456 від 24.09.2020 року №184 (по стройовій частині):

- грошову допомогу при звільненні з військової служби у відставку у розмірі 50% місячного грошового забезпечення пропорційно прослуженого часу в Збройних Силах України за 45 календарних років у розмірі 195 378 гривень 75 копійок;

- грошове забезпечення за період з 30 січня 2002 року по 25 липня 2014 року у розмірі 635 823 гривні 35 копійок;

- зобов`язати Командування Військово-морських Сил Збройних Сил України встановленим Порядком видати позивачу речове майно, яке не було отримано за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2016 року по 24 вересня 2020 року включно, як капітану 1 рангу, виходячи з норм забезпечення речовим майном, встановлених діючим на той час законодавством України та з урахуванням зміни норм і порядку речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України у цій період;

- стягнути з військової частини А0456 на користь позивача на відшкодування заподіяної протиправними рішеннями Командувача Військово-Морськими Силами Збройних Сил України від 24.09.2020 року моральної шкоди у розмірі 500 тисяч гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що наказом Міністра оборони України від 13.05.2016 року №428 (по особовому складу) його було звільнено з військової служби у відставку.

14 листопада 2016 року наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України №230 (по стройовий частині) від 14.11.2016 року його, ОСОБА_1 , було виключено зі списків особового складу Командування ВМС ЗС України та знято зі всіх видів забезпечення з 14.11.2016 року. При цьому, як зазначає ОСОБА_1 , зняття його зі всіх видів забезпечення відбулось без повного забезпечення позивача грошовим і речовим забезпеченням, як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку. Не погодившись із вищезазначеними наказами та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/7098/16.

Як зазначає позивач далі в адміністративному позові у справі №420/11264/20, 11.10.2017 року набрала законної сили постанова Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року по справі №815/7098/16, якою було визнано протиправним та скасовано рішення Командувача ВМС ЗС України, оформлене наказом командування ВМС ЗС України №230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 року (пункт 1 наказу).

24.09.2020 року на виконання рішення суду у справі №815/7098/16 тимчасово виконуючий обов`язки Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України віце-адмірал ОСОБА_2 підписав наказ командира військової частини А0456 №184 (по стройовий частині), згідно п. 4 якого:

- в абзаці 1 зазначено про поновлення позивача з 14 листопада 2016 року у списках особового складу військової частини А0456 на посаді начальника відділу замовлень морської зброї радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 по справі № 815/7098/16;

- в абзаці 2 зазначено про виключення ОСОБА_3 , начальника відділу замовлень морської зброї радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, звільненого наказом Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 року з військової служби у відставку, зі списків особового складу військової частини А0456 та зняття зі всіх видив забезпечення з 24 вересня 2020 року та про направлення позивача для зарахування на військовий облік до Приморського районного територіального центру комплектування і соціальної підтримки м. Одеси;

- в абзаці 3 зазначено вважати виплаченою позивачу грошову допомогу при звільненні з військової служби у відставку за 45 календарних років у розмірі 195378,75 грн.;

- в абзаці 4 зазначено вважати виплаченим позивачу грошове забезпечення за період з 30 січня 2002 року по 25 липня 2014 року у розмірі 656823,35 грн.;

- в абзаці 10 зазначено виплатити позивачу середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 14.11.2016 року по 29.06.2020 року у розмірі 604371,60 грн.;

- в абзаці 13 зазначено виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період з 14.11.2016 року по 24.09.2020 року у розмірі 38354,14 грн.

Водночас, позивач не погоджується із вищезазначеним наказом та вважає його протиправним, оскільки при прийнятті даного рішення відповідачем, на його думку, були проігноровані і порушені вимоги нормативно-правових актів, якими визначено порядок проходження кадровим офіцером військової служби та його персональний облік в ЗС України.

Так ОСОБА_1 у позові в адміністративній справі №420/11264/20 вказує, що посада, зазначена відповідачем в рішенні, оформленому абзацом 1 п. 4 наказу №184 про поновлення його з 14.11.2016 в списках особового складу військової частини А0456, станом на 24.09.2020 (дата видання наказу №184) насправді не була штатною посадою Командування ВМС ЗС України, оскільки з початку 2020 року така посада вже не існувала в ЗС України, а тому він мав бути поновлений на рівнозначній штатній посаді.

