Рішення № 94451215, 26.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.01.2021Справа № 910/15371/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромікс груп" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7; ідентифікаційний код: 38606429)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (Україна, 01042, м. Київ, провул. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код: 32650231)

про стягнення 102 865,66 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромікс груп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (далі - відповідач) про стягнення 102 865,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 191218-11/1г від 19.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01042, м. Київ, провул. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 13.10.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

30.10.2020 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 23.10.2020 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 13.10.2020).

Відтак, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

19.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аромікс груп" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 191218-11/1г (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах цього Договору.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно із замовленнями покупця, яка (і) є невід`ємною частиною Договору. Загальна вартість Договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії Договору.

За умовами пункту 3.1 Договору асортимент та кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначаються в накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення.

Згідно з п. 4.3 Договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.

Відповідно до п. 4.10 Договору обов`язок постачальника по поставці товару покупцю вважається своєчасно та належним чином виконаним з моменту передачі товару в повному обсязі покупцю і надання повного пакету документів покупцю на товар.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, ним було поставлено відповідачу товар вартістю 248 206,44 грн, що підтверджується видатковими накладними, виписаними за період з 09.01.2019 по 07.04.2020, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Товар за вказаними видатковими накладними було прийнято відповідачем, про що свідчать підписи його представників та відтиски печатки відповідача у видаткових накладних.

Згідно з п. 5.4 Договору оплата за поставлений товар, понад ліміт, встановлений п. 5.5 Договору, здійснюється покупцем протягом поточного тижня, через 21 (двадцять один) календарний день після реалізації покупцем товару своїм клієнтам протягом звітного тижня, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

У пункті 5.5 Договору сторони погодили, що заборгованість покупця за поставлений постачальником товар, який зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов`язань по Договору складає суму (ліміт заборгованості) в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн, у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 7.3 Договору для забезпечення інтересів постачальника у належній господарській діяльності, у випадку поганої реалізації товару, покупець зобов`язаний повідомити про це постачальника, а постачальник зобов`язується протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання повідомлення від покупця за власний рахунок забрати такі товари, документально оформити цей факт та повернути позивачу сплачені за товар кошти.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії Договору (пункт 9.1 Договору).

За твердженнями позивача, відповідачем було повернуто позивачу товар вартістю 22 098,72 грн, про що свідчать накладні на повернення товару постачальнику, виписані за період з 01.11.2019 по 14.01.2020, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, а також оплачено товар вартістю 97 202,50 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з поточного рахунку позивача за період з 08.04.2019 по 11.06.2020.

Крім того, як зазначає позивач, списання заборгованості за Договором відбувалось шляхом заліку однорідних зустрічних вимог, що виникли на підставі Договору поставки №191218-11/1г від 19.12.2018 та Договору про надання послуг № 191218-10/2г від 19.12.2018 в загальному розмірі 26 039,56 грн.

Позивач зазначає, що в період дії Договору про надання послуг № 191218-10/2г від 19.12.2018 відповідачем було надано позивачу послуги вартістю 26 039,56 грн, про що свідчать підписані сторонами та скріплені їхніми печатками акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), складені за період з 31.01.2019 по 30.06.2020.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, на підставі заяв про зарахування однорідних зустрічних вимог, вчинених з 15.02.2019 по 16.07.2020, було припинено зобов`язання, що виникли за Договором поставки №191218-11/1г від 19.12.2018 та Договором про надання послуг №191218-10/2г від 19.12.2018 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у загальному розмірі 26 039,56 грн.

З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором у розмірі 102 865,66 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором вартістю 248 206,44 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, виписаними за період з 09.01.2019 по 07.04.2020, та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи представників відповідача та відтиски печатки відповідача у вказаних видаткових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було повернуто, а позивачем прийнято товар вартістю 22 098,72 грн, про що свідчать накладні на повернення товару постачальнику, виписані за період з 01.11.2019 по 14.01.2020.

Вищевказані видаткові накладні, а також накладні на повернення товару постачальнику відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає вказані накладні як належні докази на підтвердження здійснення сторонами господарських операцій з поставки та повернення товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пунктів 5.4, 5.5 Договору, зобов`язання відповідача щодо оплати товару, понад ліміт, встановлений п. 5.5 Договору, який становить 1 000 (одна тисяча) грн, мало виконуватись протягом поточного тижня, через 21 (двадцять один) календарний день після реалізації відповідачем товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок позивача.

Згідно з частинами 1, 3 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем обов`язку повідомити позивача про погану реалізацію товару, відповідно до пункту 7.3 Договору.

У матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження кількості та вартості нереалізованого відповідачем товару за Договором, відтак суд вважає, що в силу ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України, погоджена сторонами в пункті 5.4 Договору відкладальна обставина - щодо оплати товару через 21 (двадцять один) календарний день після його реалізації відповідачем, є такою, що настала.

Отже, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив факт часткової оплати відповідачем товару за Договором в сумі 97 202,50 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з поточного рахунку позивача за період з 08.04.2019 по 11.06.2020.

У матеріалах справи містяться заяви відповідача про зарахування однорідних зустрічних вимог, вчинені з 15.02.2019 по 16.07.2020, якими було повідомлено позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, що виникли за Договором поставки №191218-11/1г від 19.12.2018 та Договором про надання послуг №191218-10/2г від 19.12.2018 в загальному розмірі 26 039,56 грн.

Частинами 1 - 3 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, за змістом наведених норм заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

З огляду на вищевикладене, в силу положень статей 202 та 601 Цивільного кодексу України заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинені з 15.02.2019 по 16.07.2020, за зобов`язаннями, що виникли за Договором поставки №191218-11/1г від 19.12.2018 та Договором про надання послуг №191218-10/2г від 19.12.2018 в загальному розмірі 26 039,56 грн за своєю правовою природою є односторонніми правочинами, направленими на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

У поданій до суду позовній заяві позивач підтвердив, що списання заборгованості за Договором відбувалось шляхом заліку однорідних зустрічних вимог, що виникли на підставі Договору поставки №191218-11/1г від 19.12.2018 та Договору про надання послуг №191218-10/2г від 19.12.2018 в загальному розмірі 26 039,56 грн.

Отже, документально обґрунтованою є заборгованість відповідача за Договором у розмірі 102 865,66 грн (248 206,44 грн (вартість поставленого позивачем товару) - 97 202,50 грн (часткова оплата товару відповідачем) - 22 098,72 грн (вартість повернутого відповідачем товару) - 26 039,56 грн (залік зустрічних однорідних вимог).

Доказів погашення відповідачем вищезазначеної заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за Договором у розмірі 102 865,66 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (Україна, 01042, м. Київ, провул. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код: 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромікс груп" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7; ідентифікаційний код: 38606429) заборгованість в розмірі 102 865 (сто дві тисячі вісімсот шістдесят п`ять) грн 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.01.2021

Суддя О.В. Нечай