Рішення № 94450819, 19.01.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2021м. ДніпроСправа № 904/5600/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Лежньова О.Р.

та представників:

від позивача: Дворніков А.О. - адвокат;

від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжя

до Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення 5 896 098,90 грн

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпровської міської ради 5 896 098,90 грн, з яких: 5 362 509,86 грн - основний борг; 394 307,96 грн - пеня; 85 390,41 грн - 3% річних; 53 890,67 грн - інфляційні втрати.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 318-ДЭ-ПрТЭС від 04.01.2016 в частині своєчасної оплати теплової енергії для потреб бюджетних установ, спожитої у січні – березні 2020 року.

04.12.2020 відповідач подав відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки причиною неможливості своєчасно виконати ним грошові зобов`язання на користь позивача стала заборгованість споживачів теплової енергії лівобережної частини міста перед відповідачем.

Також відповідач посилається на те, що відповідно до звітів про фінансові результати за 2019 рік він є збитковим. При цьому зазначає, що станом на 01.12.2020 загальна дебіторська заборгованість за спожиту теплову енергію споживачів КП «Коменергосервіс» Дніпровської міської ради становить 80 635 425,51 грн з ПДВ.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що його збитковість, окрім іншого, пов`язана з невідповідністю тарифів на покупну теплову енергію у 2019 році, оскільки з 08.02.2019 відповідач купував теплову енергію у ВП «Придніпровська ТЕС» за тарифами, що на 54,4% вищі від тих, що враховані у діючих тарифах для споживачів відповідача.

Разом з тим представник відповідача подав до суду клопотання про зменшення до 100% розміру штрафних санкцій, а саме пені та клопотання про відстрочення виконання судового рішення на один рік.

В обґрунтування заявлених клопотань відповідач посилається на те, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань споживачами теплової енергії перед відповідачем, останній не мав можливості своєчасно сплатити заборгованість на користь позивача.

При цьому відповідач надав звіти про фінансові результати за 2019 рік та за 9 місяців 2020 року відповідно до яких підприємство є збитковим, загальна дебіторська заборгованість відповідача становить 80 635 425,51 грн.

Також відповідач зазначає, що в опалювальний сезон споживачами будуть сплачуватися відповідачу грошові кошти, що дасть можливість здійснити накопичення грошових коштів для повної сплати заборгованості перед позивачем.

У письмових поясненнях та запереченнях на клопотання про відстрочення виконання судового рішення та зменшення розміру штрафних санкцій, що подані позивачем до суду 18.12.2020, останній посилається на те, що відповідач заборгованість не сплатив, а його посилання на дебіторську заборгованість та несплату споживачами послуг з теплової енергії свідчать про недостатність заходів з його боку для отримання дієвого результату щодо отримання коштів за поставлену теплову енергію своїм кінцевим споживачам.

Стосовно різниці у тарифах, позивач указує на те, що саме відповідач має обов`язок з економічного обґрунтування тарифів у договірних зобов`язаннях між підприємством відповідача та його споживачами, а зволікання вирішення цього питання лише свідчить про недобросовісність відповідача. Систематичне невиконання останнім своїх грошових зобов`язань може призвести до тяжкого фінансового становища позивача.

14.01.2021 відповідачем подані письмові пояснення, в яких останній зазначає про те, що 16.12.2020 Дніпровською міською радою прийнято рішення № 13/1-2 «Про бюджет Дніпровської міської територіальної громади на 2021 рік» з виділенням на користь відповідача 120 000 000,00 грн, що дасть змогу повністю розрахуватися з позивачем.

Також відповідач стверджує, що стягнення великої суми неустойки спричинить заборгованість відповідача із заробітної плати перед його працівниками, несвоєчасну сплату податків та зборів, що призведе до виникнення нових штрафних санкцій. При цьому відповідач зауважує, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків у зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань відповідачем. Майнові інтереси позивача захищені тим, що окрім пені ним застосовано до відповідача ще й таку міру відповідальності як 3% річних та інфляційні втрати.

Провадження у справі було відкрито ухвалою суду від 16.10.2020 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 17.11.2020, після чого засідання відкладалося до 15.12.2020 у межах продовженого до 14.01.2021 підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 15.12.2020 підготовче провадження у справі було закрито з призначенням розгляду справи по суті на 14.01.2021, після чого оголошувалася перерва до 19.01.2021.

У судове засідання 19.01.2021 представник відповідача не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. За таких обставин неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

За результатами судового засідання 19.01.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" (далі – позивач, виробник) та Комунальним підприємством "Коменергосервіс" Дніпровської міської ради (далі – відповідач, теплопостачальна організація) укладено договір постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб бюджетних установ № 318-ДЭ-ПрТЭС від 04.01.2016 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору виробник бере на себе зобов`язання виробляти та безперервно постачати (за винятком нормативно встановлених перерв) теплопостачальній організації теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб бюджетних установ у необхідних йому обсягах, а теплопостачальна організація зобов`язується оплачувати отриману теплову енергію за затвердженими тарифами в строки і на умовах, передбачених зазначеним договором.

Кількість переданої теплопостачальній організації теплової енергії за цим договором визначається на підставі акта розподілу загальної кількості теплової енергії, спожитої за розрахунковий період (додаток 4А до цього договору) та дорівнює добутку загального обсягу переданої теплової енергії, визначеному згідно з пунктом 4.1 цього договору, на відсоток обсягу теплової енергії, спожитої бюджетними установами, наданого теплопостачальною організацією згідно з пунктом 2.3.1 цього договору (пункт 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) передбачено, що виробник щомісяця, до 3-го числа місяця, наступного за звітним, оформлює та передає для підписання теплопостачальній організації акт розподілу загальної кількості теплової енергії спожитої за розрахунковий період пропорційно фактичним обсягам корисного відпуску теплопостачальної організації за категоріями (додаток 4А), який теплопостачальна організація повинна підписати та повернути протягом двох діб. Як виняток за письмовим зверненням теплопостачальної організації може бути складений акт коригування розподілу загальної кількості теплової енергії, спожитої за розрахунковий період, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За змістом пункту 4.4 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) на підставі акта розподілу загальної кількості теплової енергії, спожитої за розрахунковий період, до 3-го числа місяця, наступного за звітним, складається акт про кількість відпущеної теплової енергії для потреб бюджетних установ згідно з пунктом 5.5 та Додатком 4Б до цього договору. У разі коригування розподілу загальної кількості теплової енергії згідно з пунктом 4.2 та зміни кількості теплової енергії, відпущеної для потреб бюджетних установ за цим договором, складається акт коригування кількості відпущеної теплової енергії для потреб бюджетних установ за цим договором.

За відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб бюджетних установ теплопостачальна організація сплачує виробнику за діючим тарифом (пункт 5.1 договору).

Згідно з пунктами 5.4, 5.5 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) розрахунковим періодом є календарний місяць. За закінченням кожного розрахункового періоду, до 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим, виробник самостійно визначає кількість переданої теплопостачальній організації теплової енергії за цим договором як добутку загального обсягу переданої теплової енергії, визначеному згідно з п. 4.1 цього договору, на відсоток обсягу бюджетних установ, передбачений річним планом виробництва КП «Коменергосервіс» на поточний рік, затвердженим органом місцевого самоврядування.

Пунктом 5.7 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію здійснюються теплопостачальною організацією в 5-ти денний термін від дати підписання акта про кількість відпущеної теплової енергії для потреб бюджетних установ за розрахунковий період.

У випадку порушення строків розрахунків за теплову енергію сторони передбачили для теплопостачальної організації сплату пені у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми, що належить до оплати за кожен день прострочення платежу до дня повного виконання зобов`язання (підпункт 6.3.5 договору).

Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2016. Договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік, на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін письмово не заявить про намір його розірвати (пункти 9.1, 9.2 договору).

На виконання умов договору позивач у січні - березні 2020 року поставив відповідачу теплову енергію на суму 5 362 509,86 грн, що підтверджується актами від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 1 949 666,68 грн, від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 2 186 179,48 грн, від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 1 226 663,70 грн (а.с. 33, 36, 38).

Зазначені акти підписані та скріплені печатками сторін.

Несплата відповідачем грошових коштів у сумі 5 362 509,86 грн за отриману теплову енергію і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням сторонами договірних зобов`язань щодо поставки й оплати теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поставка відповідачу у січні – березні 2020 року теплової енергії на суму 5 362 509,86 грн підтверджується належними й допустимими доказами.

Відповідно до пункту 5.7 договору оплата спожитої відповідачем теплової енергії мала бути здійснена у такі строки:

за актом від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 1 949 666,68 грн - не пізніше 05.02.2020;

за актом від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 2 186 179,48 грн – не пізніше 05.03.2020;

за актом від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 1 226 663,70 грн – не пізніше 06.04.2020.

Строк оплати є таким, що настав. Доказів оплати відповідач суду не надав, хоча таку можливість мав. Заперечення відповідача не спростовують вимог позивача та не є підставою для звільнення його від відповідальності за законом.

Отже, позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 5 362 509,86 грн є законними й обґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення пеня у загальній сумі 394 307,96 грн та 3% річних у загальній сумі 85 390,41 грн розраховані ним за загальний період з 13.02.2020 по 18.09.2020 із заборгованості за кожним актом окремо (а.с. 3 - 4).

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку судом встановлено, що він здійснений без урахування вимог статті 253 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку та частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій.

За результатом здійсненого судом перерахунку та в межах позовних вимог визначена позивачем пеня підлягає зменшенню та буде фактично становити 391 751,03 грн, з яких:

156 292,95 грн за період з 13.02.2020 по 06.08.2020 із заборгованості у сумі 1949666,68 грн за актом за січень 2020 року;

161 992,32 грн за період з 11.03.2020 по 06.09.2020 із заборгованості у сумі 2186179,48 грн за актом за лютий 2020 року;

73465,76 грн за період з 13.04.2020 по 18.09.2020 із заборгованості у сумі 1226663,70 грн за актом за березень 2020 року.

За результатом перерахунку в межах позовних вимог 3% річних порушень не встановлено.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані за загальний період з 13.02.2020 по 18.09.2020 у загальній сумі 53 890,67 грн із заборгованості за кожним актом окремо, а саме:

19 407,93 грн за період з 13.02.2020 по 18.09.2020 із заборгованості у сумі 1949666,68 грн за актом за січень 2020 року;

28 406,05 грн за період з 11.03.2020 по 18.09.2020 із заборгованості у сумі 2186179,48 грн за актом за лютий 2020 року;

6076,69 грн за період з 13.04.2020 по 18.09.2020 із заборгованості у сумі 1226663,70 грн за актом за березень 2020 року.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

За результатом здійсненого судом перерахунку інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, підстави для їх зменшення відсутні.

Щодо заяви позивача про зменшення до 100% розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених нормативних приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та відповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з тим значне зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Зазначений висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов`язання.

За оцінкою суду наведені відповідачем доводи в обґрунтування заяви про зменшення розміру пені не обумовлені винятковими обставинами, а відтак не можуть бути достатньою підставою для задоволення такої заяви, тим більше що суть її фактично зводиться до цілковитого звільнення відповідача від сплати неустойки. З урахуванням загальної суми боргу пеня, що підлягає стягненню з відповідача, становить всього 7,3%, а тому не є надмірною та відповідає правовій природі й призначенню неустойки, як засобу стимулювання й забезпечення виконання договірного зобов`язання.

Щодо заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, у резолютивній частині суд може вказати про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

За частиною першою статті 239 цього Кодексу суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Отже, відстрочка виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому.

Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина перша статті 86 цього Кодексу передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач у своїх поясненнях зазначив, а його представник у судовому засіданні 14.01.2021 підтвердила, що Дніпровською міською радою прийнято рішення № 13/1-2 «Про бюджет Дніпровської міської територіальної громади на 2021 рік» згідно з яким розпочато процес виділення відповідачу 120 000 000,00 грн, що надасть можливість останньому повністю розрахуватися з позивачем.

З огляду на викладене відсутні підстави для висновку про наявність на цей час обставин, що істотно ускладнюють відповідачу виконання рішення або роблять його неможливим.

Безпідставне надання відстрочки без обґрунтування на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, позбавляє кредитора можливості у повній мірі захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, у зв`язку з чим воно не може вважатися законним і справедливим.

За таких обставин правові підстави для надання відстрочки виконання судового рішення на цей час відсутні. Однак, це не позбавляє відповідача права повторно звернутися до суду з аналогічною заявою, обґрунтованою належними й допустимими доказами, на етапі виконання судового рішення.

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 5 893 541,97 грн, з яких: 5 362 509,86 грн – основний борг, пеня у сумі 391 751,03 грн, 3% річних у сумі 85 390,41 грн, інфляційні втрати у сумі 53 890,67 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 88 403,13 грн покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Попередньо визначені позивачем у позові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 65000,00 грн судом між сторонами не розподіляються з огляду на зроблену відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України заяву представника позивача про надання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення у цій справі.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпровської міської ради про стягнення 5 896 098,90 грн задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 36639101, місцезнаходження: 49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 6-Б) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (ідентифікаційний код 00130872, місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20) основний борг у сумі 5362509,86 грн, пеню у сумі 391 751,03 грн, 3% річних у сумі 85 390,41 грн, інфляційні втрати у сумі 53 890,67 грн, судовий збір у сумі 88 403,13 грн.

У решті позову – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28.01.2021.

Суддя І.І. Колісник