Позивач також зазначив, що станом на 24.09.2020 року та в подальшому, до теперішнього часу, на підставі наказу №184 він, як військовослужбовець ЗС України, практично не був зарахований (відновлений) з 14.11.2016 року на грошовому і речовому забезпеченні, як це визначено постановою суду від 20.04.2017 року, оскільки не зазначено, при якій військовій частині він поставлений на грошове та речове забезпечення.

ОСОБА_1 вказує, що станом на 24.09.2020 року йому не було нараховане та виплачене в повному обсязі грошове забезпечення за період військової служби, а саме: грошове забезпечення за 24.09.2020 року (день виключення зі списків особового складу); грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 14.11.2016 року по 29.06.2020 року; грошова допомога при звільненні у відставку в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за чотири повних календарних роки (з 01.08.2016 року по 01.08.2020 року); грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки (45 днів) за поточний 2020 рік, а також за 2017-2019 роки; грошова допомога для оздоровлення за 2020 рік в розмірі місячного грошового забезпечення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік; компенсація втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового забезпечення, тобто, не було виплачено в повному обсязі грошове забезпечення за період з 30.10.2002 року по 25.07.2014 року.

Також позивач зазначив, що на момент видання наказу №184 від 24.09.2020 року він не давав згоди Командуванню Військово-Морських Сил Збройних Сил України на виключення його зі списків особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України без проведення повного розрахунку по грошовому і матеріальному забезпеченню.

Ухвалою суду від 02.12.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 у справі №420/11264/20 був прийнятий до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Обраний спосіб розгляду адміністративної справи № 420/11264/20 був обумовлений процесуальними положеннями КАС України, а також тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (зі змінами та доповненнями), на всій території України було продовжено дію карантину до 31 грудня 2020 року.

24.12.2020 року від представника Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України до суду надійшло клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі №420/11264/20 до набрання законної сили ухвали Одеського окружного адміністративного суду Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року по справі №815/7098/16, постановленої у цій справі в порядку ст.383 КАС України (під час розгляду питання про виконання судового рішення), а також рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/11669/20.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначив, що ОСОБА_1 звертався до Одеського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 КАС України у справі №815/7098/16, в якій просив суд визнати протиправним і таким, що порушує права ОСОБА_1 рішення Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, оформлене абз.1 п.4 наказу командира військової частиш А0456 від 24.09.2020 року №184 (по стройовій частині), прийняте відповідачем на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року у цій справі (№815/7098/16), про поновлення ОСОБА_1 з 14.11.2016 року в списках особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України на посаді начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України і на всіх видах забезпечення; визнати протиправною бездіяльність Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України з виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року у справі №815/7098/16 про повний розрахунок по грошовому та матеріальному забезпеченню, як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку, за наявності по відношенню до ОСОБА_1 наказу командира військової частини А0456 від 24.09.2020 року №184 (по стройовій частині) (п. 4) і такою, що порушує права ОСОБА_1 .

Водночас ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року по справі №815/7098/16 заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст.383 КАС України, судом було залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду позивачем було подано апеляційну скаргу до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Також відповідач у клопотанні у справі №420/11264/20 зазначив, що Одеським окружним адміністративним судом ухвалою від 06.11.2020 року відкрито провадження та розглядається справа №420/11669/20 за позовом ОСОБА_1 до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Командуча Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Державної казначейської служби України, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, щодо використання пункту 3 наказу Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 року про звільнення його з військової служби у відставку в якості підстави для прийняття рішення, оформленого абзацом 2 пункту 4 наказу командира військової частини А0456 від 24.09.2020 року №184 (по стройовій частині) про виключення його зі списків особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та зняття зі всіх видів забезпечення з 24 вересня 2020 року;

визнати протиправною бездіяльність Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, яка полягає у недоведені встановленим порядком до Міністерства оборони України належних відомостей, оформлених відповідним чином службовими документами, про необхідність прийняття Міністром обороні України рішення про скасування як нереалізованого пункту 3 наказу Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 року про звільнення його з військової служби у відставку;

зобов`язати Командування Військово-морських Сил Збройних Сил України встановленим порядком направити до Міністерства оборони України відповідні службові документи, які містять відомості про необхідність прийняття Міністром обороні України рішення про скасування, як нереалізованого, пункту 3 наказу Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 року про звільнення його з військової служби у відставку;

скасувати, як нереалізований, пункт 3 наказу Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку;

поновити ОСОБА_1 з 14 листопада 2016 року на військової служби на посаді в Командуванні Військово-Морських Сил Збройних Сил України (врахувавши постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року по справі №815/7098/16) не нижче тієї, яку він обіймав на 14 листопада 2016 року та яка відповідає військовому званню «капітан першого рангу», освіті, військово-облікової спеціальності, досвіду служби на раніше займаних посадах, щоб ця посада передбачала класну кваліфікацію не нижче « 1 клас» та входила в номенклатуру посад, виконання посадових обов`язків за якими передбачає допуск до державної таємниці не нижче, як по формі 2;

зобов`язати Міністерство оборони України зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років в Збройних Силах України та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання, період вимушеного прогулу з 14 листопада 2016 року по дату фактичного допущення ОСОБА_1 до виконання обов`язків за посадою, на яку його буде призначено;

зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2016 року по дату фактичного допущення його до виконання обов`язків за посадою, на яку буде призначено, включно (визначене ч. 2 ст. 8, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» и пунктом 9 розділу XXXI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року). До розрахунку цього грошового забезпечення включити щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплаті, винагороди, які мають постійний характер, премія), які він утримував станом на 14.11.2016 року за займаною штатною посадою «начальника відділу замовлень морської зброї радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України» з посадовим окладом 1400,00 грн., мав допуск до державної таємниці за формою 2 і отримував надбавку за роботу з секретними документами (10%), з урахуванням зміни вислуги років ОСОБА_1 і норм грошового забезпечення;

зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошові кошти, як компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2017 - 2020 роки, які як військовослужбовцю були зобов`язані надати відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у період з 14 листопада 2016 року по дату фактичного допущення ОСОБА_1 до виконання обов`язків за посадою, на яку його буде призначено;

зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2016 року по дату фактичного допущення до виконання обов`язків за посадою, на яку буде призначено, як капітану 1 рангу, виходячи з норм забезпечення речовим майном, встановлених діючим на той час законодавством України та з урахуванням зміни норм і порядку речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України у цій період;

зобов`язати Міністерство оборони України провести у відповідності до діючого законодавства України індексацію грошових коштів на час виплати грошей за період з 14 листопада 2016 року по дату фактичного допущення до виконання обов`язків за посадою, на яку його буде призначено;

зобов`язати Міністерство оборони України встановленим порядком внести відповідні зміни в записи послужного списку першого та другого екземплярів особової справи ОСОБА_1 шляхом виключення всіх записів:

зроблених на підставі пункту 3 наказу Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку;

зроблених на підставі наказів Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та командира військової частини А0456, які грунтуються на пункті 3 наказу Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 року;

стягнути з військової частини А0456 на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної Силами Збройних Сил України та Командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України моральної шкоди у розмірі 500 тисяч гривень.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів в адміністративній справі №420/11264/20, суд встановив наявність підстав для закриття провадження в цій адміністративній справі, з огляду на наступне.

Судом під час розгляду справи №420/11264/20 встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 по справі №815/7098/16 (залишеною в силі постановами Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 року та Верховного Суду від 12.11.2019 року) адміністративний позов капітана першого рангу ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення командувача Військово-морськими Силами Збройних Сил України, оформлене наказом командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України №230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 року (пункт 1 наказу). Зобов`язано командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України поновити капітана першого рангу ОСОБА_1 з 14 листопада 2016 року у списках особового складу командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення. Зобов`язано командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України здійснити повний розрахунок капітана першого рангу ОСОБА_1 по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку. Стягнуто з командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої протиправним рішенням моральної шкоди 50 000 грн. В решті позову – відмовлено (а.с. 64-71).

