Рішення № 94505689, 25.01.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 січня 2021 року Справа № 280/8443/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, пров. Матросова, 22, код ЄДРПОУ 35834331) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), відповідно до якого визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00006780706 від 05.11.2020 та №00006820706 від 05.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняті відповідачем податкових повідомлень-рішень суперечать податковому законодавству, а їх протиправність полягає у невірному застосуванні та трактуванні відповідачем норм податкового законодавства, наданні невірного аналізу фактично здійснених господарських операцій, а отже, отримані позивачем рішення підлягають скасуванню. Вказує, що 03.06.2020 між позивачем та ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» був укладений договір поставки № А984, предметом якого була поставка товару - насіння соняшника врожаю 2019 року. На виконання умов укладеного Договору, позивачем та ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» були погоджені наступні специфікації: № 1 від 03.06.2020, № 2 від 15.06.2020, № 3 від 19.06.2020. ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» було поставлено на користь позивача насіння соняшника врожаю 2019 року, що підтверджується наданими на перевірку документами. Оплата товару була здійснена позивачем, згідно з умовами погодженими в Специфікаціях шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Перевезення (доставка) товару здійснювалося на умовах СРТ (згідно правил Інкотермс 2010) - Запорізька область, м. Вільнянськ, пер. Матросова, буд. 22 (за місцезнаходженням позивача та його виробничих потужностей), що у свою чергу підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. У податковому обліку, суми податку на додану вартість за податковими накладними ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ», які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, включені позивачем до податкового кредиту у червні та липні 2020 року. В подальшому придбаний у контрагента товар був перероблений на потужностях Позивача і отриманий обсяг готової продукції (олія соняшникова, шрот та лузга) реалізований третім особам, у тому числі на експорт (тобто, отриманий економічний результат господарської діяльності). Щодо контрагенту позивача ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» слід зазначити, що реєстраційна інформація про останнього, як на момент вчинення правочину, так і наразі міститься як в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так і на сайті ДПС України. Позивачу невідомо факти про скасування реєстрації ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ», анулювання свідоцтва платника ПДВ, порушення щодо вказаного контрагента чи його посадових осіб справ про банкрутство, кримінальних справ з питань оподаткування та інше, тощо. Позивач, як платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарських операцій не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма його контрагентами, у ланцюгу операцій, вимог податкового законодавства та в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Вищезазначене підтверджує, що господарські операції позивача з ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» спрямовані на реальне настання наслідків, не носять фіктивного чи удаваного характеру та не суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені без мети приховування сплати податків. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 11.01.2021 позивачем надано додаткові пояснення по справі

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 відкрито провадження по вказаній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 22.12.2020 без виклику сторін.

14.12.2020 відповідачем надано до суду відзив (вх. №60877), відповідно до якого позовні вимоги вважає необґрунтованими, зазначає, що перевіркою встановлено, що позивач декларував придбання у ФГ «БЕЛГОРОВСЬКЕ» товар «насіння соняшнику врожаю 2019 року», який фактично являється товаром невідомого походження, так як відсутня його наявність у ланцюгу постачання від ФГ «БЕЛГОРОВСЬКЕ». Вказує, що надані до перевірки документи постачальника ФГ «БЕЛГОРОВСЬКЕ» на формування податкового кредиту складені з порушенням принципу бухгалтерського обліку та фінансової звітності. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали адміністративної справи судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМІНВЕСТ 08» зареєстровано як юридична особа 19.03.2008, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру за №1 083 102 0000 014456, місцезнаходження 70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, пров. Матросова, 22. Основним видом діяльності є: 1-.41 виробництво олії та тваринних жирів.

В період з 24.09.2020 по 07.10.2020 відповідно до наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18.09.2020 № 2332 головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «АГРОПРОІНВЕСТ 08» з питань достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2020 року.

За результатами перевірки, 15.10.2020 відповідачем був складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «АГРОПРОІНВЕСТ 08» з питань і достовірності нарахування від`ємного значення з ПДВ за липень 2020 року за № 81/08-01-07-06/35834331 (надалі - Акт перевірки), який отриманий позивачем засобами поштового зв`язку 20.10.2020.

Згідно висновків Акту перевірки за результатами перевірки встановлені наступні порушення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до: завищення від`ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за липень 2020 року на суму 49 858 грн.; завищення від`ємного значення з ПДВ за липень 2020 року, яке включено до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21) на суму 7 510 грн.

10.11.2020 позивачем засобами поштового зв`язку були отримані податкові повідомлення-рішення:

- № 00006780706 від 05.11.2020, відповідно до якого було встановлено порушення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 49 858 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24 929 грн.;

- № 00006820706 від 05.11.2020, відповідно до якого було встановлено порушення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України та зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 7 510 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні дійшов наступних висновків.

Як слідує з Акту перевірки (стор.14-21 Акту) в ході перевірки встановлено, що ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» до розділу суми бюджетного відшкодування за липень 2020 року включено суму від`ємного значення за червень 2020 року на суму 49858,05 грн. по постачальнику ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ».

В ході попередньої документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Агропроінвест 08», з питання достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2020 року (акт №207/08-01-04-02/35834331 від 18.09.2020) встановлено, що TOB «АГРОПРОІНВЕСТ 08» декларувало придбання у ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» товар «Насіння соняшнику врожаю 2019 року», який фактично являється товаром невідомого походження, так як відсутня його наявність у ланцюгу постачання від ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ».

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено порушення п.п.14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями), підприємством TOB «АГРОПРОІНВЕСТ 08» завищено податковий кредит р. 10.1, р. 17 Декларації з ПДВ за червень 2020 р. на загальну суму 1 272 473,66 грн.

В результаті порушень податкового законодавства, які детально відображено в п.п.3.15.2 розділу 3 акту перевірки №207/08-01-04-02/35834331 від 18.09.2020, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19 Декларації з ПДВ за червень 2020р.) на суму 1272 474 гри. (звітний період виникнення від`ємного значення - червень 2020 р.), що призвело до:

- завищення від`ємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1 Декларації з ПДВ за червень 2020 року) на суму 1 215 106 грн.;

- завищення від`ємного значення з ПДВ за червень 20120 року, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21), на суму 57 368 грн.

Так, згідно Акту перевірки (стор.15 Акту) до перевірки надані наступні документи; укладений з постачальником ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» договір №984/160- від 03.06.2020, специфікації до цього договору №1 (реєстр. №985) від 03.06.2020, специфікація №2 (реєстр. №1059) від 15.06.2020, специфікація №3 (реєстр. №1079) від 19.06.2020, рахунки, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу (насіння соняшника врожаю 2019 року), отриманого від ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» на виконання договору «984/160 від 03.06.2020 та специфікації до нього, банківські документи щодо оплати зазначеного товару. Також ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» листом №453 від 16.09.2020 надано інформацію, отриману від ФГ БЕЛОГОРОВСЬКЕ» щодо підтвердження джерела походження та умови зберігання товару, що поставлений на виконання договору №984/160 від 03.06.2020, а саме: витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно № 186543106 від 29.10.2019 на земельну ділянку площею 91,1139 га; квитанція 2 від 16.12.2019 № 9003522287 про подання форми 29-сг; звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур на 01.12.2019 форма № 29-сг; витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно № 186551592 від 29.10.2019 на земельну ділянку площею 149,95 га; квитанція 2 від 09.09.2019 № 9002469449 про подання форми 4-сг (річна); звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 р., форма №4-сг (річна); квитанція 2 від 07.11.2019 № 9003263219 про подання форми 4-сг.; звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 форма №4-сг (річна); договір оренди №01/07-19 від 01.07.2019 укладений між ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» та СФХ «Надежда»; акт передачі-прийняття до договору оренди № 01/07-19 від 01.07.2019.

Матеріалами справи встановлено та не спростовано відповідачем, що на виконання умов укладеного Договору, позивачем та ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» були погоджені наступні специфікації: № 1 від 03.06.2020, № 2 від 15.06.2020, № 3 від 19.06.2020. ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» було поставлено на користь позивача насіння соняшника врожаю 2019 року, що підтверджується наступними документами: видаткова накладна N БГ-000076 від 04.06.2020, обсяг поставки 249,50 тон; видаткова накладна № БГ-000082 від 15.06.2020, обсяг поставки 28,684 тон; видаткова накладна № БГ-000084 від 16.06.2020, обсяг поставки 142,420 тон; видаткова накладна № БГ-000086 від 21.06.2020, обсяг поставки 71,027 тон; видаткова накладна № БГ-000087 від 21.06.2020, обсяг поставки 71,321 тон; видаткова накладна № БГ-000088 від 25.06.2020, обсяг поставки 70,0 тон.

Оплата товару була здійснена позивачем, згідно з умовами погодженими в Специфікаціях шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, що долучені позивачем до матеріалів справи. Перевезення (доставка) товару здійснювалося на умовах СРТ (згідно правил Інкотермс 2010) - Запорізька область, м. Вільнянськ, пер. Матросова, буд. 22 (за місцезнаходженням позивача та його виробничих потужностей), що у свою чергу підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Проте, відповідач в обґрунтування виявлених порушень вказує, що проведеним детальним аналізом постачальника ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 25356407) згідно комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів: 1С «ПОДАТКОВИЙ БЛОК», Архіву електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, ВЕБ-САЙТ ГУ ДПС України та інші бази даних Державної податкової служби, інформації, отриманої від TOB «АГРОПРОІНВЕСТ 08» та із загальнодоступних джерел встановлено: згідно звіту 1 ДФ в 1, 2, 3 та 4 кварталах 2019 року на ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» працювало 6 осіб, в 1 кварталі 2020 року - 5 осіб, в 2 кварталі 2020 року - 10 осіб (ознака доходу 101 - заробітна плата нарахована/виплачена). Крім того в 4 кварталі 2019 року нараховано дохід 18 фізичним особам та в 1 кварталі 2020 року 18 фізичним особам, ознака доходу 106 - «надання майна в лізинг, оренду або суборенду згідно з пунктом 170.1 статті 170 розділу IV Кодексу. Згідно Додатку AM до податкової декларації з податку на прибуток за півріччя 2020 року балансова вартість основних засобів станом на 30.06.2020 складає 349,3тис.грн., в т.ч. групи А4.1 2: 138,2тис.грн., групи А5 - 211,1тис. грн. ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» не має основних засобів групи A3 — будівлі, споруди, передавальні пристрої, отже у підприємства відсутні власні складські приміщення для зберігання товару з часу збору врожаю у 2019 році до моменту реалізації на адресу TOB «АГРОПРОІНВЕСТ 08» у червні 2020 року. Отже, ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» не могло реалізувати для TOB «АГРОПРОІНВЕСТ 08» Товар «Насіння соняшнику врожаю 2019 року» який ніде не зберігало протягом 2 півріччя 2019 - 1 півріччя 2020 років. Згідно п.8.3 ДСТУ 7011:2009 «Соняшник, технічні умови» Насіння соняшнику розмішують та зберігають у чистих, сухих, без сторонніх запахів, не заражених шкідниками зерна зерносховищах відповідно до санітарних правил і умов зберігання, затверджених в установленому порядку в Україні. Партії насіння соняшнику 1-го, 2-го, 3-го класів, призначені для виробництва олії, розміщують, транспортують і зберігають окремо в умовах, що унеможливлюють їхнє змішування.

Таким чином, перевіркою встановлено, що TOB «АГРОПРОІНВЕСТ 08» декларувало придбання у ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» Товар «Насіння соняшнику врожаю 2019 року», який фактично являється товаром невідомого походження, так як відсутня його наявність у ланцюгу постачання від ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ».

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Бюджетне відшкодування за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 ПКУ).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996- IV від 16.07.1999 (далі - Закон № 996-IV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-IV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Досліджені судом документи не містять недоліків у формуванні, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Тож, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаним контрагентом у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Разом з тим, контролюючим органом висновок про нереальність вказаних господарських операцій (стор.18-20 Акту перевірки) зроблено на підставі доводів про те, що операції з контрагентом позивача неможливо підтвердити стосовно врахування наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виконання таких робіт. Вказані висновки контролюючий орган здійснив на підставі інформації з бази даних ІС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, веб-сайту ГУ ДПС України та інших даних Державної податкової служби.

Слід зазначити, що така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Вказана позиція також підтримується ВС у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17. Також, ВС у постанові від 27.02.2018 по справі № 811/2154/13-а вказав на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи данні отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Натомість, суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Вказана позиція підтверджена Верховним Судом 16.01.2018 під час розгляду справ № 820/4648/13-а, № 826/1398/14, № 2а-3404/12/1370, 18.01.2018 у справі № 2а-13944/12/2670, 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, 08.05.2018 у справі № 814/937/15.

Щодо доводів ГУ ДПС у Запорізькій області про відсутність складських приміщень для зберігання на протязі ІІ півріччя 2019 року та І півріччя 20020 року врожаю 2019 року, суд зауважує наступне.

Як зазначає податковий орган під час перевірки інформації щодо підтвердження джерела походження та умов зберігання товару, позивачем надано Договір оренди №01/07-19 від 01.07.2019, укладені між СФГ «Надежда» та ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ», предметом якого є передача у строкове платне користування частини нежитлового приміщення загальною площею 800 кв.м., що розташоване за адресою: Луганська область, Сватівський район, с. Андріївка. Строк дії договору з 01.07.2019 по 01.07.2020. До договору додано Акт прийому-передачі, згідно якого передано вказану частину нежитлового приміщення у користування ФГ БЕЛОГОРОВСЬКЕ».

За результатами аналізу договору та його виконання контролюючим органом встановлено, що протягом 2019 року та і півріччя 2020 року СФГ «Надежда» та ФГ БЕЛОГОРОВСЬКЕ» не декларували та не включали до податкового кредиту податкові зобов`язання по вказаним операціям.

Таким чином, ТОВ «АГРОПРОМІНВЕСТ 08» декларувало придбання у ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ» товар «насіння соняшнику врожаю 2019 року», який фактичне являється товаром невідомого походження, так як відсутня його наявність у ланцюгу постачання від ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ».

Судом досліджено товарно-транспортні накладні на перевезення насіння врожаю 2019 року, що придбаний у ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ», відповідно до яких замовником автотранспорту та вантажоодержувачем зазначено позивача, вантажовідправником – ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ», пункт навантаження – с. Андріївка, Сватиівський район, Луганська область; пункт розвантаження м. Вільнянськ, пров. Матросова, 22.

Здійснення перевезення відбувалося перевізниками: ФГ «Свистунівське», ТОВ «Санрейн Плюс», ПП «Артіль-Транс».

Щодо посилання відповідача на інформацію загальнодоступних інтернет-ресурсів що автомобілі та причепи ФГ «Свистунівське» та ПП «Артіль-Транс» є контейнеровозами, які не призначені для перевезення та розвантаження сипучих вантажів суд зазначає.

Згідно із абз.27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (в редакції на момент господарських операцій), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Документи обумовлені Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно- матеріальних цінностей. Таким чином помилки у вказаних документах або їх помилкове оформлення, жодним чином не впливають на реальність здійснення господарської операції та її відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Суд наголошує, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно- матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому (позиція Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 по справі №820/477/18).

Суд зауважує, що дані інтернет-ресурсів не є інформацією, що підтверджує нереальність здійснення позивачем господарських операцій із отримання від своїх контрагентів товару. Крім того, дані Інтернет ресурсів не відносяться до матеріалів, які є підставою для висновків під час проведення перевірок, відповідно до ст.83 ПК України, якою визначено, що такими матеріалами є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Суд також зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17 та від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а.

Як слідує з матеріалів перевірки податковим органом будь-яких зауважень щодо вищевказаних первинних документів не встановлено, окрім зауважень щодо відсутності у контрагента складського приміщення для зберігання насіння соняшнику.

Суд зазначає, що за змістом частин першої - п`ятої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

При цьому на підтвердження реальності операцій позивачем також надано до суду договори зі специфікаціями, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, що підтверджують подальшу реалізацію готової продукції, що отримана за результатами переробки насіння соняшника, третім особам.

Оцінивши вищевказані первинні документи за правилами КАС України, суд відмічає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач під час перевірки та судового розгляду на підтвердження дійсності та реальності господарських взаємовідносин із контрагентом надав усі необхідні та достатні первинні документи.

Щодо посилань представника відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом на підставі наявності податкової інформації щодо контрагента, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Висновок щодо нереальності господарських операцій здійснена на підставі аналізу комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів; ІТС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, інших баз відносно господарської діяльності ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ».

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Таким чином, відповідачем не доведено порушення ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» податкового законодавства у взаємовідносинах з ФГ «БЕЛОГОРОВСЬКЕ».

Отже, податкові повідомлення - рішення №00006780706 від 05.11.2020 та № 00006820706 від 05.11.2020 суд визнає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частини першої ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2102 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області. Оригінал платіжного доручення №3948 від 16.11.2020 знаходяться в матеріалах адміністративної справи.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, пров. Матросова, 22, код ЄДРПОУ 35834331) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00006780706 від 05.11.2020, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00006820706 від 05.11.2020, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 25.01.2021.

Суддя О.О. Артоуз