Ухвала суду № 94446654, 25.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін

25 січня 2021 року м. Київ № 640/28613/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у адміністративній справі №640/28613/10 за позовом

ОСОБА_1

до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби

у м. Києві та Київській області,

Національної поліції України

про визнання протиправними та скасування рішення та подання, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 4а, Національної поліції України (далі по тексту - відповідач 2), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте заступником Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Лемешем Д.Л. від 29 вересня 2020 року №287 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданої 22 липня 2014 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправним та скасувати подання Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 21 серпня 2020 року №4758/55/125/02-20 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданої 22 липня 2014 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставами позову вказано порушення суб`єктами владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваних рішення та подання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останньому наданий строк для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року заява позивача про забезпечення доказів повернута без розгляду по суті та повернуто судовий збір у розмірі 630,60 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року внесено виправлення в ухвалу суду від 28 грудня 2020 року про повернення заяви про забезпечення доказів.

19 січня 2021 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування клопотання зазначено, що, на переконання представника позивача, дана справа має слухатись у відкритому судовому засіданні з метою надання обгрунтованих пояснень та підтверджуючих документів й доказів сторонами у справі.

Крім того, представник позивача зазначив й про те, що результат розгляду даної справи має велике значення для позивача, його дружини, малолітньої дитини та рідного брата.

Також, у клопотанні зазначено й про те, що вказана адміністративна справа є складною, оскільки оскаржуване позивачем рішення прийнято без врахування фактичних доказів, а також, обгрунтовуючи необхідність проведення судового засідання представник позивача зазначив, що можливо в подальшому виникне потреба у виклику та допиту свідків.

Розглянувши зазначене вище клопотання представника позивача, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та в частині 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обгрунтовуючи своє клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін представник позивача послався на необхідність надання пояснень та доказів у судовому засіданні, на те, що результати розгляду справи мають велике значення для позивача та його родини, а також на те, що в ході розгляду справи може виникнути потреба у допиті свідків.

З цього приводу суд зазначає, що учасники справи при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не позбавлені можливості подавати суду свої пояснення, а також докази, якими вони обгрунтовують свою правову позицію у спорі у строки, встановлені чинним законодавством.

Більш того, представником позивача взагалі не обгрунтоване, яким саме чином вплине розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи на значення справи для позивача, оскільки, як вже зазначалось, законодавець не позбавляє сторін права подавати свої заяви та пояснення разом з доказами у письмовому вигляді.

Зважаючи на те, що предмет спору у вказаній адміністративній справі не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а також з урахуванням того, що посилання представника позивача на обставини, якими він обгрунтовує необхідність розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не є належним чином вмотивованою та обгрунтованою підставою, яка дозволяє суду дійти висновку про неможливість розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 листопада 2006 року (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід дерржави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".

Суд погоджується з такою позицією щодо Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції.

За таких підстав, на цій стадії судового розгляду, а також враховуючи, що представником позивача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалась би необхідність розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а доводи, на які посилається представник є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та призначення судового засідання. В разі, якщо в подальшому, під час розгляду справи, суд дійде висновку про необхідність витребування доказів, заслуховування пояснень сторін, тощо, судом будуть вчинені необхідні дії для всебічного, повного та об`єктивного розгляду, в тому числі з урахуванням можливості з власної ініціативи призначити судове засідання або перейти до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Керуючись статтями 241 - 243, 248, 257, 258, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя К.Ю. Гарник