На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 по справі №815/7098/16 тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини А0456 було прийнято наказ №184 (по стройовий частині) від 24.09.2020 року (а.с. 28) відповідно до п. 4 якого:

- в абзаці 1 зазначено про поновлення позивача з 14 листопада 2016 року у списках особового складу військової частини А0456 на посаді начальника відділу замовлень морської зброї радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення;

- в абзаці 2 зазначено про виключення ОСОБА_3 , начальника відділу замовлень морської зброї радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, звільненого наказом Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 року з військової служби у відставку, зі списків особового складу військової частини А0456 та зняття зі всіх видив забезпечення з 24 вересня 2020 року та про направлення позивача для зарахування на військовий облік до Приморського районного територіального центру комплектування і соціальної підтримки м. Одеси;

- в абзаці 3 зазначено вважати виплаченою позивачу грошову допомогу при звільненні з військової служби у відставку в розмірі 50% місячного грошового забезпечення пропорційно прослуженого часу в Збройних Силах за 45 календарних років у розмірі 195378,75 грн.;

- в абзаці 4 зазначено вважати виплаченим позивачу грошове забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум за період з 30 січня 2002 року по 25 липня 2014 року за пунктом 12 постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 року по справі №2-а-6803/09/1570 з урахуванням основних, додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, індексації за цей період на загальну суму у розмірі 656823,35 грн.;

- в абзаці 10 зазначено виплатити позивачу середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 14.11.2016 року по 29.06.2020 року у розмірі 604371,60 грн.;

- в абзаці 13 зазначено виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період з 14.11.2016 року по 24.09.2020 року у розмірі 38354,14 грн.

Водночас, як зазначає позивач у позові у справі №420/11264/20 він не погоджується із вищезазначеним наказом та вважає його протиправним, оскільки при прийнятті даного рішення відповідачем були проігноровані і порушені вимоги нормативно-правових актів, якими визначено порядок проходження кадровим офіцером військової служби та його персональний облік в ЗС України.

Так позивач вказав, що посада, зазначена відповідачем в рішенні, оформленому абзацом 1 п.4 наказу №184 про поновлення його з 14.11.2016 в списках особового складу військової частини А0456, станом на 24.09.2020 (дата видання наказу № 184) насправді не була штатною посадою Командування ВМС ЗС України, оскільки з початку 2020 року така посада вже не існувала в ЗС України, а тому він мав бути поновлений на рівнозначній штатній посаді.

Позивач також зазначив, що станом на 24.09.2020 року та в подальшому, до теперішнього часу, на підставі наказу №184 він, як військовослужбовець ЗС України, практично не був зарахований (відновлений) з 14.11.2016 року на грошовому і речовому забезпеченні, як це визначено постановою суду від 20.04.2017 року, оскільки не зазначено, при якій військовій частині він поставлений на грошове та речове забезпечення.

Позивач вказує, що станом на 24.09.2020 року йому не було нараховане та виплачене в повному обсязі грошове забезпечення за період військової служби, а саме: грошове забезпечення за 24.09.2020 року (день виключення зі списків особового складу); грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 14.11.2016 року по 29.06.2020 року; грошова допомога при звільненні у відставку в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за чотири повних календарних роки (з 01.08.2016 року по 01.08.2020 року); грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки (45 днів) за поточний 2020 рік, а також за 2017-2019 роки; грошова допомога для оздоровлення за 2020 рік в розмірі місячного грошового забезпечення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік; компенсація втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового забезпечення, тобто, не було виплачено в повному обсязі грошове забезпечення за період з 30.10.2002 року по 25.07.2014 року.

Також позивач зазначив, що на момент видання наказу №184 від 24.09.2020 року він не давав згоди Командуванню Військово-Морських Сил Збройних Сил України на виключення його зі списку особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України без проведення повного розрахунку по грошовому і матеріальному забезпеченню.

При цьому судом встановлено, що 12.10.2020 року ОСОБА_1 звертався до Одеського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 КАС України (а.с. 105-115), в якій просив суд визнати протиправним рішення Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, оформлене абз.1 п.4 наказу командира військової частиш А0456 від 24.09.2020 року №184 (по стройовій частині), прийняте відповідачем на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року по справі №815/7098/16, про поновлення ОСОБА_1 з 14.11.2016 року в списках особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України на посаді начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України і на всіх видах забезпечення і таким, що порушує права ОСОБА_1 , підтверджені рішенням суду; визнати протиправною бездіяльність Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України з виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року по справі №815/7098/16 про повний розрахунок по грошовому та матеріальному забезпеченню, як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку за наявності по відношенню до ОСОБА_1 наказу командира військової частини А0456 від 24.09.2020 року №184 (по стройовій частині) (п. 4) і такою, що порушує права ОСОБА_1 .

В обґрунтування зазначеної заяви (у справі №815/7098/16) позивачем були покладені повністю аналогічні обґрунтування протиправності наказу №184 від 24.09.2020 року, що й в адміністративному позові у справі №420/11264/20.

Водночас, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року по справі №815/7098/16 заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 КАС України, судом було залишено без задоволення (а.с. 117-124). В ухвалі судом було зазначено, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року по даній справі відповідачем виконана, оскільки позивача даним наказом було поновлено з 14.11.2016 року у списках особового складу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення на тій посаді, на якій позивач перебував на момент його виключення зі списків особового складу командування ВМС ЗС України пунктом 1 наказу №230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 року, який було скасовано судом. Також змістом пункту 4 наказу від 24.09.2020 року №184 зазначено про повний розрахунок ОСОБА_1 по грошовому та матеріальному забезпеченню, як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку. Такий розрахунок здійснено як за період з 30.10.2002 року по 25.07.2014 року, так і за весь період з 14.11.2016 року по 24.09.2020 року. Також позивачу виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно. Вказані обставини підтверджуються наданими відповідачем копіями платіжних доручень військової частини А3519 на суму 37778,83 грн. (грошова компенсація за речове майно) та на суму 663950,54 грн. (грошове забезпечення). При цьому судом було зазначено, що він не бере до уваги доводи позивача щодо безпідставного поновлення його в списках особового складу Командування ВМС ЗСУ на неіснуючу посаду, оскільки у разі поновлення незаконно звільненого військовослужбовця, він підлягає поновленню на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Також судом не було взято до уваги доводи заявника щодо видання наказу командиром військової частини А0456 (замість командувача ВМС ЗСУ) та поновлення позивача у списках особового складу саме цієї військової частини (а не в списках Командування ВМС ЗСУ) та зазначено, що в межах цієї ж справи за заявою ГУ ДКСУ в Одеській області суд здійснював зміну (встановлення) способу і порядку виконання судового рішення в частині вимоги позивача про стягнення з Командування ВМС ЗСУ моральної шкоди 50000 грн. Як зазначено в ухвалі суду від 16.12.2019 року з цього питання, на виконання вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 23.05.2014 року №Д-322/1/18дск Командуванню Військово-Морських Сил Збройних сил України надано умовне найменування «Військова частина А0456». Тобто, судом було встановлено, що Командування Військово-Морських Сил Збройних сил України і Військова частина А0456 - це одна й та сама юридична особа, що має дійсне та умовне найменування.

Щодо неповного розрахунку з позивачем по грошовому забезпеченню через несплату йому компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового забезпечення судом у справі №815/7098/16 зазначено, що дана виплата носить компенсаційний характер, а тому не входить до складу грошового забезпечення.

Таким чином, суд у справі №815/7098/16 дійшов висновку про відсутність обставин протиправності відповідного рішення та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача по справі, та відсутність порушення ним (відповідачем) прав, свобод, інтересів особи-позивача, а тому заяву ОСОБА_1 від 12.10.2020 року в порядку ст.383 КАС України було залишено без задоволення.

Водночас не погодившись із зазначеною ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу до П`ятого апеляційного адміністративного суду, яка на даний час судом ще не розглянута (а.с. 116).

Крім того, одночасно з поданням апеляційної скарги, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/11264/20 з позовними вимогами, аналогічними тим, що були заявлені ним у заяві від 12.10.2020 року, поданої в порядку ст.383 КАС України по справі №815/7098/16.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Як вбачається з позовної заяви, за своєю суттю спір у справі №420/11264/20 виник у зв`язку із неправильним, на думку позивача, виконанням відповідачем постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року по справі №815/7098/16, яка набрала законної сили.

За таких обставин суд вважає, що оскаржуваний наказ від 24.09.2020 року №184, що прийнятий на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року по справі №815/7098/16, повинен оскаржуватись позивачем виключно в порядку статті 383 КАС України.

Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, на користь якої воно прийнято та яка вважає, що її права порушені з огляду на неналежне його виконання. Про зазначене, на думку суду, також свідчить спеціальний процесуальний порядок, визначений частиною п`ятою статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів з дня її надходження до суду.

Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд також вважає, що винесення окремого судового рішення у справі №420/11264/20, яке передбачає оцінку судового рішення, прийнятого в іншій справі (№815/7098/16), буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, не можуть розглядатись в окремому судовому провадженні.

З огляду на наведене, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити його право у разі визнання його судом порушеним.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом в постанові від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а, а тому в силу приписів частини 5 ст. 242 КАС України зазначена правова позиція повинна бути врахована судом при виборі і застосуванні норм права до таких правовідносин.

Аналогічну правову позицію було висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а та від 06 лютого 2019 року у справі №816/2016/17.

Крім того, про правильність зазначеного висновку суду також свідчить і та обставина, що на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року по справі №815/7098/16, відповідачами ще до прийняття оскаржуваного наказу від 24.09.2020 року №184, було прийнято наказ №262 (по стройовій частині) від 26.12.2018 року, яким позивача також було поновлено у списках особового складу командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України і на всіх видах забезпечення та цим же наказом виключено зі списків особового складу командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України і зі всіх видів забезпечення з 14.11.2016 року.

При цьому ОСОБА_1 із заявою про визнанням такого наказу протиправним звертався 29.11.2019 року до Одеського окружного адміністративного суду в порядку ст.383 КАС України у цій же справі (а.с. 128-150).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року було задоволено заяву позивача (а.с. 151-154), визнано протиправним рішення командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, прийняте на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року у справі №815/7098/16, про поновлення ОСОБА_1 з 14.11.2016 року у списках особового складу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення, оформлене абзацом 1 п.2 наказу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №262 (по стройовій частині) від 26.12.2018 року, і таким, що порушує права позивача.

Визнано протиправним рішення командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та зняття зі всіх видів забезпечення з 14.11.2016 року, оформлене абзацом 2 п.2 наказу командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України №262 (по стройовій частині) від 26.12.2018 року, і таким, що порушує права позивача.

За таких умов правомірність оскаржуваного наказу від 24.09.2020 року №184 (так само як і наказу №262 від 26.12.2018 року), і в частині поновлення позивача з 14.11.2016 року у списках особового складу військової частини А0456 та на всіх видах забезпечення, і в частині виключення ОСОБА_1 зазначеним наказом зі списків особового складу командування та зі всіх видів грошового забезпечення, на думку суду, необхідно розглядати в порядку ст. 383 КАС України на підставі заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», ЄСПЛ зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (Hornsby v. Greece № 18357/91).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

У пункті 54 даного Висновку йдеться про те, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України провадження в справі закривається, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на викладене, враховуючи те, що є таке, що набрало законної сили рішення суду з фактичного предмету спору і між тими самим сторонами, а аргументи позивача стосуються саме правильності виконання відповідачем рішення суду у справі №815/7098/16, суд доходить висновку, що наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.

За таких умов, враховуючи вищенаведені висновки, суд не вбачає необхідності та доцільності задоволення клопотання Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про зупинення провадження в адміністративній справі №420/11264/20 до набрання законної сили ухвали Одеського окружного адміністративного суду Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року по справі №815/7098/16, поданої в порядку виконання на підставі ст. 383 КАС України, та рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/11669/20.

Керуючись приписами ст.ст. 2, 4, 5-11, 238, 241, 243, 248, 256, 257, 258, 262, 293, 295, 370, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №420/11264/20 за позовом ОСОБА_1 до Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А0456), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Державна казначейська служба України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії - закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Ухвалу суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 287 ч. 6, пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України протягом десяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Білостоцький О.В.

.