Рішення № 94481562, 28.01.2021, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року, місто Новоград-Волинський Житомирської області

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Горбатюк І.О.,

представника позивача ОСОБА_1

(Справа № 285/4017/20, провадження у справі № 2/0285/327/21)

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Тернівської сільської ради Новоград-Волинського району, треті особи Новоград-Волинська районна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання права на земельну частку (пай), -

встановив:

Представник позивачки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну частку (пай) в розмірі 4,18 га в умовних кадастрових гектарах за рахунок земель запасу як не витребувані паї для громадян в адміністративних межах Тернівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області.

Вимоги обґрунтовані тим, що 05 жовтня 2020 року із довідки Тернівської сільської ради Новоград-Волинського району №314 ОСОБА_2 дізналася, що не внесена до уточнених списків громадян, що мають право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП “Терноцвіт” с. Тернівка Новоград-Волинського району Житомирської області. Однак, оскільки 02 серпня 1993 року вона прийнята в члени колгоспу «Терноцвіт» с. Тернівка Новоград-Волинського району та із членів колгоспу не виходила на день отримання Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Терноцвіт», серії ЖТ-10-32-000001 від 29.11.1995 року, однак помилково не була включена до уточнених списків осіб які мають право на пай, чим порушені її права, а тому просить суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивачки просив позов задовольнити на підставах, що в ньому викладено, а також зазначив, що позивачці про порушення її прав на пай стало відомо лише з довідки Тернівської сільської ради від 05.10.2020 року.

Представник відповідача Тернівської сільської ради Новоград-Волинського району в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник третьої особи Новоград-Волинської РДА в судове засідання також не з`явився, надіслав клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представник третьої особи Головне управління Держгеокадастру у Житомирській областів судове засідання також не з`явився, надіслав клопотання про розгляд справи без їх участі.

Вислухавши усні пояснення представника позивача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

За змістом положень статті 5 ЗК України в редакції закону від 11 березня 1992 року № 2196-XII, статті 3 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання колективним сільськогосподарським підприємством, сільськогосподарським кооперативом, або сільськогосподарським акціонерним товариством державного акта на прав колективної власності на землю.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право власності колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Встановлено, що ОСОБА_2 була членом колгоспу «Терноцвіт» с. Тернівка Новоград-Волинського району Житомирської області з 02.08.1993 року до 14.11.1996 року (а.с.9).

Також встановлено, що державний акт на право колективної власності на землю по КСП «Терноцвіт», серія ЖТ-10-32-000001, був зареєстрований та виданий від 29 листопада 1995 року за №6 (а.с.14).

Згідно довідки виданої Тернівською сільською радою №314 від 05.10.2020 року ОСОБА_2 відсутня в уточнених списків громадян на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП “Терноцвіт” с. Тернівка (а.с.22).

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа.

Отже, враховуючи те, що оскільки позивачка ОСОБА_2 на момент передачі державного акту являлась членом КСП «Терноцвіт», суд приходить до висновку, що вона набула право на земельну частку, як член КСП.

Разом з тим, суд враховує, що згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР.

Згідно з статтею 71 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_2 дізналася про порушення її права лише в жовтні 2020 року з довідки сільської ради не доводять поважності пропуску строку, оскільки позивачка про порушення своїх прав повинна була дізнатися з початку розпаювання земель КСП, що є загальновідомим фактом. Тому ОСОБА_2 , як член колгоспу, повинна була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП «Терноцвіт» (1995 рік) акта на право колективної власності на землю. Однак, позивачка із зазначеним позовом звернулася до суду майже через 25 років, а саме з порушенням встановлених законом строків, що є підставою для відмови у його задоволенні з підстав пропуску позивачем позовної давності.

При розгляді даної справи, суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України врахував висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року №637/53/18 та від 16 вересня 2020 р №330/2463/17.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 265, 273, 354, 355ЦПК, суд , -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Тернівської сільської ради Новоград-Волинського району, треті особи Новоград-Волинська районна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК (від 03.10.2017 року) апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд.

Повне судове рішення складено – 28 січня 2021 року.

Головуючий