Рішення № 94505555, 20.01.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2021 року м. Ужгород№ 260/3758/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.

при секретарі судових засідань - Завидняк А.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Андрейчик В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської обласної прокуратури згідно якого просив суд: 1.Визнати протиправною бездіяльність Закарпатської обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні 20.08.2020 всіх належних йому сум. 2.3обов`язати Закарпатську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу згідно зі ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", починаючи з 01.01.2017 року по 20.08.2020, та з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин з жовтня 2019 по день звільнення. 3.Зобов`язати Закарпатську обласну прокуратуру України сплатити ОСОБА_1 різницю в недоотриманій при звільненні заробітній платі. 3.Зобов`язати Закарпатську обласну прокуратуру зробити перерахунок середнього заробітку ОСОБА_1 на день звільнення з урахуванням заробітної плати, визначеної з розмірів посадового окладу згідно зі ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", починаючи з 01.01.2017 року по 20.08.2020, та з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин з жовтня 2019 по день звільнення. 4.Зобов`язати Закарпатську обласну прокуратуру виплатити вихідну допомогу ОСОБА_1 при звільненні у розмірі середнього заробітку. 5.Зобов`язати Закарпатську обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. 6.Зобов`язати Закарпатську обласну прокуратуру надати ОСОБА_1 довідку про розмір та складові перерахованої заробітної плати з зазначенням її складових та визначення середнього заробітку за останні 60 місяців до дня звільнення з додатком. 7.Розглянути справу у судовому засіданні за участю сторін. 8.Судові витрати покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Наказом виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області Дем`янчука І.І. №354к від 18.08.2020 року позивача звільнено з посади начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області на підставі п.9 ч.1 ст. 51 ЗУ «Про прокуратуру» з 20.08.2020 року.

Посаду начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 обіймав з 05.07.2019, а до цього, з вересня 2016 року у прокуратурі Закарпатської області позивач обіймав посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури, прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції, прокурора відділу процесуального керівництва та прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область тощо. У зв`язку зі звільненням, відповідачем на банківський картковий рахунок позивача 19.08.2020 було зараховано заробітну плату у сумі 136 682,52 грн. (у тому числі компенсація невикористаної відпустки за 157 календарних днів). Крім того, 28.08.2020 на картковий рахунок було зараховано заробітну плату у сумі 5 531, 36 грн. Також 22.09.2020 року та 30.09.2020 року на картковий рахунок зараховано кошти у сумі 4 132,84 грн. та 4132,84 грн. Більше жодних сум заробітної плати та інших виплат на картковий рахунок позивача не надходило. Тобто, 30.09.2020 з позивачем проведено остаточний розрахунок при звільненні. Однак, відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», у редакції чинній на час звільнення, заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1774-VIII від 06.12.2016 посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 12, а з 25.09.2019 (після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до ч. 4 ст. 81 цього Закону посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, зокрема прокурора обласної прокуратури - 1,2 (аналогічний коефіцієнт встановлювався для прокурора обласної прокуратури у попередній редакції Закону від 20.08.2018). Частиною 5 ст. 81 вищенаведеного Закону передбачено, що посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються пропорційно до посадового окладу прокурора відповідної прокуратури з коефіцієнтом, зокрема оклад керівника підрозділу обласної прокуратури - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора обласної прокуратури.Таким чином, з 01.01.2017 року посадовий оклад повинен був складати 23 040 грн., з 01.01.2018 - 25 372,2 грн., з 01.01.2019 по 05.07.2019 - 27 662,4 грн. Після призначення позивача на адміністративну посаду начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Закарпатської області, з 05.07.2019 по 24.09.2019 посадовий оклад повинен був складати - 33 194,88 грн, з 24.09.2019 по 31.12.2019 посадовий оклад повинен був складати - 41 493,6 грн. , а з 01.01.2020 по час звільнення посадовий оклад повинен був складати 45 403, 2 грн.

Разом з тим, згідно довідки прокуратури Закарпатської області № 18- 173вих 2020 від 20.08.2020 та розрахункових листів за 2017-2020 роки, виданих Закарпатською обласною прокуратурою посадовий оклад як начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді складав 7 210,00 грн., а до цього оклад як прокурора відділу становив 5730 грн.

З огляду на викладене, вбачається, що заробітна плата не виплачувалась у повному розмірі, починаючи з 01.01.2017 року, у зв`язку із чим позивач вважає, що в даному випадку порушені його права на гідну оплату праці, у зв`язку із чим такий звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у відзиві н позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що статтею 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Згідно з вимогами зазначеної статті Кодексу та розміру загальної суми, передбаченої в Законах України «Про Державний бюджет України» на утримання органів прокуратури, з 2012 року по 10.09.2020 апарату прокуратури області та по теперішній час місцевим прокуратурам Офісом Генерального (Генеральною прокуратурою до 2019 року) прокурора проводились розрахунки сум на оплату праці у розрізі прокуратур усіх рівнів для затвердження їх у відповідних кошторисах видатків на кожен рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» і в даному випадку Закарпатська обласна прокуратура діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак підстав для перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 з 01.01.2017 по 20.08.2020 немає. Щодо здійснення перерахунку заробітної плати з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин, то представник прокуратури зазначила, що з набранням 25.09.2019 року чинності Закону № 113-ІХ, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ та постанова Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1795-ХІІ «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», втратили чинність, і посилання позивача на порушення його прав при невключенні до заробітної плати з жовтня 2019 по день звільнення надбавки за класний чин «старший радник юстиції» безпідставні, і також задоволенню не підлягають. Щодо виплати вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то представник прокуратури зазначила, що норми Закону № 1697-VII є пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовано спірних правовідносин або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі, і оскільки позивача звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ, то позивачу не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні так, як позивач не набув права на її отримання, отже в даному випадку позов до задоволення не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку наступного висновку.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, Наказом виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області Дем`янчука І.І. №354к від 18.08.2020 року позивача звільнено з посади начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області на підставі п.9 ч.1 ст. 51 ЗУ «Про прокуратуру» з 20.08.2020 року(а.с29). Згідно відомостей та записів у трудовій книжці позивача посаду начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 обіймав з 05.07.2019, а до цього, з вересня 2016 року у прокуратурі Закарпатської області позивач обіймав посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури, прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції, прокурора відділу процесуального керівництва та прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область тощо(а.с.18-22). У зв`язку зі звільненням, відповідачем на банківський картковий рахунок позивача 19.08.2020 було зараховано заробітну плату у сумі 136 682,52 грн. (у тому числі компенсація невикористаної відпустки за 157 календарних днів). Крім того, 28.08.2020 на картковий рахунок було зараховано заробітну плату у сумі 5 531, 36 грн. Також 22.09.2020 року та 30.09.2020 року на картковий рахунок зараховано кошти у сумі 4 132,84 грн. та 4132,84 грн.(а.с31-34) Більше жодних сум заробітної плати та інших виплат на картковий рахунок позивача не надходило. Тобто, 30.09.2020 з позивачем проведено остаточний розрахунок при звільненні. Однак, відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», у редакції чинній на час звільнення, заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1774-VIII від 06.12.2016 посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 12, а з 25.09.2019 (після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до ч. 4 ст. 81 цього Закону посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, зокрема прокурора обласної прокуратури - 1,2 (аналогічний коефіцієнт встановлювався для прокурора обласної прокуратури у попередній редакції Закону від 20.08.2018). Частиною 5 ст. 81 вищенаведеного Закону передбачено, що посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються пропорційно до посадового окладу прокурора відповідної прокуратури з коефіцієнтом, зокрема оклад керівника підрозділу обласної прокуратури - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора обласної прокуратури.Таким чином, з 01.01.2017 року посадовий оклад повинен був складати 23 040 грн., з 01.01.2018 - 25 372,2 грн., з 01.01.2019 по 05.07.2019 - 27 662,4 грн. Після призначення позивача на адміністративну посаду начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Закарпатської області, з 05.07.2019 по 24.09.2019 посадовий оклад повинен був складати - 33 194,88 грн, з 24.09.2019 по 31.12.2019 посадовий оклад повинен був складати - 41 493,6 грн. , а з 01.01.2020 по час звільнення посадовий оклад повинен був складати 45 403, 2 грн.

Разом з тим, згідно довідки прокуратури Закарпатської області № 18- 173вих 2020 від 20.08.2020 та розрахункових листів за 2017-2020 роки, виданих Закарпатською обласною прокуратурою посадовий оклад як начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді складав 7 210,00 грн., а до цього оклад як прокурора відділу становив 5730 грн(а.с.35-38).

З огляду на викладене, вбачається, що заробітна плата не виплачувалась у повному розмірі, починаючи з 01.01.2017 року, у зв`язку із чим позивач вважає, що в даному випадку порушені його права на гідну оплату праці, у зв`язку із чим такий звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались мж сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40, 44 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2,статті 74,частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Отже, КЗпП України передбачає особливості розірвання трудового договору з працівником у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Таке звільнення можливе лише в тому випадку, якщо відсутня можливість перевести працівника за його згодою на іншу посаду. Тому, в якості компенсації за втрату роботи Кодекс передбачає виплату працівнику вихідної допомоги, і такий обов`язок покладається на роботодавця у зв`язку з неможливістю подальшого працевлаштування цього працівника. Вихідна ж допомога за своєю суттю є певною соціальною гарантією для працівника у разі розірвання з ним трудового договору з ініціативи роботодавця. Водночас КЗпП України передбачає також, що особливості звільнення окремих категорій працівників визначаються законами, що регулюють їх правовий статус.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Статтею 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII визначено загальні умови звільнення прокурора з посади та припинення його повноважень на посаді. Так, зокрема, відповідно до п. 9 ч. 1 цієї статті, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019 року, який набрав чинності з 25.09.2019 року, розпочато процедуру реформування органів прокуратури.

Згідно із п. 6, 7, 19 розділу II «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019 року, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Таким чином, нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019 року врегульовано порядок проведення реорганізації органів прокуратури, в тому числі порядок переведення працівників на нові посади та їх звільнення з займаних посад.

При цьому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019 року доповнено ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII частиною п`ятою, згідно з якою на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Отже, вказаними нормативними актами визначені особливості звільнення прокурорів у зв`язку з проведенням реорганізації органів прокуратури чи скорочення штату. Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII не передбачено можливості виплати прокурору вихідної допомоги при звільненні його з займаної посади з вказаних вище підстав.

Суд зазначає про пріоритетність спеціального закону (Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII) перед нормами КЗпП України щодо звільнення окремих категорій працівників з підстав, визначених ч.1 ст.40 КЗпП. Трудове ж законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.

При цьому позивач помилково ототожнює звільнення з посади прокурора на підставі спеціального закону та розірвання трудового договору з працівником з ініціативи роботодавця у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як вбачається з наказу виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області від 18.08.2020 № 352 к, підставою звільнення позивача було рішення кадрової комісії №7 про неуспішне проходження атестації згідно з пунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113- IX.

Оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України «Про прокуратуру», яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання. Відтак, у відповідача не було обов`язку виплачувати позивачу на день звільнення вихідну допомогу, передбачену ст. 44 КЗпП України.

Таким чином відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тобто згідно частини другої статті 19 Конституції України.

Таким чином, враховуючи те, що позивача звільнено лише та виключно з підстав та в порядку, передбачених спеціальним законодавством, а саме: Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019 року, «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, якими не передбачено вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 по справі № 820/1119/16 тощо.

Щодо позовної вимоги позивача про здійснення перерахунку заробітної плати з урахуванням розмірів посадового окладу згідно зі ст.81 Закону України «Про прокуратуру», то суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 визначено, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому Положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Порядок виконання цього Рішення підлягає застосуванню з дня його ухвалення Конституційним Судом України.

При цьому Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 1 13), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Так, у частині 1 статті 7 Закону України від 14.10.2014 № 1697-V11 «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697) слова «регіональні» та «місцеві» замінено відповідно на «обласні» та «окружні», а пункт 4 цієї частини 1 та статті стосовно військових прокуратур в системі органів прокуратури виключено.

Отже, статтею 15 Закону № 1697 зазначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах (в редакції Закону № 113).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 113 за прокурорами та керівниками регіональних і місцевих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до обласної чи окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників регіональних прокуратур та місцевих прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури ».

Пунктом 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113 передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у регіональних прокуратурах чи місцевих прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах чи окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Також пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113 передбачено, що день початку роботи обласних прокуратур та окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України».

Таким чином Закон № 1697 (із змінами внесеними Законом № 1 13), а не Бюджетний кодекс України (норма якого визнана неконституційною), передбачає оплату праці працівників регіональних прокуратур та місцевих прокуратур відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» на сьогодні є чинною).

