Рішення № 94467335, 18.01.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/8332/20

Пр. №2/521/716/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Ткач А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка дії в своїх інтересах та в інтересех ОСОБА_3 , про захист порушеного права кредитора, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором,

встановив:

У травні 2020 року Акціонерне товариств «Райффайзен Банк Аваль» (далі – АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , посилаючись на те, що 29 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого АТ «Райффайзен БанкАваль», та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року (далі –Кредитний договір), відповідно до умов якого ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» надало ОСОБА_4 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 53795,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13% річних, а останній зобов`язувався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 29 серпня 2027 року.

12 травня 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №1 від 12 травня 2009 року до Кредитного договору №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року, відповідно до умов якої була тимчасово встановлена процентна ставка за кредитним договором №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року в розмірі 10% річних, строком з 12 травня 2009 року по 12 травня 2010 року.

30 серпня 2007 року в якості забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено Договір іпотеки від 30 серпня 2007 року, згідно умов якого останній передав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що належала останньому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2007 року, відповідно до умов якого предмет іпотеки забезпечує в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань позичальника перед Банком за Кредитним договором №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року.

Позивач зазначав, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2010 року по справі №2-6246/10 було задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року в розмірі 60227,43 доларів США та судові витрати.

Вказував, що 14 травня 2018 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» від осіб, які проживають в квартирі АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки, стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер позичальник ОСОБА_4 , на підтвердження чого останніми було надано копію свідоцтва про смерть позичальника та довідку щодо зареєстрованих осіб в квартирі, яка є предметом іпотеки.

07 червня 2018 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» направило до Сьомої одеської державної нотаріальної контори запит щодо відкриття спадкової справи щодо майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З відповіді Сьомої одеської державної нотаріальної контори від 26 червня 2018 року вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , була заведена спадкова справа та вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» були доведені до відома спадкоємців.

Вказував, що 03 вересня 2019 року та 09 вересня 2019 року до Першої одеської державної нотаріальної контори та Приморської державної нотаріальної контори були направлені запити щодо інформації про правонаступників, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дані запити були перенаправлені за належністю до Малиновської державної нотаріальної контори, яка надала відповідь, що дана інформація складає нотаріальну таємницю.

Після отримання відповіді Сьомої одеської державної нотаріальної контори, АТ «Райффайзен Банк Аваль» направило на адресу Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одесі претензію кредитора та на адресу нових власників вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, надавши можливість добровільно врегулювати сплату заборгованості протягом 60 днів.

Станом на 09 березня 2015 року заборгованість позичальника перед банком за Кредитним договором №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року складає 90877, 64 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 53632.76 доларів США, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 5307,12 доларів США; заборгованості за відсотками у розмірі 37244,88 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 36805,53 доларів США. Вказана заборгованість на даний час залишається непогашеною.

Позивач стверджував, що банк свої зобов`язання за Кредитним договором №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_4 кредит у розмірі 53795,00 доларів США, але спадкоємці останнього свої зобов`язання належним чином не виконали, тому станом на 26 травня 2020 року заборгованість по поверненню кредитних коштів за вказаним договором становить 90877,64 доларів США.

Посилаючись на нормиЗакону України «Про іпотеку» та порушення своїх прав, оскільки відповідачі ухиляються від виконання своїх зобов`язань перед кредитором померлого за Кредитним договором №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, загальною площею 39,4 кв. м., житловою площею 20,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, початкову ціну продажу встановити на рівні ринкових цін на підставі оцінки проведеної в межах виконавчого провадження та стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 червня 2020 року було відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання ( а.с. 71-72).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2020 року підготовче провадження по справі було закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 100-101).

Представник АТ «Райффайзен Банк Аваль», діючий за довіреністю від 17 січня 2019 року, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити та розглянути справу за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 106-107, 109-110).

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, причини своєї неявки суду не повідомили, у встановлений судом строк відзиву на позов не надали (а.с. 80, 81, 90-95, 117, 118, 121).

У зв`язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 49 розділу 1, главою 71 розділу 3 книги п`ятої, главами 84, 86, 87 розділу 3 книги шостої Цивільного кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

Встановлено, що АТ «Райффайзен Банк Аваль»є юридичною особою та діє на підставі Статуту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 58-60).

Судом встановлено, що 29 серпня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року, відповідно до умов якого ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» надало ОСОБА_4 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 53795,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13% річних, строком до 29 серпня 2027 року (а.с. 17-19).

12 травня 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №1 від 12 травня 2009 року до Кредитного договору №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року, відповідно до умов якої була тимчасово встановлена процентна ставка за кредитним договором №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року, строком з 12 травня 2009 року по 12 травня 2010 року в розмірі 10 % річних (а.с. 25).

30 серпня 2007 року в якості забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов`язань за кредитним договором №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено Іпотечний договір від 30 серпня 2007 року, згідно умов якого останній передав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого предмет іпотеки забезпечує в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань позичальника перед Банком за Кредитним договором №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року (а.с. 31-33).

Встановлено, щоквартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2007 року за ОСОБА_4 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 34, 35, 43).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2010 року по справі №2-6246/10 були задоволені позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто на користь останнього солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року в розмірі 60227,43 доларів США та судові витрати (а.с. 36-38).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 39, 134).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді: квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за померлим на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2007 року (а.с. 43, 161).

05 вересня 2007 року право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» (а.с. 158).

З матеріалів спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_4 за №129/2016вбачається, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , батько померлого, та неповнолітня донька померлого ОСОБА_3 , 2005 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с. 148, 165-166).

Встановлено, що ОСОБА_6 не є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 , оскільки шлюб між нею та померлим був розірваний 13 грудня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 147).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 було присвоєно прізвище ОСОБА_8 .

Судом встановлено, що спадкоємці померлого ОСОБА_4 прийняли спадщину після смерті останнього, оскільки були зареєстровані та постійно проживали з померлим в квартирі АДРЕСА_1 .

Крім того, 13 травня 2017 року спадкоємці звернулись до Сьомої одеської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини (а.с. 143, 144).

Відповідно до довідки з місця проживання та склад сім`ї, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_9 (а.с. 40, 153 звор.).

Встановлено, що 07 червня 2018 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» направило до Сьомої одеської державної нотаріальної контори запит про отримання інформації стосовно відкриття спадкової справи щодо майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 111, 168, 181).

Зі змісту листа Сьомої одеської державної нотаріальної контори від 26 червня 2018 року вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , була заведена спадкова справа та вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» були доведені до відома спадкоємців (а.с. 112, 181).

З матеріалів справи вбачається, що 03 вересня 2019 року та 09 вересня 2019 року були направлені запити адвоката до Першої одеської державної нотаріальної контори та Київської державної нотаріальної контори щодо інформації про правонаступників, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 44, 45, 198, 199).

Згідно відповіді Малиновської державної нотаріальної контори від 26 вересня 2019 року, інформація щодо спадкової справи до майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає нотаріальну таємницю (а.с. 46).

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна копія претензії кредитора АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ім`я Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одесі без номера та дати про визнання АТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитором померлого ОСОБА_4 на суму 254057,10 доларів США (а.с. 47).

Вказана претензія була направлена до Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одесі 10 лютого 2020 року, що підтверджується фіскальним чеком про відправку (а.с. 48).

Крім претензії кредитора, 10 лютого 2020 рокуАТ «Райффайзен Банк Аваль» були направлені до спадкоємців померлого вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, що підтверджується фіскальним чеком про відправку та реєстром поштових відправлень (а.с. 49, 50, 51, 52, 53-55).

Встановлено, що в матеріалах спадкової справи наявні претензія кредитора ПАТ «Приватбанк» від 04 березня 2016 року та претензія кредитора АТ «Ощадбанк» (а.с. 133, 183).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2011 року з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 було стягнуто солідарно на користь ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 11829,97 доларів США, що еквівалентно 93953,62 грн. та в рівних частках судові витрати (а.с. 189-190).

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1231 ЦК України).

Згідно ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого та нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини визначені ст. 1219 ЦК України.

Отже, зобов`язання за кредитним договором та за договором іпотеки входять до складу спадщини.

За змістом ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Таким чином, оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281-1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора. Недотримання кредитором передбачених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення вимог (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть іпотекодавця, положення зазначеної норми не містять.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, якщо боржник та іпотекодавець – одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця в разі порушення боржником своїх зобов`язань переходять обов`язки іпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки.

Отже, аналізуючи вищезазначені цивільно-правові норми слід дійти висновку про те, що правила статті 1281 ЦК України регулюють порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов`язань спадкодавця перед своїм кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, в межах якого іпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність (глава 19 ЦК України).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15-ц зазначено, що приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою.

За змістом цих приписів: у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця. Спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця.

Спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього.

Кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги.

Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був позичальником за кредитним договором і іпотекодавцем за договором іпотеки, тобто одночасно виступав і боржником, і іпотекодавцем. У зв`язку з його смертю відкрилася спадщина, яку прийняли відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , перебравши на себе обов`язки іпотекодавця в межах вартості предмета іпотеки. Однак, звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим лише за умови, якщо зобов`язання боржником було порушене.

З позовної заяви вбачається, що у померлого на час смерті існувала заборгованість за кредитним договором в розмірі 90877,64 доларів США.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спадкоємці померлого ОСОБА_4 про його смерть повідомили позивача 14 травня 2018 року, а в травні 2018 року позивач, як кредитор, звернувся до нотаріальної контори з претензією кредитора до спадкоємців померлого ОСОБА_4 .

За таких обставин, суд вважає, що позивач, як кредитор своєчасно пред`явив вимоги до спадкоємців померлого ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочинів.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не передбачено договором або законом.

Неналежне виконання взятих на себе зобов`язань Позичальником призвело до виникнення простроченої заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору іпотеки, у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором та Кредитним договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за Кредитним договором, а у разі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги звернути стягнення на Предмет іпотеки.

Згідно пункту 5.2 Договору іпотеки, сторони домовились, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису, або застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умова, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 7, п. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Як роз`яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов`язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації

Суд вважає можливим визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на рівні ринкових цін на підставі оцінки, проведеної в межах виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку», предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Суд, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку про те, що в справі міститься достатньо доказів для ухвалення рішення про часткове задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ОСОБА_2 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 .

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №1304-VII було введено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Відповідачами не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень. Своїм правом бути присутніми у судових засіданнях відповідачі також розпорядились на свій розсуд.

Зважаючи на вимоги закону, щодо розумності строку розгляду цивільних справ, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній доказами.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовій збір в розмірі 4437,98 грн., який підлягає стягненню з відповідачів в рівних частках (а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 15, 16, 554, 608, 1054, 1216, 1218, 1219, 1220, 1231, 1268, 1281, 1282 ЦК України, ст. ст. 1, 17, 24, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 268, 273, 280, 284, 354 ЦПК України,

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка дії в своїх інтересах та в інтересех ОСОБА_3 , про захист порушеного права кредитора, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором – задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №014/0018/74/80806 від 29 серпня 2007 року, що складає 90877 (дев`яносто тисяч вісімсот сімдесят сім) доларів США 64 центи - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 39,4 кв.м., житловою площею 20,3 кв.м., шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на рівні ринкових цін на підставі оцінки, проведеної в межах виконавчого провадження.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 січня 2021 року.

Суддя: О.М. Сегеда