Ухвала суду № 94503392, 29.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

29 січня 2021 р. Справа № 120/434/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у письмовому провадженні в м. Вінниці заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2021 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Брилянт І.О. (надалі - представник позивачки), подана від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання позовної заяви до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням, та зобов`язання відповідача подати позовну заяву до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка є власницею будинковолодіння по АДРЕСА_2 . В жовтні 2019 року на суміжних ділянках, що розташовані по АДРЕСА_1 , третя особа розпочала будівництво багатоквартирного будинку під іменем забудовника "АРТ ХАУС-ІІ". Позивачка зазначає, що вказане будівництво здійснюється за відсутності дозвільної документації, з істотним порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та на присадибній земельній ділянці, яка не призначена для цієї мети та розташована в зоні індивідуальної садибної житлової забудови, де забороняється будівництво багатоквартирного висотного будинку. Водночас таке самовільне будівництво порушує права та законні інтереси позивачки, як суміжного землекористувача, та завдає їй шкоди. Окрім того, позивачка зауважує, що факт незаконності будівництва спірного об`єкта підтверджується перевіркою, проведеною Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, за результатом якої третій особі видано припис про усунення виявленого порушення та зобов`язано негайно зупинити будівельні роботи та привести об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства, а в разі неможливості - до первинного стану. Втім, незважаючи на те, що третя особа припису не виконала, відповідач проявляє бездіяльність та за наявності підстав для цього не подає до суду позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Як наслідок, незаконне будівництво продовжується, чим створюється передумови для заподіяння ще більшої шкоди правам та інтересам як позивачці, так і жителям сусідніх будинків. Таким чином, позивачка вважає оскаржувану бездіяльність відповідача протиправною, а тому звертається до суду з позовом про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії на реалізацію своїх владних управлінських функцій.

Одночасно з пред`явленням вказаного позову представник позивачки подала заяву про забезпечення позову шляхом:

- заборони відповідачу вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема приймати в експлуатацію об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 (реєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації);

- заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема здійснювати державну реєстрацію речових прав на об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 ;

- заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема вчиняти будь-які правочини (іпотека, застава) та інші дії, спрямовані на відчуження об`єкту будівництва по АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 21.01.2021 на підставі положень ч. 1, 2, 3 ст. 154 КАС України вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні 22.01.2021 з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 22.01.2021 заяву представника позивачки про забезпечення позову задоволено частково та в порядку забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 заборонено Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради вчиняти дії щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 . В решті заяву залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 25.01.2021 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10:00 год 22.02.2021.

27.01.2021 до суду надійшла заява представника позивачки про забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом зупинення дії шляхом заборони третій особі ОСОБА_2 вчиняти дії, а саме продовжувати будівництво по АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.

У заяві зазначається, що незважаючи на видані відповідачем приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі припинення будівельних робіт, третя особа продовжує будівництво спірного об`єкта.

Представник позивачки зауважує, що дана справа стосується можливого знесення такого об`єкта самочинного будівництва і, враховуючи темпи незаконної забудови багатоповерхівки, у разі задоволення позову ОСОБА_1 , без вжиття судом заходів його забезпечення виконання відповідного рішення суду може бути ускладненим або взагалі неможливим, та призведе до необхідності докладати значні зусилля для відновлення порушених прав позивачки.

Крім того, представник позивачки просить врахувати, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі № 120/1477/20-а було забезпечено позов ОСОБА_1 до Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, а саме продовжувати будівництво по АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у відповідній справі.

Однак постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2020 вжиті заходи забезпечення позову скасовано у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду у вищевказаній справі. Тобто, після прийняття Вінницьким окружним адміністративним судом ухвали від 22.01.2021 про часткове забезпечення позову ОСОБА_1 у цій справі шляхом заборони відповідачу приймати в експлуатацію спірний об`єкт будівництва, виникли нові обставини, які мають істотне значення як для вирішення питання про забезпечення позову загалом, так і для обрання судом ефективного способу забезпечення позову.

Водночас представник позивачки зазначає, що не дивлячись на встановлену апеляційним судом забору, будівельні роботи продовжувалися та продовжуюються надалі, що свідчить про бажання третьої особи завершити самочинне будівництво, ввести об`єкт будівництва в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на нього.

Отже, на думку заявника, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивачки як суміжного землекористувача, що дає законні підстави для забезпечення позову у спосіб заборони третій особі продовжувати спірне будівництво. При цьому заявлений спосіб забезпечення позову представник позивачки вважає адекватним та співмірним із позовними вимогами.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, передбаченим статтею 152 КАС України. Підстав для повернення заяви без розгляду відповідно до частини шостої статті 154 КАС України не встановлено.

Частиною першою статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відтак, ураховуючи те, що питання про наявність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 вже було предметом судового розгляду у судовому засіданні, а матеріалів справи та додатково наданих заявником доказів є достатньо для вирішення заяви про забезпечення позову, суд доходить висновку про можливість її розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В силу приписів частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Суд зауважує, що частиною другою статті 150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Відтак суд, виходячи з конкретних обставин та з урахуванням наданих йому доказів, повинен встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому (1) ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або (2) ефективний захист (поновлення) порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, або (3) є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи, та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Предметом спору у цій справі є бездіяльність Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради щодо неподання до суду позовної заяви до забудовника ОСОБА_2 про знесення об`єкта самочинного будівництва по АДРЕСА_1 , з компенсацією витрат, пов`язаних з таким знесенням.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що третя особа, за відсутності відповідного дозволу та необхідної проектної документації, на земельній ділянці, що не призначена для таких цілей, грубо порушуючи вимоги чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, державні будівельні норми, стандарти і правила проводить будівництво багатоквартирного житлового будинку поруч із будинковолодінням позивачки, що порушує її права як суміжного землекористувача та завдає шкоди її власності.

Також позивачка зазначає, що відповідач, встановивши порушення забудовником ОСОБА_2 вимог містобудівного законодавства, а також факт невиконання вимог припису про зупинення будівництва та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, ігнорує імперативну норму статті 38 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) та умисно протягом тривалого часу не звертається до суду з позовом до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта по АДРЕСА_1 , даючи йому можливість надалі здійснювати незаконне будівництво.

Відтак позивачка просить суд про захист її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, шляхом його зобов`язання подати позовну заяву до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта за вказаною адресою та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Отже, для вирішення спору між сторонами суд повинен, по-перше, вдатися до оцінки питання про наявність достатніх підстав вважати спірний об`єкт будівництва самочинним, і, по-друге, встановити, чи є відповідач уповноваженим суб`єктом владних повноважень щодо ініціювання знесення такого об`єкта як самочинного будівництва, та чи допустив він у такому разі протиправну бездіяльність щодо неподання до суду позовної заяви про знесення цього об`єкта, як це передбачено законом.

Відповідно, у випадку задоволення судом позову у цій справі та набранням таким рішенням законної сили, у відповідача виникне обов`язок вчинити дії щодо подання до суду позову про знесення спірного об`єкта як самочинного будівництва.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами представника позивачки про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання відповідного судового рішення або, навіть, унеможливити його виконання, а також призведе до необхідності докладати значні зусилля для поновлення прав та інтересів позивачки у спірних правовідносинах.

При цьому суд враховує правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 826/22842/15.

Так, переглядаючи в касаційному порядку рішення попередніх судових інстанцій у справі про оскарження фізичною особою бездіяльності Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо не звернення до суду із позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач у справі, будучи власником житлового будинку по сусідству з самочинним будівництвом, має законний інтерес у тому, щоб будівництво було приведене у відповідність до будівельних норм, оскільки це безпосередньо впливає на умови використання належного йому будинку. Така особа є потерпілою від стверджуваного порушення, а відтак має право на захист свого законного інтересу.

Крім того, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, зокрема положення статті 38 Закону № 3038-VI, у вказаній справі Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є способом захисту публічних інтересів у сфері містобудування, а не прав та законних інтересів відповідної Держархбудінспекції. Захист публічних інтересів у сфері містобудування не може ставитися у залежність від бажання Держархбудінспекції. У разі невиконання органом державного архітектурно-будівельного контролю його повноваження, передбаченого законом, особа, яка вважає, що така бездіяльність порушує її права або законні інтереси, має право звернутися з відповідним позовом до суду. Вирішуючи такий публічно-правовий спір, адміністративний суд перевіряє оскаржувану бездіяльність на предмет її відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, а у разі встановлення протиправності такої бездіяльності, з метою ефективного захисту прав або законних інтересів фізичних осіб, юридичних осіб зобов`язує відповідача вчинити дії, які випливають з імперативних правових норм.

Аналогічна права позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах також викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №807/62/16.

Таким чином, спір, який виник та існує між сторонами, стосуються не лише захисту прав та інтересів особисто позивачки, але й безпосередньо пов`язаний з публічним інтересом, який за своєю суттю є сукупністю приватних інтересів, за яким стоять важливі для значної кількості осіб потреби (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17 (К/9901/44258/18).

Відтак, на думку суду, публічний інтерес цього спору додатково свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову в цій справі, з метою відвернення тієї значної шкоди, що може бути заподіяна у разі незабезпечення позову.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд також враховує, що на цій стадії судового розгляду суд не може з`ясовувати, чи є об`єкт по АДРЕСА_1 самочинним будівництвом та встановлювати відсутність або наявність умов, визначених статтею 38 Закону № 3038-VI, для звернення уповноваженого органу державного архітектурно-будівельного контролю з позовом про знесення такого об`єкта будівництва як самочинного.

Разом з тим, надані суду докази свідчать про небезпідставність тверджень позивачки щодо здійснення третьою особою будівництва багатоквартирного житлового будинку без необхідної дозвільної документації, з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети.

Так, з матеріалів справи видно, що за зверненнями позивачки у листопаді 2019 року Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради провів позапланову перевірку будівництва по АДРЕСА_1. За результатами перевірки складено акт від 08.11.2019 № 291-ПП, яким встановлено, що ОСОБА_2 виконує будівельні роботи з влаштування фундаментної плити без повідомлення про початок виконання будівельних робіт до органу державного архітектурно-будівельного контролю, чим порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону № 3038-VI.

Постановою Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради від 11.11.2019 № 113 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпП, та за вищевказане правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн.

Також за результатами позапланової перевірки третій особі видано припис від 08.11.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів і правил, яким зобов`язано до 08.01.2020 зупинити будівельні роботи, привести об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства, а у разі неможливості - до первинного стану.

Надалі відповідач провів перевірку виконання припису, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_2 не виконав вимог прпису від 08.11.2019, а саме будівельних робіт не зупинив та не привів об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства. Результати цієї перевірки оформлені актом від 23.01.2020 № 23-ПП.

Крім того, постановою Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради від 23.01.2020 № 7 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпП, та за невиконання вимог припису притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Факт невиконання третьою особою вимог припису додатково підтверджується численними відповідями Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, наданими за результатами розгляду звернень позивачки та її представника, зокрема від 02.03.2020 № 36-00-010-11418, від 03.03.2020 № Б-36-15474/01-36, від 20.03.2020 № К-01-23741/01-36. Водночас у своїх відповідях відповідач зазначає, що матеріали відповідної справи передані до Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради для забезпечення подання позову до суду про знесення самочинного будівництва.

Також з наданих позивачкою документів видно, що спірний об`єкт будівництва розташований на земельних ділянках з цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", а відповідно до Генерального плану міста (плану зонування міста) такі земельні ділянки знаходяться в зоні індивідуальної садибної житлової забудови.

Отже, небезпідставними є твердження позивачки про те, що третя особа здійснює будівництво багатоповерхового житлового будинку на присадибній земельній ділянці, яка не відведена для таких цілей.

Відтак, не дивлячись на те, що наведені вище обставини підлягають з`ясуванню та перевірці під час розгляду справи по суті, суд визнає достатніми надані стороною позивача докази для того, що дійти висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову та наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому суд враховує, що під час розгляду першої заяви позивачки про забезпечення позову відповідач не навів переконливих аргументів на підтвердження того, що станом на сьогодні відсутні підстави вважати спірний об`єкт самочинним будівництвом. У судовому засіданні представники відповідача пояснили, що ОСОБА_2 уклав з виконавчим комітетом Вінницької міської ради договір про забудову територій та виконання благоустрою за власні кошти, отримав містобудівні умови і обмеження та подав повідомлення про початок проведення будівельних робіт. Тим самим, на думку відповідача, третя особа виконала раніше виданій їй припис та узаконила проведення будівництва.

Втім, судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2020 у справі № 120/4874/20-а повністю задоволено позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про скасування рішення, та скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 635 від 12.03.2020 "Про затвердження Договору про забудову території", укладеного між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ОСОБА_2 .

Згідно з наданою суду копією вказаного рішення, воно набрало законної сили 11.01.2021.

Крім того, судом проаналізовано містобудівні умови і обмеження на проектування житлового будинку по АДРЕСА_1 , затверджені рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.03.2020 № 653, а також повідомлення ОСОБА_2 про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів (реєстраційний № ВН061201471598 від 26.05.2020), та встановлено, що вказані документи видані на проектування та будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 (з наступними характеристиками: кількість поверхів - 2 + мансарда, кількість квартир - 1, житлова площа - 1072,7 кв.м), тоді як фактично здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку.

Так, з наданих представником позивачки фотознімків з місця будівництва видно, що за вказаною адресою насправді будується багатоповерховий (щонайменше 4 поверхи) багатоквартирний житловий будинок.

Крім того, як вбачається із загальнодоступних джерел інформації (https://dom.ria.com/uk/novostroyka-zhk-art-khaus-2-7010/; https://vn.com.ua/ua/complex/zhk-art-house-vinnitsa), за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється продаж квартир у багатоквартирному житловому будинку під іменем забудовника "АРТ ХАУС-ІІ". При цьому наведено такі відомості про об`єкт забудови: кількість поверхів - 4, кількість квартир - 68, кінець будівництва - I квартал 2021 року.

Відповідно до частини першої, другої статті 36 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Разом з тим, в силу приписів частини першої, другої статті 37 Закону № 3038-VI, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Водночас статтею 32 Закону № 3038-VI передбачено, що клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта.

Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм і правил, затверджених згідно із законодавством.

Клас наслідків визначається для кожного об`єкта - будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їхніх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, у тому числі тих, що належать до складу комплексу (будови).

Усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.

Під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об`єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Таким чином, оскільки відповідач не довів тієї обставини, що спірний об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), суд відхиляє доводи про те, що третя особа привела такий об`єкт будівництва у відповідність до вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, та після винесення припису отримала усі необхідні дозвільні документи для виконання будівельних робіт.

При цьому суд наголошує, що у матеріалах справи містяться докази невиконання третьою особою припису від 08.11.2019, а саме акт за результатами позапланової перевірки від 23.01.2020 № 23-ПП. Водночас належних доказів на підтвердження факту виконання вказаного припису суду не надано.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд також зважає на те, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі № 120/1477/20-а було забезпечено позов ОСОБА_1 та заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії, а саме продовжувати будівництво по АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/1477/20-а.

Вказана справа стосувалася оскарження ОСОБА_1 протиправної бездіяльності Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради щодо неподання позовної заяви до ОСОБА_2 про невиконання припису від 08.11.2019 та зобов`язання відповідача подати позов до Вінницького окружного адміністративного суду до ОСОБА_2 про виконання припису від 08.11.2019 і знесення самовільно збудованої будови по АДРЕСА_1 .

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. При цьому суд дійшов висновку, що протиправна бездіяльність Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради щодо неподання позовної заяви до суду відсутня, оскільки останній вправі на власний розсуд вирішувати питання щодо наявності або відсутності порушених прав та інтересів територіальної громади, а також порядок та спосіб їх захисту, тоді як суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Разом з тим, як з`ясовано судом, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 вищезазначене рішення у справі № 120/1477/20-а змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову. Колегія суддів не погодилася з висновками суду першої інстанції та зазначила, що саме Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради на виконання наданих йому статтею 38 Закону № 3038-VI повноважень, зобов`язаний здійснювати контроль за виконанням дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності, а не визначений позивачем у справі Департамент правової політики та якості Вінницької міської ради. Тому, виходячи з правовідносин сторін (позивача та третьої особи, як забудовника) та норм чинного законодавства України, Департамент правової політики та якості Вінницької міської ради у даній справі з заявленими до нього позовними вимогами не може виступати належним відповідачем. Водночас заміна неналежного відповідача, про що позивач заявив клопотання, на передбачена на стадії апеляційного перегляду.

При цьому суд апеляційної інстанції скасував заходи забезпечення позову, визначені постановою суду від 17.11.2020, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду у справі № 120/1477/20-а.

Отже, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі № 120/1477/20-а підтверджено, що:

по-перше, Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради є належним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Департаменту щодо непред`явлення позову до ОСОБА_2 про знесення об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням, та про зобов`язання Департаменту подати відповідний позов;

по-друге, саме Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради у відповідності до вимог статті 38 Закону № 3038-VI уповноважений здійснювати контроль у сфері містобудівної діяльності, в тому числі звертатися до суду з позовом про знесення самочинного об`єкта будівництва.

Окрім того, незважаючи на те, що вказаною постановою було скасовано раніше вжиті заходи забезпечення позову ОСОБА_1 , що пояснюється набранням рішенням суду у відповідній справі законної сили, суд враховує, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі № 120/1477/20-а було повністю задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30.06.2020 про відмову у забезпеченні адміністративного позову та прийнято постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, а саме продовжувати будівництво по АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/1477/20-а.

Таким чином, зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції підтверджується наявність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 у подібній справі та з приводу подібних правовідносин, і, щонайголовніше, саме той спосіб забезпечення позову, про який просить представник позивачки у заяві про забезпечення позову від 27.01.2021.

Водночас суд враховує, що у вищевказаній постанові колегія суддів погодилася з доводами позивачки про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам, оскільки ймовірні наслідки дії оскаржуваних дій можуть призвести до ускладнення виконання рішення суду у випадку вирішення спору на користь позивача та відновлення його права.

Крім того, колегія суддів визнала застосування такого способу забезпечення позову як заборона будівництва таким, що не суперечить вимогам та меті, визначеним статтями 150, 151 КАС України, та зазначила, що метою забезпечення позову у даному випадку є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку третьої особи ОСОБА_2 , щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову в такий спосіб не обмежує суб`єктивних прав та інтересів третьої особи або пов`язаних з ним інших осіб, а здійснюється з метою забезпечення реалізації у майбутньому актів правосуддя і вимог позивача, у випадку їх задоволення судом.

Відтак, при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 , суд обов`язково зважає на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі № 120/1477/20-а, а також те, що з часу її прийняття обставини справи не змінилися настільки істотно, щоб свідчити про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у той самий спосіб.

Більше того, як видно з доданих до заяви про забезпечення позову фотознімків з місця будівництва по АДРЕСА_1 , які датовані 27.01.2021, будівельні роботи за цією адресою активно продовжуються.

У пункті 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошується на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується і у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Також частиною другою статті 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні ЄСПЛ від 29.06.2006 в справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав на те, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Тому обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З огляду на викладене суд приходить до переконання про існування небезпеки заподіяння шкоди правам та законним інтересам як позивачки, так і більш широкого кола суб`єктів, ураховуючи, що спір стосується захисту публічного інтересу, та можливість виникнення ситуації, при якій виконання ефективний захист або відновлення цих прав та інтересів, у разі задоволення позову, стане утрудненим чи, навіть, неможливим.

Отже, позов ОСОБА_1 належить забезпечити з підстав, передбачених пунктом першим частини другої статті 150 КАС України, шляхом заборони третій особі ОСОБА_2 продовжувати будівництво по АДРЕСА_1 . Вжиття таких заходів є співмірним заявленим позовним вимогам та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на можливість збереження існуючого становища до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Забезпечити позов ОСОБА_1 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, шляхом заборони ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) вчиняти дії, а саме продовжувати будівництво по АДРЕСА_1.

Копію ухвали надіслати для відома учасникам справи.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

У випадку залишення позову без розгляду, а також закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктами 2 та 4 частини першої статті 238 цього Кодексу, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана суддею 29.01.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович