Постанова № 94471055, 26.01.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10176/20 2-а/335/13/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Губорєва Кирила Сергійовича до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Губорєв К.С. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що 09.10.2020 року відносно ОСОБА_1 інспектором ВБДР УПП в Запорізькій області Левицьким І.І. винесено постанову серії ДП18 № 743500 від 09.10.2020 року, якою визнано позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 09.10.2020 року о 22 год. 20 хв. на дорожній ділянці у Запорізькій області, керуючи транспортним засобом марки DAF модель 95.480, д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом марки JANMIL модель NW1S д.н.з. НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_2 , перевозив вантаж, повна маса транспортного засобу з вантажем складає 53,245 тон, що являється великоваговим, за відсутності відповідного дозвільного документу, чим порушив п. 4 постанови КМУ № 30 від 18.01.2001 року та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП відносно позивача є незаконною, оскільки висновок відповідача, що позивач порушив вимоги КМУ № 30 від 18.01.2001 року, не доведено належними та допустимими доказами, які б підтверджували вину позивача у даному правопорушенні.

Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена з порушенням закону та підлягає скасуванню.

Просить суд ухвалити рішення, яким скасувати вказану постанову у справі про адміністративне правопорушення, а провадження по справі закрити.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2020 року відкрито провадження у справі.

19.01.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить зобов`язати позивача надати докази на ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову, розглядати справу за відсутності представника відповідача.

22.01.2021 року представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив відповідача, в якому зазначає, що відповідач не спростував, доводів наведених у позовній заяві ОСОБА_1 , жодних належних доказів відповідачем не надано.

До судового засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, на задоволенні позовних вимог наполягають.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 09.10.2020 року відносно ОСОБА_1 інспектором ВБДР УПП в Запорізькій області Левицьким І.І. винесено постанову серії ДП18 № 743500 від 09.10.2020 року, якою визнано позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 09.10.2020 року о 22 год. 20 хв. на дорожній ділянці у Запорізькій області, керуючи транспортним засобом марки DAF модель 95.480, д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом марки JANMIL модель NW1S д.н.з. НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_2 , перевозив вантаж, повна маса транспортного засобу з вантажем складає 53,245 тон, що являється великоваговим, за відсутності відповідного дозвільного документу, чим порушив п. 4 постанови КМУ № 30 від 18.01.2001 року та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються, зокрема, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про автомобільні дороги», який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.

Ч. 1 ст. 132-1 КУпАП встановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до примітки до ст. 132-1 КУпАП дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів.

У відповідності до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, згідно п. 2 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Підпунктом 4 пункту 2 наведеного Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 3, 4, 6 Порядку).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п.18 Порядку).

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що контроль на відповідність габаритів вантажу певним нормам проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю із складенням відповідного документу.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, визначені в ст.251 КУпАП.

В даному випадку відповідачем не надано жодних належних доказів дотримання вказаної вище процедури, зокрема, здійснення габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці, в тому числі, певному пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам із складенням відповідного документу.

В постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено, що вантаж, який перевозив на транспортному засобі позивач, є великоваговим, разом з тим у постанові відсутні відомості стосовно того, яким чином та за допомогою якого обладнання відповідачем встановлено вказані обставини, в постанові взагалі не вказано суті вчиненого правопорушення, не зазначено який підпункт пункт ПДР України порушено водієм.

Суд зазначає, що сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Постанова містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.

Інші належні докази на підтвердження наведених в постанові про адміністративне правопорушення обставин сторонами не подані, в матеріалах справи відсутні.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що звинувачення не може ґрунтуватися лише на обставинах, викладених суб`єктом владних повноважень у своєму рішенні.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, на інспектора патрульної поліції покладається обов`язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.

Належні та допустимі докази на підтвердження наявності встановлених відповідачем обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в матеріалах справи відсутні, відповідачем, як того вимагає ч. 2 ст. 77 КАС України, не подані.

Таким чином, відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду із цією позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп., за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову серії ДП18 №743500 від 09.10.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою було накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. за порушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В.Геєць