Ухвала суду № 94470194, 27.01.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11182/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Ужгородської міської ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.10.2020 вказану позовну заяву залишено без руху, із зазначенням недоліків які слід усунути. Так в ухвалі було вказано на те, що ОСОБА_1 , посилаючись на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 173705563 від 13.07.19 року, згідно якого за мим зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:17:001:0332, площею 0,1889 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , такий до позовної заяви не надає.

Окрім того, в ухвалі від 30.10.2020 зазначено, що позивачем до суду не надано жодного документального підтвердження того що з питанням прийняття реконструйованого об`єкту до експлуатації та, відповідно, оформленням права власності, він звертався до відділу ДАБІ Ужгородської міської ради.

Як зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, ОСОБА_1 , не надає суду документів на підтвердження того що він є власником, користувачем, земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0332, площею 0,1889 га, що знаходиться по Слов`янській набережній в м.Ужгороді, або що таку у встановленому законом порядку було надано йому у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення.

Окрім того позивачу було вказано і на те, що суду доказів його твердження з приводу того, що ним протягом 2019-2020 років ним було здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку із комерційними приміщеннями без отримання відповідного на те дозволу з дотриманням будівельних, архітектурних, санітарних та екологічних норми. Про те, суду доказів вказаному не надано.

При цьому в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивачу було вказано на необхідність сплатити за звернення до суду із даною позовною заявою судовий збір в розмірі 10 500 грн.

Також позивачу було вказано і на те, що ним в позовній заяві не зазначено: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Позивачу згідно вимог ч.2 ст.185 ЦПК України, було надано строк для усунення зазначених недоліків, а саме: протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали.

Згідно супровідного листа від 30.10.2020 ухвала про залишення позовної заяви без руху була направлена позивачу на зазначену ним у позовній заві адресу рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Згідно трекінгу поштового відправлення (із сайту Укрпошти) поштове відправлення не вручено під час доставки: інші причини.

Станом на 27.01.2021, позивачем недоліки на які було вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунуто.

Конституцією України гарантується право на судовий захист, водночас, виходячи зі змісту ч.2 ст. 68 Конституції України, необізнанність із законами не звільняє від юридичної відповідальності.

Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в України визнається і діє принцип верховенства права, а статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

При цьому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналіз судової практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (справа «Мушта проти України», заява №8863/06, рішення від 18.11.2010, пункти 37-38; Справа "Golder v. The United Kingdom", заява №4451/70, рішення від 21.02.1975, пункт 38).

Суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (Справа «Надточій проти України», заява № 7460/03, рішення від 15.05.2008, пункт 26; див. серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], no.39594/98, п.72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy), рішення від 28.08.1991, Серія A no. 208-B, п.33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy), рішення від 12.10.1992, Серія A no.245-C, п.26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), no.54698/00, п.28, від 08.06.2006).

В даному випадку позивачу було направлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху на відому суду адресу, зазначену позивачем в позовній заяві.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Разом із тим, суд констатує, що заяв про зміну місця проживання, або уточнення анкетних даних позивач не подавала.

З рішень Європейського суду вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 у справі 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Однак вказаним правом, позивач не скористався, свого обов`язку не виконав, слід констатувати, що жодних заяв чи клопотань від позивача на адресу суду не надходило.

Надання переваги будь-кому з учасників у справі у вирішенні процесуальних питань (у даному випадку щодо відкриття провадження за наявності вище вказаних недоліків) не відповідає таким засадам (принципам) судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

При цьому вважаю за необхідне вказати також і на те, що згідно даних автоматизованої системи документообігу ОСОБА_1 , звертався з аналогічним позовом до того ж відповідача, та ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.11.2020 та така за заявою позивача повернута заявнику.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Окрім того, право позивача на судовий захист не порушено, оскільки повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків, про що вказав місцевий суд в ухвалі у даній справі, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 185, 258-260 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва – вважати неподаною та повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасник справи,якому повнаухвала судуне булавручена удень їїпроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання) безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош