Рішення № 94455059, 28.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10915/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, висновку та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнення (збільшення) позовних вимог просить суд визнати протиправним та скасувати рішення УВМС України в Херсонській області від 29.04.2011 про скасування рішення УМВС України в Херсонській області від 15.01.2010 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 , зобов`язавши УДМС в Херсонській області поновити позивачу реєстрацію громадянства з 15.01.2010; визнати протиправним та скасувати висновок ГУ ДМС України в Одеській області від 30.06.2015, затверджений ДМС України 11.08.2015 за результатами службового розслідування, яким визнано недійсним паспорт громадянина НОМЕР_1 , виданий Біляївським РВ ГУ МВС України в Одеській області 08.10.2010 громадянину України ОСОБА_1 , зобов`язавши ГУ ДМС України в Одеській області поновити позивачу паспорт громадянина України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ст. 21 Закону України «Про громадянство України» визначає три підстави для скасування рішення про набуття громадянства України, кожна з яких передбачає недобросовісну поведінку особи, яка набуває громадянства. Також має бути причинно-наслідковий зв`язок між конкретними умисними недобросовісними діями такої особи у формі обману, подання завідомо неправдивих відомостей чи фальшивих документів, приховування суттєвих фактів, і наслідком - незаконним набуття нею громадянства. Такої підстави, як зазначено в спірному рішенні - «рішення апеляційного суду Херсонської області від 18.04.2011» Закон в даному випадку не передбачає. Разом з тим, ні в поданні про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, ні в рішенні про це посадові особи ВГІРФО УМВС в Херсонській області не вказують, що позивач вчинив обман, подав завідомо неправдиві відомості чи фальшиві документи, або приховував будь-які суттєві факти.

Позовну заяву прийнято до провадження ухвалою судді від 02.11.2020, якою відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23.11.2020 до суду від ГУ ДМС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що до ГУ ДМС в Одеській області надійшла інформації від Управління ДМС в Херсонській області від 10.06.2014 № 1/2-8105 про скасування рішення про набуття громадянства України громадянами В`єтнаму. На підставі цього Біляївським РВ ГУ ДМС України в Одеській області була здійснена перевірка відносно ОСОБА_1 , в ході якої встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець В`єтнаму, відповідно до заяви отримав паспорт серії НОМЕР_2 від 16.01.2010. В грудні 2009 року позивач звернувся до суду з заявою з посиланням на те, що відповідно до Угоди між Урядом СРСР та Урядом СРВ про направлення та прийом на роботу в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємствах та в організаціях СРСР від 02 квітня 1981 року він у 1989 році приїхав в Україну, в заяві було поставлено питання про встановлення факту його постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року, що йому необхідно для набуття громадянства України. Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 грудня 2009 року по справі № 2о-144/2009 заяву задоволено, встановлено факт постійного проживання позивача на території України до 24 серпня 1991 року. Згідно інформації Управління ДМС України в Херсонській області за № 139 значиться громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , по якому 15.01.2010 було прийнято рішення про набуття громадянства України та оформлено паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Дніпровським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області. Не погоджуючись з рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 грудня 2009 року прокурор Цюрупинського району Херсонської області подав апеляційну скаргу. 18.04.2011 рішенням апеляційного суду Херсонської області апеляційну скаргу прокурора Цюрупинського району Херсонської області було задоволено, рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 грудня 2009 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. 29.04.2011 прийнято рішення УМВС України в Херсонській області стосовно скасування рішення від 15.01.2010 про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 , відповідно до рішення апеляційного суду Херсонської області від 18.04.2011. Відтак, видано ОСОБА_1 Довідку № 199/2011 про припинення громадянства відповідно до ст. 21 Закону України «Про громадянства України». На підставі викладеного ГУ ДМСУ в Одеській області було прийнято рішення, що паспорт НОМЕР_1 від 08.10.2010, виданий Біляївським РВ ГУ ДМС Україи в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фу Тхо Республіки В`єтнам, визнано таким, що оформлений в порушення вимог законодавства, та відповідно до п. 108 Порядку недійним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню.

Ухвалою суду від 26.11.2020 прийнято до провадження уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування висновку від 30.06.2015, затвердженого ДМС України 11.08.2015 за результатами службового розслідування, яким визнаного недійсним паспорт громадянина НОМЕР_1 , виданий Біляївським РВ ГУ МВС України в Одеській області 08.10.2010 громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язання ГУ ДМС України в Одеській області поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України.

Ухвалою суду від 02.12.2020 прийнято до провадження уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, висновку та зобов`язання вчинити певні дії.

22.12.2020 до суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що на підтвердження факту свого проживання на території України позивачем, до розгляду питання оформлення громадянства України, було надано рішення районного суду Херсонської області про встановлення факту постійного проживання на території України до 24.08.1991, проте вказане рішення було скасовано ухвалою судом апеляційної інстанції. Для реалізації права на набуття громадянства України за територіальним походженням позивач зобов`язаний був довести факт свого постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року, разом з тим, із скасуванням судового рішення про встановлення факту постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року, у позивача відповідний правоутворюючий факт відсутній, тому підстав для задоволення позову немає.

28.12.2020 та 05.01.2021 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив ГУ ДМС України в Одеській області.

04.01.2021 до суду від ГУ ДМС України в Херсонській області надійшли заперечення на відповідь представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 15.01.2010 УМВС України в Херсонській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянства України», громадянину ОСОБА_1 на підставі рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30.12.2009 року у справі № 2о-144/2009 про встановлення факту постійного проживання на території України станом до 24 серпня 1991 року.

15.01.2010 позивачу надано довідку № 10/10 про реєстрацію особи громадянином України, якою визначено, що згідно з рішенням УМВС України в Херсонській області ОСОБА_1 набув громадянство України за ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».

16.01.2010 ОСОБА_1 був документований Дніпровським РВ УМВС України в Херсонський області паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та 14.09.2010 знятий з реєстраційного обліку.

18.04.2011 апеляційним судом Херсонської області у справі № 22-ц-1975/11 задоволено апеляційну скаргу прокурора Цюрупинського району Херсонської області, рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30.12.2009 у справі № 2о-144/2009 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України.

Рішенням УМВС України в Херсонській області від 29.04.2011 у вигляді подання скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України. Видано довідку № 199/2011 про припинення громадянства України відповідно до ст. 21 Закону.

Підставою для скасування рішення УМВС України в Херсонській області від 15.01.2010 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням стала наявність рішення апеляційного суду Херсонської області від 18.04.2011, яким встановлено факт відсутності постійного проживання на території України у певний період та відсутність доказів, які підтверджують факт постійного проживання позивача.

Крім того, 30.06.2016 ГУ ДМС України в Одеській області складено висновок, затверджений ДМС України 11.08.2015 за результатами службового розслідування, яким визнано недійсним паспорт громадянина НОМЕР_1 , виданий Біляївським РВ ГУ МВС України в Одеській області 08.10.2010 громадянину України ОСОБА_1 .

За п. 3 вказаного висновку паспорт серії НОМЕР_1 підлягає вилученню та знищенню відповідно до п. 10.4 р. 10 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13.12.2012 № 320.

Згідно з п. 6.1 після затвердження ДМС України висновку за матеріалами перевірки інформацію направити до Головних управлінь, Управлінь ДМС України в областях, м. Києві про визнання паспорта громадянина НОМЕР_1 як такого, що оформлений в порушення чинного законодавства та підлягає вилученню та знищенню.

Відповідно до п. 6.2, п. 6.3 до заяви про видачу паспорта внести відмітку проте, що паспорт є недійсним; до бази даних ГУ ДМС України в Одеській області внести інформацію про визнання паспорта недійсним.

Згідно п. 7 висновку здійснити перевірку щодо законності перебування на території України громадянина ОСОБА_1 та прийняти подальші заходи щодо забезпечення вимог законодавства України у сфері правового стану іноземців та осіб без громадянства.

12.08.2020 позивач був затриманий на своєму робочому місці співробітниками УСР в Одеській області спільно із співробітниками відділу міграційного контролю та доставлений до ГУ ДМС України в Одеській області, де йому було повідомлено, що він проживає по недійсному документу, не погодившись із чим, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначається Законом України від 18 січня 2001 року №2235-ІІІ «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-ІІІ).

Статтею 4 Закону №2235-ІІІ визначено, що питання громадянства України регулюється Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України.

Згідно зі статтею 6 Закону №2235-ІІІ громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 8 Закону №2235-ІІІ особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Відповідно до пункту 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (далі - Порядок №215, в редакції чинній станом на момент набуття громадянства позивачем), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону, подає: а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням; б) дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм); в) один із таких документів: - декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; - зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; - декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; - заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Відповідно до пункту 44 Порядку №215 у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

З огляду на матеріали справи, що під час звернення до уповноваженого органу з заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням позивачем на підтвердження факту постійного проживання до 24 серпня 1991 року на території України було надано рішення Цурюпинського районного суду Херсонської області від 30.12.2009 у справі № 2о-144/2009, в якому встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом до 24 серпня 1991 року.

Відповідно до пункту 93 Порядку №215 районне, районне у місті, міське управління або відділ Міністерства внутрішніх справ України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Районне, районне у місті, міське управління або відділ Міністерства внутрішніх справ України, до якого подано документи про оформлення набуття громадянства України знайдою, також одержує від відповідного органу реєстрації актів громадянського стану копію запису акта громадянського стану, який підтверджує, що новонароджену дитину знайдено на території України і батьки її невідомі.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, районне, районне у місті, міське управління або відділ Міністерства внутрішніх справ України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, начальник районного, районного у місті, міського управління або відділу Міністерства внутрішніх справ України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі.

Пунктом 94 Порядку №215 передбачено, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до районного, районного у місті, міського управління або відділу Міністерства внутрішніх справ України, до якого документи були подані заявником. Районне, районне у місті, міське управління або відділ Міністерства внутрішніх справ України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, начальник районного, районного у місті, міського управління або відділу Міністерства внутрішніх справ України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України, а стосовно поновлення особи у громадянстві України також відсутні передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, начальник головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі або його заступник приймає рішення про оформлення набуття особою громадянства України.

В свою чергу пунктом 96 Порядку 215 (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується управлінням, відділом (сектором) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.

Відповідно до приписів статті 21 Закону №2235-ІІІ, рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Тобто, підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України», можуть бути протиправні дії особи, яка звернулась за оформленням набуття громадянства, зокрема обман, подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Враховуючи наведені норми діючого законодавства, та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що органи міграційної служби не надали доказів, які б свідчили про подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів чи приховування останнім будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не міг набути громадянство України та зазначив їх у оскарженому рішенні.

Станом на момент набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 чинним законодавством України встановлення наявності підстав для набуття громадянства було покладено на територіальні органи МВС України.

На момент звернення ОСОБА_1 з заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням жодних недоліків у поданих документах та недостовірних відомостей в них уповноваженим органом встановлено не було, доказів протилежного не надано.

У 2010 році позивач набув громадянство України згідно з рішенням УМВС України в Херсонській області саме за територіальним походженням та на підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України № 10/10 від 15.01.2010.

Суд не оминає увагою той факт, що 18.04.2011 рішенням апеляційного суду Херсонської області апеляційну скаргу прокурора Цюрупинського району Херсонської області було задоволено та скасовано рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 грудня 2009 року, а в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Зі змісту рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що встановлення юридичного факту заявником пов`язується з наміром набути громадянство України за територіальним походження на підставі положень ст. 8 Закону України "Про громадянство України", за якими громадянство України можна набути, окрім інших обов`язкових умов, за умови постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року.

Однак матеріали справи таких дозволів, виду на проживання чи посвідки не містять, долучені заявником до заяви довідки з місця проживання та роботи колегією суддів не перевірялися та не досліджувалися, оскільки у даних правовідносинах вони правового значення не мають, за змістом Угоди між Урядом СРСР та Урядом СРВ про направлення та прийом на роботу в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємствах та в організаціях СРСР від 02 квітня 1981 року перебування в`єтнамських громадян на території колишнього СРСР носило тимчасовий, а не постійний характер, заявником 03 грудня 2009 року отримано національний паспорт Соціалістичної Республіки В`єтнам, у якому визначено його громадянство вказаної республіки, що саме по собі виключає намір заявника на постійне проживання на території України у 1991 році з метою набуття її громадянства.

Отже, за висновком апеляційного суду, приведені обставини спростовують доводи, зазначені у заяві, а тому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичними обставинам у справі, у зв`язку із чим апеляційну скаргу задоволено, рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

При цьому судом апеляційної інстанції не було встановлено фактів подання ОСОБА_1 свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховуванням позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не міг набути громадянство України.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що відповідачами не доведено правомірність рішення, яким скасовано рішення про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 травня 2020 року по справі № 808/3470/17.

При цьому, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою 30.01.2019 у справі №755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Крім того, вирішуючи спір, суд враховує, що скасування рішення про набуття громадянства України має наслідком повну зміну способу життя родини. Проте, дані обставини не були враховані відповідачами при прийнятті оскаржуваних рішення та висновку.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріпляє у собі право на повагу до приватного і сімейного життя. Так, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні по справі «Ахмедов проти Азербайджану» від 30.01.2020 ЄСПЛ вказав, що поняття "приватне життя" в сенсі статті 8 Конвенції є широким поняттям, яке охоплює різні аспекти фізичної та соціальної ідентичності (див. Дженовезе проти Мальти, § 30, 11 жовтня 2011 року та Рамадан Ст. Мальта , § 62, 21 червня 2016 року). Хоча право на громадянство як таке не гарантується Конвенцією або протоколами до неї, не можна виключати, що свавільне позбавлення громадянства при певних обставинах є порушенням статті 8 Конвенції, оскільки наслідки такої відмови мають вплив на приватне життя окремих осіб (див. Карасьов проти Фінляндії, 31414/96, ЄСПЛ 1999-II; в Дженовезе, згадане вище, § 30; і K2 проти Сполученого Королівства, 42387/13, § 49, 7 лютого 2017 року).

Суд також визнав, що ці ж принципи повинні застосовуватися до позбавлення уже отриманого громадянства, так як це може призвести до аналогічного, якщо не більшого - втручання у право особи на повагу до сімейного та приватного життя (див. Рамадан, згадане вище, § 85; К2, згадане вище, § 49; і Алпеева і Джалагония проти Росії,№. 7549/09 і 33330/11, § 108, 12 червня 2018 року).

При визначенні самоуправства, суд взяв до уваги, чи скасування відбулось згідно із законом; чи супроводжувалось необхідними процедурними гарантіями, в тому числі, чи мала особа, позбавлена громадянства, можливість оскаржити рішення в суді шляхом надання відповідних гарантій; і влада діяли старанно і швидко (див. Рамадан, згадане вище, §§ 86-89; К2, згадане вище, § 50; і Алпеева і Джалагония, згадане вище, § 109).

Хоча заявником не зазначено, що вищезазначеним рішенням внутрішніх органів, зробили його особою без громадянства, стає ясно, що рішення на цей рахунок спричинили за собою значні негативні наслідки для здійснення прав заявником у його повсякденному житті. Це рішення також створює невизначеність у відношенні правового статусу перебування заявника в Азербайджані, напряму пливає на його соціальну ідентичність. Тому суд вважає, що оскаржувана постанова була втручанням у право заявника на повагу до приватного життя відповідно до статті 8 (див. Алпеева і Джалагония, згадане вище, § 115).

Таким чином, застосовуючи принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про наявність порушення статті 8 Конвенції стосовно заявника, оскільки спірне рішення має вплив на приватне життя позивача та його родини, а також створює значні негативні наслідки для здійснення прав позивачем у його повсякденному житті.

На переконання суду, органами міграційної служби України не дотримано принципу пропорційності, балансу між несприятливими наслідками прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що призводить для настання несприятливих та без перебільшення катастрофічних наслідків для позивача та його усталеного життя.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, а саме з визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві», суд оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть сторони при застосуванні таких обмежень.

Отже за встановлених судом обставин, мало місце непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право позивача, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке не може вважатися необхідним у демократичному суспільстві.

Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Визнання акта суб`єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Скасування ж акта суб`єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

З урахуванням судового розсуду розглядуваного спору, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області від 29.04.2011 про скасування рішення УМВС України в Херсонській області від 15.01.2010 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 , що матиме наслідком відновлення статусу позивача як громадянина України з дати набуття ним громадянства України 15.01.2010, а також скасувати висновок ГУ ДМС України в Одеській області від 30.06.2015, затверджений ДМС України 11.08.2015 за результатами службового розслідування, яким визнано недійсним паспорт громадянина НОМЕР_1 , виданий Біляївським РВ ГУ МВС України в Одеській області 08.10.2010 громадянину України ОСОБА_1 , у зв`язку із чим позов підлягає до задоволення.

При цьому суд враховує, що в даному конкретному випадку оскаржуваний висновок ГУ ДМС України в Одеській області від 30.06.2015 є актом індивідуальної дії в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, а отже може бути предметом судового оскарження, оскільки безпосередньо породжує для позивача юридичні наслідки, так як за вказаним висновком паспорт позивача визнаний недійним, підлягаючим вилученню та знищенню, а інформація про визнання паспорта громадянина як такого, що оформлений в порушення чинного законодавства та підлягає вилученню та знищенню, занесена до баз даних ДМС України; до заяви про видачу паспорта підлягає внесенню відмітка про те, що паспорт є недійсним.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України: з урахуванням розсуду спору, з кожного відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 840,80 грн, яка підлягала сплаті за подання до суду даного адміністративного позову із двома вимогами немайнового характеру.

При цьому вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44), Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 168; ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області від 29.04.2011 про скасування рішення УМВС України в Херсонській області від 15.01.2010 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області поновити ОСОБА_1 реєстрацію громадянства з 15.01.2010.

Визнати протиправним та скасувати висновок ГУ ДМС України в Одеській області від 30.06.2015, затверджений ДМС України 11.08.2015 за результатами службового розслідування, яким визнано недійсним паспорт громадянина НОМЕР_1 , виданий Біляївським РВ ГУ МВС України в Одеській області 08.10.2010 громадянину України ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити ОСОБА_1 паспорт громадянина України.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 (вісімсот сорок грн 80 коп.) грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 (вісімсот сорок грн 80 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк