Рішення № 94456554, 26.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року м. Київ № 640/12548/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали адміністративної справи

за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Лайт»

про стягнення штрафних санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі також - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Лайт» (далі також - відповідач), в якому просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Лайт» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 57 611 (п`ятдесят сім тисяч шістсот одинадцять) гривень 76 коп.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Лайт» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню у розмірі 2039 (дві тисячі тридцять дев`ять) гривень 63 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем в установленому порядку у 2018 році не виконано встановлений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Таким чином, відповідачем не виконано встановлений законодавством норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів та не зайняте ними, відповідач до 15.04.2019 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 57 611, 76 грн., чого ним зроблено не було. Таким чином, відповідачу з 16.04.2019 року по 13.06.2019 року нарахована пеня у розмірі 2039, 63 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для надання до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідачем через канцелярію суду 01.08.2019 року надано відзив, в якому вказано, що ТОВ було подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2018 рік по формі 10-ПІ (уточнюючий), згідно якого на підприємстві працевлаштовано одну особу з інвалідністю. Вважає, що в діях товариства відсутні ознаки правопорушення щодо не створення робочих місць для інвалідів, оскільки відповідальність для підприємств передбачена саме за не створення робочих місць для осіб з інвалідністю, а не за технічні помилки у звіті, які уточнені відповідним звітом «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2018 рік по формі 10-ПІ .

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідачем, 25.01.2019 року подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік по формі 10-ПІ (річна поштова), затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42.

Згідно вказаного звіту відповідачем зазначено, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2018 році становила 17 осіб, відтак, на переконання позивача, відповідно до нормативу, на підприємстві повинно бути працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, однак відповідачем, згідно вказаного звіту не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 57 611,76 грн.

Також на відповідача накладено пеню за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2039,63 грн.

Несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені зумовила позивача на звернення з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі також - Закон № 875-ХІІ).

Згідно зі статтею 4 Закону №875-ХІІ соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Стаття 17 Закону №875-ХІІ встановлює, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до статті 19 Закону №875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до норм статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною третьою статті 18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18-1 Закону №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно до поданого відповідачем Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 17 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.

Частиною третьою статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-VI передбачено, що роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про:

попит на робочу силу (вакансії);

заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Порядок подачі інформації про попит на робочу силу (вакансії) затверджено наказом Міністерства соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» від 31.05.2013 року.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Порядку, форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Пунктом 1.3 Порядку передбачено, що роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті незалежно від місцезнаходження.

Як висновується з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 25.01.2019 року ТОВ «Макс Лайт» до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік по формі 10-ПІ (річна поштова), затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42.

У вказаному звіті відповідач зазначив, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства за 2018 рік становить 17 осіб, відповідно 4% нормативу на підприємстві повинна бути працевлаштована 1 особа з інвалідністю.

Як стверджує відповідач у поданому відзиві на позовну заяву, відповідно до облікових даних ТОВ «Макс Лайт», позивачем встановлено, що товариством 10.07.2019 року було подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2018 рік по формі 10-ПІ (уточнюючий). Так, відповідно до «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2018 рік по формі 10-ПІ (уточнюючого), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 17 осіб, з них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства, встановлена інвалідність - 1 особа, що повністю відповідає нормативам робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». При поданні звітності «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2018 рік за формою 10-ПІ допущено технічну помилку. А саме, не вказано працюючого у ТОВ «Макс Лайт» особу з інвалідністю ОСОБА_1 , яка має третю групу інвалідності на підтвердження чого надано копію наказу про прийняття на роботу від 01.01.2011 року №01-03к, згідно якого в ТОВ «Макс Лайт» з 01.01.2011 року по теперішній час працює на посаді бренд менеджера ОСОБА_1 , якій відповідно до Довідки до огляду МСЕК серія №КА-1 №035623 з 17.05.2006 року встановлено третю групу інвалідності (причина інвалідності - загальне захворювання, строк на який встановлюється інвалідність - безстроково).

Підтвердженням того, що ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Макс Лайт» протягом 2018 року є Звіти ТОВ «Макс Лайт» про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування до органів доходів та зборів за січень-грудень 2018 року, відповідно до яких ОСОБА_1 єдиний внесок нараховувався як особі з інвалідністю.

Також, відповідачем надано до суду належним чином засвідчену копію листа ТОВ «Макс Лайт» про подання звіту ТОВ «Макс Лайт» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік по формі 10-ПІ з копією опису вкладення у поштове відправлення, накладної про відправлення та роздруківкою з сайту Укрпошти про вручення даного листа позивачу.

У зв`язку з виявленою помилкою, ТОВ «Макс Лайт» направлено лист на адресу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів вих. №0907/1 від 09.07.2019 року, згідно якого, ТОВ Макс Лайт» була допущена помилка, а саме: в рядку 02 Звіту (з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) замість цифри 2 (один) був проставлений прочерк. В додатках подано уточнюючий звіт ТОВ «Макс Лайт2 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма №10-ПІ) та Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнобов`язкове державне соціальне страхування Форма №Д4 (місячна) за грудень 2018 року щодо ТОВ «Макс Лайт».

Оскільки, відповідачем надано належні та допустимі докази працевлаштування інваліда ОСОБА_1 , яка має третю групу інвалідності, а також докази виплати їй заробітної виплати за січень-грудень 2018 року - відповідач виконав покладений на нього відповідний обов`язок, передбачений Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що роботодавець вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема відповідачем вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а тому відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статті 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ЄДРПОУ 22869098, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 104);

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Лайт» (ЄДРПОУ 36593476, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 53).

Повне судове рішення 26.01.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна