Рішення № 94451644, 28.01.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3343/20

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київдо Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації, Київська обл., м. Тетіївпро стягнення 152106,31 грн.без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 152106,31 грн. витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він у період з 01.11.2019 по 31.07.2020 надав телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян, які користуються правом на пільги, в зв`язку з чим поніс витрати, пов`язані з наданням пільг в заявленому до стягнення розмірі, котрі відповідач зобов`язаний відшкодовувати відповідно до положень чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2020 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, постановлено відповідачу подати відзив на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову упродовж п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, та запропоновано відповідачу у строк для подачі відзиву на позовну заяву надати докази належного виконання зобов`язань щодо відшкодування понесених позивачем витрат в заявленому до стягнення розмірі, у зв`язку з наданням телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян, які користуються правом на пільги у період з 01.11.2019 по 31.07.2020. Постановлено позивачу, в разі подання відповідачем відзиву, подати суду відповідь на відзив та документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу упродовж 10 днів з дня отримання відзиву. Постановлено відповідачу, в разі подання позивачем відповіді на відзив, подати суду заперечення на відповідь на відзив та документи, що підтверджують надіслання (надання) заперечень на відповідь на відзив і доданих до них доказів позивачу упродовж 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує з мотивів відсутності фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державної програми соціального захисту населення, спрямованої на підтримку окремих категорій громадян, які мають право на пільги з оплати послуг зв`язку за рахунок субвенцій з державного бюджету, а також того, що державним бюджетом на 2019 - 2020 роки не передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг з послуг зв`язку. Також відповідач зазначає що в силу положень Бюджетного кодексу України та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, відповідач не є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на відшкодування наданих пільг з послуг зв`язку окремим категоріям громадян і такі повноваження на нього не покладено, а з набранням чинності 01.01.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 «Про деякі питання виплати державної соціальної допомоги» повноваження головних розпорядників коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення в частині надання пільг з відповідача зняті.

Також відповідач зазначає, що у 2017 році були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 якими було виключено з переліку державних програм соціального захисту населення компенсаційні виплати на пільги з послуг зв`язку. Крім того, відповідач зазначає, що він неодноразово звертався до Тетіївської міської ради, з листами про видалення коштів з міського бюджету на виконання міської програми щодо відшкодування витрат за надані пільги з телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення Тетіївської об`єднаної громади на 2018-2022 роки, проте відповідь на вказані звернення відповідачу не було надано, та кошти на виконання вказаної програми не було виділено.

Відповідач стверджує, що після набрання чинності 01.10.2019 постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373 «Про деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі», якою було виключено п. 10, 11 та 12 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, він не має права складати та підписувати акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги форми « 3-пільга».

У встановлений судом строк від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач проти доводів відповідача викладених у відзиві заперечував, обґрунтовуючи тим, що відповідач в силу приписів Бюджетного кодексу України, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на відшкодування наданих пільг з послуг зв`язку окремим категоріям громадян, а також розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня з виконання державних програм соціального захисту населення, і саме на нього покладено обов`язок з відшкодування позивачу його витрат на оплату наданих послуг зв`язку пільговим категоріям громадян. Також позивач зазначає що відсутність фінансування та видатків державного бюджету у 2019-2020 роках на відшкодування наданих пільг з послуг зв`язку окремим категоріям громадян на виконання Законів України не є безумовною підставою не відшкодовувати позивачу понесені ним витрати на надання послуг зв`язку пільговим категорія громадян.

Відповідач своїм правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався. Заперечення на відповідь на відзив суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Позивач, як оператор телекомунікаційних послуг на виконання вимог законодавчих актів надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, які мають на це право.

Положеннями ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

У п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; п. 18 ч. 1 ст. 61, п. 10 ч. 1 ст. 62, п. 17 ч. 1 ст. 63, п. 19 ч. 1 ст. 64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; п. 11 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку для окремих категорій осіб.

У відповідності до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 63 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 11.04.2012 № 295 установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України.

Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Положеннями ст. 30 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов`язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до п. 9 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.

У відповідності до підпункту «б» пункту 4 статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.

Відповідно до п. 204 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

За змістом статті 102 Бюджетного кодексу України яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений, зокрема, Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 256) та Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 (далі - Порядок № 1101).

Пунктами 2, 3 Порядку № 256 передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно п. 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), зокрема, щодо пільг з послуг зв`язку.

Відповідно до п. 1 Порядку № 1101 цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики за програмою «Виплата деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплата послуг окремим категоріям населення» (далі - бюджетні кошти).

Згідно з положеннями п. 3 Порядку № 1101 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Згідно п. 3 Положення Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою «1 - пільга», в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма « 1 - пільга» затверджується Мінсоцполітики; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою « 1 - допомога», в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг « 2-пільга», та Інструкції про порядок її заповнення» від 04.10.2007 № 535, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 за № 1172/14439, який був чинним до 31.07.2020, затверджено форму для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг « 2-пільга», за якою підприємства та організації, що надають послуги, формують та надають до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.

З огляду на викладене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов`язання виникають безпосередньо із законів України.

На виконання вимог законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, позивачем, як оператором телекомунікації в період з 01.11.2019 до 31.07.2020 надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян за пільговими тарифами на загальну суму 152106,31 грн., що підтверджується актами звірки розрахунків за наданні населенню послуги на пільгових умовах від 01.12.2019 на суму 17489,40 грн., від 01.01.2020 на суму 17134,49 грн., від 01.02.2020 на суму 15016,85 грн., від 01.03.2020 на суму 16187,04 грн., від 01.04.2020 на суму 17682,15 грн., від 01.05.2020 на суму 17555,15 грн., від 01.06.2020 на суму 17222,56 грн., від 01.07.2020 на суму 17108,17 грн., від 01.08.2020 на суму 16710,50 грн., котрі складені між ПАТ «Укртелеком» Київської міської філії та Управлінням соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації, які підписані зі сторони позивача - Директором департаменту обслуговування споживачів та Керівником групи обліку розрахунків з контрагентами, підписи зазначених осіб скріплено печаткою позивача.

Вказані акти були направлені відповідачу відповідно до описів вкладення у цінний лист та отримані ним відповідно до відміток про отримання в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, про що відповідач не заперечував. Завірені копії вказаних документів залучені до матеріалів справи.

Також зазначені акти були направлені на електронну пошту Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації (tetievupszn@ukr.net). Проте, відповідач належним чином оформлені та підписані акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги за відповідний період позивачу не повернув.

Разом з тим, відповідач своїх зобов`язань з відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг за користування телефоном пільговим категоріям громадян, не виконав, в зв`язку з чим за ним рахується борг в розмірі заявленої до стягнення суми 152106,31 грн. у вигляді непогашених витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума фактично є втратами підприємства, які воно понесло надаючи послуги окремим категоріям громадян за пільговими тарифами, встановленими державою у відповідних Законах України, оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. З огляду на зазначене уповноважений на те державою орган - Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації, в силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.

Безумовному обов`язку оператора телекомунікацій надавати послуги зв`язку на пільгових умовах визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг.

Аналогічного правова позиція викладена в постанові Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 924/781/17.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, відповідач не виконав своїх зобов`язань з відшкодування понесених позивачем втрат внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у спірному періоді в розмірі 152106,31 грн. Доказів відшкодування позивачу вказаних втрат відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 152106,31 грн. витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Заперечення відповідача, які зводяться до відсутності фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державної програми соціального захисту населення, спрямованої на підтримку окремих категорій громадян, які мають право на пільги з оплати послуг зв`язку за рахунок субвенцій з державного бюджету а також те, що державним бюджетом на 2019 - 2020 роки не передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг з послуг зв`язку судом відхиляються з огляду на наступне.

Затримка бюджетного фінансування не може бути підставою для не оплати наданих послуг, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для звільнення від виконання вказаних зобов`язань.

Також слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, в пп. 3.2 рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Разом з тим, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію, інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» видатків на ці зобов`язання не було передбачено, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли не з наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним у цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Щодо заперечень відповідача проти позову, які зводяться до того, що відповідач не є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на відшкодування наданих пільг з послуг зв`язку окремим категоріям громадян, і такі повноваження на нього не покладено, а з набранням чинності 01.01.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 «Про деякі питання виплати державної соціальної допомоги», повноваження головних розпорядників коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення в частині надання пільг з відповідача зняті, суд зазначає наступне.

Повноваження головного розпорядника коштів місцевого бюджету на відшкодування наданих пільг з послуг зв`язку окремим категоріям громадян а також розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, з нарахування та здійснення соціальних виплат відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 покладено на управління місцевих рад до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (п. 3 Порядку № 256) та структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій (п. 3 Порядку № 1101). Отже, в даному випадку, повноваження головного розпорядника коштів місцевого бюджету на відшкодування наданих пільг з послуг зв`язку окремим категоріям громадян а також розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня з виконання державних програм соціального захисту населення покладено на Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації.

З приводу доводів відповідача про те, що в 2017 році були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 щодо виключення з переліку державних програм соціального захисту населення компенсаційних виплат на пільги з послуг зв`язку, слід зазначити, що відповідні зміни внесені на підставі Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 20.12.2016 № 1789-VIII, яким доповнено ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України пунктом 204, відповідно до якого до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, про що вже зазначено вище.

Отже, з 01.01.2017 фактично відбулася зміна джерела фінансування визначених законодавством пільг на послуги зв`язку, а саме - замість фінансування з державного бюджету вказані витрати мають фінансуватись з місцевих бюджетів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд зазначає що у відповідності до висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Суд відзначає, що решта пояснень та заперечень сторін були досліджені судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, ст. 232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації про стягнення 152106,31 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації (09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Цвіткова, буд. 11, ідентифікаційний код 03193666) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код 21560766) 152106 (сто п`ятдесят дві тисячі сто шість) грн., 31 коп. витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 2281 (дві тисячі двісті вісімдесят одну) грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України в порядку передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 28.01.2021.

Суддя Ю.В. Подоляк