Рішення № 94506425, 19.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року справа №380/5373/20

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Олійник Л.В.,

за участі:

представника позивача - Безбородько Т.М., згідно договору,

представника відповідача - Слиш Г.С., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - Офіс Генерального прокурора, відповідач 1), Львівської обласної прокуратури (далі - Львівська обласна прокуратура, відповідач 2)з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення другої кадрової комісії від 09.04.2020 № 310 про неуспішне проходження ОСОБА_1 іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області №843К від 12.06.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу інформаційно - аналітичного забезпечення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області;

- поновити ОСОБА_1 з 16.06.2020 на посаді прокурора відділу інформаційно - аналітичного забезпечення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та в органах прокуратури або на рівнозначній посаді прокурора в регіональній (обласній) прокуратурі Львівської області;

- стягнути з Прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.06.2020 включно по день ухвалення судового рішення.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив,що наказом прокуратури Львівської області від 12.06.2020 №843к позивача звільнено з посади прокурора відділу інформаційно - аналітичного забезпечення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області на підставі п.9 ч.1ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 16.06.2020. Наголосив, що вказаний наказ не містить конкретної підстави звільнення, передбаченої п.9 ч.1ст.51 Закону України "Про прокуратуру", а саме: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів орану прокуратури, чим порушено принцип правової визначеності. Водночас зазначив, що вказаний наказ було прийнято на підставі рішення другої кадрової комісії від 09.04.2020 № 310 про неуспішне проходження ОСОБА_1 іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички. У зв`язку з цим вважає, що були відсутні правові підстави для звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". Також позивач наголосив, що застосована щодо нього така підстава звільнення як непроходження атестації відсутня у спеціальній норміст.51 Закону України "Про прокуратуру". Зокрема, згідно з п. 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Пунктом 11 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону визначено, що атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 "Про затвердження Порядку роботи кадрових комісій" затверджено відповідний Порядок роботи кадрових комісій, а не кадрових комісій Офісу Генерального прокурора та/або кадрових комісій обласний прокуратур, що суперечить п.п. 9, 11 підп. 7, 8 п.22 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". У тексті зазначеного Порядку також відсутнє жодне посилання на те, що ці комісії є "кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора та кадровими комісіями обласних прокуратур". Отже, на думку позивача, створені Генеральним прокурором всупереч вимог Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" кадрові комісії не мали жодних повноважень щодо проведення атестації, відтак прийняті на підставі їх рішень накази про звільнення є незаконними та підлягають скасуванню. Крім того, позивач зазначив, що після здачі іспитів працівниками Генеральної прокуратури наказом Генерального прокурора № 65 від 04.02.2020 п. 2 розділу ІІІ Положення "Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації" № 221 від 03.10.2019було доповнено дискримінаційною, на думку позивача, нормою про те, що кадрова комісія може прийняти рішення про складання прокурорами двох іспитів в один день. Відтак, позивача підчас проходження другого етапу атестації було поставлено в нерівні умови в порівнянні з іншими працівниками прокуратури, які здавали іспити в різні дні і мали достатньо часу на підготовку. Підсумовуючи наведене позивач наголосив, що оскільки його було звільнено з займаної посади без законної підстави, то вказане свідчить про наявність підстав для поновлення на займаній до звільнення посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Таким чином, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 15.07.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідач 2 - Прокуратура Львівської області подала відзив на позовну заяву (вх. №40422). У відзиві зазначалося про те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" відбувається реформування органів прокуратури. Цим Законом передбачено, що до Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур можуть бути переведені на посаду прокурора лише ті прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур, які успішно пройдуть атестацію, яка проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур, відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Таким чином, 03.10.2019 наказом Генерального прокурора № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, яким передбачено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку. Організація прийому таких заяв від підпорядкованих прокурорів, відповідно до листа Генеральної прокуратури України від 04.10.2019 № 11/1/1-2048вих-19, покладалася на кадрові підрозділи регіональних прокуратур у період з 04 до 15.10.2019 включно. Слід зазначити, що ОСОБА_1 09.10.2019 подав таку заяву до відділу роботи з кадрами прокуратури області, чим підтвердив своє бажання взяти участь в атестації працівників органів прокуратури. Представник відповідача 2 наголосив, що поданням такої заяви ОСОБА_1 також надав свою згоду на звільнення у разі неуспішного проходження атестації, оскільки це, по-перше, передбачено формою заяви на переведення на посаду прокурора в обласну прокуратуру та про намір пройти атестацію (додаток 2 до Порядку), а, по-друге, не обмежує права та можливості прокурора щодо оскарження рішення про звільнення. Така згода є лише свідченням усвідомлення прокурором можливих наслідків неуспішного проходження атестації, а саме, звільнення, яке передбачено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". У період з 2 по 5 березня 2020 року кадровими комісіями з атестації прокурорів регіональних прокуратур проведено два етапи атестації (тестування) прокурорів регіональних прокуратур. Відповідно до п. 2 ч. 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні Положення" цього Закону, прокурори, які не успішно пройшли атестацію, звільняються з посади прокурора Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". Представник відповідача зазначив, що 17.04.2020 до прокуратури Львівської області з Офісу Генерального прокурора надійшов лист від 14.04.2020 № 06/1/1-619 вих-20 з додатками, серед яких було рішення № 310 від 09.04.2020 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації у зв`язку з набранням 89 балів на іспиті у формі тестування на загальні здібності та навички, що є менше прохідного балу і він не допускається до етапу проходження співбесіди. Враховуючи зазначене рішення, ОСОБА_1 відповідно до наказу прокурора області від 12.06.2020 № 843к був звільнений з посади прокурора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області з 16.06.2020на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". Підставу звільнення в наказі сформульовано у відповідності до п. 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". З огляду на викладене, доводи позивача про те, що в оскаржуваному наказі відсутні конкретні підстави звільнення, що спричинило правову невизначеність,є безпідставними. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування вищевказаного наказу, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

03.09.2020 відповідач 1 - Офіс Генерального прокурора - подав відзив на позовну заяву (вх. № 43620). У відзиві зазначається про те, що 25.09.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", яким запроваджено реформування системи органів прокуратури. Згідно з п. 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" вказаного Закону з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2010 №1697. За приписами п.7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Конституційний Суд України у рішенні від 08.07.2003 № 15-рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України(конституційності) постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців" (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що "атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок. Вона передбачена ч. 6 ст. 96 Кодексу законів про працю України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про державну службу". Згідно з цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами Україну, зокрема, "Про державну податкову службу в Україні" (стаття 15), "Про прокуратуру" (стаття 46), "Про статус суддів" (глава VII) (абзац 5 пп. 5.1 п. 5 мотивувальної частини). Відповідно до п. 9 Порядку № 221атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку. Заява, вказана у п. 9 Розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15.10.2019 (включно). У відзиві зазначалося, що ОСОБА_1 дотримано вказані вимоги, а саме подано заяву у встановлений для цього строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів. Зазначив, що ОСОБА_1 успішно складено іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що підтверджено відомістю, з якою він ознайомлений, про що свідчить його підпис, звітом про деталі іспиту (копії додаються). Водночас за наслідками складання іспиту на загальні здібності і навички у формі анонімного тестування позивачем набрано 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, тому його не допущено до проходження співбесіди. Відтак, другою кадровою комісією на підставі п. п. 13, 16, 17 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та п. 6 розділу І, п. 6 розділу III Порядку прийнято рішення від 10.04.2020 № 320 про неуспішне проходження позивачем атестації. Таким чином, доводи позивача про те, що оскаржуване рішення є протиправним та немотивованим, не ґрунтуються на нормах законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про прокуратуру", п. п. 2 п. 19 розділ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" наказом прокурора Львівської області від 12.06.2020 № 843к на підставі рішення другої кадрової комісії від 12.06.2020 № 310 ОСОБА_1 правомірно звільнено з посади на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". У зв`язку з цим, відповідач 2 просив у задоволенні позову відмовити повністю.

30.09.2020 позивач подав відповідь на відзив прокуратури Львівської області (вх. №43897). Наголосив, що підстави, передбачені п. 19 розділу II "Прикінцевих та перехідних Положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", є такими, що доповнюють п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" і не можуть бути самостійними підставами для звільнення. Тобто у наказі про звільнення має бути чітко зазначено одну підставу для звільнення особи у зв`язку з ліквідацією або у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури. З приводу подання заяв про проходження атестації, передбачених п.9 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 зазначив, що дані заяви необхідно було подати у чітко визначеній формі, передбаченій у додатку 2 до цього положення. Однак, п. 19 розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" передбачено, що прокурори звільняються з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" також і за умови неподання заяви про намір пройти атестацію. Таким чином, на думку позивача, неподання вказаної вище заяви слугувало би підставою для його звільнення. Щодо твердження відповідача про те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" передбачено інший порядок припинення діяльності органів прокуратури, зазначив, що реорганізація (припинення, ліквідація) прокуратури Львівської області не відбулась та відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження реорганізації (припинення, ліквідації) прокуратури Львівської області. Фактично Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та в подальшому наказом Генерального прокурора №358 від 27.12.2019відбулось перейменування органів прокуратури без їх реорганізації чи ліквідації. без зміни коду ЄДРПОУ. Наголосив, що у зв`язку з тим, що на момент звільнення не відбулось ліквідації чи реорганізації прокуратури Львівської області, то не існувало і підстави для звільнення згідно п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".

15.09.2020 позивач подав відповідь на відзив Офісу Генерального прокурора (вх. №46194). Зазначив, що в наказі №843к від 12.06.2020 про звільнення відсутні конкретні підстави для звільнення у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". Зі змісту вказаного наказу неможливо встановити у зв`язку з чим його звільнено: реорганізацією чи ліквідацією. Таким чином, у зв`язку з тим, що на момент звільнення не відбулось ліквідації чи реорганізації прокуратури Львівської області, були відсутні підстави для його звільнення згідно п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою суду від 21.10.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та відповідях на відзиви, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Львівської області з травня 2003 року на різних посадах.

Наказом №2067к від 06.12.2019 призначений на посаду прокурора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області.

Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, яким передбачалося, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора.

09.10.2020 ОСОБА_1 подав заяву про проходження атестації до відділу роботи з кадрами прокуратури Львівської області.

У період з 02.03.2020 по 05.03.2020 кадровими комісіями з атестації прокурорів регіональних прокуратур проведено два етапи атестації прокурорів регіональних прокуратур.

Відповідно до рішення кадрової комісії № 2 від 09.04.2020 №310 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки" встановлено неуспішне проходження атестації прокурором відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області ОСОБА_1 ..

Наказом прокуратури Львівської області від 12.06.2020 № 843к ОСОБА_1 звільнений з посади прокурора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області з 16.06.2020, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".

Вважаючи рішення про неуспішне проходження атестації та про своє звільнення протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України регулюється Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення другої кадрової комісії від 09.04.2020 № 310 про неуспішне проходження ОСОБА_1 іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички суд зазначає наступне.

25.09.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Згідно з п. 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2010 № 1697.

За приписами п. 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Як встановлено у пунктах 10-14 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка:1) професійної компетентності прокурора;2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором (п. 16 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ).

Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється. (п. 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ).

Пунктом 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Наказом Генерального прокурора 03.10.2019 № 221 (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17.12.2019 № 336, від 04.02.2020 № 65, від 19.02.2020 № 102), затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).

Відповідно до вказаного Порядку, атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Відповідно до п. 6вказаного Порядку атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Як передбачено п. 7 - п. 9 розділу І Порядку, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.

Згідно з пунктом 10 розділу І Порядку заява, вказана у п. 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15.10.2019 (включно). Заява підписується прокурором особисто. Особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15.10.2019, подає таку заяву Генеральному прокурору упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді.

Відповідно до п. 11 розділу І Порядку особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.

У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.

У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.

Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.

У той же час порядок складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора унормовано розділом ІІ Порядку.

Інші питання, пов`язані із проведенням атестації прокурорів, врегульовані розділом V Порядку. Так, Уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії (п. 1).

У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії (п. 2).

У разі істотного порушення прокурором порядку проведення атестації (наприклад, використання під час тестування сторонніх джерел інформації, мобільного зв`язку, власних технічних приладів; спілкування з іншими прокурорами під час тестування; залишення приміщення під час проходження іспиту, співбесіди; публічного прояву грубої неповаги до членів кадрової комісії чи членів робочої групи; перевищення встановленого часу для виконання практичного завдання; спроба фотографування або винесення матеріалів практичного завдання за межі приміщення, у якому проходить атестація, тощо) такий прокурор припиняє участь в атестації, а кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження таким прокурором атестації. У такому випадку у протоколі засідання вказується, яке саме порушення здійснив прокурор (п. 3).

Прокурор, включений до оприлюдненого в установленому порядку графіка складання іспиту (графіка складання іспитів), продовжує проходити атестацію до ухвалення кадровою комісією рішення про успішне або неуспішне проходження ним атестації, незалежно від призначення (переведення) в інший орган прокуратури (п. 3-1).

Кадрові комісії за результатами атестації регулярно подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію (п. 4).

Рішення кадрових комісій, протоколи засідань, матеріали атестації прокурорів зберігаються в органі прокуратури, при якому функціонує відповідна кадрова комісія (п. 5)

Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством (п.6).

Судом встановлено, що позивач 09.10.2020 подав заяву про проходження атестації до відділу роботи з кадрами прокуратури Львівської області.

Відповідно до п. 1 Порядку № 233 порядок роботи кадрових комісій (далі - комісія), що здійснюють свої повноваження на підставі п. 11, п.п. 7 п. 22 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури",Закону України "Про прокуратуру", визначається цим Порядком та іншими нормативними актами.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України "Про прокуратуру", розділом ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", цим Порядком та іншими нормативними актами (п. 2 Порядку № 233).

Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря (п. 4 Порядку № 233).

За приписами п. 12 Порядку № 233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту,в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка(п.13 Порядку № 233).

Організаційний і технічний супровід роботи комісії, підготовку проектів її документів, забезпечення фіксації засідань комісії за допомогою технічних засобів, своєчасне розміщення комісією інформації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури тощо може здійснювати робоча група, яка формується у кількісному складі залежно від потреби. Кількісний і персональний склад робочої групи визначаються Генеральним прокурором із числа працівників кадрових підрозділів органів прокуратури, а також осіб, які не є працівниками органів прокуратури (за їх згодою). Організація діяльності робочої групи визначається головою комісії.

Членам робочої групи надається доступ до матеріалів атестації, що формуються відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, для їх обробки та підготовки до розгляду членами комісії (п.16 Порядку № 233).

Судом встановлено, що наказом Генерального прокурора від 07.02.2020 року № 78 утворено другу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур у такому складі: ОСОБА_2 (голова комісії), ОСОБА_3 (член комісії (секретар комісії)), ОСОБА_4 (член комісії), ОСОБА_5 (член комісії), ОСОБА_10 (член комісії), ОСОБА_6 (член комісії).

Наказом Генерального прокурора від 07.02.2020 № 80 утворено робочу групу другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур.

Відповідно до наказу Генерального прокурора № 117 від 27.02.2020 "Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 07.02.2020 № 78 "Про створення другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур", виключено зі складу другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур ОСОБА_3 та включено до складу другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур та визначено її секретарем ОСОБА_7 .

Відповідно до наказу Генерального прокурора № 136 від 06.03.2020 "Про внесення змін до наказів Генерального прокурора від 07.02.2020 № 77 і №78 про створення першої та другої кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур" виключено зі складу другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , включено до складу другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур ОСОБА_8 та визначено його головою комісії та ОСОБА_9 та визначено її секретарем комісії.

Наказом Генерального прокурора №259 від 02.06.2020 "Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Генерального прокурора щодо створення кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур, а таж їх робочих груп", визнано такими, що втратили чинність накази Генерального прокурора, зокрема від 07.02.2020 № 78 "Про створення другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур", від 07.02.2020 №80 "Про створення робочої групи другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур".

Рішенням другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 3 від 05.03.2020 ОСОБА_1 допущено до етапу складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички під № 22.

Порядок складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки унормовано розділом ІІІ Порядку №221.

Розділом ІІІ Порядку №221 визначено порядок складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Так, після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

Інші питання, пов`язані із проведенням атестації прокурорів, врегульовані розділом V Порядку.

Так, уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії (п. 1).

У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії (п. 2).

У разі істотного порушення прокурором порядку проведення атестації (наприклад, використання під час тестування сторонніх джерел інформації, мобільного зв`язку, власних технічних приладів; спілкування з іншими прокурорами під час тестування; залишення приміщення під час проходження іспиту, співбесіди; публічного прояву грубої неповаги до членів кадрової комісії чи членів робочої групи; перевищення встановленого часу для виконання практичного завдання; спроба фотографування або винесення матеріалів практичного завдання за межі приміщення, у якому проходить атестація, тощо) такий прокурор припиняє участь в атестації, а кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження таким прокурором атестації. У такому випадку у протоколі засідання вказується, яке саме порушення здійснив прокурор (п. 3).

Прокурор, включений до оприлюдненого в установленому порядку графіка складання іспиту (графіка складання іспитів), продовжує проходити атестацію до ухвалення кадровою комісією рішення про успішне або неуспішне проходження ним атестації, незалежно від призначення (переведення) в інший орган прокуратури (п. 3-1).

Кадрові комісії за результатами атестації регулярно подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію (п. 4).

Рішення кадрових комісій, протоколи засідань, матеріали атестації прокурорів зберігаються в органі прокуратури, при якому функціонує відповідна кадрова комісія (п.5).

Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством (п. 6).

Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок №233).

Відповідно до п. 6 розділу V Порядку № 221 рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації може бути оскаржене прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог наголошував, що відповідно до наказу Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 "Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації" та складеного графіку, 05.03.2020 у виставковому центрі ТОВ "АККО Інтернешнл" в один день здавав два етапи іспитів з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та на загальні здібності і навички з використанням комп`ютерної техніки, зокрема, перший етап тривав з 08.30 год. по 11.10 год., другий етап з 15.30 год. по 17.10 год.

Позивач зазначав, що тестування на загальні здібності і навички також складалося з двох етапів, між якими була перерва.

Як видно із матеріалів справи, позивач в ході тестування щодо виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивач набрав 93 із 100 бали при мінімальній кількості 70.

У зв`язку з цим був допущений до участі у другому іспиті, який розпочався в цей же день через 4 год. 30 хв.

Позивач зазначив, що жодних умов для очікування другого іспиту забезпечено не було, відтак, у період тривалого очікування між першим та другим іспитом у нього значно погіршився стан здоров`я (втома, головний біль, підвищився артеріальний тиск), що, на думку позивача, вплинуло на успішність проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички.

Позивач у позові наголошував, що у попередній редакції Положення № 221 від 03.10.2019 зазначалося, що іспити проводяться з інтервалом у 7 днів. Однак, в подальшому наказом Генерального прокурора № 65 від 04.02.2020 доповнено п. 2 розділу III вказаного Положення № 221 про те, що кадрова комісія може прийняти рішення про складання прокурорами двох іспитів в один день.

Таким чином, позивач наголошував, що його було поставлено у нерівні умови, які завідомо ускладнили умови проходження тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, та у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки відповідно до графіків іспитів у порівнянні з прокурорами, які здавали іспити у жовтні - листопаді 2019 року.

Вказане, на переконання позивача, свідчить про дискримінаційність вищевказаних норм, які суперечать ст. 24 Конституції України.

Аналізуючи наведені обставини суд зазначає, наказом Генерального Прокурора від 04.02.2020 №65 внесено зміни до п.2 Порядку № 221, а саме - доповнено новим абзацом "Кадрова комісія може прийняти рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки в один день. У цьому випадку, кадрова комісія формує графік складання вказаних іспитів із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестувань, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспитів. До складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки допускаються прокурори, які за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрали кількість балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, встановлений у пункті 4 розділу ІІ цього Порядку".

Отже, внесеними змінами надано право Комісіям обмежити час складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, одним днем.

Конституційний суд України у Рішенні від 12.04.2012 № 9рп/2012 зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах та свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, дискримінація означає відмінне поводження, без об`єктивного і розумного обґрунтування, з особами які перебувають у відносно схожих ситуаціях.

Відмінне становище осіб з однаковим юридичним статусом осіб порушує людську гідність (ст. 3 Конституції України), як установчий принцип всієї системи основоположних прав, закріплених у Розділі II Конституції України, у тому числі права на працю та рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності (стаття 43 Конституції України).

Крім того, в рішення у справі "Пічкур проти України" від 07.11.2013 Європейський суд з прав людини акцентував увагу на тому, що відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимної мети або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною метою.

Також, Конституційний Суд України вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими (абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 07.07.2004 № 14-рп/2004).

З огляду на це Конституційний Суд України зазначає, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

З урахуванням наведеного, кадрова комісія, приймаючи рішення про проведення двох іспитів в один день, фактично об`єднала два етапи атестації, що порушує вимоги ст. ст. 8, 43, 45 Конституції України, ст.ст. 57, 62, 64 КЗпП України та Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників прокуратури Львівської області, а також поставила позивача у неоднакове становище з тими, хто проходив атестацію до внесення наказом Генерального Прокурора від 04.02.2020 № 65 змін до п.2 Порядку №221.

Щодо проведення іспиту на загальні здібності та навички суд зазначає, що позивач із мінімально необхідних 93 набрав лише 89.

Позивач вказував, що під час складення ним іспиту з причин, що не залежали від його волі, виник технічний збій роботи комп`ютерної техніки. Під час складення іспиту мала місце затримка у декілька секунд при наявності лише 8 хвилин для надання відповіді на 30 питань по вербальному блоку та 20 хвилин на 30 питань по абстрактно - логічному.

Судом також встановлено, що позивач 06.03.2020 та 09.03.2020 звертався з заявами до Голови другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Генерального прокурора України з проханням надати можливість перездати іспит, у зв`язку з некоректною роботою комп`ютерної техніки та через погане самопочуття під час складення іспиту. Однак, як зазначив позивач та підтверджено матеріалами справи, кадровою комісією № 2 було проігноровано звернення позивача.

Крім того, на адресу другої кадрової комісії надійшли численні звернення прокурорів, в тому числі і позивача, які не пройшли другий етап тестування 05.03.2020, у зв`язку з технічними збоями під час виконання іспиту, що проводився 05.03.2020, що не заперечувалось відповідачами.

Так, 21.02.2020 Генеральним прокурором було погоджено зразок тестових питань та правила складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки під час атестації прокурорів регіональних прокуратур (https://www.gp.gov.ua/userfiles/Pravila_zrazok_test_pitan.pdf).

Як вбачається з таких Правил, тестування побудовано на завданнях різного типу, рівня складності та оснащене адаптивним механізмом вибору системою запитань. Усього іспит складається з 60 питань (кожен блок включає 30 питань), що обираються системою респондентові у довільному порядку за допомогою адаптивного механізму.

Хоча в кожному з блоків по 30 завдань, необхідно зосередитись на правильності відповідей, а не на тому, аби пройти їх усі. На блоки вербальний інтелект виділено 8 хвилин та на абстрактно-логічний - 20 хвилин.

Зі спливом часу кожен блок тесту автоматично завершується, система блокується для подальшого надання відповідей і проводиться автоматичний підрахунок результатів.

Адаптивний механізм передбачає вибір системою кожного наступного питання з урахуванням індексу складності попереднього. Таким чином, при наданні правильної відповіді на запитання наступне буде запропоноване із підвищеним рівнем складності. Це забезпечує більш точне вимірювання здібностей кожного респондента.

Судом встановлено, що заява позивача про повторне проходження тестування на загальні здібності і навички внаслідок порушення графіку тестування, технічних збоїв, емоційного та фізичного виснаження розглядалася на засіданні Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур.

Так, у протоколі Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №5 від 09.04.2020 року зазначається, що під час проведення тестування жодні акти не складалися. У зв`язку з цим, комісією було відмовлено позивачу та іншим прокурорам у повторному складенні іспиту.

Аналізуючи наведене, суд зазначає, що ні Правилами тестування, ні Порядком не передбачено складання відповідних актів технічних збоїв під час виконання іспиту, на які посилалася кадрова комісія у протоколі №5 від 09.04.2020 року, не визначено їх форму та не встановлено порядку перевірки інформації, яка в них відображена.

Таким чином, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення щодо позивача та розгляді його звернення від 06.03.2020 та від 09.03.2020 не вжив жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених в них, пославшись виключно на факт відсутності існування акту, який і не передбачений Порядком та Правилами, зважаючи на те, що оцінка результату та перебігу такого тестування здійснюється не безпосередньо членами відповідної комісії.

Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що з вказаного приводу існування технічних збоїв в системі тестування, крім позивача до відповідача звертався ще 131 прокурор, що приймав у ньому участь, а можливість існування таких проблем при роботі відповідної програми підтверджується листом ТзОВ "Сайметрікс Україна", що мало місце раніше - 02.03.2020 - та яке мало наслідком перенесення тестування на інший день.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, які свідчать про те, що під час проведення 05.03.2020 року тестування ОСОБА_1 на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки мали місце технічні проблеми, що не спростовано відповідачем, суд дійшов до переконання про те, що такий іспит щодо позивача не відбувся з причин, які не залежали ні від членів комісії, ні від позивача, який приймав в ньому участь.

Суд звертає увагу, в силу приписів п. 7 Порядку № 233 комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора.

Чого, однак, зроблено не було.

Отже, відмовляючи позивачу в задоволенні його звернення від 06.03.2020 та від 09.06.2020 за вказаних вище обставин та приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Більше того, рішенням другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 09.04.2020 № 310 позивача визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.

Таке рішення було мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрав 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту, він не допускається до етапу проходження співбесіди.

Разом з тим, в рішенні кадрової комісії наведений лише перелік засобів встановлення відповідності прокурора займаній посаді - результати тестування, а також вказані бали позивача за кожним з критеріїв, однак відсутні мотиви для прийняття рішення щодо кожного з вказаних критеріїв та аргументи комісії виставлення саме такої кількості балів.

Аналізуючи рішення кадрової комісії, суд враховує наступне.

Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття. Її обсяг і ступінь залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася комісія, коли оцінювала прокурора, виставляючи певну кількість балів, тобто які мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про непроходження прокурором атестації, з огляду на наслідки, які це потягне.

Зокрема, рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку №221 питань, які мають бути дослідженні в рамках атестації прокурора; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура атестації; є посилання на норми права, якими керувалася комісія. Таке рішення повинно містити судження комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності прокурора, його доброчесності та професійної етики, відтак його здатності на належному рівні здійснювати покладені на нього законом обов`язки на займаній посаді.

Таким чином, оскаржуване рішення другої кадрової комісії щодо відповідності позивача критеріям обґрунтованості та безсторонності не відповідає, оскільки кадровою комісією не було надано оцінку всім обставинам, що передують прийняттю рішення, зокрема і обставини викладені в зверненні позивача.

Отже, відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації, мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, слугує підставою для його скасування. У свою чергу, це покладає на кадрові комісії обов`язок обґрунтувати рішення про проходження або не проходження атестації прокурором в такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується.

Наведене узгоджується із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (ст.32).

Суд наголошує, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Категорія "внутрішнє переконання" по суті виражає психологічно-суб`єктивну впевненість особи у відповідності власної оцінки об`єктивно існуючих обставин чи фактів. Але для того, аби бути належним, внутрішнє переконання повинно відповідати певним вимогам, а саме: виходити з усебічного, повного та об`єктивного розгляду усіх матеріалів, результатів тестів; ґрунтуватися на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, при цьому кожний доказ повинен бути перевіреним, проаналізованим й оціненим як окремо, так і в сукупності з іншими.

Про дотримання членами Комісії означеної процедури свідчитиме належна мотивація його висновку: встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених питань; посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення; оцінка доводів та аргументів особи, що до якої застосовуються процедура оцінювання; норми права, що застосовані, і ті , що не застосовані, з викладенням мотивів їх незастосування.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу і не дає змоги встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення.

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення від 01.07.2003 у справі "Суомінеен проти Фінляндії" № 3780001/97, п. 36).

Суд вважає за необхідне наголосити, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень (рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Враховуючи наведені вище норми Конституції України та міжнародні рекомендації, у рішенні за результатами кваліфікаційного оцінювання має міститись висновок про те, за яким саме критерієм прокурор не відповідає займаній посаді, адже прокурор підлягає звільненню з займаної посади виключно у випадку, якщо він не відповідає займаній посаді.

Отже, посилання Комісії лише на засоби встановлення відповідності прокурора займаній посаді та кількість виставлених за результатами кваліфікаційного оцінювання балів не дають змоги встановити, за яким конкретно критерієм позивач не відповідає займаній посаді, жодним чином не дозволяє встановити дійсних підстав, з яких виходила кадрова комісія під час ухвалення Рішення, і мотивів його прийняття.

В контексті викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що навіть за наявності непроходження позивачем іспиту, судом встановлено значні процедурні порушення щодо призначення та проведення атестації позивача.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях на те, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Окрім того, виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на суб`єкта владних повноважень ч.2 ст. 77 КАС України.

Однак, оскаржуване рішення кадрової комісії таким вимогам не відповідає, оскільки не містить ні мотивів, ні обставин. В рішенні кадрової комісії вказано лише кількість отриманих за результатами іспиту балів, однак відсутні аргументи комісії виставлення саме такої кількості балів та з яких дійсних підстав виходила кадрова комісія під час ухвалення рішення не вказано.

Отже, приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур діяла не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено; не добросовісно; не розсудливо; не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а відтак її рішення від 09.04.2020 №310 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії №2 №310 від 09.04.2020, яким ОСОБА_1 недопущений до етапу проходження співбесіди та визнаний таким, що неуспішно пройшов атестацію.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Львівської області №843К від 12.06.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу інформаційно - аналітичного забезпечення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до підп. 2 п. 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Враховуючи, що згаданий наказ прийнятий на підставі рішення кадрової комісії №2 від 09.04.2020 року № 310, суд, з урахуванням вищенаведених доводів, дійшов висновку, що такі позовні вимоги є похідними, а тому адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Крім того, з приводу аргументів позивача про незастосування прокуратурою Львівської області при його звільненні положень Кодексу законів про працю України, то варто вказати, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.02.2015 року у справі № 21-8а15, від 31.01.2018 року у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 року у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 року у справі № 813/150/16.

Щодо доводів позивача з приводу того, що проведення реорганізації чи ліквідації Прокуратури Львівської області не відбувалось, то суд не бере такі до уваги, оскільки звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" прямо передбачене підп.. 2 п.19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та пов`язане, зокрема, з наявністю рішення кадрової комісії № 2 про неуспішне проходження атестації прокурором.

В той же час, суд погоджується з доводами позивача про відсутність реорганізації Прокуратури Львівської області, оскільки з наказу Генерального прокурора № 410 від 03.09.2020 випливає, що мало місце лише перейменування без зміни ідентифікаційного коду Прокуратури Львівської області у Львівську обласну прокуратуру.

Таким чином, ні ліквідація, ні реорганізація прокуратури Львівської області в даних правовідносинах фактично не мали місця.

У цьому випадку, фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі зазначеної норми є не завершення процесу ліквідації органу прокуратури, завершення процесу реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації і саме така підстава для звільнення передбачена чинним законодавством.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з абзацом другим п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, останнім днем роботи вважається день звільнення.

Відтак, враховуючи положення абзацу другого п.2.27 вказаної Інструкції та наказ Офісу Генерального прокурора №410 від 03.09.2020, суд дійшов висновку, що позивача належить поновити на посаді, з якої його було звільнено у Львівській обласній прокуратурі (до перейменування - Прокуратурі Львівської області) з 17.06.2020, оскільки відповідно до наказу прокуратури Львівської області № 843к від 12.06.2020 його звільнено з 16.06.2020 року.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 371 КАС України рішення суду в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд зазначає наступне.

Відповідності до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому, у відповідності до підп. "з" п. 1 розділу І, п. 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.

Відповідно до абзацу 4 п.2 розділу ІІ Порядку №100 якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацом восьмим цієї ж норми встановлено, що у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

В матеріалах справи наявна довідка №18-1250 від 04.08.2020, зі змісту якої вбачається, що середньоденний розмір заробітної плати позивача становить 1129,37 грн. з урахуванням податків та обов`язкових платежів, а середньомісячна заробітна плата - 22587,40 грн., також з урахуванням податків та обов`язкових платежів.

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток за вимушений прогул, судом враховано період з 17.06.2020 року по 18.01.2021, що становить 148 робочих днів.

Таким чином, за період з 17.06.2020 по 18.01.2021 стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 167146,76 грн. (148 робочих дні Ч 1129,37 грн.), без урахування обов`язкових платежів та податків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на вказане, рішення суду в частині стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 22587,40 грн. без урахування обов`язкових платежів та податків необхідно допустити до негайного виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення другої кадрової комісії від 09.04.2020 № 310 про неуспішне проходження ОСОБА_1 іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички.

Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області № 843К від 12.06.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу інформаційно - аналітичного забезпечення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області.

Поновити ОСОБА_1 з 17.06.2020 в органах прокуратури та на посаді прокурора відділу інформаційно - аналітичного забезпечення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням Львівської обласної прокуратури.

Стягнути з Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031, місцезнаходження: 79005, м. Львів, просп. Т. Шевченка, 17/19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.06.2020 по 18.01.2021 включно у розмірі 167146 (сто шістдесят сім тисяч сто сорок шість) грн. 76 коп.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 22587 (двадцять дві тисячі п`ятсот вісімдесят сім) гривень 40 коп. допустити до негайного виконання.

Судові витрати в цій справі стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Повний текст рішення складений 29.01.2021.

Суддя Потабенко В.А.