Ухвала суду № 94464704, 28.01.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3042/17

Провадження № 1-в/635/106/2021

УХВАЛА

28 січня 2021 року Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Шинкарчука Я.А.,

секретар судового засідання – Желізова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області клопотання начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» Найдьонова О.В. про приведення вироку Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2017 року відносно засудженого ОСОБА_1 , 1977 року народження, у відповідність до Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», ?

в с т а н о в и в:

16 вересня 2020 року до Харківського районного суду Харківської області надійшло клопотання начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» Найдьонова О.В. про приведення вироку Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2017 року відносно засудженого ОСОБА_1 , 1977 року народження, у відповідність до Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

Прокурор, представник установи та засуджений ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до частини п`ятої статті 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду подання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Згідно з вимогами частини четвертої статі 107 КПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому розгляді фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали за клопотанням начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» Найдьонова О.В., прийшов до наступного висновку.

Згідно із Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (надалі по тексту ? Закон № 2617-VIII), який набрав чинності з 01 липня 2020 року (крім пункту 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень цього Закону) внесено зміни до Кримінального Кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, де кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Відтак, з 01 липня 2020 року кримінальне правопорушення, передбачене частини першої статті 185 КК України, виходячи з санкції частини відповідної статті, перестало бути злочином та тепер відноситься до категорії кримінальних проступків, адже в новій редакції відповідна санкція викладена в наступній редакції: «карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п`яти років».

Санкція ж частини першої статті 185 КК України в редакції чинній до 01 липня 2020 року передбачала покарання, зокрема, у виді позбавленням волі на строк до трьох років. Отже, санкція частини першої статті 185 КК України в реакції Закону № 2617-VIII передбачає більш м`який вид покарання, ніж позбавлення волі.

Частиною першою статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

За положеннями частини третьої статті 74 КК України передбачено, що призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.

Отже, положення статті 74 КК України стосуються призначеного покарання, яке засудженим відбувається.

Разом з тим, за вироком Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185, ч.2 ст.185 КК України та за сукупністю злочинів і вироків (ч.1 ст.70, ст.71 КК України) засуджений, зокрема, за вироками Харківського районного суду Харківської області від 10 травня 2017 року та Червонозаводського районного суду м.Харкова від 16 лютого 2015 року (в тому числі, за ч.1 ст.185 КК України), остаточно засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років 6 місяців.

У відповідності до інформації Державної установи «Темнівська виправна колонія №100» за вих.№22/7/12/1-3961/Ар20 від 06.11.2020 у засудженого вироком Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2017 року ОСОБА_2 кінець строку відбування призначеного покарання 10 листопада 2020 року.

Відтак, на момент вирішення даної справи, засуджений ОСОБА_1 відбув призначене йому вироком Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2017 року покарання, а тому наразі відсутні підстави для застосування до його положень статі 74 КК України.

Керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, ?

постановив:

В задоволенні клопотання начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» Найдьонова О.В. про приведення вироку Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2017 року відносно засудженого ОСОБА_1 , 1977 року народження, у відповідність до Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» – відмовити.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя – Я.А. Шинкарчук