Ухвала суду № 94453067, 28.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

м. Вінниця

28 січня 2021 р. Справа № 120/8378/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ПП "Б.В.В.-БУД" до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом приватного підприємства "Б.В.В.-БУД" до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність постанови Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн від 24.11.2020.

З метою захисту власних прав та інтересів позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 11.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Установлено строк для подання заяв по суті.

26.01.2021 на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.11.2020 за №198901 у межах виконавчого провадження ВП №64241192, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Заява мотивована тим, що 25.01.2021 позивач отримав постанову старшого державного виконавця Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про відкриття виконавчого провадження №64241192 від 22.01.2021 щодо примусового стягнення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн (підстава - постанова Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №198901 від 24.11.2020).

Крім того, позивач звертає увагу суду, що старшим державним виконавцем Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Невмержицькою Я.А. 22.01.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника ПП "Б.В.В.-БУД", а 25.01.2021 винесено постанову про розшук майна боржника ПП "Б.В.В.-БУД".

Відтак, позивач вважає, що невжиття заходу забезпечення позову призведе до безспірного списання з рахунку підприємства коштів у сумі 34000,00 грн та в подальшому може спричинити істотні ускладнення для відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Також позивач просить суд врахувати, що в банківській установі у підприємства оформлений овердрафт. Тому у разі накладення арешту на кошти позивача, ПП "Б.В.В-БУД" зазнає неспіврозмірних негативних наслідків у порівнянні з розміром адміністративного-господарського штрафу.

Окрім того, позивач зауважує, що стягнення адміністративно-господарського штрафу в примусовому порядку призведе до покладення на підприємство обов`язку сплатити додаткові витрати у вигляді судового чи виконавчого збору, що призведе до порушення його прав, свобод та інтересів.

Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Водночас згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.01.2021 у справі № 140/8878/20.

Суд зазначає, що предметом позову у цій адміністративній справі є, зокрема, визнання протиправною та скасування постанови Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за № 198901 від 24.11.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн.

Тобто, задля задоволення заяви та забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення слід встановити перш за все звернення оскаржуваної постанови до виконання (звернення до стягнення).

Так, в силу п. 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08 листопада 2006 №1567 адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб`єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон 1404-VIII).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, постанови територіального органу Укртрансбезпеки про накладення штрафів є виконавчими документами.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

З матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що в провадженні Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження №64241192 від 22.01.2021 з примусового виконання постанови № 198901 від 24.11.2020 про стягнення з ПП "Б.В.В-БУД" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що відкриття виконавчого провадження з виконання постанови, яка є предметом оскарження в даній справі, зумовлює примусове виконання такої постанови та тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом 1404-VIII, включаючи стягнення не лише суми штрафів, які є спірними, а й витрати виконавчого провадження, а також накладення арешту на майно позивача.

Згідно з частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, що на кошти боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.

Відповідно до пункту 7 Розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII.

Пунктом восьмим Розділу VІІІ Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Так, 22.01.2021 старшим державним виконавцем Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Невмержицькою Я.А. винесено постанову про арешт коштів боржника ПП "Б.В.В.-БУД", а 25.01.2021 постанову про розшук майна боржника ПП "Б.В.В.-БУД".

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат, а також, позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження належним йому майном.

При цьому, суд зауважує, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовується судами разом з практикою ЄСПЛ як джерело права.

Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.

Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.

В силу вимог пункту другого частини 1 статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.

Відтак, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі виконавчого документа – постанови Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за № 198901 від 24.11.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн, унеможливить подальше вчинення виконавчих дій.

Щодо співмірності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб бажаний для позивача, необхідно вказати, що забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не скасовує оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, не змінює обсяг прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб. Застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, визначеної у вищевказаній постанові, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Водночас, невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки щодо можливої втрати майна (грошових коштів), у зв`язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнений.

Відтак, заходи забезпечення позову на переконання суду є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

За цих обставин суд доходить висновку про наявність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та можливість виникнення ситуації, при якій ефективний захист або відновлення прав позивача, у разі задоволення позову, стане утрудненим чи неможливим.

Враховуючи наведене суд приходить до переконання про наявність підстав для забезпечення позову ПП "Б.В.В-БУД", що передбачені у п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 198901 від 24.11.2020 у межах виконавчого провадження №64241192, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Забезпечення позову у такий спосіб, на думку суду, є співмірним із заявленими позовними вимогами та співвідноситься з правами (інтересами) позивача і наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.

Керуючись статтями 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.11.2020 за №198901 у межах виконавчого провадження ВП №64241192, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати для виконання Вінницькому районному відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та старшому державному виконавцю цього відділу Невмержицькій Я.А., а також іншим особам, які беруть участь у справі.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна