Рішення № 94478625, 26.01.2021, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

26 січня 2021 року, місто Новоград-Волинський Житомирської області

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Горбатюк І.О.

представника позивача ОСОБА_1

третя особа ОСОБА_2

(Справа № 285/4890/20, провадження у справі № 2/0285/240/21)

розглянув у судовому засіданні у спрощеному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2020 року до суду звернувся представник позивачки ОСОБА_3 з позовом до МТСБУ в якому просив стягнути з останнього на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування, яке складається з 3 500 грн витрат на поховання, 170028 грн відшкодування шкоди по втраті годувальника, пеню і три відсотка річних в сумі 1 494,29 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також витрати на правничу допомогу в сумі 7500 грн.

12 січня 2021 року до участі у справі в статусі третьої особи без самостійних вимог було залучено ОСОБА_2 ..

В обґрунтування позову зазначає, що 18 липня 2020 року близько 10 год 05 хв ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки Opel Vivaro д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом виїжджаючи з подвір`я багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих травм помер. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована в зв`язку із звільненням його від страхування відповідно до п.13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), оскільки останній являється ветераном війни, інвалідом війни.

12 серпня 2020 року та 28 вересня 2020 року на адресу МТСБУ було направлено заяви з додатками про виплату страхового відшкодування на суму 230 204,00 грн.

МТСБУ своїм листом відмовило у виплаті страхового відшкодування в частині витрат на поховання та на відшкодування по втраті годувальника, оскільки померлий ОСОБА_4 не

міг надавати допомоги ОСОБА_3 , а наданий товарний чек не є підтвердженням оплати за поховання. При цьому МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування в частині заподіяної моральної шкоди в розмірі 56 676,00 грн.

Представник позивачки посилаючись на те, що оскільки ОСОБА_3 після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 отримує пенсію по втраті годувальника, а товарний чек відповідає тим документам, які підтверджують понесення особою витрат, в зв`язку з чим МТСБУ неправомірно відмовило у виплаті страхового відшкодування в цій частині, просить суд позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки не повідомив. Про місце і час розгляду справи відповідач повідомлений відповідно до ст. 128 ЦПК України. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.

З огляду на вказане, а також враховуючи, що представник позивачки не заперечує щодо вирішення справи в порядку заочного розгляду, суд з урахуванням положень ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позову в повному обсязі та просив його задовольнити. Також в судовому засіданні зазначив, що вважає себе винним у даному ДТП.

Вислухавши пояснення представника позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Встановлено, що18 липня 2020 року близько 10 год 05 хв ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки Opel Vivaro д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом виїжджаючи з подвір`я багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , якій від отриманих травм помер.

Відповідно до п.13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_2 був звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

На момент смерті ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 (а.с.11).

Із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку із смертю ОСОБА_4 позивачка ОСОБА_3 , в особі свого представника, звернулась до МТСБУ 12 серпня 2020 року та 28 вересня 2020 року, а також 09.10.2020 року направила заяву про долучення додаткових документів до заяви від 12.08.2020 (а.с. 6, 7, 24, 25, 33).

У відповідь на заяви, МТСБУ листами №3.1-01-а/3035е від 25.08.2020 року та №3.1-01-а/33629 від 13.11.2020 року повідомило, що оскільки ОСОБА_4 на день смерті був пенсіонером та перебував на утриманні ПФУ і не міг надавати матеріальну допомогу ОСОБА_3 , в зв`язку з чим остання не була на його утриманні, а тому відсутні підстави для виплати відшкодування по втраті годувальника (а.с.22,23). Також в зазначених листах МТСБУ відмовило у виплаті витрат на поховання, оскільки наданий товарний чек №121 від 20.07.2020 р. не є підтвердженням оплати, та просило надати належно оформлені документи, а також повідомило, що було прийнято рішення про виплату відшкодування моральної шкоди в розмірі 56 676,00 грн (а.с.35).

Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Пунктом 27.1 статті 27 цього Закону передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 27.4 статті 27 Закону передбачено право особи, яка здійснила витрати на поховання, отримати від страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодування таких витрат.

Проте, пунктом 27.5 статті 27 Закону визначено, що загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_3 на день смерті її чоловіка ОСОБА_4 була непрацездатна і перебувала на утриманні свого чоловіка, в зв`язку з чим їй призначено пенсію по втраті годувальника, як члену сім`ї військовослужбовця, про що свідчить лист ГУ ПФ України в Житомирській області від 02.10.2020 р. №0600-0226-8/53717 (а.с.34).

Отже, враховуючи вищевстановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_3 має право на відшкодування шкоди в зв`язку зі смертю її чоловіка, оскільки є непрацездатною та була на його утриманні, в зв`язку з чим на її користь необхідно стягнути витрати на її утримання в розмір 170028 грн = (4723 грн/м.з.п на день смерті/Х36 /мінімальний розмір страхового відшкодування/).

Щодо витрат на поховання.

Згідно п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами.

Згідно статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Встановлено, що 20.07.2020 року позивачкою ОСОБА_3 було придбано товари, для похованням її чоловіка ОСОБА_4 на суму 3500 грн, про що свідчить виданий виданий ФОП ОСОБА_5 товарний чек №121 від 20.07.2020 року, якій містить всі необхідні відомості (ПІБ покупця, найменування ФОП, №, дата видачі, найменування товарів придбаних товарів), які підтверджують понесеня ОСОБА_3 витрат на поховання свого чоловіка (а.с.19).

Крім того, в Єдиному державному реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result містяться відомості про ФОП ОСОБА_5 та вид її діяльності згідно КВЕД.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що МТСБУ безпідставно не виплатило позивачці ОСОБА_3 понесені нею витрати на поховання чоловіка.

Щодо пені та трьох відсотків річних.

Відповідно до пункту 36.5. статті 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут та надалі у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій), за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За правилами частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За правилами частини першої 1 статті 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Встановлено, що позивачкою ОСОБА_3 на виконання вимог Закону було направлено на адресу відповідача МТСБУ всіх необхідних документів, які, як вже було вищевстановлено, надавали підстави відповідачу здійснити страхове відшкодування, що ним в порушення встановлених Законом строків зроблено не було.

З долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що розмір пені за 21 день простроченого виконання зобов`язання складає 1194 грн 78 коп, а розмір трьох відсотка річних складає 299 грн 51 коп. (а.с. 39)

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи ту обставину, що позивачка була звільнена від сплати судового збору за подання даного позову, а також те, що її позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь держави слід стягнути 1750,22 грн.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених позивачкою витрат на правничу допомогу представник позивачки надав суду ордер про надання правової допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 7 500 грн та детальний опис наданих на вказану суму (а.с.40,41, 55,56).

Таким чином, враховуючи значення справи для позивачки, ціну позову, матеріальний стан позивачки, та дії сторін під час досудового врегулювання вирішення спору, суд приходить до висновку, що понесені позивачкою витрати на правничу допомогу є обґрунтованим, в зв`язку з чим підлягають стягненню з відповідача на її користь.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273, 280, 281 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до Моторне (транспортне) страхове бюро України (02154, м. Київ, бульвар Русанівський, 8, ЄДРПОУ 21647131), третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування - задовольнити повністю.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 173528 (сто сімдесят три тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 пеню в розмірі 1194 (одна тисяча сто дев`яносто чотири) грн 78 коп та три відсотка річних в розмірі 299 (двісті дев`яносто дев`ять) грн 51 коп, а всього 1494 (одна тисяча чотириста дев`яносто чотири ) грн 29 коп.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро Українина користь держави судовий збір у розмірі 1750 грн. 22 коп.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Рішення суду набирає законної сили , якщо протягом тридцяти днів відповідачем не подано заяву про перегляд заочного рішення або позивачем апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК (від 03.10.2017 року) апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд.

Повний текст рішення виготовлено 28 січня 2021 року.

Головуючий