Рішення № 94451224, 27.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2021 м. КиївСправа № 910/18100/20

За позовом: КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №1" ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КИЄВА;

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР";

про: стягнення 293.674,14 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №1" ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КИЄВА звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" про стягнення 293.674,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання з передачі майна позивачу за укладеним між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією, як орендодавцем, відповідачем, як орендарем, та позивачем, як балансоутримувачем, договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.06.2016 № 450/3, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача неустойки в сумі 293.674,14 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18100/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує обставини щодо підписання спірного Договору та строку його дії. Повідомляє про часткову сплату заборгованості з орендної плати (за серпень), щодо решти позовних вимог заперечує, оскільки одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати за один і той же період є неможливим та просить суд зменшити суму неустойки на 50%.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відзив відповідача не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Оскільки на його думку орендна плата і штрафні сакнції мають бути стягнені відповідно до п. 3.12. Договору.

Відповідач не надав суду заперечення на відповідь на відзив, в порядку передбаченим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

15.06.2016 між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавцем), товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" (відповідач/орендар) та КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №1" ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КИЄВА (позивач/підприємство-балансоутримувач) було укладено Договір № 450/3 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі- Договір), за умовами якого (п. 1.1, п. 2.1 з врахуванням додаткової угоди № 1 від 02.06.2017 до Договору) Орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 27.04.16 № 14 та розпорядження Орендодавця від 20.05.2016. № 29, передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення) загальною площею 193,7 кв.м, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Об`єкт), яке знаходиться за адресою: вул. Б.Хмельницького, 37.

Актом приймання-передачі від 02.06.2017 об`єкт загальною площею 193,7 кв.м отримано відповідачем в оренду.

Розділом 3 Договору сторонами погоджено наступне. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.15. № 415/1280, і становить без ПДВ: 262,98 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку лютий 2016 року 50.703,06 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. Орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно додаткової угоди № 1 від 02.06.2017 до Договору орендна плата становить за базовий місяць розрахунку квітень 2017 року 53.435,79 грн.

Згідно договору № 1 від 31.05.2018 про внесення змін до Договору орендна плата за базовий місяць розрахунку березень 2018 року становить 65.951,68 грн.

Відповідно до п. 9.1. Договору, цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє до 14.06.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 у справі № 910/16953/18, яке набрало законної сили, стягнуто з орендаря на користь балансоутримувача заборгованість з орендної плати за Договором за червень-листопад 2018 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі № 910/5496/19, яке набрало законної сили, стягнуто з орендаря на користь балансоутримувача заборгованість з орендної плати за Договором за грудень 2018 - квітень 2019 року. Крім того, означеним рішенням виселено орендаря з нежитлового приміщення загальною площею 193,7 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, б. 37.

При цьому рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі № 910/5496/19 встановлено наступне.

Умовами Договору строк оренди передбачений до 14.06.2019, який станом на день розгляду даного господарського спору є таким, що настав. Оскільки, як встановлено судом, Товариство порушило договірне зобов`язання з оплати орендної плати, після закінчення строку дії договору спірне приміщення за актом приймання-передачі Підприємству не повернув, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав задоволення вимоги позивача про виселення відповідача із займаного приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі № 910/10757/19, яке набрало законної сили, стягнуто з орендаря на користь балансоутримувача заборгованість з орендної плати за Об`єкт за період з травня 2019 по липень 2019 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/15614/19, яке набрало законної сили, стягнуто з орендаря на користь балансоутримувача заборгованість з орендної плати за серпень-жовтень 2019 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі № 910/5342/20 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва 116.548 (сто шістнадцять тисяч п`ятсот сорок вісім) грн 01 коп. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за січень-лютий 2020 року та 1.748 (одну тисячу сімсот сорок вісім) грн 22 коп. судового збору.

Обставини, встановлені у справах № 910/16953/18, № 910/5496/19, № 910/10757/19, № 910/15614/19, № 910/5342/20 суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрали законної сили та діють рішення Господарського суду міста Києва у справах № 910/16953/18, № 910/5496/19, № 910/10757/19, № 910/15614/19, № 910/5342/20, то встановлені ними факти мають обов`язкову силу для вирішення даної справи.

Звертаючись з позовом до суду в межах даної справи позивач вказав на наступне:

- на підставі п. 4.2.20. Договору позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за серпень-вересень 2020 року на суму 293.674,14 грн.

Відповідно до п. 7.5. Договору, у разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу.

Згідно п. 3.12. Договору, у разі припинення (розірвання) цього Договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє орендаря від обов`язку сплати заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, підприємству-балансоутримувачу.

Акт-приймання-передачі (повернення) орендованого об`єкту був підписаний сторонами 30.09.2020.

Після припинення дії цього Договору орендар протягом 3 календарних днів зобов`язаний передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати (п. 4.2.20. Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов`язок орендаря вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Судом встановлено, що у п.п. 3.12. та 4.2.20. Договору, орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно. Передача об`єкта підприємству-балансоутримувачу за актом приймання-передачі повинна бути здійснена протягом 3 календарних днів.

Як відзначалось судом, обставини припинення Договору оренди 14.06.2019 встановленні також Господарським судом міста Києва від 15.07.2019 у справі № 910/5496/19.

Орендований об`єкт був повернутий підприємству-балансоутримувачу 30.09.2020, що підтверджується Актом-приймання-передачі (повернення) орендованого об`єкту, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Відповідачем було сплачено орендну плату за серпень 2020 в сумі 88.012,09 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 1627 від 01.12.2020 (копія в матеріалах справи).

Відповідач зазначає, що позивачем неправомірно заявлено два позови до господарського суду міста Києва, за якими позивач заявляє до стягення орендну плату за серпень-вересень 2020 та неустойку за вказаний період, тому відповідач просить суд зменшити суму неустойки за серпень-вересень 2020, оскільки позивачу не завдано жодних збитків та сплачено частину орендної плати за серпень 2020.

Також, відповідач заявив клопотання про об`єднання в одне провадження даної справи зі справою № 910/17698/20 (суддя Алєєва І.В.)

Розглянувши вищевказане клопотання, суд ухвалив, відмовити в його задоволенні, оскільки, відповідно до п. 8 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, справи, що перебувають у провадженні господарського суду, в разі об`єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.

Оскільки провадження у справі № 910/17698/20 (суддя Алєєва І.В.) було відкрито 16.11.2020, а провадження у справі № 910/18100/20 (суддя Балац С.В.) було відкрито 25.11.2020, то відповідна заява про об`єднання в одне провадження даних справ повинна подаватися в межах справи № 910/17698/20 та вирішуватися суддею Алєєвою І.В.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач після закінчення строку дії Договору, повернув майно з орендного користування 30.09.2020 за Актом-приймання-передачі (повернення) орендованого об`єкту.

Згідно з пунктом 4.2.20. Договору у разі закінчення строку дії Договору та неповернення майна по акту приймання-передачі фактично застосовуються норми частини 2 ст. 785 ЦК України, за приписами якої якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

За висновком суду неповернення Об`єкту оренди за Договором у період після закінчення строку дії Договору, в тому числі в серпні-вересні 2020 року, відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача).

Отже неповернення майна з орендного користування у визначений Договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, згідно правової позиції, викладеної в тому числі в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.18. у справі № 910/12949/16, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 Господарського кодексу України. Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

З огляду на вказане не приймається посилання позивача на пункт 3.12 Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, помилковим є стягнення з відповідача, як орендаря, який не повернув майно з орендного користування у визначний Договором строк, одночасно орендної плати та неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Належна до стягнення з відповідача на користь позивача неустойка в порядку пункту 4.2.20. Договору та ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України за серпень-вересень 2020 року становить 293.674,14 грн. Однак, як відзначалось судом, за серпень 2020 року відповідачем сплачено позивачу 88.012,09 грн. орендної плати. Відповідно провадження у справі в частині вимог про стягнення 88.012,09 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмету спору, а вимоги які підлягають задоволенню становлять 205.662,05 грн. (293.674,14 - 88.012,09).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки суд відзначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення неустойки, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, враховуючи встановлений судом розмір неустойки, а також обставини, на які посилався відповідач, застосовуючи принцип справедливості, суд вирішив задовольнити дане клопотання, оскільки позивачем було подано одночасно до суду позов про стягнення орендної плати та позов про стягнення неускойки з відповідача, що на думку суду є зловживанням своїми процесуальними правами та суперечить положенням ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, а саме, засадам добросовісності, розумності та справедливості. Також, позивачем в межах справи № 910/5342/20 з відповідача вже було стягнено неустойку. Крім того, відповідачем добровільно було сплачено орендну плату за серпень 2020.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає справедливим зменшити неустойку на 50%, тобто до 102.831,02 грн. (205.662,05 грн. - 50%), з огляду на що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 231, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Провадження в частині стягнення заборгованості в сумі 88.012,09 грн - закрити.

2. Решту позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЯН ВІННЕР» (Україна, 04073, місто Київ, ПРОСПЕКТ СТЕПАНА БАНДЕРИ, будинок 16-А, ідентифікаційний код 35007886) на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги №1» Шевченківського району міста Києва (Україна, 01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 37, ідентифікаційний код 38945657) неустойку в сумі 102.831 (сто дві тисячі вісімсот тридцять одну) грн. 02 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 4.405 (чотири тисячі чотириста п`ять) грн. 11 коп.

4. В задоволенні решти вимог - відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац