Рішення № 94449717, 22.01.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1159/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

при секретарі судового засідання Добровчан К.Ю.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Куль І.В.,

представника відповідача Проніна О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Аграрний фонд", третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу –

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2020 року в провадження судді Рівненського міського суду Рівненської області Смолій Л.Д. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Аграрний фонд" про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «Аграрний фонд» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади, поновити ОСОБА_1 на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути моральну шкоду в сумі 10000 гривень, рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку допустити до негайного виконання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Аграрний фонд». Наказом №550-к від 09.12.2019 року був звільнений із займаної посади відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України, за власним бажанням. Підставою видачі наказу про звільнення зазначено заяву ОСОБА_1 від 09.12.2019 року. Водночас, позивач у зазначеній заяві від 09.12.2019 року просив звільнити його на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, за власним бажанням через порушення роботодавцем трудового законодавства. Вважає, що ПАТ «Аграрний фонд» приймаючи наказ про звільнення неправомірно самостійно змінено правову підставу розірвання трудового договору.

Разом з цим зазначає, що бажання припиняти трудові відносини не мав, а заяву від 09.12.2019 року подав через порушення роботодавцем строків оплати праці та невиплату частини заробітної плати.

Ухвалою судді Смолій Л.Д. від 24.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою судді Рівненського міського суду від 20.02.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ПАТ «Аграрний фонд» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

03.03.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав неприпустимості примусової праці. Зазначив, що позивач своєчасно отримав усі належні йому виплати, а в заяві про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України не вказано, яке саме порушення вчинено роботодавцем. Позивач звільнився з власної ініціативи шляхом подання письмової заяви, а відтак, ПАТ «Аграрний фонд» було правомірно звільнено ОСОБА_1 із займаної посади 09.12.2019 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Додатково, посилався на порушення позивачем правил підсудності та пропуск строку на звернення до суду. Водночас, сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

Ухвалою судді Рівненського міського суду Смолій Л.Д. від 04.03.2020 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувано у Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» докази.

Ухвалою судді Рівненського міського суду Смолій Л.Д. від 11.03.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ПАТ «Аграрний фонд» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою судді Рівненського міського суду Смолій Л.Д. від 01.04.2020 року задоволено клопотання представника ПАТ «Аграрний фонд» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою судді Рівненського міського суду Смолій Л.Д. від 22.06.2020 року задоволено клопотання представника ПАТ «Аграрний фонд» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 8 вересня 2020 року суддя ОСОБА_3 звільнена у відставку.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2020 року справа № 569/1159/20 розподілена судді Рівненського міського суду Рівненської області Кучиній Н.Г.

Ухвалою суду від 30.09.2020 року прийнято до провадження судді Кучиної Н.Г. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ "Аграрний фонд", про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 22.10.2020 року задоволено клопотання представника АТ «Аграрний фонд» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 27.10.2020 року залучено до участі у розгляді цивільної справи № 569/1159/20, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27.10.2020 року задоволено клопотання представника АТ «Аграрний фонд» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 12.11.2020 року виправлено описку у мотивувальній частині ухвали Рівненського міського суду від 27.10.2020 року у справі № 569/1159/20.

Ухвалою суду від 12.11.2020 року задоволено клопотання представника АТ «Аграрний фонд» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 17.11.2020 року задоволено клопотання представника АТ «Аграрний фонд» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 17.12.2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення провадження у цивільній справі № 569/1159/20 відмовлено.

Ухвалою суду від 17.12.2020 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів запобігання учасником зловживання процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі № 569/1159/20 відмовлено.

Ухвалою суду від 17.12.2020 року задоволено клопотання представника ПАТ «Аграрний фонд» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06.01.2021 року задоволено клопотання представника ПАТ «Аграрний фонд» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.01.2021 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів запобігання зловживанню процесуальними правами у цивільній справі № 569/1159/20 відмовлено. Долучено до матеріалів справи № 569/1159/20 заяву ОСОБА_2 про порушення права на судовий захист.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечив. Додатково пояснив, що з викладених у позовній заяві обставин випливає, що ОСОБА_1 не погоджується саме з формулюванням причин звільнення, а не вважає його незаконним. Відтак, вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права, а тому у позові слід відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та дату проведення судового засідання повідомлявся шляхом направлення повістки на електронну адресу, вказану ним у власних заявах, через розміщення оголошення на порталі «Судова влада», а також направлення поштової кореспонденції. Судом тричі направлялися на поштову адресу відповідача копії матеріалів справи, що стверджується рекомендованим повідомленням поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду 16.11.2020 року разом з конвертом з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та рекомендованим повідомленням поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду 25.01.2021 року з конвертом з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Судом втретє було надіслано третій особі ОСОБА_2 пакет документів, а саме: позовну заяву з додатками та документи, які були подані сторонами у справі в ході розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про отримання поштового відправлення.

Крім того, копії матеріалів справи направлено на електронну адресу третьої особи, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

За п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо належним чином повідомлений учасник справи або його представник повторно не з`явилися в судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

Таким чином, суд вважає неявку третьої особи ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами, яка спрямована на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.

В результаті такої поведінки третьої особи ОСОБА_2 , порушується право сторони на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, які гарантовані чинним національним та міжнародним законодавством.

У силу вимог ч.ч. 4, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ «Чірікоста і Віола проти Італії»).

Крім того у рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнаватись про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин, заслухавши думку сторін, враховуючи, що подальше затягування судового розгляду призведе до порушення прав інших учасників справи та до порушення розумного строку розгляду даної справи, суд приходить до висновку про розгляд справи у відсутність третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу у судовому засіданні, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 05.05.2015 року №111-к ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ПАТ «Аграрний фонд» на посаду заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу по роботі в Рівненській та Волинській областях управління співробітництва з клієнтами СМБ комерційного департаменту з 05.05.2015 року.

В подальшому, 07.11.2018 року ОСОБА_1 на підставі наказу ПАТ «Аграрний фонд» №446-к від 06.11.2018 року переведено на посаду заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд».

09.12.2019 року позивач подав заяву про звільнення з посади за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 09.12.2019 року.

Наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 09.12.2019 року № 550-К ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд» відповідно до ч. 1ст. 38 КЗпП України.

Листом № 05-22/4/2183 від 09.12.2019 року відповідач повідомив позивача про необхідність прибути до головного офісу за отриманням трудової книжки.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінено тип товариства ПАТ «Аграрний фонд» та 09 червня 2020 року внесено до реєстру як Акціонерне товариство «Аграрний фонд».

10.12.2019 року позивач звернувся на адресу відповідача із заявою про направлення на його адресу належним чином завірені печаткою товариства: копію наказу про звільнення; копію заяви на звільнення від 09.12.2019 року з відповідною реєстрацією та резолюцією; довідку-рахунок про отримані доходи у Товаристві за останні 6 місяців; лист ПАТ «Аграрний фонд» від 09.12.2019 року №05-22/4/2189; копії Індивідуального плану і факту за листопад 2019 року (Пропозиції щодо розміру премії за листопад 2019 року).

Довідкою про отримання листа від 13.01.2020 року відділення поштового зв`язку 28 підтверджується, що позивач 23.12.2019 року отримав копії запитуваних документів, в тому числі копію наказу про звільнення та трудової книжки.

Частиною 1ст. 38 КЗпП передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Згідно з частиною 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Отже, умови розірванні трудового договору з ініціативи працівника в силу частини 1 даної статті цього Кодексу є власне бажання працівника зумовлене неможливістю продовжувати роботу з підстав особистих його обставин.

Проте, за нормою частини третьої цієї статті є винні дії власника або уповноваженого ним органу через не виконання законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

Оскільки, розірвання трудового договору за ст. 38 КЗпП відбувається за ініціативи працівника, то саме йому законодавець надає право обрати підстави свого звільнення за нормами частин визначених у даній статті.

У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства, частина третя статті 38 КЗпП України, - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Аналогічні висновки зазначені у постановах Верховного Суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-34цс13, Верховного Суду України від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18); України від 17 квітня 2019 у справі № 216/7189/14-ц.

У даному випадку підприємство у разі не згоди з підставою звільнення, заявленою позивачем, повинно було відмовити у розірванні трудового договору на таких підставах, а не звільняти працівника в односторонньому порядку змінивши підстави розірвання трудового договору.

ОСОБА_1 не просив звільняти його за власним бажанням згідно ч.1 ст.38 КЗпП, а тому у підприємства не було підстав застосовувати до нього підстави звільнення з яких працівник не просив розірвати трудовий договір.

Відтак, суд приходить до висновку, що наказ про звільнення ОСОБА_1 за ч.1ст.38 КЗпП України суперечить нормам чинного законодавства, а тому суд визнає його незаконним та приходить до висновку про скасування наказу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" № 550-к від 09.12.2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу з фінансово- економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу АТ "Аграрний фонд".

Статею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Зважаючи на те, що спосіб захисту позивач обирає на власний розсуд і ним порушено питання про поновлення на роботі, то суд вбачає підстави для застосування ч.1ст. 235 КЗпП України.

За змістом пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Оскільки, відповідач не приймав рішення про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а позивач не заявляє вимог про зміну формулювання причин звільнення, то суд не може надавати правову оцінку звільненню позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що ПАТ "Аграрний фонд" звільнив ОСОБА_1 без законної на те підстави, суд приходить до висновку поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу з фінансово- економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинських областях середнього та малого бізнесу АТ " Аграрний фонд".

Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строків звернення до суду не заслуговують уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП у справах про звільнення встановлено місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Такий строк позивачем було дотримано з дати отримання ним копій трудової книжки та наказу про звільнення - 23.12.2019 року, направлених товариством поштою.

Щодо позовних вимог позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, то суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд протокольно відхилив клопотання позивача про долучення зведеного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки саме на орган який розглядає спір покладається відповідальність здійснити розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідачем додано до матеріалів справи разом із письмовими поясненнями від 11.08.2020 року №02-08//1/1992 довідку щодо нарахувань, утримань та перерахувань премій, відпускних та основної заробітної плати за жовтень-листопад 2019 року ОСОБА_1 №95 від 03.08.2020року. Дана довідка підписана директором фінансового департаменту – головним бухгалтером установи та скріплена печаткою акціонерного товариства «Аграрний фонд».

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 далі – Порядок) в редакції від 07.08.2015 року чинній на момент звільнення.

Згідно пункту 8 Порядку в редакції від 07.08.2015 року чинній на момент звільнення, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

На підставі довідки № 95 від 03.08.2020 року суд встановив, що позивач в жовтні 2019 року фактично відпрацював 20 робочих днів, а у листопаді 2019 року – 13 робочих днів у зв`язку з відпусткою. Тобто, загальна кількість фактично відпрацьованих робочих днів становить 33 дні. Оплата основної щорічної відпустки не враховується при розрахунку середнього заробітку, тому врахування лише фактично відпрацьованих робочих днів є справедливою сатисфакцією.

Таким чином розрахунок середнього заробітку за один робочий день має здійснюватися наступним чином:

З урахуванням встановлених норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку в редакції від 07.08.2015 року чинній на момент звільнення, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – календарних днів за цей період:

24210,36 грн. (оклад за жовтень 2019 року) + 20289,60 грн. (місячна премія КПІ за вересень 2019 року) + 18583,57 грн. (місячна премія КПІ за жовтень 2019 року) + 15 700,29 грн. (оклад за листопад 2019 року) + 9572,53 грн. (2/3 квартальної премії за 3 квартал 2019 року)/ на 33 (фактично відпрацьовані дні в жовтні та листопаді 2019 року)= 2677,47 гривень.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді згідно абзацу 2 пункту 8 Порядку.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства згідно абзацу 3 пункту 8 Порядку:

Так, останніми двома календарними місяцями для розрахунку були жовтень та листопад місяці 2019 року, 22 та 21 робочих дні відповідно, тобто середньомісячне число робочих днів у місяці становить: 22+21/2=21.5 дні.

Розрахунковий період станом на 22 січня 2021 року з дня - 10 грудня 2019 року (період вимушеного прогулу) становить: 13,4 місяців, тобто за цей час було (13,4х21.5) = 288.1 робочих дні.

Отже сума, яка підлягає до виплати за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2019 року по 22.01.2021 року включно становить 771 379.10 грн (сімсот сімдесят одна тисяча триста сімдесят дев`ять гривень десять копійок) - (2677,47 грн?288.1 робочих днів).

Вищевказаний порядок розрахунку відповідає сформованій правовій позиції щодо розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 року у справі № 6-419цс16. Також, така система розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідає постанові Верховного Суду України від 26.08.2020 року у справі № 501/2316/15-ц.

У постанові від 22.05.2019 року у справі №572/2429/15-ц Верховний Суд України у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що, відповідно до ст.235 КЗпП України позивачу підлягає виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним його звільненням за період з 10.12.2019 року по 22.01.2021 року в розмірі 771 379.10 грн.

Щодо вирішення питання про професійну правничу допомогу, то суд виходить з такого.

При вирішенні вказаних вимог позивача суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Куль І.В. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №2 від 26.10.2020 року.

Згідно наданого позивачем додатку № 1 від 26.10.2020 року до договору № 2 від 26.10.2020 року про надання правової допомоги до судових витрат віднесено: вартість написання клопотання про збільшення позовних вимог, адвокат витратив 0,5 год., що становить 400 грн, написання клопотання про стягнення судових витрат, підготовка додатків, направлення до суду та відповідачу - 2 год., що становить 1600 грн, представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 27.10.2020 року – 1 год, що становить 3200 грн., всього 3200 грн., що стверджується квитанцією від 06.11.2020 року платіж 19610373.

Згідно наданого позивачем додатку № 2 від 12.11.2020 року до договору № 2 від 26.10.2020 року про надання правової допомоги до судових витрат віднесено: вартість написання клопотання про збільшення позовних вимог в новій редакції, адвокат витратив 0,5 год., що становить 400 грн, написання клопотання про стягнення судових витрат в новій редакції – 0,5 год, що становить 400 грн., написання клопотання про виправлення описки в ухвалі від 30.10.2020 року – 0,5 год, що становить 400 грн., написання клопотання про долучення доказів – 0,5 год., що становить 400 грн., представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні 12.11.2020 року – 1 год., що становить 1200 грн., представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 17.11.2020 року – 1 год., що становить 1200 грн., всього 4000 грн., що стверджується квитанцією № 19812192 від 13.11.2020 року.

Згідно наданого позивачем додатку № 3 від 16.11.2020 року до договору № 2 від 26.10.2020 року про надання правової допомоги до судових витрат віднесено: вартість написання заяви з процесуальних питань щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду про відкриття провадження у справі від 24.01.2020 року, адвокат витратив 1 год., що становить 800 грн., написання клопотання про стягнення судових витрат в новій редакції – 0,5 год, що становить 200 грн., написання додаткових пояснень у справі – 1 год., що становить 600 грн., представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 09.11.2020 року – 1 год., що становить 1200 грн., представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 10.11.2020 року - 1 год, що становить 1200 грн., всього 4000 грн, що стверджується квитанцією № 36080174 від 20.11.2020 року.

Згідно наданого позивачем додатку № 4 від 17.12.2020 року до договору № 2 від 26.10.2020 року про надання правової допомоги до судових витрат віднесено: вартість написання пояснень по суті справи адвокат витратив 1,5 год, що становить 600 грн., написання клопотання про вжиття заходів запобігання учасником зловживанням процесуальними правами - 1,5 год. що становить 600 грн., представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 17.12.2020 року - 1год., що становить 1200 грн., всього 2400 грн.

Згідно наданого позивачем додатку № 5 від 17.12.2020 року до договору № 2 від 26.10.2020 року про надання правової допомоги до судових витрат віднесено: вартість написання клопотання про долучення до матеріалів справи зведеного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу адвокат витратив 2 год, що становить 800 грн., представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 06.01.2021 року - 1 год., що становить 1200 грн., всього 2000 грн.

Витрати згідно наданого позивачем додатку № 4 та № 5 від 17.12.2020 року на суму 4400 грн. стверджується квитанцією № 38331885 від 05.01.2021 року.

Таким чином, всього позивач поніс витрат на правову допомогу адвоката на суму 15600, 00 грн.

Стаття 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України).

Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги ,співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та вважає, що стягнення витрат за надання професійної допомоги адвоката, які позивач поніс підлягають до задоволення.

З матеріалів справи безспірно вбачається, що позивачем було понесено витрати по оплаті на відправлення поштової кореспонденції, що становлять 718,38 грн. та були сплачені позивачем, що стверджуються фіскальними чеками.

Таким чином, в судовому засіданні позивачем належними та допустимими доказами підтверджено понесення судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 15600 грн. та 718,38 грн. - витрат на відправлення поштової кореспонденції.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з товариства моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., слід зазначити таке.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 76, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження розміру моральної шкоди.

Отже, вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина п`ята статті 124 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень за змістом статей 14, 367 ЦПК України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 15 липня 2015 року в справі № 6-435цс15).

При цьому, у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен відновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду.

Крім того, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що позивач був звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 коп.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Аграрний фонд", третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства "Аграрний фонд" № 550-к від 09.12.2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу з фінансово- економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу АТ "Аграрний фонд".

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу з фінансово- економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинських областях середнього та малого бізнесу АТ " Аграрний фонд".

Стягнути з Акціонерного товариства "Аграрний фонд", ідентифікаційний код юридичної особи 38926880 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 771 379, 10 ( сімсот сімдесят одна тисяча триста сімдесят дев`ять грн. 10 коп)

В задоволенні позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Аграрний фонд", ідентифікаційний код юридичної особи 38926880 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 понесені ним судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в сумі 15600 ( п`ятнадцять тисяч шістсот ) грн, витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 718, 38 ( сімсот вісімнадцять грн 38 коп.)

Стягнути з Акціонерного товариства "Аграрний фонд" в прибуток держави судовий збір в розмірі 840 ( вісімсот сорок ) грн. 80 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Рівненським РВ УДМС України в Рівненській області від 17.10.2012 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство "Аграрний фонд", 01001 м.Київ. вул. Бориса Грінченка,1. місцезнаходження м.Київ, вул. Очаківська, 5/6, ідентифікаційний код юридичної особи 38926880.

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст складений 27 січня 2021 року.

Суддя Н.Г. Кучина