Рішення № 94504053, 20.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2021 р. Справа№805/8974/13-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А.,

за участі:

секретаря судового засідання - Гуменної В.П.,

представниці відповідача - Тернинко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003611702-1624 від 15.03.2013,-

У С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, у якому просив визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0003611702-1624 від 15.03.2013.

На обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 посилався на те, що в силу положень частини сьомої статті 42 Закону України «Про телекомунікації» діяльність провайдера не підлягає ліцензуванню, а тому він правомірно застосовував спрощену систему оподаткування та звітності і не зобов`язаний був переходити на сплату інших податків та зборів. Крім того, на переконання позивача, наявність ліцензій на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації мереж та провайдера програмної послуги не свідчить про зайняття позивачем вказаною діяльністю. Позивач тільки мав намір займатись зазначеними видами діяльності, але фактично їх не здійснював, а надавав тільки послуги провайдера телекомунікацій, що підтверджено договорами, укладеними з фізичними особами.

З огляду на наведене, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 15.03.2013 № 0003611702-1624 про збільшення суми грошового зобов`язання у розмірі 24 918, 75 грн, у тому числі за основним платежем 24 435, 00 грн, та штрафними санкціями у сумі 483, 75 грн.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, прийняте в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Представник податкового органу вказує на те, що під час перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді з 01.01.2012 по 31.01.2013 ФОП ОСОБА_1 на підставі договорів з фізичними особами (замовниками) виконував роботи з підключення до сітки колективного прийому телебачення та надавав послуги з доставки якісного телевізійного сигналу, надання послуг кабельного телебачення належить до діяльності у сфері телекомунікацій (електрозв`язку), тому фізичні особи - підприємці, які здійснювали діяльність з надання послуг у сфері телекомунікацій (електрозв`язку) у періоді з 01.01.2012 по 30.06.2012, як вважає відповідач, не могли бути платниками єдиного податку за будь-яких умов, а у періоді з 01.07.2012 за умови, що діяльність, яку вони здійснюють у цьому періоді, не підлягає ліцензуванню.

Крім того, представник відповідача вказує на те, що ФОП ОСОБА_1 отримав ліцензію на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телемереж (телекомунікаційних мереж) на території м. Костянтинівки Донецької області та ліцензію провайдера програмної послуги серія НР № 0593-п, видану Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. Термін дії ліцензії з 13.11.2008 по 13.11.2018.

Враховуючи наведене, просив в задоволені позовної заяви відмовити.

Поряд з цим, представницею Головного управління ДПС у Донецькій області надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди остання зазначає, що фізичні особи - підприємці, зокрема ОСОБА_1 , які здійснюють діяльність з надання послуг телебачення, повинні мати відповідні ліцензії і не можуть бути платниками єдиного податку. З огляду на наведене, контролюючим органом і було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 14.08.2013, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013, в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовив повністю.

Проте Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.10.2015 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 16.11.2015 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 № 0003611702-1624.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 09.08.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовив.

Постановою від 08.08.2020 Верховний Суд касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2015 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016 скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Голуб В.А.

28.09.2020 суд прийняв до провадження адміністративну справу. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 15 год 00 хв 21.10.2020.

Ухвалою від 21.10.2020 суд замінив неналежного відповідача - Костянтинівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області на належного - Головне управління ДПС у Донецькій області. Суд відклав підготовче засідання на 10 год 00 хв 25.11.2020.

25.11.2020 суд виніс ухвалу, якою відклав підготовче засідання по адміністративній справі до 14 год 30 хв 23.12.2020.

Ухвалою від 23.12.2020 суд закрив підготовче провадження по справі. Призначив судове засідання на 12 год 00 хв 20.01.2021.

На судове засідання позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з`явився.

Представниця відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Костянтинівською об`єднаною державною податковою інспекцією Донецької області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 13.02.2013, результати якої оформлені актом від 27.02.2013 № 217/17-2-2367300155.

За висновками вказаного акту ФОП ОСОБА_1 були порушені вимоги: підпункту 5 пункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, що полягало у тому, що підприємець самостійно не перейшов на сплату інших податків і зборів, у зв`язку з чим відповідно до підпункту 4 пункту 299.15 статті 299, пункту 299.16 статті 299 Податкового кодексу України свідоцтво платника єдиного податку підлягає анулюванню на підставі акту перевірки; вимоги підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291, підпункту 4 пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з єдиного податку за 2012 рік - січень 2013 року на загальну суму 24 435, 00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що у періоді з 01.01.2012 по 13.02.2012 ФОП ОСОБА_1 застосовував спрощену систему оподаткування та був платником єдиного податку другої групи. У заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, поданої до Інспекції 18.01.2012 (вх № 1664/З від 18.01.2012) у графі 10 підприємець зазначив обраний вид діяльності згідно КВЕД ДК 009:2005 - 92.20.0 «Діяльність у сфері радіомовлення та телебачення», який дає право платнику податків перебувати на спрощеній системі оподаткування; у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, поданої до Інспекції 14.12.2012 (вх № 5044/З від 14.12.2012) у графі 10 підприємець зазначив обраний вид діяльності згідно КВЕД ДК 009:2010 - 60.20 «Діяльність у сфері телевізійного мовлення», який дає право платнику податків перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Також у акті перевірки було вказано про відсутність у позивача в періоді, який перевірявся, права застосовувати спрощену систему оподаткування, оскільки ним фактично здійснюється діяльність зв`язку, що є порушенням підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (т.1 а.с.104-133).

На акт перевірки позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких висновки акту були залишені без змін відповідно до листа Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Донецької області ДПС від 12.03.2013 (т.1 а.с.14-17).

На підставі висновків акта перевірки податкова інспекція прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0003611702-1624 від 15.03.2013, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України збільшила ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: єдиний податок з фізичних осіб на 24 918, 75 грн., у тому числі: 24 435, 00 грн. - за основним платежем та 483,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.9).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось підприємцем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін, відповідно до рішення Державної податкової служби у Донецькій області № 4778/00/10-212-6 від 24.05.2013 (т. 1 а.с. 18-19).

Разом з тим, вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення № 0003611702-1624 від 15.03.2013, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про зв`язок» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), електричний зв`язок - це передача, випромінювання або прийом знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах.

Відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 294 Податкового кодексу України (у редакції, чинній у період з 01.01.2012 по 30.06.2012) не можуть бути платниками єдиного податку суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти та зв`язку.

Законом України від 24.05.2012 № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», який набрав чинності 01.07.2012, підпункт 8 був викладений в такій редакції: « 8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності) та зв`язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню)».

Відповідно до підпункту 4 пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої, другої і третьої груп у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Згідно з підпунктом 4 пункту 299.15 статті 299 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідоцтво платника податку анулюється органом державної податкової служби у випадках та у строки: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Відповідно до підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд дійшов висновку, що у період з 01.01.2012 по 30.06.2012 суб`єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, діяльність з надання послуг зв`язку, не можуть бути платниками єдиного податку, а починаючи з 01.07.2012 ця заборона поширюється лише на відповідні послуги, які потребують ліцензування.

Таким чином, оскільки позивач надавав послуги, які відносяться до послуг електрозв`язку, у період з 01.01.2012 по 30.06.2012 суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не мав права бути платником єдиного податку, оскільки у цей період заборона статусу платника єдиного податку обмежувалась лише самим фактом надання послуг зв`язку.

Отже, відповідачем правомірно збільшено суми грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 та нараховано штрафні санкції за вказаний період.

Водночас, щодо правомірності збільшення суми грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб за період з 01.07.2012 по 13.02.2013, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом, з 01.07.2012 Податковим кодексом України було встановлено обмеження для фізичних осіб, які бажають обрати спрощену систему оподаткування. Так, з вказаного періоду фізичні особи, які надають ліцензовані послуги втратили право сплачувати єдиний податок.

З договорів, які долучені до матеріалів справи вбачається, що позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надавав послуги з підключення до мережі колективного прийому телебачення, як провайдер (т. 1 а.с. 50-98).

Поряд з цим, позивач наголошує, що вказані послуги він надавав як провайдер телекомунікацій, а не провайдер програмної послуги.

