Рішення № 94488672, 19.01.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 19.01.2021 Справа № 554/9293/20

Провадження №2/554/219/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 січня 2021 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Андрієнко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Карабаш О.В.,

представника позивача – адвоката Корнієнко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа – ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації обтяження рухомого майна,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Альфа-Банк» в особі відділення «Полтавське», згідно з яким просить суд виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис за №15356724, дата реєстрації обтяження – 25.05.2015 року; стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що 07 червня 2016 року позивачем придбано автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Е 320, загальний легковий седан – В, номер шасі (кузов, рама) WDB1240261A682116 НОМЕР_1 , 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Набуття права власності підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

02 червня 2020 року Регіональним сервісним центром МВС в Полтавській області позивачу було відмовлено в оформленні продажу автомобіля у зв`язку із забороною відчуження, а саме заставою рухомого майна – автомобіля Mercedes-Benz, модель Е 320, номер об`єкта НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 . Відомості про реєстрацію обтяження зареєстровано 25 травня 2015 року за №15356724, підставою є договір застави майна №2338, виданий 15.06.2007 року, де боржником є ОСОБА_2 .

Крім того, зазначає, що 17 жовтня 2019 року відбулася заміна обтяжувала з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк», а також замінено предмет обтяження з автомобіля Mercedes-Benz, модель Е 320, номер об`єкта НОМЕР_4 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 , 2000 р.в., сірого кольору – на автомобіль Mercedes-Benz, модель Е 320, номер об`єкта НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 .

Позивач вказує, що датою першої реєстрації автомобіля є 12 червня 2013 року. Отже, на час придбання новим власником цього транспортного засобу у 2013 році в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження цього майна, натомість обтяження зареєстроване у 2015 році.

Таким чином, ОСОБА_1 стверджує, що він є добросовісним набувачем вказаного автомобіля, а тому відповідно до ст.391 ЦК України має право вимагати усунення перешкоду у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Посилаючись на положення ст.27 Закону України «Про заставу», ст.ст.10, 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства набув право власності на таке рухоме майно без обтяжень. При цьому, зазначає, що він є шостим власником згаданого автомобіля та посилається на правовий висновок, висловлений у постанові Верховного суду від 18 березня 2020 року по справі №202/5584/18 у подібних правовідносинах, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом за захистом своїх прав.

13 жовтня 2020 року позивачем до суду надано письмові доповнення до позовної заяви, в яких зазначає, що на запит адвоката Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Полтавській області повідомлено, що відповідно до даних Єдиного реєстру транспортних засобів станом на 29.09.2020 року значиться, що автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Е 320, номер державної реєстрації НОМЕР_3 , номер об`єкта НОМЕР_5 , 21.02.2007 року пройшов перереєстрацію та вже на вказану дату мав номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 . 27.12.2007 року вказаний автомобіль був знятий з обліку. А згідно додатку «Результати аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України 23.08.2012 року вказаний вище автомобіль був придбаний новим власником на аукціоні через товарну біржу і до 07.06.2016 року змінив декілька власників, хоча з 15.06.2007 року перебував у заставі. Вважає, що вказана інформація підтверджує той факт, що позивач є добросовісним набувачем автомобіля (а.с.13).

20 жовтня 2020 року ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.18-19).

У судовому засіданні представник позивача адвокат Корнієнко Н.Ю. позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових доповненнях до неї, просила позов задовольнити.

Відповідач АТ «Альфа-Банк» у судове засідання свого представника не направило, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с.23, 48), про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи за відсутності, відкладення розгляду справи, а також відзив на позовну заяву до суду не надходили. Натомість, поштові відправлення з судовими повістками повернулись на адресу суду з відміткою відділу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.33, 34, 52, 53).

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленими про дату, час та розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких обставин, судом вжиті достатні заходи щодо належного повідомлення учасників та забезпечення їх участі в розгляді справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст.15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) з 07 червня 2016 року набув право власності та зареєстрований власником транспортного засобу, а саме автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Е 320, загальний легковий седан – В, номер шасі (кузов, рама) WDB1240261A682116 НОМЕР_1 , 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 07 червня 2016 року (а.с.6).

Звернувшись 02 червня 2020 року до Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області та отримавши Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, позивачу було відмовлено в оформленні відповідного правочину та останній дізнався про приватне обтяження вказаного транспортного засобу, а саме заставу рухомого майна, у зв`язку з чим виникла необхідність судового захисту його права власності на транспортний засіб.

Як вбачається з Витягу Державного реєстру обтяжень рухомого майна №66047573 від 02 червня 2020 року, 25 травня 2015 року на автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Е 320, номер об`єкта НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 реєстратором було зареєстровано обтяження у виді заборони відчуження рухомого майна за №15356724, підставою якого є договір застави майна серія та номер: 2338, виданий 15.06.2007 року, видавник: приватний нотаріус Дунаєвецького районного нотаріального округу Хмельницької області Григор`єв С.В., де обтяжувачем зазначено АТ «Альфа-Банк», боржником є ОСОБА_2 , розмір основного зобов`язання 20000 доларів США, строк виконання зобов`язання 15.06.2012 року, термін дії 17.10.2024 року.

Крім того, відповідно до вказаного витягу реєстратором зазначені відомості щодо внесення змін від 17 жовтня 2019 року на підставі передавального акту б/н від 15.10.2019 року, зокрема, відбулася заміна обтяжувала з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк», а також предмета обтяження з легкового автомобіля седан Mercedes-Benz, модель Е 320, номер об`єкта НОМЕР_4 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 , 2000 року випуску, сірого кольору – на автомобіль легковий Mercedes-Benz, модель Е 320, номер об`єкта НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 (а.с.7).

На звернення позивача ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» з приводу виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вищевказаного автомобіля (а.с.8) останньому листом №71125-23.1-б/б від 19 серпня 2020 року надано відповідь, у якій з посиланням на ч.2 ст.17, ч.1 ст.27 Закону України «Про заставу» та ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» повідомлено про те, що реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тобто на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст.ст.25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Транспортний засіб Mercedes-Benz, модель Е 320, vin НОМЕР_1 є забезпеченням за договором кредиту, який було укладено між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 . На підставі договору застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про відповідне обтяження, а саме – відчуження предмету застави за погодженням з банком. На сьогоднішній день договір застави є чинним, кредитні зобов`язання перед банком не виконані, а тому відсутні підстави для виключення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.9).

Із зазначеним позивач не погодився та звернувся до суду із цим позовом про виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису за №15356724 від 25 травня 2015 року, в якому зазначає, що на час придбання ним транспортного засобу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження цього майна, а відтак він є добросовісним набувачем.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» та статтею 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

За таких обставин, реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України наведеними у постановах від 03 квітня 2013 року в справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року в справі № 6-168цс14 та Верховного Суду - від 10 жовтня 2019 року в справі № 463/3582/17 (провадження № 61-13383св19).

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до частин першої, другої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року в справі № 333/6700/15-ц (провадження № 61-2859св18), від 11 вересня 2019 року в справі № 573/1105/17 (провадження № 61-29747св18), від 25 листопада 2019 року в справі № 757/17150/17-ц (провадження № 64-45097св18), від 18 грудня 2019 року в справі № 619/4033/18 (провадження № 61-16542св19), а також від 18 березня 2020 року у справі № 202/5584/18.

Згідно з п.2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 р. № 830, державний реєстр обтяжень рухомого майна (далі - Реєстр) - єдина комп`ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження; держатель Реєстру - Мін`юст, що забезпечує ведення Реєстру; адміністратор Реєстру - державне підприємство, що належить до сфери управління Мін`юсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, збереження та захист даних, що містяться у Реєстрі; реєстратори - суб`єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.

Підставою для внесення запису про припинення обтяження до Реєстру відповідно до ст.ст. 43 та 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та п.24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, є заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п`ять років. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п`яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу. Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Водночас, статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Водночас, згідно вимог ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Судова практика Верховного Суду визначає, що як правило власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні відносини.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Проте, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду та визначаючи відповідачем АТ «Альфа-Банк», ставить вимогу лише про виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису за №15356724, дата реєстрації обтяження - 25.05.2015 року.

В розумінні ст.43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження можуть реєструватися держателем або реєстратором Держреєстру тільки на підставі заяви обтяжувача або рішення суду.

Відповідно до вимог ст.44 Закону обтяження вважається припиненим з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. При цьому, вказані відомості вносяться державним реєстратором, а в разі відмови державного реєстратора вчинити зазначені дії, вони можуть бути оскаржені в передбаченому Законом порядку.

Наведене свідчить, що вказана вимога позивача є передчасною, оскільки момент припинення обтяження пов`язаний з моментом його державної реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

У свою чергу, відповідальність за неправомірне існування запису про обтяження в Державному реєстрі законодавством покладено саме на обтяжувача, яким в даному випадку є відповідач АТ «Альфа-Банк», та в силу Закону саме обтяжувач є суб`єктом звернення із заявою про припинення обтяжень, що є підставою для внесення реєстратором до Державного реєстру відомостей про припинення обтяження в день надходження заяви і виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Разом із тим, подана позовна заява не містить інших вимог до відповідача з приводу припинення вказаного вище приватного забезпечувального обтяження чи зобов`язання вчинення відповідних дій, наслідком яких могла би бути реєстрація припинення обтяження, а саме застави рухомого майна спірного транспортного засобу, що належить на праві власності позивачу.

Відтак, сама по собі вимога про виключення з Державного реєстру відповідного запису про обтяження рухомого майна є безпідставною та передчасною. У даному випадку ця вимога не може бути пред`явлена до відповідача, оскільки той не наділений повноваженнями обтяжувати рухоме майно, що належить юридичній чи фізичній особі, фіксуючи ці відомості в Державному реєстрі. Також під час розгляду справи позивачем клопотання в порядку ст.51 ЦПК України щодо залучення до участі у справі державного реєстратора не подавалось.

Статтею 28 Законом України «Про заставу» встановлені підстави припинення застави, так застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання, у разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Із долученого витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що обтяження у вигляді застави накладалось для забезпечення виконання грошових зобов`язань іншої особи - боржника ОСОБА_2 , але позивачем не надано відповідного договору застави, на підставі якого було зареєстровано обтяження. Клопотань про витребування відповідних документів та інформації позивачем також не заявлялось.

Позивачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів, як то припинення забезпеченого заставою основного зобов`язання, чи застава транспортного засобу втратила чинність, або є припиненою у встановленому порядку, у зв`язку з чим не доведено передумов для припинення відповідного обтяження і суд позбавлений можливості перевірити відповідні доводи позивача, а тому виключення з реєстру запису про обтяження легкового автомобіля є передчасним.

Тобто, оскільки на даний момент відсутні встановлені підстави для вчинення реєстраційних дій щодо припинення приватного обтяження, яким є застава рухомого майна відповідно до договору застави майна серія та номер: 2338, виданого 15.06.2007 року, видавник: приватний нотаріус Дунаєвецького районного нотаріального округу Хмельницької області Григор`єв С.В., де обтяжувачем зазначено АТ «Альфа-Банк», боржником ОСОБА_2 , а також для виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису щодо реєстрації обтяження, отже, заявлена позовна вимога не ґрунтується на вимогах закону, а тому не підлягає задоволенню.

За змістом ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, третьої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, п`ятої-шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи та беручи до уваги зазначені вище правові норми, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову щодо виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, тому сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа – ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації обтяження рухомого майна, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ;

відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: вул.Щорса, буд.36Б, м.Київ, 03150; поштова адреса: вул.Велика Васильківська, буд.100, м.Київ, 01014; в особі відділення «Полтавське», місцезнаходження: вул.Вячеслава Чорновола, буд.19, м.Полтава;

третя особа: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Повний текст судового рішення складено 25 січня 2021 року.

Суддя Г.В. Андрієнко