Ухвала суду № 94482398, 25.01.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

справа № 752/5066/20

провадження №: 4-с/752/64/21

У Х В А Л А

Іменем України

25.01.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

секретаря - Воробйова І.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на бездіяльність державного виконавця Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Вангородського Сергія Миколайовича, заінтересована особа: ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 Акціонерне товариства «ПроКредит Банк», в особі свого представника, звернулося до суду із скаргою, в якій просить визнати дії державного виконавця Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Вангородського Сергія Миколайовича щодо не винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 45265479 незаконними; зобов`язати державного виконавця Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Вангородського С.М. у виконавчому провадженні № 45265479 винести постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 та направити її для виконання підприємству (установі, організації), яке виплачує боржнику заробітну плату.

Скарга обґрунтована тим, що 13.04.2010 Голосіївським районним судом м. Києва винесено у справі № 2-594/10 рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ «ПроКредит Банк» в розмірі 1180590,47 грн. На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист № 2-594/10 від 05.08.2010. 30.04.2014 державним виконавцем Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45265479 про стягнення з ОСОБА_1 на користь «ПроКредит Банк» заборгованості. Державним виконавцем було встановлено, що боржник ОСОБА_1 працює в органах Державної фіскальної служби України. Боржнику належить три земельних ділянки, легковий автомобіль та іменні безпроцентні облігації ТОВ «Фінком Капітал». Оскільки, земельна ділянка загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 1820986000:10:000:0552, що розташована за адресою: Житомирська обл., Брусилівський район, Ставищенська р/с, та земельна ділянка загальною площею , га, кадастровий номер 1820986000:10:000:0553, що розташована за адресою: Житомирська обл., Брусилівський район, Ставищенська р/с, не були реалізовані у виконавчому провадженні, а загальна вартість вказаного вище майна, що належить боржнику ОСОБА_1 становить 404699,00 грн і є недостатньою для покриття боржником заборгованості перед АТ «ПроКредит Банк» в розмірі 1180590,47 грн, з метою забезпечення виконання рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь АТ «ПроКредит Банк» є всі підстави для звернення стягнення в рамках виконавчого провадження на заробітну плату боржника. 15.01.2020 стягувачем до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) була направлена заява про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яка залишилась без реагування з боку державного виконавця.

Враховуючи вищевикладене, скаржник звернувся до суду за захистом своїх прав.

В судове засідання заявник не з`явився, про місце і час судового розгляду був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд скарги без його участі.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про місце і час судового розгляду були повідомлені належним чином, у зв`язку з чим суд вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.04.2010 позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» в рахунок заборгованості по кредиту 1178860,47 грн, державне мито в розмірі 1700 грн та 30 грн на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом, а всього 1180590,47 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 06.07.2010 апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 відхилено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.04.2010 залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2010 представником АТ «ПроКредит Банк» Антьохіним отримано три виконавчі листи № 2-594/10.

30.10.2014 державним виконавцем Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45265479 про стягнення з ОСОБА_1 на користь «ПроКредит Банк» заборгованості, що підтверджується Інформацією про виконавче провадження (витяг) від 21.02.2020.

15.01.2020 стягувачем до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) була направлена заява про звернення стягнення на заробітну плату боржника.

21.02.2020 стягувачем повторно була направлена заява про звернення стягнення на заробітну плату боржника до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), яка отримана останнім 27.02.2020.

Всупереч ч. 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець державний виконавець Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Вангородський С.М. постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 не виніс.

Тобто вищевказані заяви стягувача залишились без реагування з боку державного виконавця, доказів на спростування вказаного, заінтересованими особами до суду не надано.

31.01.2020 начальником відділу Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Вангородським Сергійом Миколайовичем була винесена постанова про прийняття виконавчого провадження № 45265479, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість в розмірі 1180590,47 грн.

Як зазначає заявник та не спростовано заінтересованими особами, згідно з Декларацією за 2018 рік боржнику ОСОБА_1 належить: земельна ділянка загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 1820986000:10:000:0552, що розташована за адресою: Житомирська обл., Брусилівський район, Ставищенська р/с, вартість якої згідно звіту про оцінку майна, зробленого у виконавчому провадженні № 45265479, становить 62060,00 грн; земельна ділянка загальною площею, га, кадастровий номер 1820986000:10:000:0553, що розташована за адресою: Житомирська обл., Брусилівський район, Ставищенська р/с, вартість якої згідно звіту про оцінку майна, зробленого у виконавчому провадженні № 45265479, становить 62060,00 грн. Вказана земельна ділянка була описана у вказаному виконавчому провадженні та з метою її реалізації була виставлена на електронні торги 16.01.2018, 06.02.2018, 27.02.2018, проте продана не була. Земельна ділянка загальною площею 1500 кв.м. за адресою Брусилівський район, Житомирська обл., оскільки право власності на вказану земельну ділянку не оформлено належним чином звернути стягнення в рамках виконавчого провадження № 45265479 на неї неможливо. Автомобіль легковий Mitsubishi Pajero Wagon 2008 року випуску, вартість якого становить 280527,00 грн. Іменні безпроцентні облігації ТОВ «Фінком Капітал» в кількості 7572 шт., вартість яких становить 52 грн.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя, а у ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

При аналізі зазначених норм чинного законодавства України вбачається, що належне виконання виконавцем покладених на нього обов`язків гарантує, зокрема непорушність майнових прав як стягувача так і боржника.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Разом з тим, згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Обґрунтовуючи такий висновок, Верховний Суд посилався на ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Такий правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові № 6-62цс14 від 25 червня 2014 року, у якій ідеться про те, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Головним завданням виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судового рішення. За умови відсутності у виконавчому листі окремих персональних даних у виконавця є можливість направити запит до відповідних державних органів для отримання цієї інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренком Дмитром Анатолійовичем було винесене повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання неправомірно.

В той же час суд зазначає, згідно з положеннями статті 8 Конституції України, визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Згідно ст. 55 Конституції, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачає, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном повинно бути «законним»: у пункту 2 встановлено, що держави мають право контролювати використання майна шляхом введення «законів».

Крім того, принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Відповідно до п.п.3 п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» суд не має права зобов`язувати державного виконавця або іншу посадову особу до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене вище, права та обов`язки виконавця при проведенні виконавчих дій, визначені Законом України «Про виконавче провадження», тому суд не знаходить підстав для зобов`язання державного виконавця вчиняти ті чи інші дії з метою виконання виконавчих документів заявників, в тому числі зазначати шляхи їх виконання.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення вимоги заявника щодо зобов`язання державного виконавця Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Вангородського С.М. у виконавчому провадженні № 45265479 винести постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 та направити її для виконання підприємству (установі, організації), яке виплачує боржнику заробітну плату.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що скарга є обґрунтованою і такою, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на бездіяльність державного виконавця Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Вангородського Сергія Миколайовича, заінтересована особа: ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Вангородського Сергія Миколайовича щодо не винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 45265479 - незаконними.

В решті вимог скарги - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.Ю. Мазур