Ухвала суду № 94503391, 29.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

29 січня 2021 р. Справа № 120/568/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: ОСОБА_1

до: Державного реєстратора Шаргородської міської ради Підпалюк Лесі Вікторівни

про: визнання протиправними дій та скасування рішень, реєстраційних записів

ВСТАНОВИВ:

25.01.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора Шаргородської міської ради Підпалюк Лесі Вікторівни (далі - відповідач, державний реєстратор), за вимогами якого просить суд:

- визнати дії державного реєстратора Шаргородської міської ради Підпалюк Лесі Вікторівни щодо скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно договорів оренди землі № 708 та № 709 від 24.09.2014 року, що укладені між ГУ Держземагенства у Вінницькій області та ОСОБА_1 , - протиправними;

- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Шаргородської міської ради Підпалюк Лесі Вікторівни від 06.01.2021 року за індексними номерами: 56082452 та 56083073 про припинення інших речових прав на земельні ділянки за кадастровими номерами: 0525385500:01:000:0661 та 0525385500:01:000:0662;

- скасувати записи припинення права оренди в розділах записів про інше речове майно за № 7180391 та № 7177712, які зареєстровані 06.01.2021 року державним реєстратором Шаргородської міської ради Підпалюк Лесею Вікторівною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.09.2014 року на підставі наказу ГУ Держземагенства у Вінницькій області від 29.08.2014 року № 2-2571/15-14-СГ, між ГУ Держземагенства у Вінницькій області з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони були укладені договори оренди земельних ділянок № 708 та № 709 за кадастровими номерами: 0525385500:01:000:0661 та 0525385500:01:000:0662, які розташовані на території Носиківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. 30.09.2014 року та 01.10.2014 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо укладених договорів та права оренди земельних ділянок за позивачем з одночасним присвоєнням номерів записів про інше речове право: 7177712 та 7180391 відповідно. Вказані вище відомості також були внесені і до Державного земельного кадастру, як інформацію про право власності та речові права на земельну ділянку позивача. Як зазначає позивач, на основі права оренди таких земельних ділянок ним було створено Фермерське господарсьво «ХОГ-АГРО», єдиним засновником та головою якого є ОСОБА_1 (позивач).

Надалі, 21.10.2019 року Господарським судом Вінницької області прийнято рішення у справі № 902/526/19, яке залишене без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 року, яким позов керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області задоволено повністю. Зокрема, розірвано договори оренди землі № 708 та № 709 від 24.09.2014 року, що були укладені між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та керівником ФГ «ХОГ-АГРО» ОСОБА_1 , а також зобов`язано ФГ «ХОГ-АГРО» повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області земельні ділянки, площею 44,5317 га за кадастровим номером: 0525385500:01:000:0661 та площею 37,1562 га за кадастровим номером: 0525385500:01:000:0662.

Як зазначає позивач, станом на 20.01.2021 року судові рішення у господарській справі № 902/526/19 не є виконаними, оскільки земельні ділянки ним повернуті не були та продовжують перебувати у користуванні у ФГ «ХОГ-АГРО».

Втім, 18.01.2021 року йому стало відомо про здійснені 06.01.2021 року відповідачем реєстраційні дії щодо припинення іншого речового права - права оренди позивача на вказані вище земельні ділянки. Так, зазначені відомості щодо припинення іншого речового права внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Шаргородської міської ради Вінницької області Підпалюк Л.В. на підставі прийнятих нею рішень за індексними номерами: 56082452 та 56083073.

Позивач з такими рішеннями не погоджується, вважає їх безпідставними, протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим і звернувся до суду із цим позовом. При цьому, обґрунтовуючи необхідність розгляду справи в порядку адміністративного судочинства вказує на те, що в межах цієї справи він не ставить питання у приватно-правовому колі відносин позивача, як законного орендаря земельних ділянок, а оскаржує дії та рішення відповідача через призму дотримання останнім визначених законом процедур, пов`язаних із здійсненням реєстраційних дій.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, згідно якої суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 червня 2019 року (справа № 344/10480/16-а), від 04 червня 2019 (справа №826/4204/18), від 23.05.2018 року (справа N 914/2006/17) публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Тобто, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.

Так, у вищезазначених постановах Великої Палати Верховного Суду вказано, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Поряд з цим, приватноправові відносини відрізняються від публічно-правових наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, визначений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Тому, в разі якщо особа вбачає порушення своїх прав, свобод та інтересів у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних (господарських) правовідносин та/або мають майновий характер чи пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) цих рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних (господарських) прав та інтересів.

Як слідує із матеріалів, долучених до позовної заяви, позивач ОСОБА_1 оспорює дії державного реєстратора та прийняті ним рішення від 06.01.2021 року за індексними номерами 56082452 та 56083073 про припинення інших речових прав (права оренди) на земельні ділянки за кадастровими номерами: 0525385500:01:000:0661 та 0525385500:01:000:0662 з підстав, як зазначає позивач, порушення відповідачем визначеної законом процедури при проведенні реєстраційних дій.

Втім, суд вважає, що незалежно від того, із яких правових підстав позивач оскаржує дії та рішення державного реєстратора, визначальним для визначення характеру цього спору є те, на що спрямовані як самі наслідки оскаржуваних дій та рішень, так і кінцева мета, яку переслідує позивач звертаючись за захистом своїх прав до суду. Тобто, заявляючи вимоги щодо оскарження рішень державного реєстратора про припинення права оренди на спірні земельні ділянки, а також відповідних записів про припинення іншого речового права у Реєстрі, позивач в будь-якому разі переслідує визначальну для нього мету - відновлення свого права на земельні ділянки.

У даному випадку із долучених до позовної заяви матеріалів судом з`ясовано, що згідно із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірних земельних ділянок за кадастровими номерами 0525385500:01:000:0661 та 0525385500:01:000:0662, підставою для прийняття державним реєстратором оскаржуваних рішень від 06.01.2021 року про припинення іншого речового права (права оренди) за позивачем визначено рішення господарського суду Вінницької області від 21.10.2019 року по справі № 902/526/19, згідно якого було розірвано договори оренди землі № 708 та № 709 від 24.09.2014 року, укладені між позивачем та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

При цьому із даної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що наразі спірні земельні ділянки, якими користувався позивач, зареєстровані згідно рішень про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень № 56185407 та № 56185417 від 18.01.2021 року за Шаргородською міською радою Вінницької області на праві комунальної власності. Як підстави для державної реєстрації цього права вказано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 39-ОТГ від 10.12.2020 року, акт приймання передачі нерухомого майна № 39-ОТГ від 10.12.2020 року та постанова КМУ № 1113 від 16.11.2020 року.

За визначенням, що міститься у п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції Закону N 340-IX від 05.12.2019) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З наведених вище положень закону слідує, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права та внесення про це відповідного запису призводить до відновлення становища, яке існувало до проведення державної реєстрації прав, яке скасовано (подібна позиція зазначена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.06.2020 у справі N 295/1204/17).

Отже, незалежно від того, за яких підстав позивач оскаржує рішення та дії державного реєстратора, які пов`язані із припиненням інших речових прав на земельні ділянки (права оренди), правові наслідки цього перш за все спрямовані на захист (відновлення) його права на земельні ділянки, тобто цивільного права. А наявність наразі іншого власника цих земельних ділянок - Шаргородської міської ради, вочевидь вказує на приватно-правовий характер цього спору, участь у якому, окрім державного реєстратора, має брати також і діючий власник земельних ділянок.

Відповідно до правового висновку, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у її постанові від 28 листопада 2018 року у справі N 490/5986/17-ц, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви в контексті статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка регламентує відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто такі дії стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором та іншою, відмінною від позивача, особою, то вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін та є за своєю природою приватноправовим.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 826/8360/18.

Згідно з іншим правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 21.11.2018 в справі № 127/93/17-ц, не є публічно-правовим спір суб`єкта приватного права - фізичної особи щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи. Такий спір є спором про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного й адміністративного права.

В даному випадку, оскаржувані позивачем рішення прийняті державним реєстратором на підставі рішення господарського суду у справі № 902/526/19, а тому правовідносини між сторонами у цій справі, виходячи із їх суті, змісту та наслідків, не мають ознак публічно-правових, так як являються наслідком реалізації судового рішення в господарській справі. Відтак ініційований позивачем спір не є публічно-правовим спором, оскільки стосується скасування рішень та визнання протиправними дій державного реєстратора, внаслідок яких, зокрема, виникло інше речове право третьої особи.

Більш того, відповідач у даній справі - державний реєстратор, не є суб`єктом, законодавчо уповноваженим владно керувати поведінкою позивача, оскільки жодних звернень до нього від позивача не було. Натомість, оспорювані рішення державного реєстратора винесені з ініціативи інших осіб. Тобто, вимога позивача про скасування рішень відповідача за індексними номерами: 56082452 та 56083073 про припинення інших речових прав на земельні ділянки за кадастровими номерами: 0525385500:01:000:0661 та 0525385500:01:000:0662 є нічим іншим як способом захисту майнових прав позивача.

Отже юрисдикція адміністративних судів на такі спори не поширюється.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 ЦПК України, а господарських - в статті 20 ГПК України. Зокрема, частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

При цьому, згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Виходячи із вищенаведеного суд вважає, що даний спір щодо визнання протиправними дій державного реєстратора Шаргородської міської ради Підпалюк Л.В., скасування рішень від 06.01.2021 року про припинення інших речових прав на земельні ділянки за індексними номерами 56082452, 56083073, скасування записів про припинення права оренди виник в межах приватно-правових відносин та стосується захисту цивільних прав позивача на користування земельними ділянками, отже не є публічно-правовим, а тому юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 19 КАС України, на нього не поширюється.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що залежно від суб`єктного складу учасників справи судовий захист порушених прав позивача слід здійснювати за правилами цивільного (господарського) судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, та є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 170, 243, 248, 256 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Шаргородської міської ради Підпалюк Лесі Вікторівни про визнання протиправними дій та скасування рішень, реєстраційних записів.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання

Суддя Слободонюк Михайло Васильович