Ухвала суду № 94470965, 28.01.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 28.01.2021

Справа № 937/8986/20

Провадження 1-кп/937/397/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження строків тримання під вартою

28 січня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Іваненко О.В.,

за участю секретаря - Захарової І.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Фурманенко М.В. у кримінальному провадженні №12020080140002241 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.ч. 2,3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Фурманенко М.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Гречко О.В.,

перекладача залученого обвинуваченому ОСОБА_2 – Огульчанської О.А.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Медвідь Є.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться об`єднане кримінальне провадження № 12020080140002241 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.ч. 2,3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Фурманенко М.В. про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , в якому посилається на те, що обставини, що стали підставою для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не змінилися, ризики, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, при цьому існують.

В судовому засіданні прокурор Фурманенко М.В. клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 підтримала, на його задоволенні наполягала посилаючись на те, що під час досудового розслідування до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у виді утримання під вартою, а 02 лютого 2021 року зазначений строк спливає, тому вважає, що необхідно продовжити строк запобіжного заходу у виді утримання під вартою на шістдесят днів, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, ризики, які виправдовують утримання обвинуваченого під вартою нікуди не зникли, є реальними та дійсними.

Обвинувачений ОСОБА_1 його захисник адвокат Медвідь Є.М. проти заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 КПК України та стан здоров`я обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат Гречко О.В. також заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Суд, вислухавши учасників кримінального провадження вважає, що клопотання прокурора підлягають задоволенню.

В ході досудового розслідування до ОСОБА_1 10 вересня 2020 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.11.2020, які ухвалою суду від 03 грудня 2021 року було продовжено до 02 лютого 2021 року.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку і за наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до двох місяців.

У даному випадку строки запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 спливають, судове провадження не завершене.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 враховувалась наявність достатніх доказів підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, данні про його особу.

Суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України мають місце і на теперішній час, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому враховується особа обвинуваченого, який є таким, що має судимості, тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому, обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч.ч. 2,3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, один з яких передбачений ч. 3 ст. 187 КК України відноситься до категорії особливо тяжких та за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, міцних соціальних зв`язків також не має, тому є підстави вважати, що перебуваючи на свободі він може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду.

Отже, вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочинів, за якими він обвинувачується, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а тому суд вважає, що є підстав для продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Доказів того, що стан здоров`я обвинуваченого виключає можливість тримання під вартою, суду не надано.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені раніше ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу відносно обвинуваченого на даний час продовжують існувати, на переконання суду даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч ч.ч. 2,3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, один з яких передбачений ч. 3 ст. 187 КК України у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжкого злочину.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.

Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки обвинуваченого не зменшилися, що виправдовує подальше тримання ОСОБА_1 під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на час судового розгляду кримінального провадження до 60 днів.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З огляду на характер злочинів із погрозою застосування насильства передбачених ч.ч. 2,3 ст. 187 КК України, за якими обвинувачується ОСОБА_1 керуючись правилами п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд не знаходить підстав для визначення розміру застави.

Мотивованого клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу не надано.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.04.2020, який набрав законної сили 23.04.2020, пункт 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88) викладено новій редакції, а саме тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. на усій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин, дія якого продовжено постановою Кабінету Міністрів України від від 09 грудня 2020 р. № 1236 до 28 лютого 2021 року.

Керуючись ст. 177, 178, 331, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Фурманенко М.В. щодо продовження терміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів - задовольнити.

Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.ч. 2,3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці (60 днів) з 28 січня 2021 року по 29 березня 2021 (включно).

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику слідчого ізолятора, де утримується обвинувачений.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко