Рішення № 94494969, 28.01.2021, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/4474/19

Провадження №: 2/332/12/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2021 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді Яцуна О.С.,

за участю секретаря Коваль В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, про встановлення факту користування житловим будинком, -

В С Т А Н О В И В:

09.12.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, про встановлення факту користування житловим будинком з тих підстав, що з 2005 року і по теперішній час він проживає у житловому будинку літ «Б-1», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , та є його єдиним користувачем. Позивач за власні кошти проводить поточний ремонт будинку та сплачує комунальні послуги. За весь час, а саме останні 14 років, до будинку приїжджають та інколи залишаються для тимчасового проживання лише його мати та брат із сім`єю. Відповідачі у справі: його мати – ОСОБА_2 , та її рідна сестра – ОСОБА_3 успадкували спірний будинок у різних долях, проте оформити право власності на нього не можуть через ухвалені рішення суду, якими їм було відмовлено у визнанні права власності на цей будинок, тому вважає, що саме він має право на спірний будинок. Крім того, іншого житла у нього немає.

Згідно відзиву відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення позовної заяви, зазначає, що обставини, викладені у позові, відповідають дійсності.

Згідно відзиву відповідач ОСОБА_3 , в особі представника – адвоката Будовської Н.В., заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено обґрунтування та наявність обставин, що доводять право користування, а саме набуття права власності на спірний будинок, адже право користування є складовою права власності, або вселення у житлове приміщення зі згоди наймача, або володільця. Крім того, у Першій державній нотаріальній конторі відкрита спадкова справа після померлої ОСОБА_4 ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем за заповітом, тому оформлення права власності на спірний будинок є лише питанням часу. Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій вона не отримала, відповідно, визнання права користування будинком за позивачем призведе до порушення її права вільного володіння, користування, розпорядження своїм майном.

Допитані у судовому засіданні 02.11.2020 в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожна окремо, підтвердили факт проживання позивача ОСОБА_1 у спірному житловому будинку АДРЕСА_1 .

28.01.2021 від представника позивача – адвоката Дьякової Т.В., надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі позивача, на позовних вимогах наполягала, просила їх задовольнити.

Від представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Будовської Н.В., надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі відповідача. Проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заявлених вимог.

У відзиві відповідача ОСОБА_2 міститься клопотання про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Від представника третьої особи в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, просить винести рішення на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає позов такими, що підлягає задоволенню, у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та племінником ОСОБА_3 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними сестрами по материнській лінії. Ці обставини сторони не оспорюють, відповідно, на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Ці обставини також встановлені постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18.01.2018 року (а.с.15-17) та рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.02.2019 року (а.с.23-25).

Крім того, постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18.01.2018 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, оскільки суд розглянув позов ОСОБА_3 , заявлений до територіальної громади Запорізької міської ради, а не до іншого спадкоємця ОСОБА_2 , яка претендує на ту частку спірного майна, яка, на її переконання, належить іншому спадкодавцю, спадкоємцем якого є вона.

Згідно з рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.02.2019 року, яке набрало законної сили 11.03.2019 року, встановлено факт, що будинок літ. «Б-1», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний в акті техніка ЗМБТІ ОСОБА_7 від 13.03.1973 року; будинок літ «Б-1» по АДРЕСА_1 , вказаний в рішенні Заводської районної ради народних депутатів № 28/2 від 19.01.1989 року – є одним і тим же будинком літ. «Б» по АДРЕСА_1 . Також визнано, що будинок Б по АДРЕСА_1 був побудований в шлюбі подружжям ОСОБА_4 і ОСОБА_8 .

Із зазначених судових рішень вбачається, що ОСОБА_4 є матір`ю відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_8 .

Після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) залишився спадок у вигляді житлового будинку літ. Б-1 по АДРЕСА_1 , Ѕ частина якого фактично є власністю чоловіка ОСОБА_8 , як частка у спільному майні подружжя.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповідала житловий будинок АДРЕСА_1 донці ОСОБА_3 , тому як чоловік ОСОБА_8 на час смерті своєї дружини був пенсіонером, він, відповідно до ст. 1241 ЦК України, має право на обов`язкову частку у спадщині, тобто половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом.

Обидва спадкоємця фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , тому як були зареєстровані разом із спадкодавцем та чоловік проживав у спірному будинку. Тобто, частки між спадкоємцями розподілилися наступним чином:

-1/2 частина ОСОБА_8 – у спільному майні подружжя;

-1/8 частина ОСОБА_8 – обов`язкова частка у спадщині;

-3/8 частин ОСОБА_3 – в порядку спадкування за заповітом.

Після смерті ОСОБА_8 (а саме 09.03.2008 року) єдиним спадкоємцем за законом є його донька ОСОБА_2 , яка у передбачений ст. 1270 ЦК України 6-ти місячний строк звернулася до Першої Запорізької державної нотаріальної контори, спадкова справа № 534/2008.

Також у вищезазначеному рішенні Заводського районного суду м. Запоріжжя встановлено, що від дня смерті батька й по теперішній час будинок знаходиться у користування позивача - ОСОБА_2 та її дітей.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

А частиною першою ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконання на всій території України.

Звертаючись із зазначеним позовом, ОСОБА_1 просив суд встановити факт користування житловим будинком літ «Б-1», розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , де він фактично проживає з 2005 року.

На підставі ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік таких фактів встановлений цією ж нормою статті. Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені і також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Позивач звернувся із заявою в порядку позовного провадження, адже у справі міститься спір про право.

Сам факт того, що у спірному будинку з 2005 року по теперішній час проживає позивач ОСОБА_1 і те, що це є його єдиним місцем проживання не оспорюють відповідачі.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_3 , не спростовуючи факту проживання позивача у спірному будинку, зазначає, що визнання за позивачем такого права порушить її права вільного володіння, користування, розпорядження своїм майном. При цьому, відповідач ОСОБА_3 , будучи спадкоємицею, ще не оформила право власності на спірний будинок. Разом з тим, протягом усього часу проживання позивача у цьому будинку, відповідач ОСОБА_3 не порушувала питання про незаконність перебування позивача у будинку та про його виселення.

Крім того, з аналізу норми ст. 317 ЦК України вбачається, що складовою права власності є: право володіння, право користування та право розпорядження майном, яке належить власникові. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Тобто право користування є лише складовою права власності. Яке, відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Зважаючи на наведене, заперечення відповідача ОСОБА_3 про можливе порушення її права власності з боку позивача суд відхиляє, адже у позові ставиться питання не про визнання за позивачем права користування спірним будинком, а про встановлення факту такого проживання протягом 14 років. Цей факт не оспорювався відповідачами, а також підтверджується показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Що стосується заперечень відповідача ОСОБА_3 з приводу того, що позивач не надав доказів наявності у нього згоди власника або наймача спірного будинку на вселення, а тому у задоволенні позову слід відмовити, то ці заперечення також суд відхиляє, адже судом не вирішується спір про визнання за позивачем права користування. Більш того, право власності на спірний будинок офіційно не оформлено, відповідно, власник на даний момент відсутній. Спір виник у колі родини, позивач почав проживати у спірному будинку ще за життя спадкодавця ОСОБА_8 , який так само не мав оформленого права власності на спірний будинок. Як було раніше зазначено рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя від 05.02.2019 року було визнано, що будинок Б по АДРЕСА_1 був побудований в шлюбі подружжям ОСОБА_4 і ОСОБА_8 . Мати позивача – ОСОБА_2 є спадкоємицею ОСОБА_8 і, так само, має намір оформити своє право власності на спадкове майно. Відповідачка ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення позову, відповідно, не проти проживання позивача у спірному будинку.

З урахуванням наведеного, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги законні, тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 315, 430 ЦПК України, ст.ст.317, 321 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа – районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіної, буд. 56, ЄДРПОУ 37573534), про встановлення факту користування житловим будинком – задовольнити.

Встановити факт користування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) житловим будинком літ. «Б-1», розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: О.С. Яцун