Ухвала суду № 94451652, 28.01.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/264/21

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» про забезпечення позову

до Відділу капітального будівництва Броварської міської ради

та Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Київської області

про стягнення 6 102 291,27 грн.

Суддя Кошик А.Ю.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» до Відділу капітального будівництва Броварської міської ради та Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Київської області про стягнення 6 102 291,27 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021 року позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» присвоєно Єдиний унікальний номер судової справи 911/264/21 та для розгляду заяви визначено суддю Кошика А.Ю.

Одночасно з позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» подано заяву №9 від 21.01.2021 року про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт на майно та грошові кошти Управління будівництва, житлово- комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Київської області в межах суми позову 6 102 291,27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» (позивач) позову, відповідний позов подано до Відділу капітального будівництва Броварської міської ради (відповідач-1) та Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Київської області (відповідач -2) про стягнення заборгованості у сумі 6 102 291,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами щодо порушення відповідачами грошових зобов`язань за Договором підряду №11/09/2015 на виконання будівельно-монтажних робіт від 11.09.2015 року (далі - Договір), згідно якого позивачем за власні кошти було виконано будівельні роботи.

Заборгованість за виконані позивачем будівельні роботи згідно Договору визнана відповідачем-1 шляхом підписання Додаткової угоди від 12.06.2018 року. Однак станом на день подання позову, заборгованість перед позивачем не погашена.

Як зазначається у позовній заяві, відповідач-1 перебуває у стадії припинення, оскільки наразі відбувається його реорганізація у формі приєднання до відповідача-2.

Броварською міською радою Київської області, яка є учасником (засновником) відповідачів, прийнято рішення від 21.06.2018 року № 983-41-07 про припинення відповідача-1, про яке позивач, як кредитор у зобов`язанні, повідомлений не був.

Вчинення дій щодо припинення відповідача-1 може свідчити про намір ухилення від виконання грошових зобов`язань перед позивачем у розмірі 6 102 291,27 грн.

Також, позивач вважає, що відповідачем-1, можливо за відома відповідача-2, з метою уникнення оплати за виконані будівельні роботи не включено до Передавального акту відомостей про заборгованість перед позивачем у розмірі 6 102 291,27 грн. та не здійснено жодних дій щодо оплати виконаних робіт, хоча їх обсяг та вартість відповідачами не заперечуються.

Позивач звертає увагу суду, що 26.09.2019 року відповідачами складено та затверджено в установленому порядку Передавальний акт, згідно якого усе майно, права та обов`язки передано від відповідача-1 відповідачу-2. Водночас протягом значного проміжку часу сума боргу за виконані будівельні роботи позивачу не сплачується.

Наведені обставини свідчать про спроби відповідачів та їх засновника приховати майно та кошти, змінити статус сторін у зобов`язанні з метою ухилення чи затягування сплати заборгованості.

Відтак, позивач має обґрунтовані підстави вважати, що у разі задоволення судом позову про стягнення заборгованості, внаслідок недобросовісних дій відповідачв-1, ймовірно і відповідача-2, існує реальна загроза невиконання судового рішення, що призведе до позбавлення позивача реального захисту свої порушених прав.

За наведених обставин, оскільки відповідача-1 фактично припинено і все його майно та активи передано відповідачу-2, як правонаступнику, про що свідчить, зокрема, Передавальний акт від 26.09.2019 року, згідно якого усе майно, права та обов`язки передано від відповідача-1 відповідачу-2, позивач вважає, що особою, відповідальною за зобов`язаннями відповідача-1, є саме Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Київської області, якому передано все майно та активи відповідача-1.

Той факт, що до відповідного Передавального акту, яким передано відповідачу-2 всі активи відповідача-1, не включено спірну заборгованість, наведене свідчить про загрозу невиконання відповідного зобов`язання, яке фактично залишилось на відповідачу-1 за відсутності (передачі відповідачу-2) всіх активів.

Заявник зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року).

Відповідно до ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заявник вважає, що обрані заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними позовним вимогам, оскільки стосуються виключно заявленої у позові заборгованості і у випадку невжиття заходів забезпечення позову, заборгованість за виконані роботи в значній сумі буде залишена на відповідачу-1, чиї активи передані правонаступнику (відповідачу-2), який може ними вільно розпоряджатись без врахування існуючого зобов`язання з оплати робіт.

Вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав учасників справи, що відповідає правовій природі забезпечення позову.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Системний аналіз ч. 2 ст. 136 та ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися судом виключно у випадках, коли: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України); невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України); при цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України)

Згідно з усталеною судовою практикою (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 року у справі № 913/257/18), вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також надає оцінку:

1) обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

3) імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

4) запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу;

5) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі

Оскільки судове рішення, яке може бути прийнято у разі задоволення позову вимагатиме стягнення з відповідача-1 (ймовірно і з відповідача-2) заборгованості в значній сумі, враховуючи недобросовісні дії боржника за зобов`язанням, які свідомо допускаються і відповідачем-2 (прийняття активів відповідача-1 без завершення процедури припинення), існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на зміст ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Таким чином, одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Частиною 3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 4 наведеної ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та реальність загрози утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Наведені в заяві про забезпечення позову підстави підтверджуються рішенням Броварської міської ради Київської області від 21.06.2018 року № 983-42-07 «Про оптимізацію структури виконавчих органів Броварської міської ради Київської області» та рішенням Броварської міської ради Київської області від 26.09.2019 року № 1599-61-07 «Про затвердження Передавального акта Відділу капітального будівництва Броварської міської ради».

Враховуючи, що наведена в позові заборгованість існує з 2017 року і остаточно погоджена сторонами в червні 2018 року (під час укладення додаткової угоди), станом на момент початку реорганізації та складення Передавального акту, про відповідну заборгованість було відомо.

Заходи забезпечення позову є співмірними позовним вимогам, оскільки стосуються виключно заявленої у позові заборгованості і у випадку невжиття заходів забезпечення позову, заборгованість за виконані роботи в значній сумі буде залишена на відповідачу-1, чиї активи передані правонаступнику (відповідачу-2), який може ними вільно розпоряджатись без врахування існуючого зобов`язання з оплати робіт.

Враховуючи, що відповідачем-1 вчиняються недобросовісні дії щодо передачі відповідачу-2 всіх своїх активів та приховання при цьому зобов`язань перед позивачем, що підтверджується Передавальним актом, невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості ефективного захисту прав позивача на отримання оплати за виконані роботи, оскільки у боржника – відповідача-1 відсутні будь-які активи (все передано відповідачу-2), при цьому, заборгованість залишилась на відповідачу-1 (не передана разом з активами). Крім того, відповідача-1 остаточно не припинено, що перешкоджає здійснити заміну сторони правонаступником.

Така ситуація призводить до відділення зобов`язань та активів на невизначений період часу, за який активи можуть бути приховані правонаступником, тому невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком відсутність (приховання) у боржника чи його правонаступника коштів чи інших активів, достатніх для погашення заборгованості, що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тому адекватним заходом забезпечення позову, достатнім для захисту прав позивача на період вирішення спору, є накладення арешту на активи (грошові кошти та майно) відповідача-1, яке вже передано відповідачу-2 (у зв`язку з реорганізацією), тобто активи відповідача-1 вже вибули з його розпорядження в процедурі реорганізації. При цьому, необхідність одночасного накладення арешту на майно та кошти обумовлена необхідністю забезпечення наявності достатньої суми для погашення заборгованості. Зокрема, враховуючи значну суму боргу, у разі недостатності коштів на рахунках, заборгованість може бути погашена за рахунок майна, як активу.

За таких обставин, для забезпечення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позову, доцільно застосувати такий обмежувальний захід, як накладення арешту на грошові кошти та майно (активи), які перебувають в розпорядженні відповідача-2 в розмірі суми позову 6 102 291,27 грн., що надасть позивачеві тимчасову правову охорону його прав та інтересів у реалізації права, за захистом якого він звернувся до суду.

З огляду на характер спору та обрані заходи забезпечення позову, відсутня ймовірність понесення відповідачами збитків, тому керуючись ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає необхідності у вжитті заходів зустрічного забезпечення.

Згідно правового висновку Верховного суду від 17.10.2019 року у справі №640/7285/19, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року).

У зв`язку з чим, до вирішення спору адекватними і пов`язаними з предметом спору заходами забезпечення позову, які дозволять уникнути ускладнень виконання судового рішення в разі задоволення позову, є накладення арешту на грошові кошти та майно (активи), які перебувають в розпорядженні відповідача-2 в розмірі суми позову 6 102 291,27 грн.

Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Задоволені судом заходи забезпечення не порушують інтересів відповідачів та інших осіб, в той же час дозволять уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивача, є адекватними і пов`язаними з предметом спору.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Враховуючи достатність обґрунтованих заявником підстав забезпечення позову, та відсутність підстав для зустрічного забезпечення, суд не вбачає необхідності викликати особу, що подала заяву, та призначати розгляд заяви у судовому засіданні.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» №9 від 21.01.2021 року про забезпечення позову у справі № 911/264/21 підлягає задоволенню.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Статтею 144 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Частинами 7-10, 13 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі:1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу;

2) повернення позовної заяви;

3) відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» № 9 від 21.01.2021 року про забезпечення позову у справі № 911/264/21 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 911/264/21, а саме:

2.1. Накласти арешт на майно та грошові кошти Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 26146617, 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 15) в межах суми позову 6 102 291,27 грн.

Реквізити стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» (код ЄДРПОУ 33212226, 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Порошкова, 2);

Реквізити боржників:

Відділ капітального будівництва Броварської міської ради (код ЄДРПОУ 22202690, 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 15);

Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 26146617, 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 15).

Ухвала є виконавчим документом в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» зі строком пред`явлення до виконання до 28.01.2024 року і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено у строки та в порядку, визначеному § 1 глави 1 розділу згідно IV Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя А.Ю. Кошик