Ухвала суду № 94447257, 18.01.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4215/18

Провадження № 2-п/210/12/21

У Х В А Л А

іменем України

"18" січня 2021 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ступак С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Доценко В.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 , Комар Е.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі заяву відповідача ОСОБА_1 про скасування та перегляд заочного рішення суду у цивільній справі за позовом Донецького юридичного інституту МВС України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за навчання, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2021 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу надійшла заява ОСОБА_1 про скасування та перегляд заочного рішення, в якому відповідач просить суд скасувати заочне рішення по справі №210/4215/18 провадження №2/210/1864/18 та призначити новий судовий розгляд справи за правилами загального провадження з викликом всіх сторін.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2020 року позов Донецького юридичного інституту МВС України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за навчання задоволено в повному обсязі. Відповідач не погоджується з вказаним рішенням суду та зазначає, що ОСОБА_1 та його представників по справі, належним чином не повідомлено про дату, час і місце судового засідання. Перед судовими засіданнями, він надсилав клопотання про перенесення розгляду справи, які суд задовольняв, встановлюючи нову дату проведення судового засідання. Відповідач зазначив, що ним був підготовлений відзив на позовну заяву, який він бажав надати безпосередньо під час судового засідання суду та позивачу, але судові засідання до початку карантину на території України не проводились, у зв`язку з зайнятістю судді в інших процесах, а Позивач відмовився від участі в судових засіданнях надавши заяву про проведення судових засідань без його участі.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 посилаючись на вимоги ч.1 ст.280 ЦПК України вказав, що в матеріалах справи відсутні докази, що Позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, тому на його думку, не виконанні умови при ухваленні заочного рішення по вказаній справі.

Також відповідач в заяві посилався на те, що судом помилково встановлено, що між Донецьким юридичним інститутом МВС України та ним було укладено договір №25/16КР про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та ОСОБА_1 , оскільки у вказаному договорі він дійсно проставив свій підпис, яким підтвердив, що він ознайомився з умовами договору про надання йому послуги в навчанні, проте на його думку, його підпис про те, що він особисто приймає умови Договору, беззаперечно погоджується з умовами договору та приймає на себе обов`язки безумовно дотримуватись всіх умов Договору, відсутній.

Ухвалою суду від 05 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про скасування та перегляд заочного рішення суду, прийнято до розгляду до провадження та призначено до розгляду судовому засіданні.

Присутній у судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримав та посилаючись на обґрунтування зазначені в заяві, просив суд її задовольнити. Крім того, додатково зазначив, що на його думку суд помилково дійшов висновку щодо прийняття позовної заяви, не з`ясував право Позивача звертатись до суб`єкта владних повноважень, розглянув та задовольнив позовну заяву особи, яка не наділена правом представляти юридичну особу з назвою Донецький юридичний інститут МВС України.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також посилаючись на обґрунтування зазначені ОСОБА_1 просили суд заяву задовольнити та скасувати заочне рішення суду по вказаній справі і призначити справу до розгляду.

Представник позивача Донецького юридичного інституту МВС України в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У відповідності до ч.1 ст.287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд заслухавши пояснення відповідача та його представників, дослідивши заяву про скасування та перегляд заочного рішення суду та матеріали справи, вважає, що вказана заяву не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із положеннями ст.285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це , посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, лише за сукупністю цих двох умов у суду є підстави для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 27 липня 2018 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли матеріали позовної заяви Донецького юридичного інституту МВС України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за навчання, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за навчання в Донецькому юридичному інституті МВС України в сумі 21649, 97 грн., а також стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 1762 грн. (а.с.2-4)

Ухвалою суду від 29 серпня 2018 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. (а.с.20)

01 жовтня 2018 року від представника позивача по справі ОСОБА_4 до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника, в вказаній заяві представник зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення та заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі. (а.с. 26)

Відповідно до розписки від 16 квітня 2019 року ОСОБА_1 отримав особисто ухвалу суду від 29 серпня 2018 року про відкриття провадження (а.с.53)

Тобто, з 16 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_1 мав право подати до суду відзив на позовну заяву, у строк та в порядку, передбачений вимогами ст.178 ЦПК України, однак останній вказаним правом не скористався та відзив до суду не подав.

Крім того, 21 травня 2019 року до суду звернувся представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 з заявою про ознайомлення з матеріалами справи та відповідно до відмітки наявній на вказаній заяві, 23 травня 2019 року ОСОБА_5 ознайомився з матеріалами справи, однак, клопотання про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву, або самого відзиву до суду, надано не було.

Доводи відповідача ОСОБА_1 , що він не був належним чином повідомлений про розгляд вказаної справи спростовуються наявними в матеріалах заявами ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи від 30 березня 2020 року, 29 липня 2020 року та 09 вересня 2020 року, з посиланням на Постановою Кабінету Міністрів України 3211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширення на території України корона вірусу COVID 19» та рекомендації викладені в листі №9рс-186/20 Ради суддів України від 16.03.2020 року, які були надані ОСОБА_1 особисто до канцелярії суду. (а.с.89, 98, 102)

Так, розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 від 09.09.2020 року про відкладення розгляду справи (яку останній подав особисто через канцелярію суду), суд визнав її такою, яка не підлягає задоволенню, оскільки Постановою Кабінету Міністрів №500 від 17.06.2020 з 22.06.2020 запроваджено адаптивний карантин, який не містить заборони приймати участь у судових засіданнях чи перебувати у громадських місцях, тобто, причина неявки відповідача до суду не була визнана судом поважною.

У відповідності до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Разом з цим, відповідачем в заяві про перегляд заочного рішення не наведено жодного доказу, в розумінні ст.76 ЦПК України, який би мав істотне значення для правильного вирішення спору та спростовував висновки суду наведені в заочному рішенні суду від 10 вересня 2020 року, а обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві про скасування заочного рішення у справі, не спростовують висновків суду, наведених у заочному рішенні. Крім того, відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення не надано жодного доказу в обґрунтування своїх заперечень проти позову і взагалі не викладено заперечень проти позову.

Таким чином, за наведених обставин перегляд та скасування заочного рішення суду, яке набрало законної сили у встановленому порядку, порушуватиме принцип правової визначеності та суперечитиме ст.11 ЦПК України, з огляду на відсутність обґрунтованих заперечень відповідача проти позову та відсутності доказів поважності неявки у судове засідання.

Тобто, наявність одночасно двох умов для скасування заочного рішення судом не встановлена.

Виходячи з обставин, викладених вище, недоведеності при подачі заяви про перегляд заочного рішення суду обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд не знаходить підстав для застосування ст.288 ЦПК України та задоволення заяви відповідача і перегляду заочного рішення суду.

Відповідно до ч.4 ст.287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно п.1 ч.3 ст.287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 76, 81, 258, ч.6 ст.259, 284 -288, 353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування та перегляд заочного рішення суду у цивільній справі за позовом Донецького юридичного інституту МВС України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за навчання – залишити без задоволення.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 21 січня 2021 року.

Суддя: С. В. Ступак