Постанова № 94472797, 28.01.2021, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/4115/20

П О С Т А Н О В А

іменем України

28.01.21 року Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Торжинська Т.В., за участю представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Могутова А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Головного управління ДПС у Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області 18.04.1996 року, мешканця АДРЕСА_1 , директора ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»,

- за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №106 від 07 грудня 2020 року, ОСОБА_1 , будучи директором ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (податкова адреса: м.Миколаїв, вул.Знаменська, 4), допустив порушення встановленого порядку ведення податкового обліку, а саме:

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2020 року (вх. 18.09.2020 року №9237103686) на суму 806621 грн., за рахунок заниження податкових зобов`язань з ПДВ по контрагентах-постачальниках, факт здійснення діяльності з якими не підтверджено відповідними первинними документами, чим порушено п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2020 року №2755-VI, із змінами і доповненнями;

- завищено ПДВ до бюджетного відшкодування за серпень 2020 року у сумі 982712грн., не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, чим порушено п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2020 року №2755-VI, із змінами і доповненнями.

За диспозицією ч.1 ст.163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.

Суд враховує, що згідно ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а, відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається саме на особу, уповноважену на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначену ст.255 КУпАП.

Відповідно до ст.252 КУпАП, ст.94 КПК України, оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив рішення (вирок, постанову, ухвалу).

На підтвердження вини ОСОБА_1 у скоєнні вище вказаного правопорушення, ГУ ДПС в Миколаївській області посилається на протокол про адміністративне правопорушення №106 від 07.12.2020 р. та акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП “Миколаївський Авіаремонтний завод НАРП” від 12.11.2020 року №1009/14-29-07-04/09794409.

Зі змісту вказаного акту щодо зазначених у протоколі порушень слідує про встановлення взаємовідносин ДП “Миколаївський авіаремонтний завод “НАРП” з такими постачальниками як ТОВ “Авіафінсервіс”, ТОВ “ВКФ “Салфіт”, ТОВ “Промислові Технології — 2000”, ТОВ “НВП “ВІРТУС”, ТОВ “Аскарія”, ТОВ “СНГ-Комплект”, ТОВ “РОКС”, ТОВ “НВП “СПЕЦСЕРВІС”, при цьому, внаслідок аналізу інформації комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем ДПС при перевірці діяльності вищевказаних постачальників було встановлено відсутність джерела придбання товарів контрагентами-постачальниками, які самі не є

виробниками поставленої продукції.

Крім того, не зважаючи на те, що по договорах поставки узгоджено вимоги про підтвердження якості, комплектації, пакування й маркування продукції, що має відповідати нормам, чинним стандартам для даного виду продукції та підтверджуватися паспортом, такі документи, зокрема сертифікати якості виробника, паспорти та інші документи щодо придбаного товару, під час перевірки надано не було.

Згідно наданої під час перевірки Книги обліку довіреностей (розпочата з 23.08.2019) записів щодо видачі довіреностей матеріально-відповідальним особам на отримання товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ) від вказаних постачальників відсутні, тобто ДП “НАРП” не уповноважувало будь-яку особу на отримання ТМЦ.

Виходячи з цього, контролюючий орган дійшов висновку про здійснення лише документального оформлення господарських операцій з придбання товарів у вказаних Товариств, які фактично не відбулись, тим самим надано податкову вигоду іншим особам.

Як зазначає у своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 , при укладенні господарських договорів та виборі контрагентів на постачання робіт (послуг), він керується виключно нормами чинного законодавства та внутрішнім наказом органу управління — Державного концерну “Укроборонпром”. На теперішній час тендерна процедура не визнана незаконною та не скасована, господарські договори не визнано недійсними в судовому порядку, немає жодного судового рішення в кримінальній справі щодо фіктивності контрагентів, які вказані в Акті перевірки. Під час дослідження господарських операцій між ДП “НАРП” і контрагентами-постачальниками перевіряючим органом використані бази даних, до яких ДП “НАРП” доступу немає. Окрім того, Законодавство не ставить умову виникнення права на податковий кредит з ПДВ у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів та декларування чи не декларування придбання товару у контрагентів другої ланки. Платник податку не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, оскільки згідно ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій перевіряємої особи та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

На підтвердження своїх доводів, ОСОБА_1 послався на судову практику як Європейського Суду з прав людини (Інтерсплав проти України (2007, заява №803/02), “Бюулвес” АД проти Болгарії (2009, заява 3991/03) і Бізнев Супорт Центр проти Болгарії (2010, заява №6689/03)), так і судову практику Верховного Суду (постанова від 27.02.2018 року у справі №805/1151/17).

Зокрема у згаданій постанові ВС, у справі, що базується на аналогічних обставинах, а саме: порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2,198.3,198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей у інших Товариств з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем. Платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. У разі наявності документів бухгалтерського та податкового обліку щодо господарської операції, яка спричинила реальну зміну майнового стану покупця, останній правомірно використовує таку в оподаткованих операціях у своїй господарській діяльності.

Натомість акт перевірки у даній справі не містить відомостей про відсутність зміни майнового стану ДП “НАРП” після здійснених господарських операцій, на підтвердження яких перевіряєма особа надала бухгалтерські документи — видаткові накладні від контрагентів-постачальників товару та прибуткові накладні ДП “НАРП”, а також задокументувало податковий облік даних операцій.

Окрім того, виходячи з практики Верховного Суду, будь-яке автоматизоване співставляння, чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону (постанова ВС від 13.03.2018 року у справі №809/1062/17, від 27.02.2018 року у справі №811/2154/13-а, від 21.10.2019 року по справі №814/1564/18).

Стосовно відсутності паспортів на підтвердження якості, комплектації товарів, сертифікатів якості, та зауважень контролюючого органу до оформлення перевізних документів (експрес-накладних ТОВ “Нова Пошта”), то відповідно до положень ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, документами, які підтверджують здійснення господарської діяльності є видаткові накладні, а вище зазначені паспорти, сертифікати якості та експрес-накладні, а також довіреності на отримання ТМЦ не є первинними документами для визначення операцій з поставки товару, про що висловлено неодноразово позицію Верховного Суду у постановах від 20 грудня 2018 року справа №815/4992/16, від 24 січня 2019 року справа №803/1712/13-а.

Окрім того, в своїх поясненнях ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до абз.201.10 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Актом перевірки не встановлено факту відсутності реєстрації в ЄРПН після 01.07.2017 р. податкових накладних, по яких сформовано податковий кредит з ПДВ по господарським операціям, які не визнаються контролюючим органом, отже, згідно з абзацом 3 п.201.10 ст.201 ПК України такий факт є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження, в тому числі іншими первинними документами. Згідно чинного Законодавства, законність віднесення сум податкового кредиту з ПДВ підтверджується виключно зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, жодні інші документи, в тому числі первинні, не є документами, які підтверджують право на податковий кредит з ПДВ.

Дійсно, надані контролюючим органом документи не містять будь-яких посилань чи доказів на те, що податкові накладні, на підставі яких ДП “НАРП” включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість за серпень 2020 року, не зареєстровані в ЄРПН.

Стосовно посилання в даному акті про безпідставність включення до складу податкового кредиту поточного звітного періоду податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2020 року та до розрахунку бюджетного відшкодування за серпень 2020 року сум ПДВ по контрагентах-постачальниках, фактичне здійснення взаємовідносин з якими не підтверджено актами попередніх перевірок контролюючого органу, зокрема по контрагентах ТОВ “НВП “ВІРТУС” по податковій накладній від 27.07.2020 року №9 по ПДВ на суму 7966 грн. (Акт від 19.10.2020 року №57/14-29-07-04/09794409), ТОВ “ЗАБ” по податковій накладній від 16.07.2020 року №47 по ПДВ на суму 3750 грн. (Акт від 19.10.2020 року №57/14-29-07-04/09794409), ТОВ “ТД “ПІДШИПНИКЦЕНТР” по податковій накладній від 02.03.2020 року №5 на ПДВ у сумі 84145,97 грн., (Акт від 19.06.2020 року №328/14-29-04-02-11/09794409), ТОВ “СНГ-Комплект” по податковим накладним за березень та травень 2020 року на ПДВ в сумі 68826 грн (Акт від 19.06.2020 року №328/14-29-04-02-11/09794409 та АКТ від 18.09.2020 р. №420/14-29-04-02-11/09794409), ТОВ “АВІКОР” по податковій накладній від 14.01.2020 року №11 на ПДВ у сумі 340 грн. ( Акт від 13.04.2020 року №318/14-29-04-02-11/09794409) та по податковим накладеним за березень 2020 року по ПДВ на суму 3780 грн.(акт від 19.06.2020 року №328/14-29-04-02-11/09794409), ТОВ СКАІПРОМ” по податковій накладній від 10.03.2020 року №2 по ПДВ на суму 16400 грн (акт від 19.06.2020 року №3258/14-29-04-02-11/09794409), ТОВ “НВП “СПЕЦСЕРВІС” по податковим накладним за травень 2020 року на ПДВ у сумі 15000грн. (Акт від 18.09.2020 року №420/14-29-04-02-11/09794409), ТОВ “АВИАТЕХКОМПЛЕКТ” по податковій накладній від 30.01.2020 року №7 по ПДВ на суму 7436,50 грн (Акт від 19.05.2020 р. № 323/14-29-04-02-11/09794409), ТОВ “ЕКСПРЕСС-СИСТЕМА” по податковій накладній від 28.02.2020 р.№31 по ПДВ на суму 36060 грн. (Акт від 19.06.2020 р. №328/14-29-04-02-11/09794409), ПП “СКАТ” по податковій накладній від 10.03.2020 р. №2 на ПДВ в сумі 4000 грн (Акт від 19.06.2020 р.№328/14-29-04-02-11/09794409), ТОВ “Торговий дім “ПК ІНДУСТРІЯ” по податковій накладній від 16.03.2020 р. №127 на суму ПДВ 10392 грн. (Акт від 19.06.2020 року №328/14-29-04-02-11/09794409), ПП “ЕНЕРГОПОСТАЧСЕРВІС” по податковим накладним за лютий-березень 2020 року на суму ПДВ 2913,06 грн. (акт від 19.06.2020 року №328/14-29-04-02-11/09794409), ТОВ “УКРПОСТАЧ” по податковій накладній від 17.03.2020 року №52 на суму ПДВ 240,40 грн. (Акт від 19.06.2020 р. №328/14-29-04-02-11/09794409), ТОВ “СТИЛВОРКС” по податковій накладній від 03.03.2020 року №3 на суму ПДВ 880грн. (акт від 19.06.2020 року №328/14-29-04-02-11/09794409), то як пояснив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відповідно до норм діючого законодавства, зокрема п. 102.5 ст.102 ПК, встановлено обмежені строки для включення до бюджетного відшкодування суми з ПДВ, та у разі їх пропуску має наслідком матеріальні втрати для підприємства. Акти перевірки, якими контролюючий орган не визнає зазначені суми з ПДВ є неузгоджені та оскаржені ДП “НАРП” в адміністративному та судовому порядку.

Про спір з приводу порушень, зазначених у вище вказаних попередніх актах перевірок також слідує з відповіді ГУ ДПС у Миколаївській області на адресу ДП “НАРП” щодо результатів розгляду заперечень до акту перевірки від 12.11.2020 №1009/14-29-07-04/09794409.

В той же час, суд зауважує, що акт перевірки не є документом, що встановлює для перевіряємої особи будь-які обов`язки, сам по собі не має юридичних наслідків, хоча і є підставою для складання податкових-рішень повідомлень, та може бути наданий як доказ у справі, що підлягає розгляду судом та оцінка такого доказу належить до компетенції суду.

При цьому, суду не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що зазначені у згаданих попередніх актах порушення потягли адміністративну, кримінальну чи цивільно-правову відповідальність посадових осіб ДП “НАРП” саме за вказаними у згаданих актах порушеннями.

Як зазначено в Постановах Великої Палати Верховного Суд від 20 листопада 2018 року у справі № 9901/633/18, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 20 березня 2019 року по справі № 810/5854/14, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність,

За такого, суд вважає, що зазначені в акті від 12.11.2020 р. порушення по наведених контрагентам-постачальникам висновок щодо чого зроблено з урахуванням актів минулих перевірок, не мають доказового значення, без надання доказів того, що за наслідками попередніх актів, які наразі оскаржені, прийнято рішення по суті зазначених у цих актах порушень не на користь ДП “НАРП”.

Окрім того, як вже зазначено вище за диспозицією ч.1 ст.163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Як слідує зі змісту досліджених документів, контролюючий орган прийшов до висновку про ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку саме з мотивів недоведеності, на його думку, фактичного здійснення ДП «НАРП» господарських операцій.

У протоколі щодо цього зазначає про непідтвердження господарської діяльності відповідними первинними документами.

В той же час, зі змісту акту слідує, що відповідні первинні документи ДП «НАРП» були надані, однак останні контролюючим органом не прийнято до уваги з мотивів, про які зазначено вище.

Однак суд вважає, що відсутність первинних документів та неприйняття до уваги зазначених у первинних документах відомостей не є тотожними підставами для здійснення висновку щодо наявності ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Доведення безготівковості операцій виходить за межі тих юридичних фактів, що мають встановлюватися судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-1 КУпАП, в даному випадку: порушення порядку ведення податкового обліку, адже зі змісту акту перевірки, на підставі якого складено протокол про адміністративне правопорушення, слідує не про відсутність первинних документів, які враховані ДП “НАРП” при веденні податкового обліку, а про дійсність даних, що наведені у цих документах.

Відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як слідує з наданих ОСОБА_1 документів, 11.12.2020 року ДП “НАРП” отримано податкові рішення-повідомлення від 10.12.2020 року про нарахування штрафних санкцій з приводу зазначених в акті від 12.11.2020 року порушень.

22.12.2020 року ДП “НАРП” з приводу невідповідності дійсним обставинам відомостей, що зазначені в акті, направлено скаргу до ДПС України, та що свідчить про спір з приводу порушень, зазначених у вище вказаному акті перевірки.

Відповідно до вимог чинного законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Виходячи положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь

За наведеного вище, до вирішення спору, який порушено відповідно до процедури, визначеної ст.56 Податкового кодексу України, наведені в акті про порушення відомості, не надають можливості поза розумним сумнівом встановити наявність події та складу, наведених у протоколі порушень стосовно завищення за серпень 2020 року сум ПДВ до бюджетного відшкодування в розмірі 963504 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2020 року на суму 806621 грн.

Окрім того, в провину ОСОБА_1 контролюючим органом ставиться завищення ПДВ до бюджетного відшкодування за серпень 2020 року у сумі 19207,50 грн., не підтверджених відповідними розрахунками, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до акту від 12.11.2020 р., по постачальнику ПП “ЕНЕРГОПОСТАЧСЕРВІС” перевіркою не встановлено реєстрації в ЄРПН податкових накладних на суму ПДВ 19207, 50 грн., що є порушенням вимог п.п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України.

Відповідно до додаткових письмових пояснень, що подані 28.01.2021 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Могутовим А.М., то дійсно така сума була задекларована за серпень 2020 року по взаємовідносинам із ПП “Енергопостачсервіс”, однак внаслідок помилки, тобто в додатку №3 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2020 р. помилково вказано ідентифікаційний код ПП “Енергопостачсервіс” замість ідентифікаційного коду іншого підприємства, з яким в дійсності відбулись господарські операції. Не заперечує, що формально вказане діяння є порушенням ведення податкового обліку, однак яке не призвело і не могло призвести до будь-яких негативних наслідків, та просить про застосування ст.22 КУпАП.

Стосовно посилання представника ОСОБА_2 про відсутність негативних наслідків даного порушення та, як наслідок, і складу правопорушення, то аналіз диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП дає підстави вважати про усічений склад даного правопорушення, настання якого не залежить від наслідків порушення порядку ведення податкового обліку.

Дослідивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення, акту перевірки від 12.11.2020 року, зміст скарг ДП “НАРП” щодо оскарження податкових рішень-повідомлень, у яких дане порушення не оскаржується, надані додаткові пояснення від 28.01.2021 року та додані до нього документи, суд дійшов висновку, що дані дії (завищення ПДВ до бюджетного відшкодування за серпень 2020 року у сумі 19207,50 грн., не підтверджених відповідними розрахунками, платіжними та іншими первинними документами) становлять склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

За наведеного, встановивши порушення порядку ведення податкового обліку у зв`язку з завищенням ПДВ до бюджетного відшкодування за серпень 2020 року у сумі 19207,50 грн., суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

В той же час, відповідно до акту перевірки від 12.11.2020 року, зазначене порушення не вплинуло на визначення задекларованих ДП “НАРП” показників по рядку 20.2.1 “Підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку” та по рядку 20.3 “Зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду” та по рядку 21 “Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду”.

Тобто, таке порушення не потягло до бюджетних відшкодувань, не мало негативних наслідків як для держави, так і для окремих громадян.

З огляду на вказане, а також обставини його скоєння, зокрема вчинене внаслідок невірного зазначення даних індивідуального податкового номеру контрагента-постачальника, суд вважає можливим, на підставі ст. 22 КУпАП, у цій частині порушення, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 22, п.1 ст.247, ст.283 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 163-1 КУпАП, в частині порушення - завищення за серпень 2020 року сум ПДВ до бюджетного відшкодування в розмірі 963504 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2020 року на суму 806621 грн., закрити за відсутності події та складу даного правопорушення, а в частині завищення ПДВ до бюджетного відшкодування за серпень 2020 року у сумі 19207,50 грн., не підтверджених відповідними розрахунками, платіжними та іншими первинними документами, - закрити на підставі ст.22 КУпАП та оголосити усне зауваження.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м.Миколаєва протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Т.В. Торжинська