Відповідно до статті 89 Закону України 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» зі змінами, фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокуратура України.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно з вимогами зазначеної статті Кодексу та розміру загальної суми, передбаченої в Законах України «Про Державний бюджет України» на утримання органів прокуратури, з 2012 року по 10.09.2020 апарату прокуратури області та по теперішній час місцевим прокуратурам Офісом Генерального (Генеральною прокуратурою до 2019 року) прокурора проводились розрахунки сум на оплату праці у розрізі прокуратур усіх рівнів для затвердження їх у відповідних кошторисах видатків на кожен рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Також, щорічно на виконання завдання Офісу Генерального прокурора відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» обласною прокуратурою надаються на затвердження Генеральному прокурору штатні розписи регіональної та місцевих прокуратур, де встановлюються оклади.

У подальшому при внесенні змін до структури або окладів у штатному розписі регіональних та місцевих прокуратур складається новий штатний розпис на дату видання наказу Генеральним прокурором або прийняття нових нормативно правових актів з умов оплати праці.

Згідно зі статтею 90 Закону України 14.10.2014 № 1697- VІІ «Про прокуратуру» зі змінами, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисам и і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Отже, прокуратура області фінансується головним розпорядником коштів відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до переконання, що Закарпатська обласна прокуратура діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак підстав для перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 з 01.01.2017 по 20.08.2020 немає, і позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги позивача про здійснення перерахунку заробітної плати з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи прокуратури України та їх посадові особи зобов`язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, в редакції до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон №113- IX) було визначено, що розмір надбавки за класні чини як складової заробітної плати прокурорів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1795-ХІ1 було передбачено, що працівникам органів прокуратури, які мають класні чини, виплачуються відповідні грошові надбавки до посадових окладів.

Постанова Уряду «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 № 505 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657, визначала розмір надбавок до посадових окладів працівників органів прокуратури за класний чин.

Наказом Генерального прокурора від 02.09.2019 № 95к позивачу присвоєно класний чин «старший радник юстиції».

У зв`язку з цим, йому нараховувалася відповідна надбавка за класний чин згідно з вимогами чинного законодавства.

Проте, з набранням 25.09.2019 чинності Закону № 113-ІХ, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ та постанова Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1795-ХІІ «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», втратили чинність.

Слід зазначити, що саме положення вищевказаних нормативно- правових актів встановлювали класні чини прокурорів та їх право на надбавку за класний чин.

Постанова Уряду від 31.05.2012 № 505, у тому числі зі змінами внесеними постановою від 30.08.2017 № 657, лише визначала розмір цієї надбавки.

Таким чином з 25.09.2019 скасовано одну із складових заробітної плати прокурорів - надбавку за класний чин.

Тому посилання позивача на порушення його прав при невключені до заробітної плати з жовтня 2019 по день звільнення надбавки за класний чин «старший радник юстиції» безпідставні.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до переконливого висновку, що, безпідставними є вимоги позивача щодо перерахунку заробітної плати з урахуванням розмірів посадового окладу згідно зі ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 01.01.2017 року по 20.08.2020, та з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин з жовтня 2019 по день звільнення, а також щодо сплатити позивачу різниці в недоотриманій при звільненні заробітній платі та здійсненні перерахунку середнього заробітку позивача на день звільнення з урахуванням заробітної плати, визначеної з розмірів посадового окладу згідно зі ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 01.01.2017 року по 20.08.2020, та з урахуванням надбавки до посадового окладу за класний чин з жовтня 2019 по день звільнення, так як такі вимоги позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на припущення позивача та відповідно спростовані представником відповідача в судовому засіданні.

Окрім наведеного вище, суд також вважає за необхідне зазначити, що правомірність наказу про його звільнення не є предметом спору у даній справі.

Також суд звертає увагу сторін, що наявність підстав для виплати середнього заробітку за період затримки розрахунку позивач пов`язує з невиплатою при звільненні вихідної допомоги, що, на його думку, з урахуванням приписів ст. 117 КЗпП зумовлює необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи те, що Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII не передбачено виплату позивачу вихідної допомоги при звільненні, не доведеними також є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 20.08.2020 року по день фактичного розрахунку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, учасниками справи суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно суд дійшов висновків, що на виконання вимог ч. 1 ст. 77 КАС України відповідачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення та доказана відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, а відповідно немає підстав для задоволення цих позовних вимог та похідних від них вимог зобов`язального характеру, отже немає підстав для задоволення позову повністю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 258, 262, 291, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову за позовною заявою ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Закарпатської обласної прокуратури (вул. Коцюбинського, буд. 2а,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 02909967) про зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 29.01.2021 року

СуддяЮ.Ю.Дору