Вирок № 94464016, 28.01.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3268/17

Номер провадження 1-кп/623/10/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Винниченка П.П.,

за участю: секретаря Ткаченко Ю.Ю.,

прокурора Козир М.В.,

захисників; Міщенко І.І., Єнейчука Ю.С., Кузнєцова О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

неповнолітніх обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

законних представників неповнолітніх обвинувачених: ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

Представника потерпілого ОСОБА_9 - Кривошеї О.Є.

Представника служби у справах дітей Бойко М.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Ізюм Харківської області матеріали об`єднаного кримінального провадження, відносно неповнолітніх обвинувачених

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм Харківської області, українця, громадянина України, учня 4 курсу ДНЗ «Ізюмський регіональний центр професійної освіти» м. Ізюм Харківської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП № НОМЕР_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ізюм Харківської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, учня ДНЗ «Ізюмський регіональний центр професійної освіти», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2

раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Ізюм Харківської області, українця, громадянина України, учня 1 курсу ДНЗ «Ізюмський регіональний центр професійної освіти» м. Ізюм Харківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП № НОМЕР_3 , раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Ізюм, Харківської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, учня 1 курсу ДНЗ «Ізюмський регіональний центр професійної освіти» м. Ізюм Харківської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше судимого 13 липня 2020 року вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, ст. 104 КК України від відбування покарання звільнено з випробувальним терміном 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 296 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Ізюм, Харківської області, українця, громадянина України, учня 8-Б класу ЗОШ №5 м. Ізюм Харківської області, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_7 , раніше судимого 13 липня 2020 року вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

31 жовтня 2017 року, близько 20 години 50 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , будучи неповнолітнім, знаходячись біля магазину «Асоль», розташованого поблизу будинку №15 по вул. Гоголя в м. Ізюм Харківської області, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на крадіжку чужого майна, скориставшись відсутністю уваги з боку ОСОБА_10 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння під час якого не усвідомлював факту викрадення майна, таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung» моделі Galaxy J1 2016 (SM-J120HZKD), чим завдав потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №5213 від 23.11.2017, на суму 1408 грн.

31.10.2017, приблизно о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , будучи неповнолітнім, повторно, знаходячись біля магазину «Бомба», поблизу будинку №32 по проспекту Незалежності в м. Ізюм Харківської області, за попередньою змовою та спільно з неповнолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на крадіжку чужого майна, скориставшись безпорадним станом ОСОБА_10 , який у вказаний час лежав на тротуарі, таємно викрали: срібні вироби 925 проби у вигляді ланцюжка, кулона із зображенням черепа та печатки загальною вагою 15 гр., вартістю на загальну суму 188 грн. 40 коп., навушниками до мобільного телефону марки «Panasonic» моделі «RP-HJE190E-W White» вартістю 70 грн., грошима в сумі 400 грн, які належать потерпілому ОСОБА_10 , чим завдали останньому майнову шкоду, на загальну суму 658 грн. 40 коп.

15.січня.2018, приблизно о 16 годині, ОСОБА_1 , за попередньою змовою із неповнолітніми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , маючи умисел на крадіжку чужого майна через незачинені двері, проникли до приміщення КП «Ізюмської міської друкарні», розташованої за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Замостянська, 3, звідки таємно викрали металеву алюмінієву драбину довжиною 210 см, шириною 45 см вартістю, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №397 від 26.01.2018, 530 грн. та металеві запчастини з лому чорного металу з паперо-різальної машини загальною вагою 45 кг 10 гр. вартістю, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 397 від 26.01.2018, 270 грн. 60 коп., чим завдав КП «Ізюмська міська друкарня» майнову шкоду, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 397 від 26.01.2018 на загальну суму 800 грн. 60 коп.

ОСОБА_2 03.06.2018 року близько 20:00 години, знаходячись на проїжджій частині, на перехресті вулиць Соборної та пл. Джона Ленона, поблизу міського парку в м. Ізюм Харківської області, діючи на підставі неприязних відносин з потерпілим, кинув пластикову пляшку з напоєм об`ємом 1 л в область правого вуха неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 , після чого наніс один удар кулаком лівої руки в область обличчя останнього, в результаті чого ОСОБА_9 впав на землю, а ОСОБА_2 продовжив наносити удари кулаками та ногами по тулубу ОСОБА_9 . Після отриманих ударів, потерпілий ОСОБА_9 , намагаючись підвестись с землі, став колінами та долонями на асфальт, коли в цей же час до нього підійшов ОСОБА_2 та обхопивши рукою за шию, почав удержувати останнього в такому положенні, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження, згідно з висновком судової медичної експертизи № 159 - ІЗ/18, у вигляді синців в області правої вушної раковини та в правій заушній області, садна на лівій руці та в області колінних суглобів, які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості. В свою чергу неповнолітній ОСОБА_4 , підтримував і не зупиняв дій ОСОБА_2 , заважав наблизитись свідкам ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , сприяючи продовженню протиправних дій ОСОБА_2 .

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнали повністю, покаялися, підтвердили обставини вчинених ними злочинів.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, останнім роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, вина ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, - доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене за попередньою групою осіб, пов`язане з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Допитані в судовому засіданні ОСОБА_2 , свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, не визнали.

ОСОБА_2 пояснив, що 26 травня 2018 року його побили ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , він писав заяву в поліцію на ОСОБА_9 03 червня 2018 року він гуляв разом з ОСОБА_4 в центрі міста, побачили ОСОБА_9 з дівчиною, кілька разів покликали останнього, але той не почув, тоді він кинув у ОСОБА_9 пляшку пепсі-коли, яка попала в голову ОСОБА_9 , той обернувся. Коли ОСОБА_2 почав підходити до ОСОБА_9 , який почав відступати і перечепився через бордюр та впав, потім підвівся, знову став відступати і знову перечепився через бордюр та впав на спину. Після того як ОСОБА_9 підвівся стали говорити за сварку, яка була раніше, 26 травня 2018 року, ОСОБА_9 намагався його вдарити, вибіг на дорогу, їхав автомобіль, він помітив, що ОСОБА_15 може попасти під автомобіль, тоді він схопив ОСОБА_9 за шию та потягнув до бардюра та відпустив його. Потім він втратив свідомість, хтось вдарив його по затилку, коли прийшов до тями на місці події були ОСОБА_16 та ОСОБА_4 , ОСОБА_9 сидів на бардюрі та держався за вухо. Визнає свою вину у тому, що причинив легкі тілесні ушкодження потерпілому, не погрожував потерпілому. Позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

ОСОБА_4 пояснив, що 03.06.2018 гуляли з ОСОБА_2 в місті, ОСОБА_2 покликав ОСОБА_9 , той не повернувся, тоді ОСОБА_2 кинув пляшку в ОСОБА_9 , попав в голову. ОСОБА_9 падав коли ОСОБА_2 підходив до нього. На проїжджій частині ОСОБА_17 схопив ОСОБА_15 за шию та потягнув до тротуару. Попім ОСОБА_12 ударив ОСОБА_2 по затилку кулаком, він відтягнув ОСОБА_18 і вони впали на асфальт, їх розтягнули. Нічого з карману не доставав, ножа у нього не було, нікому він не погрожував, ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 не причиняв. Позовні вимоги потерпілого не визнає в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що 03.06.2018 він з ОСОБА_11 йшов по вулиці Соборній в місті Ізюм. Біля будинку в якому розташована бібліотека, почув нецензурну брань, озирнувся і побачив як ОСОБА_2 кинув в нього пляшку та став до нього наближатись, ОСОБА_17 вдарив його, він відступав та перечепився через бордюр і упав на клумбу, ОСОБА_17 бив його ногами по тулубу. Коли він піднявся, побачив, що ОСОБА_19 йде позаду ОСОБА_17 , а ОСОБА_11 намагалась відтягнути від нього ОСОБА_2 . Коли він знаходився на проїзджій частині дороги, ОСОБА_2 схопив його за шию та став душити. Підбігли ОСОБА_12 , ОСОБА_20 та ще двоє, стали відтягувати від нього обвинувачених. ОСОБА_4 його не бив, ножем погрожував його товаришам, які намагались його звільнити. Пошкодив коліна об асфальт. Цивільний позов підтримує.

Свідок ОСОБА_21 пояснила, що 03.06.2018 була бійка на вулиці Соборній, донька побачила з балкону та покликала її. Дівчина верещала, хлопець лежав на дорозі, на ньому сидів другий та наносив удари в верхню частину тіла, їх об`їхала машина. На тротуарі поряд стояли дівчина та хлопець. Вона викликала поліцію.

Свідок ОСОБА_12 , який пояснив, що 03.06.2018 ввечері зателефонувала ОСОБА_11 та попросила допомогти. Коли вийшов з «Кулінічів» побачив, що посередині дороги бійка, ОСОБА_2 наносив удари ОСОБА_9 . Коли підбігли, щоб відтягнути ОСОБА_22 від ОСОБА_9 , ОСОБА_4 дістав з барсетки ніж та погрожував ним. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 не бачив, все відбулося швидко.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що влітку 2018 року з ОСОБА_9 йшли по вулиці Соборній в м. Ізюм. Біля будинку в якому бібліотека почули крики, обернулися та побачили, що в ОСОБА_23 летить бутила, яка попала йому в голову.

Від удару ОСОБА_15 присів, до нього підійшли ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , почали бити, хто вдарив першим вона не бачила, перейшли на дорогу, ОСОБА_17 схопив за шию ОСОБА_15 та почав душити його. Вона кричала та намагалась відтягнути хлопців від ОСОБА_9 .. ОСОБА_4 дістав із барсетки ніж «бабочку» та погрожував їй. Вона зателефонувала ОСОБА_12 попросила про допомогу. ОСОБА_12 та ОСОБА_20 зупинили бійку, намагалися поговорити, але ОСОБА_2 та ОСОБА_4 втекли.

Свідок ОСОБА_24 показала, що в травні 2018 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 поблизу магазину «Аврора» на вулиці Гагаріна в м. Ізюм відбулася бійка, ОСОБА_9 вдарив ОСОБА_2 в затилок. Коли вона розмиряла їх ОСОБА_9 плюнув їй в обличчя.

Свідок ОСОБА_20 пояснив, що він сидів з ОСОБА_12 в кафе «Кулінічі» літом 2018 року. Зателефонувала ОСОБА_11 , повідомила про бійку, вони прибігли припинили бійку. ОСОБА_4 і ОСОБА_2 били ОСОБА_9 .. Не бачив ніяких предметів в руках, бійка відбувалась на проїжджій частині, все відбулось швидко.

Свідок ОСОБА_25 поснила, що влітку 2018 року біля центральної бібліотеки між ОСОБА_17 та ОСОБА_15 відбувся конфлікт. ОСОБА_17 побачив ОСОБА_15 та пішов з ним вияснити стосунки, так як раніше в них був конфлікт, ОСОБА_9 з іншими побили ОСОБА_2 . Саму подію вона бачила погано, так як була на відстані. ОСОБА_2 йшов на ОСОБА_9 , який відходив до перехрестя. Збіглися інші на захист ОСОБА_9 і конфлікт скінчився.

Стороною обвинувачення суду надані та досліджені письмові докази, а саме:

- висновок судово-медичного експерта № 159-Из/18 від 12.06.2018, відповідно до якого у ОСОБА_9 синці в області правої вушної раковини та в правій заушній області, ссадна на лівій руці та в області колінних суглобів утворилися при обставинах, які мали місце 03.06.18. По ступеню тяжкості - це легке тілесне ушкодження. Синці в області правої вушної раковини та за нею могли утворитись у неповнолітнього ОСОБА_9 при нанесенні удару бутил кою при знаходженні нападавшого з переду, або з правого боку від потерпілого. Садна на руці та ногах могли утворитися при нанесенні ударів ногами або при падінні.

- протокол проведення слідчого експерименту від 07.06.2018 та фото таблицею до нього за участю свідка ОСОБА_12 , відповідно до якого свідок показав, як ОСОБА_2 наносив ОСОБА_9 тілесні ушкодження.

- протокол проведення слідчого експерименту від 08.06.2018 та фото таблицею до нього за участю свідка ОСОБА_20 , відповідно до якого свідок ОСОБА_20 показав як ОСОБА_2 наніс декілька ударів по тулубу ОСОБА_9

- протокол проведення слідчого експерименту від 08.06.2018 та фото таблицею до нього за участю потерпілого ОСОБА_9 відповідно до якого останній показав як ОСОБА_2 наносив йому удари.

- протокол проведення слідчого експерименту від 11.06.2018 та фото таблицею до нього за участю свідка ОСОБА_11 , відповідно до якого вона показала як ОСОБА_26 наносив удари ОСОБА_9

- додатковим висновком судово-медичного експерта № 171-Из/18 від 20.06.2018, відповідно до якого тілесні ушкодження у ОСОБА_9 могли утворитись при обставинах на які указав свідок ОСОБА_12 в ході проведення слідчого експерименту від 07.06.2018.

- додатковим висновком судово-медичного експерта № 170-Из/18 від 20.06.2018, відповідно до якого тілесні ушкодження у ОСОБА_9 могли утворитись при обставинах на які указав свідок ОСОБА_20 в ході проведення слідчого експерименту від 08.06.2018.

- додатковим висновком судово-медичного експерта № 172-Из/18 від 20.06.2018, відповідно до якого тілесні ушкодження у ОСОБА_9 могли утворитись при обставинах на які указала свідок ОСОБА_11 в ході проведення слідчого експерименту від 11.06.2018.

- додатковим висновком судово-медичного експерта № 169-Из/18 від 20.06.2018, відповідно до якого тілесні ушкодження у ОСОБА_9 могли утворитись при обставинах на які він указав в ході проведення слідчого експерименту від 08.06.2018.

На досудовому розслідуванні дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст. 296 КК України - хуліганство, що виразилося у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Однак суд вважає, що така кваліфікація дій ОСОБА_2 є невірною і не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим в ході судового розгляду справи.

Аналізуючи надані докази, відповідно до фактичних обставин цієї справи, встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, зокрема показань обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_9 , свідків, суд приходить до висновку, що кваліфікація дій обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , як хуліганство не ґрунтується на правильному застосуванні закону про кримінальну відповідальність.

Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці право охоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

Критеріями розмежування хуліганства від інших кримінальних правопорушень є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Головною рушійною силою хуліганських дій є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим [потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (справа № 288/1158/16) та постанові Верховного Суду в складі колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 18.06.2020 року (справа № 720/990/18).

Проаналізувавши надані докази, а саме покази обвинувачених, потерпілого, свідків, письмові докази, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведена вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки насильницької поведінки обвинуваченого ОСОБА_27 свідчать про те, що вони були зумовлені особистою неприязню до ОСОБА_9 , а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.

Зазначене дає підстави для висновку про відсутність у діях ОСОБА_27 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов`язковою юридичною ознакою кримінального правопорушення, передбаченого статтею 296 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_27 діяв з наміром завдати шкоди здоров`ю потерпілому ОСОБА_9 і безпосередньо його дії спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об`єктивні та суб`єктивні ознаки злочину проти особи і підлягають кваліфікації за наслідками, що настали, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасний розлад здоров`я - за частиною першою статті 125 КК. України

Суд, діючи в межах повноважень щодо перекваліфікації злочину, які окреслені нормою ч. 3 ст. 337 КПК України, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин, вважає, що дії ОСОБА_27 необхідно перекваліфікувати з ч. 2. ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України відповідно до ст. 477 КПК України, відноситься до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до частини першої статті 477 КПК України може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого.

За нормами чинного Кримінального процесуального кодексу України особливістю такого кримінального провадження є лише те, що необхідною умовою його здійснення є виражене у процесуальній формі бажання потерпілого щодо кримінального переслідування винного.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року ( справа № 288/1158/16) викладена правова позиція, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не регламентує конкретного способу звернення потерпілого з заявою, яка зумовлює визначені у частині першій статті 477 КПК правові наслідки. Водночас захист прав і свобод людини як втілення принципу верховенства права вимагає надання переваги внутрішньому змісту юридично значущих дій над зовнішньою формою їх вираження. З огляду на зазначене навіть у разі, якщо потерпілий не подавав до правоохоронних органів заяви про злочин як окремого процесуального документа, однак до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження однозначно висловив свою позицію про притягнення винного до кримінальної відповідальності, відповідна позиція, зафіксована у процесуальних документах, дає підставу для кримінального переслідування особи за злочин приватного обвинувачення.

Згода потерпілого в судовому засіданні з викладеною в обвинувальному акті кваліфікацією кримінального правопорушення як злочину публічного обвинувачення не може прирівнюватися до відмови від обвинувачення і зумовлювати закриття кримінального провадження відповідно до пункту сьомого частини першої статті 284 КПК. Навпаки, зазначене волевиявлення, виражене в належний процесуальний спосіб (у формі письмової або усної заяви, зафіксованої у відповідному документі та/або журналі судового засідання і на технічному записі процесу], варто розцінювати як спрямоване на застосування до обвинуваченого кримінально-правових заходів примусу.

Під час судового розгляду встановлено, що потерпілий ОСОБА_9 під час досудового розслідування і судового розгляду послідовно наполягали на притягненні ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, повністю погоджуючись із висунутим прокурором обвинуваченням щодо юридичної оцінки його дій як хуліганства .

Із огляду на викладене суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_2 необхідно перекваліфікувати з частини 2 ст. 296 КК України на частину 1 ст. 125 КК України, так як своїми умисними діями ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження і вина ОСОБА_2 у вчиненому знайшла підтвердження під час судового розгляду.

На досудовому розслідуванні дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст. 296 КК України - хуліганство, що виразилося у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене за попередньою групою осіб, пов`язане з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час розгляду справи своєї провини у інкримінованому злочині за ч. 3 ст. 296 КК України не визнає, наполягає, що не винний у скоєнні інкримінованого йому злочині.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сторонами, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган.

В основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Оцінивши сукупність зібраних та наданих стороною обвинувачення доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а також кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні складу злочину, що інкриміновано обвинуваченому ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 3 ст. 296 КК України. Доказів, що доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому кримінальниого правопорушення за ч. 3 ст. 296 КК України, не надано.

Згідно із ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також однією із засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Під час розгляду даної кримінальної справи обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні категорично заперечував свою причетність до вказаного злочину за ч. 3 ст. 296 КК України, зазначаючи, що він не порушував громадський порядок, шкоду потерпілому не спричиняв, ніякого ножа у нього не було.

Суд не враховує показання потерпілого та свідка ОСОБА_28 у частині того, що у ОСОБА_4 був ніж і він ним погрожував, оскільки вилучено ножа не було та його не бачили інші свідки.

Також однією із засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Надані стороною обвинувачення докази таким критеріям не відповідають, оскільки містять сумніви, що виключають можливість прийняття рішення поза розумними сумнівами про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 3 ст. 296 КК України. Доказів, що доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому кримінальниого правопорушення за ч. 3 ст. 296 КК України, не надано.

Обвинувачення повинно довести кожний факт, пов`язаний із злочином, щоб не існувало жодної розумної підстави для сумнівів. Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувачення по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Суб`єктивна сторона хуліганства характеризується прямим умислом і мотивами явної неповаги до суспільства. Винний усвідомлює, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства, і бажає цього.

Однак, під час судового розгляду судом встановлено, що стороною обвинувачення не доведені основні і обов`язкові показники грубого порушення громадського порядку - наявність особливої зухвалості, з мотивів явної неповаги до суспільства ОСОБА_4 грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене за попередньою групою осіб, пов`язане з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Також, суд зауважує, що саме лише громадське місце (на дорозі), де відбувались події, не може бути підставою для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.3 ст. 296 КК України. Дана правова позиція викладена також у Постанові Верховного Суду від 08.10.2019 року по справі №348/2090/17.

Докази, показання, досліджені безпосередньо в суді, не містять достатніх даних на підтвердження того, що в діях ОСОБА_4 наявний склад кримінального правопорушення за ч.3 ст. 296 КК України, а саме, що дії ОСОБА_4 були поєднані з очевидним для нього грубим порушенням громадського порядку та при цьому супроводжувалися особливою зухвалістю. Прокурором в суді не доведено, що в діях обвинуваченого є об`єктивна та суб`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст.125 КК України - тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за ч. 3 ст. 185 КК України - тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньо змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно та за ч. 3 ст.185 КК України - тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньо змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 3 ст.185 КК України - тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньо змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, дані про особи обвинувачених, обставини, які пом`якшують та обтяжують їх покарання.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України, віднесені: ч. 1 ст. 125 КК України, ч. 1 ст. 185 КК України - до кримінального проступку, ч. 2 ст. 185 КК України - до нетяжкого злочину, ч. 3 ст. 185 КК України - до тяжкого злочину.

Обвинувачений ОСОБА_1 , раніше не судимий, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

При призначенні покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, що ОСОБА_1 , щиро розкаюються у вчиненні злочинів, активно сприяв розкриттю злочину.

Відповідно до висновку досудової доповіді Ізюмського МРВ з питань пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію вчинення правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Обвинувачений ОСОБА_2 , раніше не судимий, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, що ОСОБА_2 , щиро розкаюються у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до висновку досудової доповіді Ізюмського МРВ з питань пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію вчинення правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, що ОСОБА_3 , щиро розкаюються у вчиненні злочинів, активно сприяв розкриттю злочину, вчинив кримінальне правопорушення в неповнолітньому віці.

Відповідно до висновку досудової доповіді Ізюмського МРВ з питань пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію вчинення правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 , без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Обвинувачений ОСОБА_4 , раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках в наркологічному та психіатричному кабінетах Ізюмської ЦМЛ не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, що ОСОБА_4 , щиро розкаюється у вчиненні кримінальних правопорушень, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, передбачених частинами. 1,2,3 статті 185 КК України, вчинив кримінальні правопорушення неповнолітнім.

Відповідно до висновку досудової доповіді відділу пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію вчинення правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 , без позбавлення або обмеження волі може становити високу небезпеку для суспільства.

Обвинувачений ОСОБА_5 , раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках в наркологічному та психіатричному кабінетах Ізюмської ЦМЛ не перебуває.

При призначенні покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, що ОСОБА_5 щиро розкаюється у вчиненні злочину, активно сприяв розкриттю злочину, злочини скоїв в неповнолітньому віці.

Відповідно до висновку досудової доповіді відділу пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію вчинення правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі може становити високу небезпеку для суспільства.

Обставин, які обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, з врахуванням ступеня тяжкості скоєних злочинів, особи обвинувачених, обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочинів, а також, враховуючи вік неповнолітніх обвинувачених, відношення до скоєного, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 нових злочинів, буде призначення покарання в межах санкцій обвинувачення з застосуванням умов ст. 75, 104 КК України з звільненням від відбування призначеного покарання із зобов`язаннями, передбаченими ст. 76 КК України.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України,за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили кримінальні правопорушення, за які призначається покарання, до постановлення попереднього вироку Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.07.2020, то остаточне покарання має бути призначене з урахуванням покарання, призначеного цим вироком.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку.

З дня вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення пройшло більше 2-х років, тому ОСОБА_2 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

Цивільні позови по справі, не заявлені. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про відшкодування маральної шкоди в сумі 200000 грн., в даному судовому засіданні не може бути вирішено.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з обвинувачених та законних представників неповнолітніх обвинувачених.

Питання про речові докази має бути вирішене згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 284-286, 368-371 373, 374 КПК України, статтею 49 КК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання в виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

На підставі ст. 75, 104 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_1 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, додатково покласти на ОСОБА_1 обов`язок в період іспитового строку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання в виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

На підставі ст. 75, 104 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_3 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, додатково покласти на ОСОБА_3 обов`язок в період іспитового строку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання

- за ч. 1 ст. 185 КК України - 1 місяць арешту;

- за ч. 2 ст. 185 КК України - 1 рік позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.07.2020, остаточно призначити ОСОБА_35 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75, 104 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, додатково покласти на ОСОБА_4 обов`язок в період іспитового строку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України - визнати невинуватим та виправдати.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання в виді 1 (одного) року позбавлення волі;

На підставі ч. 4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.07.2020 більш суворим покаранням, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України закрити.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Стягнути солідарно з законних представників неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_6 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_7 , на користь держави в особі Харківського НДЕКЦвитрати, пов`язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи - 494 грн. 35 коп. (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р UA298999980313050115000020005, код банку 37999680, УК Слобідсь/мХарк Слобідськи/24060300, банк: Казначейство України (ЕАП) на користь держави в особі Харківського НДЕКЦвитрати, пов`язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи - 494 грн. 35 коп., розрахунковий рахунок 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Стягнути солідарно з законних представників неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , витрати пов`язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи - 572 грн., на користь держави в особі Харківського НДЕКЦвитрати, пов`язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи - 494 грн. 35 коп. (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р UA298999980313050115000020005, код банку 37999680, УК Слобідсь/мХарк Слобідськи/24060300, банк: Казначейство України (ЕАП)

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про відшкодування маральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, залишити без розгляду.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалами Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.11.2017, 19.01.2018, 09.02.2018.

Речові докази:

- навушники до мобільного телефону марки «Panasonic» моделі «RP-HJE190E-W White», які, передані на зберігання потерпілому ОСОБА_10 , залишити власнику;

- Металеву стремянку розкладну, сірого кольору, розмірами: довжиною 210 см, шириною 45 см; дві металеві плити квадратної форми сірого кольору від паперово-різальної машини «БР-70», загальними розмірами: довжиною 44 см, шириною 40 см, висотою 6 см; дві металеві запчастини сірого кольору від паперово-різальної машини «БР-70», загальними розмірами: найбільшою довжиною 30 см, найбільшою шириною 14 см, висотою 4 см, які на праві власності належать КП «Ізюмська міська друкарня», які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_40 - залишити власнику.

- Металеву тачку, розмірами: днище - 45х63,9 см; бокові стіни - 64х25 см; передня та задня стіни - 45х25 см, яка пересувається на двох колесах,та на праві власності належить ОСОБА_41 , яка передана на зберігання свідкові ОСОБА_41 - залишити власнику.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 02.04.2020, з моменту затримання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02.04.2020

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили, до обвинувачених не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя П.П.Винниченко