Однак, виходячи з визначення, яке наведено у постанові Кабінету Міністрів України

від 8 серпня 2005 року № 720 «Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг», а також в Законі України «Про телекомунікації» 18 листопада 2003 року № 1280-IV провайдер телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на провадження діяльності у сфері телекомунікацій, крім технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку.

Закон України «Про телебачення та радіомовлення» надає визначення терміну провайдер програмної послуги. Так, це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж.

На переконання суду, провайдер телекомунікацій є більш загальним визначенням, відносно провайдера програмної послуги.

Дійсно, виходячи з приписів ст. 41 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» системи колективного прийому теле- та/чи радіопрограм створюються з метою отримання споживачами можливості якісного приймання за допомогою побутових приймальних засобів телевізійних та/чи радіопрограм, які розповсюджуються в зоні дії системи колективного прийому.

Системи колективного прийому не кваліфікуються як багатоканальні телемережі. Діяльність їх операторів не підлягає ліцензуванню Національною радою. Розповсюдження програм споживачам за допомогою системи колективного прийому не потребує реєстрації суб`єкта інформаційної діяльності.

У складі багатоканальної мережі система колективного прийому може бути лише за договірно закріпленою згодою власників будинку на це та на схвалений мешканцями (потенціальними абонентами) пакет додаткових послуг багатоканальної телемережі.

Як вбачається із заяви, яка була направлена на адресу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформації, позивач наголосив, що надає послуги кабельного телебачення та має відповідну ліцензію (т.1 а.с.37-38).

Суд зауважує, що під поняттям «кабельне телебачення» розуміють надання абонентам можливості перегляду кількох телеканалів, які доставляються по одному кабелю. Такий кабель є багатоканальної телемережею, а сукупність телеканалів, що поставляються абоненту по телемережі - «пакетом програм».

Отже, на переконання суду, позивач надавав послуги, як провайдер програмної послуги.

Судом встановлено, що ще у 2008 році позивач отримав ліцензію провайдера програмної послуги (т. 1 а.с.13 зворотній бік).

При цьому, 17.01.2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012, вказавши при цьому вид діяльності підклас 92.20.0 Діяльність у сфері радіомовлення та телебачення, відповідно до Національного класифікатора України Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005 (КВЕД ДК 009:2005) (т. 1 а.с.46-47).

Податковим органом було видано позивачу свідоцтво платника єдиного податку серії Б № 598454 (т.2 а.с. 45-46).

Суд зазначає, що вид діяльності підклас 92.20.0 включає:

- створення (виготовлення) фільмів, реклами, окремих телевізійних та/або радіопередач чи програм телерадіоорганізаціями, студіями-виробниками (незалежними продюсерами);

- комплектування та/або пакетування телевізійних чи радіопрограм та передач телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги;

- діяльність дистриб`юторів телерадіопрограм з передачі (відчуження) прав організацій мовлення (вітчизняних та/або зарубіжних) телерадіоорганізаціям України та/або провайдерам програмної послуги.

Не включає: технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж без права надання програмної (інформаційної) послуги (див. 64.20).

Отже, обравши вказаний вид діяльності, позивач надавав послуги з комплектування та/або пакетування телевізійних чи радіопрограм та передач телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги.

Листом Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв`язку та інформації від 20.07.2013 № 06-4974/09 визначено, що технічне обслуговування і експлуатації власних телемереж не є по суті наданням послуг, які потребують ліцензування (т. 1 а.с.135).

На переконання суду, ключовим в даному випадку є саме надання послуги провайдером програмної послуги. Дійсно, податковим органом не доведено та судом не встановлено, що позивачем надавались послуги з технічного обслуговування і експлуатацію не власних телемереж.

Однак, обравши вказаний КВЕД позивач сам підтвердив, що здійснює діяльність як провайдер програмної послуги. Тобто надає ті послуги, що потребують ліцензуванню.

Як встановлено судом, 14.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до свідоцтва платника єдиного податку, а саме зміни видів діяльності, обравши клас 60.20, відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 23.12.2011 року № 396 «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності» надані пояснення до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010) (т.1 а.с.44-45).

Саме у зв`язку із поданням до податкового органу вказаної заяви, відповідачем і були внесені зміни до свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 598454 (т.2 а.с. 45-46). Проте встановити коли саме (дату) до вказаного свідоцтва платника єдиного податку були внесені зміни не надається можливим у зв`язку зі спливом значного проміжку часу та відсутності будь-якої реєстрації відповідачем внесення зазначених змін.

Розділ 60 Діяльність у сфері радіомовлення та телевізійного мовлення включає діяльність зі створення радіо- і телевізійних програм або придбання прав на поширення контенту на наступну трансляцію цих матеріалів, таких як розважальні програми, а також новини, ток-шоу тощо. До цього розділу також відносять широкомовне передавання даних, зазвичай інтегроване з телевізійним або радіомовленням. Телерадіомовлення може здійснюватися за допомогою різних технологій: ефірного мовлення, через супутникову або кабельну мережу або через мережу Інтернет. Цей розділ також включає виробництво програм спеціального формату, таких як новини, спортивні, навчальні та молодіжні програми, на основі контракту на замовлення інших осіб з метою подальшої трансляції для громадськості. Цей розділ не включає розповсюдження кабельних та інших програм, що їх демонструють абонентам на умовах передплати (див. розділ 61)

Клас 60.20 Діяльність у сфері телевізійного мовлення включає створення телевізійними каналами повного пакета програм на основі придбаних програмних компонентів (наприклад, художніх або документальних фільмів тощо), програмних компонентів власного виробництва (наприклад, місцеві новини, репортажі в прямому ефірі) або комбінування обох видів компонентів.

Повний пакет телепрограм може або транслюватися їх виробником, або вироблятися з метою їх передавання іншим одиницям, таким як компанії, що надають послуги кабельного телебачення, або провайдерам супутникового телемовлення, для подальшого поширення глядачам.

Програми можуть бути загального або спеціалізованого формату (наприклад, такі як новини, спортивні, навчальні або молодіжні передачі).

Цей клас включає створення програм, вільно доступних користувачам, а також програм, доступних тільки на основі передплати. Сюди також відносять створення програм для каналів, що демонструють відео на запит.

Цей клас також включає передавання даних за допомогою телемереж.

Цей клас не включає:

- виробництво компонентів телевізійних програм (кінофільмів, документальних фільмів, ток-шоу, реклами тощо), не пов`язаних із їх трансляцією, див. 59.11

- комплектування пакета каналів і розповсюдження такого пакета без створення телевізійних програм, див. розділ 61.

На переконання суду, діяльність позивача жодним чином не відповідає класу 60.20, який він самостійно змінив, відповідно до своєї заяви від 14.12.2012, оскільки вказаний клас не передбачає надання послуг комплектування пакета каналів і розповсюдження такого пакета без створення телевізійних програм, а також надання послуг на умовах переплати.

Отже, на думку суду, позивач надавав послуги, які потребують ліцензуванню, що виключало можливість перебування його на спрощеній системі оподаткування.

Дійсно, як встановлено судом у судовому засіданні під час розгляду справи, податковим органом не приймалось рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, з огляду на те, що як в адміністративному так і в судовому порядку ОСОБА_2 було оскаржено результати проведеної перевірки, за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд наголошує, що формальна наявність у платника неанульованого свідоцтва платника єдиного податку не є, на переконання суду, достатньою умовою для перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки податкове законодавство пов`язує статус платника єдиного податку з дотриманням низки умов, а не лише з наявністю відповідної реєстрації.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що у період з 01.01.2012 по 30.06.2012 позивач не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування з огляду на те, що надавав послуги зв`язку, а в період з 01.07.2012 по 13.02.2013 - оскільки здійснював ліцензовану діяльність.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, оскільки контролюючим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0003611702-1624 від 15.03.2013, яким донараховано грошове зобов`язання та нараховано штрафні санкції.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв`язку із відмовою у задоволенні позову.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, місцезнаходження: Україна, 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 59) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003611702-1624 від 15.03.2013, - відмовити в повному обсязі.

Повний текст рішення складено 29.01.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб