Рішення № 94488974, 29.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2021Справа № 910/2456/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа - Гарант"

до Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО"

про стягнення 20 512, 74 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа - Гарант" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі - відповідач) про стягнення 106 968, 86 грн., з яких: 97 840, 00 грн. страхове відшкодування, інфляційні втрати у розмірі 97, 45 грн., 3 % річних у розмірі 883, 50 грн. та пеня у розмірі 8 147, 91 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що на підставі Договору комплесного добровільного страхування наземного транспорту "Пряме врегулювання до автоцивілки" № 06-TR/АМ - 0008553695 від 15.01.2018 внаслідок настання страхової події - дорожньо - транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки NISSAN X-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому, відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу SMART CABRIO, державний номерний знак НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, застрахована у Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", а тому позивач зазначає, що обов`язок з відшкодування збитків в межах фактичних затрат покладається на відповідача. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі № 910/2456/20 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі № 910/2456/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2456/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив.

09.04.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшла інформація на запит суду.

17.03.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд у зв`язку з частковим погашенням відповідачем основної заборгованості у розмірі 86 456, 12 грн зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 20 512, 74 грн.

14.04.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, просив суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог у розмірі 86 456, 12 грн.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву вказав на те, що позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не враховано коефіцієнту фізичного зносу, оскільки строк експлуатації автомобіля становить понад 12 років.

Відповідачем здійснено власний розрахунок суми страхового відшкодування та надано до відзиву на позовну заяву розрахунок № 2097077 складений 11.01.202 і ремонтну калькуляцію № 2097077 від 11.01.2020.

Відповідно до розрахунку № 2097077 від 11.01.2020 відповідачем визначено суму страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 0, 7, яка становить 86 456, 12 грн.

27.04.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 11 383, 88 грн та 9 128, 86 грн штрафних санкцій, з яких: 97, 45 грн інфляційне збільшення, пеня у розмірі 8 147, 91 грн та 3% річних у розмірі 883, 50 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

27.04.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та вказав, що ремонтна калькуляція № 2097077 від 11.01.2020 складена в системі «АУДАТЕКС» не може вважатися належним доказом, оскільки остання не підписана особами, які її склали.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 15.01.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - страховик) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «пряме врегулювання автоцивілки» № 06-TR/AM8553695, за умовами якого застраховано, автомобіль марки NISSAN X-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1 .

З наявної в матеріалах справи копії постанови Святошинського районного суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №759/10269/16 вбачається, що 19.05.2019 об 18:00 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем SMART CABRIO, державний номерний знак НОМЕР_2 не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем NISSAN X-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Вказаною постановою Святошинського районного суду міста Києва, ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч.6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт скоєння ОСОБА_2 розглядуваної ДТП належним чином доведений, також вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП належним чином підтверджується матеріалами справи.

Позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту № 06-TR/AM8553695 від 15.01.2019, на підставі страхового акту № СТ/19/0168 від 26.07.2019, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок страхувальника в розмірі 97 840, 00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2310 від 29.07.2019 року.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі рахунку - фактури № 00650 від 03.06.2019 СТО - ФОП Мусійко О.О., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки NISSAN X-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1 склала 97 840, 00 грн.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_2 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки SMART CABRIO, державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована у Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" чинного на момент скоєння ДТП (19.05.2019).

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки NISSAN X-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1 , передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.

Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №06-TR/AM-8553695 від 15.01.2019, перейшло право вимоги, яке Шаптала О.А. мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою вих.№03/2684 від 01.08.2019 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 97 840, 00 грн.

Пунктом 32.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Як встановлено судом, відповідач після звернення позивача з позовною заявою сплатив частину суми страхового відшкодування у розмірі 86 456, 12 грн, що підтверджується банківською випискою від 06.03.2020 (копія долучена до матеріалів справи).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 11 383, 88 грн та 9 128, 86 грн штрафних санкцій, з яких: 97, 45 грн інфляційне збільшення, пеня у розмірі 8 147, 91 грн та 3% річних у розмірі 883, 50 грн., у зв`язку з чим суд приймає до розгляду подану заяву та розглядає спір з урахуванням означеної заяви.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав на те, що позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не враховано коефіцієнту фізичного зносу, оскільки строк експлуатації автомобіля становить понад 12 років.

Крім того, відповідачем здійснено власний розрахунок суми страхового відшкодування та надано до відзиву на позовну заяву розрахунок № 2097077 складений 11.01.2020 і ремонтну калькуляцію № 2097077 від 11.01.2020.

Відповідно до розрахунку № 2097077 від 11.01.2020 відповідачем визначено суму страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 0, 7, яка становить 86 456, 12 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Пунктом 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Як встановлено судом та вбачається з рахунку - фактури № 00650 від 03.06.2019, який є додатком до страхового акту № СТ/19/0168, позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не було враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу.

Згідно свідоцтва № НОМЕР_3 про реєстрацію автомобіля марки NISSAN X-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1 , вказаний транспортний засіб випущено у 2007 році, станом на дату скоєння розглядуваної ДТП строк експлуатації пошкодженого автомобіля складав більше 12 років.

Однак, як вбачається з рахунку - фактури № 00650 від 03.06.2019 СТО - ФОП Мусійко О.О., всі замінені деталі пошкодженого автомобіля були не нові, а бувші у використанні.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, позивачем достатніми доказами підтверджено, що при здійсненні відновлювального ремонту транспортного засобу марки NISSAN X-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1 , застосовувалися запасні частини, що раніше перебували у використанні.

Пункт 3.9. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003, фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.

Положеннями Методики встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу нараховується лише на вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, а не на весь автомобіль.

Крім того, положеннями Методики не передбачено застосування коефіцієнту фізичного зносу до деталей, які були використані для ремонту автомобіля, які вже були у користуванні та ремонті, а лише надано вказівки, як оцінювати транспортний засіб та його складники, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, зі спливом часу, оскільки Методика лише встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Таким чином, враховуючи те, що до вартості деталей, які були використані для відновлювального ремонту транспортного засобу марки NISSAN X-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1 , вже застосовано коефіцієнт фізичного зносу, оскільки зазначені деталі не є новими, а були у вжитку, тобто у них є власний фізичний знос, відповідачем не доведено того, що до вартості деталей, які вже були у вжитку, не було враховано коефіцієнту фізичного зносу, сума страхового відшкодування у розмірі 11 383, 88 грн. є сумою вартості відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, з ПДВ.

Також відповідачем не надано доказів, не обґрунтовано того, що до деталей, які були використані для відновлювального ремонту транспортного засобу марки NISSAN X-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1 , не було застосовано коефіцієнту фізичного зносу, а вартість використаних у ремонті деталей, є такою ж або більшою ніж вартість таких нових деталей, крім того, відповідач не послався на будь-який нормативний документ, який встановлює застосування коефіцієнту фізичного зносу до деталей, що використовуються у ремонті транспортного засобу, які вже мають фізичних знос.

Відтак, на переконання суду, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" про стягнення 11 383, 88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 97, 45 грн інфляційного нарахування, пені у розмірі 8 147, 91 грн та 3% річних у розмірі 883, 50 грн, суд зазначає наступне.

Як підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву, останній отримав від позивача заяву № 03/2684 від 01.08.2019 про виплату страхового відшкодування 02.08.2019 року.

Згідно із п.36.2. ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний, зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Оскільки вимога була отримана відповідачем 02.08.2019, відповідно 90-й день 31.10.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з виплати суми страхового відшкодування, відповідно, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 01.11.2019 по 18.02.2020.

Перевіривши наведені у позовній заяві розрахунки, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 97, 45 та 3% річних у розмірі 883, 50 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у відповідній редакції) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

За перерахунком суду розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за період прострочення з 01.11.2019 по 18.02.2020 на користь позивача становить 8 147, 91 грн, з огляду на що суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000, 00 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" та Адвокатським бюро "Грідін і Партнери" було укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого останнє зобов`язався надавати позивачу професійну правничу допомогу передбачену цим договором та/або додатками, додатковими угодами, завданнями-дорученнями до цього договору, а позивач зобов`язався прийняти відповідну правничу допомогу та оплатити її.

За завданням-дорученням № 37 від 15.01.2020 ТДВ СК "Альфа-Гарант" передало адвокатському бюро страхову справу № СТ/19/0168 на суму 97 840 грн.

У детальному розрахунку та описі робіт (наданих послуг) від 18 лютого 2020 року до договору про надання правової допомоги від 14.05.2019 року наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом в рамках вищенаведеного правочину для надання позивачу правової допомоги у страховій справі № СТ/19/0168 на суму 97 840 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 18.02.2020 року між ТДВ СК "Альфа-Гарант" та Адвокатським бюро "Грідін і Партнери" було підписано та скріплено їх печатками акт прийому-передачі наданої правничої допомоги по страховій справі № СТ/19/0168 на суму 5 000, 00 грн.

Отже, оскільки в матеріалах справи міститься підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що відповідачем надано суду належні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, тому заявлена вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, а також прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог повністю, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Також суд зазначає, що за рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» від 19.03.2020 року, оформленого протоколом № 64, назву позивача змінено на Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», затверджено нову редакцію Статуту, що підтверджується відповідними даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо заміни найменування відповідача з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО" на Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО".

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, з огляду на положення ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача, оскільки відповідачем здійснено погашення частини боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою та відкриття провадження у справі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 74, 76-80, 129, 231, 236 - 238, 240 - 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа - Гарант" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (01054, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 33; код ЄДРПОУ 16285602) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» (01133, м. Київ, Бул. Лесі Українки, буд. 26; код ЄДРПОУ 32382598) суму страхового відшкодування у розмірі 11 383 (одинадцять тисяч триста вісімдесят три) грн 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 97 (дев`яносто сім) грн 45 грн, пеню у розмірі 8 147 (вісім тисяч сто сорок сім) грн 91 коп, 3% річних у розмірі 883 (вісімсот вісімдесят три) грн 50 коп, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.01.2021.

Суддя М.Є.Літвінова